Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №448/2699/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/2699/25

Провадження № 2/448/276/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21.09.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до

відповідача: Мостиської міської ради Львівської області (місцезнаходження: м. Мостиська, вул. Грушевського, 6, Яворівський район Львівської області, 81300)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул.С.Бандери, 3, м.Львів, 79013)

вимоги позивача: про встановлення факту набуття права власності за спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

учасники справи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Левицький Дмитро Романович звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,в якій просить:

1.1. Встановити факт набуття права власності за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нерухоме майно, а саме: садовий (дачний) будинок (без урахування земельної ділянки), з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 44.5м.кв., розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4622482400:03:000:0377) площею 0.0634га, за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, загальною площею 0.0634га, кадастровий номер- 4о22482400:03:000:0377, що розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район (Мостиський район), Довгомостиська сільська рада, які буди ним придані на підставі Договору купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки від 21.02.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Кубарою О.С. Мостиського районного нотаріального округу;

1.2. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно, а саме: садовий (дачний) будинок (без урахування земельної ділянки), з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 44.5м.кв., розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4622482400:03:000:0377) площею 0.0634га, за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, загальною площею 0.0634га, кадастровий номер 4622482400:03:000:0377, що розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район (Мостиський район), Довгомостиська сільська рада.

2. В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_2 . Вказує, що після його смерті було відкрито спадкову справу, в якій спадкодавцем є ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що 21.02.20202р. було укладено Договір купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки від 21.02.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Кубарою О.С. Мостиського районного нотаріального округу на спеціальному бланку серії АЕР №192014, відповідно до якого продавець - ОСОБА_3 продав, а покупець - ОСОБА_2 (спадкодавець) купив дачний будинок під АДРЕСА_2 , зазначений в плані літерою А-1, з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, а також земельну ділянку площею 0.0634га, наданої для ведення садівництва. Будинок з належними до нього будівлями і спорудами та земельними ділянками розташований в КСТ «Заячий стадіон» села Княжий Міст. Як вбачається з вказаного Договору, ОСОБА_2 заплатив ОСОБА_3 до моменту укладення цього Договору суму коштів в розмірі 14000,00грн. (п.6 вказаного Договору). Крім цього, зазначено, що ОСОБА_3 свідчить, що згаданий дачний будинок та земельна ділянка на момент підписання даного Договору сторонами нікому іншому не відчужені, в спорі, під забороною та арештом не перебувають (п.9 вказаного Договору). Звертає увагу суду, що відповідно до п. 10 вказаного Договору, з дня підписання даного Договору сторонами та його нотаріального посвідчення, ОСОБА_4 набуває права власності щодо вищевказаного будинку з належними до нього будівлями і спорудами та земельною ділянкою. Крім цього, згідно п.12 вказаного Договору, даний Договір є підставою для видачі ОСОБА_2 Державного Акту на право приватної власності на землю за вищевказаною адресою.

Вказує, що з не відомих для Позивача причин, його покійний батько, після укладення вище вказаного Договору не здійснив реєстрацію придбаного за ним майна, а саме дачного будинку та земельної ділянки, як це передбачено самим Договором та чинними нормами законодавства України. Стверджує, що померлий ОСОБА_2 та члени його сім`ї з моменту придбання ним вказаного дачного будинку та земельної ділянки безперешкодно користувалися та вважали, що вказане майно є їх власністю. Під час оформлення документів в межах спадкової справи було встановлено, що за померлим ОСОБА_2 права особистої власності на майно, куплене згідно вище вказаного Договору (спадкове майно) не було зареєстровано.

Доповнює, що відповідно до Довідки КП «Мостиське бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2023р. за №3041 виданої ОСОБА_1 про те, що садовий (дачний) будинок №75 СТВ «Заячий стадіон», с.Княжий Міст, Яворівський (Мостиський) район Львівської області інвентарна справа №190, КП «Мостиське БТІ» свідоцтво на право власності не реєструвалось.

