Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №442/1194/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/1194/26

Провадження №3/442/326/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 вересня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Коваль Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживаючого в АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586511 від 08.02.2026, ОСОБА_1 , 08.02.2026 о 23.02 год. в м. Дрогобич, по вул. Грушевського, 44, керував транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 своєї провини в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав, а його захисником – адвокатом Клострейх О.В. (її повноваження містяться у матеріалах справи) подано судді клопотання про закриття провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 08.02.2026 він приїхав за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , де проживав з дружиною. Автомобіль він залишив припаркованим на узбіччі дороги. У той вечір у нього виник конфлікт з дружиною, він вирішив вийти на двір. Оскільки на дворі був сильний мороз, він вирішив сісти в свій припаркований автомобіль. В автомобілів він пив пиво. В той час автомобіль стояв нерухомо, мотор автомобіля не був увімкнутий. Через деякий час до нього підійшли працівники поліції, звинуватили його, що він в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом. Він пояснював їм, що просто сидів у своєму автомобілі, слухав музику, пив пиво. Вони пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, однак він відмовився, так як транспортним засобом не керував, автомобіль стояв нерухомо. Вказав, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечує повністю, підтримую позицію свого захисника, та просить закрити провадження у даній справі.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Клострейх О.В. в судовому засіданні вказала, що її підзахисний не винен в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, його вина не доводиться доказами, які надані працівниками поліції, а навпаки надані нею докази спростовують його винуватість.

Під час розгляду справи надала пояснення, які нею викладенні у клопотанні про закриття провадження у даній справи у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, просила суд задоволити її клопотання та закрити провадження по даній справі.

В судове засіданні викликались працівники Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, які були на місці при складенні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак такі не з`явились та не повідомили суд про причини неявки.

Одночасно суддею вживались заходи, що витребування з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області повного відеозапису подій від 08.02.2026 при складенні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак такий запис суду не надано.

Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов такого висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до пункту 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, зібрані матеріали цієї справи не підтверджують у цілому ту обставину, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, не дотримався наведених вище вимог Правил дорожнього руху України, тобто будучи учасником дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про Національну поліцію” поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.

Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.

У матеріалах справи відсутній відеозапис з камер працівників поліції чи інший доказ, який би підтверджував факт руху та керування ОСОБА_1 транспортним засобом. ОСОБА_1 сидів у своєму у автомобілі коли працівники поліції підійшли до нього.

В матеріалах справи налічується 4 файлів з 1 БК які є неповними та не безперервними. Відсутній період відеофіксації з 23:13 хв по 23:50 хв. Однак, незважаючи на вказані приписи Інструкції поліцейськими та згідно з матеріалами справи, відеофіксація не є безперервна, відсутній момент складання матеріалів справи, та ознайомлення з протоколом.

Відповідно до висновку від 06.06.2026 року службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників відділу реагування патрульної поліції Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області вбачається, що на запитання працівників поліції, яким чином ОСОБА_1 керує транспортним засобом без посвідчення водія, останній чіткої відповіді не надав. На запитання щодо напрямку руху повідомив, що нікуди не їхав. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про недопустимість керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі. Від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився. Також особі було роз`яснено, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння її буде притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Із представлених адвокатом Клострейх О.В. письмових доказів вбачається, що на підставі зібраних матеріалів під час проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що порушення за фактами яких призначено службове розслідування, частково знайшли своє підтвердження, та стали можливими унаслідок: неналежного виконання службових обов`язків зі сторони інспектора ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції Вовчанчина В.І., який, проявивши своє безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків, під час несення служби у складі наряду «08.02.2026 року у період часу з 23:09 по 23:45», здійснюючи опрацювання повідомлення «Підозріле або покинуте авто» та оформлення адміністративного матеріалу за ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 , здійснив неналежну відео фіксацію, та встановлено, що відсутній відеозапис події з 23:13 по 23:50, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме вимог пункту 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 3, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції. Також встановлено неналежне виконання службових обов`язків зі сторони інспектора ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції Салія М.В., який, проявивши своє безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків, під час несення служби у складі наряду з «08.02.2026 року у період часу з 23:09 по 23:45», здійснюючи опрацювання повідомлення «Підозріле або покинуте авто» та оформлення адміністративного матеріалу за ст. 130 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1 », здійснив неналежну відео фіксацію, а саме відсутній відеозапис події з 23:13 по 23:50, чим допустив порушення службової дисципліни, а саме вимог пункту 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 2, 3, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, підпункту 1.1, 1.13 пункту 1 наказу ГУ НП у Львівській області «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування» від 09.06.2025 № 2560; пункту 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року.

З наданих та досліджених суддею доказів вбачається, що працівниками поліції не зафіксовано того факту, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керувала транспортним засобом. З відео доказів, котрі надані поліцейськими, не вбачається, що останній саме керував транспортним засобом, а відео файл розпочинається з того моменту, що автомобіль стоїть припаркованим та жодним чином не являвся учасником дорожнього руху.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення є доведеною.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

За змістом ст. ст. 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення.

Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним здійснене в протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 256 КУпАП.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене вище, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в діянні ОСОБА_1 .

У свою чергу, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33-35, 40-1, 130, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження та підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Роман КОВАЛЬ