Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №442/4405/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4405/26

Провадження №3/442/915/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2026 року суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Медведик Л.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної вiдповiдальностi ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678603 від 29.05.2026 року, ОСОБА_1 , 29.05.2026 року о 12 год 04 хв в м.Дрогобич, вулБориславська, 62, керував ТЗ «Хонда Діо» без д.н.з. з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці чей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкірного покриву обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678587 від 29.05.2026 року, ОСОБА_1 , 29.05.2026 року о 12 год 04 хв в м.Дрогобич, вулБориславська, 62, керував ТЗ «Хонда Діо» без д.н.з. без державної реєстрації та будучи позбавленим права керування ТЗ, відповідальність за що передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.

Дані порушення вчинено повторно протягом року.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи поштовою кореспонденцією та шляхом оголошення на сайті Судової влади. Про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Не дивлячись на те, що завдання правильного і своєчасного розгляду і вирішення справи ставиться не перед сторонами процесу, а перед органом судової влади, вказана обставина жодною мірою не виправдовує поведінку осіб, що беруть участь в справі, направлене на те, що умисне перешкодило досягнення органом судової влади вказаних завдань.

Особи, що беруть участь в справі, не мають прямого юридичного обов`язку сприяти суду в правильному і своєчасному розгляді і вирішенні справи, проте зобов`язані утримуватися від дій, здатних перешкоджати досягненню названих завдань.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Проблеми, пов`язані із недобросовісним виконання своїх процесуальних обов`язків та зловживанням процесуальним правом, можуть ущемити право кожного на судовий розгляд протягом розумного строку, що захищається гарантіями статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.

Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

У статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Чинним законодавством не передбачено, зокрема у ч.2 ст.268 КУпАП, обов`язкової участі при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 126 та ст.130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до загальних положень ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених чт.126 та ст.130 КУпАП, стверджується протоколами про адміністративні правопорушення, постановою суду від 17.11.2025 року (справа №442/8423/25) про накладення адміністративних стягнень за ст 126 та 130 КУпАП та відеозаписами з ДВД дисків. Зокрема, на відеозаписах зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищенаведене, вбачаю в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП України. На повторність вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП вказує постанова судді Дрогобицького міськрайонного суду від 17.11.2025 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 вищезгаданого Кодексу.

У ч.5 ст.126 КУпАП передбачену адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, якщо правопорушення вчинено повторно протягом року.

На повторність вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.5 вказує постанова судді Дрогобицького міськрайонного суду від 17.11.2025 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 вищезгаданого Кодексу.

Згідно підпункту а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Статтею 36 КУпАП визначено можливість накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Так, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки, вказані вище адміністративні правопорушення вчинені однією і тією ж особою і підлягають одночасному розгляду одним і тим же органом, то зазначені справи слід об`єднати в одне провадження, відповідно до положень ст.36 КУпАП, а також на виконання Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019.

При визначенні адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також враховуючи обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, приходжу до висновку про необхідність застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , а тому суд позбавлений можливості конфіскувати даний транспортний засіб.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 коп., який також підлягає стягненню з порушника на користь держави.

Керуючись ч.2 ст.130, ч.5 ст.126, ст.ст.283, 284 КУпАП, –

постановив:

Об`єднати в одне провадження справу №442/4405/26 та 442/4409/26 та присвоїти єдиний номер справи №442/4405/26.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя __________ Медведик Л.О.