Вказує, що відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером №НВ-0002119202024 від 28.08.2024р. створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0.0634га цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер - 4622482400:03:000:0377, місце розташування якої Львівська область, Мостиський район, Довгомостиська сільська рада, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 22.03.1996 серії ЛВ №1806, виданого Довгомостиською сільською Радою народних депутатів 22.03.1996р.

З огляду на вказане, в.о. завідуючим Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Палажій Г.В. у «Повідомлення про звернення до суду з метою реалізації своїх спадкових прав» від 10.11.2025р. Позивачу по справі було рекомендовано з врахуванням того, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації такого права, з метою реалізації своїх спадкових прав, звернутися до суду для встановлення факту набуття права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 , та визнання за позивачем права власності у порядку спадкування на спадкове майно у вигляді дачного будинку АДРЕСА_3 на території Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області та земельної ділянки площею 0.0634га цільового призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер — 4622482400:03:000:0377, місце розташування якої Львівська область, Мостиський район, Довгомостиська сільська рада. Відповідно до відповіді на запит Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 22.09.2025р. за вих.№1026/02-14 щодо уточнення інформації по нерухомого майна, а саме що стосується дачного будинку АДРЕСА_3 на території Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області.

Відповідно до Довідки КП «Мостиське БТІ» №3209 від 07.10.2025р., виданої ОСОБА_1 про те, що дачний будинок АДРЕСА_2 інвентарна справа №190. Дачний будинок літ. А-1 - цегляний складається з 2-х житлових кімнат (№2-12.2кв.м., №3 _ 22.6кв.м.) і кухні (№1- 10.0кв.м.). Загальна площа будинку - 44.5кв.м., житлова площа - 34.8кв.м. До дачного будинку відносяться господарські будівлі та споруди: сарай - літ. Б, криниця - літ. К1, ворота - 1, огорожа - 2. Загальна площа будинку зменшилася на 3.1кв.м., житлова площа зменшилася на 2.2кв.м. в результаті встановлення 2-х печей в приміщенні кухні №1 і житловій кімнаті № та проведення поточного ремонту. Від загальної площі віднято площу лоджії 1.4кв.м. відповідно до п.97 Порядку проведення технічної інвентаризації затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2023р. №488. Інформація про заборони та обтяження відсутня. Факт самовільного будівництва чи переобладнання не виявлено.

Вважає, що після смерті ОСОБА_2 , Позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, прийняв спадщину в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як на момент смерті спадкодавця вони проживали разом та протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не заявив про відмову від прийняття спадщини, звернувся до приватного нотаріуса за оформленням своїх спадкових прав, де і було заведено спадкову справу.

Доповнює, що оскільки померлий ОСОБА_2 за життя у встановленому порядку Державного акту на землю не одержав (не оформив належним чином зміну власника), реєстрацію права власності на дачний будинок не здійснив (не оформив належним чином зміну власника), Позивач по справі не має фактичної можливості прийняти у спадщину вище вказане майно. А від так, іншого способу, окрім звернення до суду, у Позивача немає.

3. Представниця відповідача відзиву на позов не надала.

25.05.2026 на адресу суду від представниці відповідача надійшла заява, в якій вона зазначає, що згідно з наявними матеріалами справи майно, яке є предметом спору –дачний будинок та земельна ділянка, розташовані у с.Княжий міст, Яворівського району, Львівської області. Даний населений пункт відноситься до Судововишнянської територіальної громади, від імені та в інтересах якої виступає Судововишнянська міська рада Львівської області. У зв`язку з відсутністю зацікавленості Мостиської міської ради Львівськох області в результаті розгляду справи, вважають, що позивачем визначено неналежного відповідача.

ІІ. Позиція учасників справи

4. В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Левицький Д.Р. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду справи. 26.01.2026 адвокат Левицький Д.Р. подав клопотання, в якому просить розглянути справу без участі позивача та його представника на підставі наявних у справі документів.

5. В судове засідання представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області не з`явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена наоежним чином.

6. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому учасників справи неявка не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

7. Ухвалою судді від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

8. Ухвалою суду від 07.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

9. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені Судом

10. 21.02.2002 між ОСОБА_3 , від імені якого діяв по дорученню Цимбалістий О.В., та гр.. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу дачного будинку № НОМЕР_1 в КСТ «Заячий стадіон» села Княжий міст та земельної ділянки площею 0,0634 га в с. Княжий міст, який посвідчений приватним нотаріусом Кубарою О.С., зареєстровано в реєстрі за №51.

11. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

12. Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 26.04.1973 його батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

13. Згідно копії спадкової справи №684/02-14, заведеної державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Львівської області після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його його син ОСОБА_1 .

14. Відповідно до Довідки КП «Мостиське бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2023р. за №3041, виданої ОСОБА_1 , садовий (дачний) будинок №75 СТВ «Заячий стадіон», с.Княжий Міст, Яворівський (Мостиський) район Львівської області інвентарна справа №190, КП «Мостиське БТІ» свідоцтво на право власності не реєструвалось.

15. Відповідно до Довідки КП «Мостиське БТІ» №3209 від 07.10.2025р., виданої ОСОБА_1 , дачний будинок АДРЕСА_2 інвентарна справа №190. Дачний будинок літ. А-1 - цегляний складається з 2-х житлових кімнат (№2-12.2кв.м., №3 _ 22.6кв.м.) і кухні (№1- 10.0кв.м.). Загальна площа будинку - 44.5кв.м., житлова площа - 34.8кв.м. До дачного будинку відносяться господарські будівлі та споруди: сарай - літ. Б, криниця - літ. К1, ворота - 1, огорожа - 2. Загальна площа будинку зменшилася на 3.1кв.м., житлова площа зменшилася на 2.2кв.м. в результаті встановлення 2-х печей в приміщенні кухні №1 і житловій кімнаті № та проведення поточного ремонту. Від загальної площі віднято площу лоджії 1.4кв.м. відповідно до п.97 Порядку проведення технічної інвентаризації затвердженого Постановою КМУ від 12.05.2023р. №488. Інформація про заборони та обтяження відсутня. Факт самовільного будівництва чи переобладнання не виявлено.

16. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером №НВ-0002119202024 від 28.08.2024р. створеного за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 0.0634 га цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер - 4622482400:03:000:0377, місце розташування якої Львівська область, Мостиський район, Довгомостиська сільська рада, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 22.03.1996 серії ЛВ №1806, виданого Довгомостиською сільською Радою народних депутатів 22.03.1996р.

17. В.о. завідуючим Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Палажій Г.В. повідомленням № 1145/02-14 від 10.11.2025р. позивачу по справі було рекомендовано з врахуванням того, що право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації такого права, з метою реалізації своїх спадкових прав, звернутися до суду для встановлення факту набуття права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 , та визнання за позивачем права власності у порядку спадкування на спадкове майно у вигляді дачного будинку АДРЕСА_3 на території Довгомостиської сільської ради Мостиського району Львівської області та земельної ділянки площею 0.0634га цільового призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер — 4622482400:03:000:0377, місце розташування якої Львівська область, Мостиський район, Довгомостиська сільська рада.

V. Застосоване Судом законодавство

18. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

19. Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

20. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

22. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

24. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

25. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

26. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

27. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

28. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

29. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

31. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

32. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

33. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

34. Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

35. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

36. Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

37. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

38. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

39. Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

40. Як вбачається із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.

Згідно із ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

41. На підставі положень ст.1218ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

42. Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи , визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

43. Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

44. Як роз`яснено в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на житловий будинок, іншу споруду.

45. Згідно ч. 1ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

46. Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

48. Згідно ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, згідно ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

49. У відповідності до п. 23 вищезазначеної Постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

50. Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 2) роз`яснив, що справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

51. Відповідно до ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

52. Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

53. Відповідно до ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

VІ. Висновки Суду

54. У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач, в інтересах якого діє його представник – адвокат Левицький Д.Р., звернувся до суду із позовом до Мостиської міської ради Львівської області про встановлення факту набуття права власності за спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті батька позивача ОСОБА_2 , оскільки оформити право власності на спірне будинковолодіння та земельну ділянку в позасудовому порядку позивачу не вдається, через відсутність правовстановлюючих документів на зазначене майно у померлого, що підтверджується листом приватного нотаріуса.

55. Згідно вимог закону, відповідачами у справі про визнання права власності в порядку спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК України).

56. З приводу цього слід зазначити, що відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

57. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

58. За змістом статей 42, 48 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи в цивільному процесі є, зокрема, сторони, треті особи. Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

59. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідносин, з приводу яких виник спір.

60. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

61. Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

62. Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

63. На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

64. Частиною другою статті 51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

65. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

66. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у цивільній справі № 523/9076/16-ц.

67. Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

68. З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Як зазначено вище, приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

69. Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).

70. Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, провадження № 61-6983св20, від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20.

71. У справі, яка розглядається судом встановлено, що у позивача наявний спір про право, який пов`язаний із встановленням факту набуття права власності та визнанням права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, яке знаходиться на території Судововишняської територіальної громади, від імені та в інтересах якої діє Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області.

Даний спір стосується інтересів позивача ОСОБА_1 та інших осіб, які мають право на визнання права власності, а в даному випадку органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться нерухоме майно – Судововишняської міської ради Львівської області.

72. Однак позивачем визначено в якості відповідача Мостиську міську раду Львівської області.

73. Зазначені обставини переконливо доводять те, що спір щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , який не оформив на нього належних правовстановлюючих документів, існує саме між позивачем ОСОБА_1 та Судововишнянською міською радою Львівської області, в яких є правовий інтерес до спадкового майна.

74. Також в ході судового розгляду було встановлено, що по даний час власником земельної ділянки та садового (дачного) будинку вважається ОСОБА_3 , так як спадкодавець ОСОБА_2 за життя право власності на підставі Договору купівлі-продажу дачного будинку та земельної ділянки не зареєстрував, однак ОСОБА_3 не був залучений позивачем до участі у справі.

75. Разом із цим, звертаючись до суду із даним позовом із позовними вимогами про встановленням факту набуття права власності та визнанням права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, сторона позивача визначила відповідачем у справі лише Мостиську міську раду Львівської області як орган місцевого самоврядування.

76. Пред`явлені у цій справі позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області та ОСОБА_3 , та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому їх не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

77. Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області та ОСОБА_3 не можуть бути позбавлені права при розгляді даного спору захищати свою правову позицію, як відповідачі, заперечувати доводи позову, наводити свої доводи та міркування, доводити законність своїх дій тощо.

78. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені, клопотання про їх залучення до участі в справі в якості відповідача (співвідповідача) від позивача не надходило.

79. А тому при відсутності належних відповідачів, суд не дає правової оцінки обґрунтованості позовних вимог в цій частині та представленим позивачем доказам, оскільки така оцінка може бути надана судом під час розгляду справи з усіма належними відповідачами.

80. При цьому суд позбавлений права самостійно заміняти неналежного відповідача або залучати співвідповідача, оскільки така ініціатива повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання.

81. Слід зазначити, що вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача, в даному випадку Судововишнянської міської ради Львівської області та ОСОБА_3 , було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов, залучений позивачем відповідач є неналежним.

82. При цьому, не можна покладати на третіх осіб будь-яких матеріально-правових обов`язків, а також установлювати чи захищати їх права, тобто виносити рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

83. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. 85. 84. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

85. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

86. В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

87. Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

88. Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, з наведених вище мотивів та підстав.

89. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

90. Інші доводи та посилання сторін суд залишає поза увагою з огляду на відсутність їх значення для вирішення спору.

91. Крім того, слід звернути увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися з таким позовом до належного кола відповідачів.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами

92. Виходячи із вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту набуття права власності за спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування – відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

3. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, місце знаходження: вул.Грушевського, 6, м.Мостиська, Львівської області, індекс 81300; ЄДРПОУ 26307500.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Львівська державна нотаріальна контора Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул.С.Бандери, 3, м.Львів, 79013, ЄДРПОУ 02899387.

Повний тест судового рішення складений 01.10.2026

Суддя Світлана ГІРЯК