Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №904/6770/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/6770/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,

секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,

представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 (суддя Кеся Н. Б., м. Дніпро, повне рішення складено 17.04.2026) у справі № 904/6770/25

за позовом Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ МЕДІА", м. Дніпро

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради (далі-Позивач) 28.11.2025 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ МЕДІА" (далі-Відповідач), в якому просить суд:

визнати недостовірною та такою, що порушує права та недоторканість ділової репутації Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради інформацію, розповсюджену Дочірнім підприємством "Телерадіокампанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа" у відеосюжеті каналу " 11 канал. Голос Дніпра" на відеохостингу YouTube під назвою "Скандал у Кривому Розі: Укриття пішли тріщинами!";

зобов`язати Дочірнє підприємство "Телерадіокампанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа" спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення її спростування на каналі " 11 канал. Голос Дніпра" на відеохостингу YouTube;

стягнути з Дочірнього підприємства "Телерадіокампанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа" витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позову Позивач посилається на розповсюдження недостовірної інформації Відповідачем у відеосюжеті каналу "11 канал. Голос Дніпра" на відеохостингу YouTube (youtube.com/user/novosti11?sub_confirmation=1) під назвою "Скандал у Кривому Розі: Укриття пішли тріщинами!", яка є недостовірною та порушує немайнові права Позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6770/25 позов Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ МЕДІА" залишено без задоволення. Понесені Управлінням капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради судові витрати покладено повністю на Позивача.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів ні недостовірності, ні перекручення інформації, а зміст сюжету ґрунтувався на візуально зафіксованому стані об`єкта та висловлюваннях опитаних осіб. Відсутність доказів, що бетонне покриття є частиною самого укриття, не робить твердження неповним чи перекрученим. Через відсутність сукупності необхідних умов суд відмовив у позові повністю.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі №904/6770/25, у якій просить скасувати дане рішення повністю. Прийняти нове рішення, яким позов Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради задовольнити повністю: визнати недостовірною та такою, що порушує право на недоторканність ділової репутації Позивача, інформацію, поширену Дочірнім підприємством "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" ТОВ "СТАРЛАЙТ МЕДІА" у відеосюжеті каналу "11 канал. Голос Дніпра" на відеохостингу YouTube під назвою "Скандал у Кривому Розі: Укриття пішли тріщинами!", оскільки така інформація подає як установлені факти відомості про неналежний технічний стан укриттів та порушення технологічного процесу будівництва, не доведені належними та допустимими доказами, та зобов`язати Відповідача спростувати цю інформацію шляхом розміщення спростування на каналі "11 канал. Голос Дніпра" на відеохостингу YouTube. Стягнути з Відповідача на користь Апелянта судові витрати, у тому числі судовий збір за подання позову та апеляційної скарги. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про недостатність установлених обставин для ухвалення нового рішення по суті, Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з обов`язковим наданням належної правової оцінки характеру спірних висловлювань, їх фактичній перевірюваності, доказам достовірності поширеної інформації, спрямованості репортажу саме на Позивача та наслідкам такого поширення для його ділової репутації.

На думку апелянта, суд першої інстанції, формально пославшись на загальні засади свободи вираження поглядів, розподілу тягаря доказування та практику Європейського суду з прав людини, не застосував наведені правові підходи до фактичних обставин цієї справи та не надав належної оцінки змісту поширеної відповідачем інформації, її характеру, способу поширення та впливу на ділову репутацію позивача.

Передусім апелянт вказує на помилковість висновку суду про те, що інформація, поширена у сюжеті "11 канал. Голос Дніпра", безпосередньо не стосується Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради. На переконання апелянта, суд неправильно ототожнив питання відповідальності за безпосереднє виконання будівельних робіт із питанням того, стосовно якої особи поширена інформація у засобі масової інформації. Обставина, що Управління виступає замовником робіт, а не їх безпосереднім виконавцем, сама по собі не свідчить про те, що поширені у сюжеті відомості не стосуються позивача. Навпаки, Управління у сюжеті ідентифіковане як суб`єкт, відповідальний за відповідний напрям діяльності, а його керівник надає журналістам коментар саме від імені Управління. Отже, зміст сюжету у його сукупності об`єктивно пов`язує поширену інформацію саме з позивачем та його діяльністю. На підтвердження такого підходу апелянт посилається, зокрема, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4494/18 та Верховного Суду у справі № 905/902/20.

При цьому апелянт наголошує, що суд першої інстанції неналежно розмежував фактичні твердження та оціночні судження, що має принципове значення для правильного вирішення спору. За твердженням апелянта, у сюжеті поширено не лише суб`єктивну оцінку діяльності позивача, а конкретні відомості про фактичні обставини, зокрема твердження про те, що "армований бетон тріснув", "укриття пішли тріщинами", а також про "порушення технологічного процесу". Зазначені твердження стосуються конкретних обставин, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, а тому не можуть автоматично розглядатися як допустимі оціночні судження лише з огляду на критичний характер сюжету.

На думку апелянта, визнавши наявність у сюжеті констатації факту пошкодження укриття, суд першої інстанції не здійснив належної перевірки достовірності саме цих фактичних тверджень, а обмежився загальними міркуваннями щодо допустимості критики та суспільного інтересу до висвітлення питань будівництва захисних споруд. Такий підхід, як зазначає апелянт, не відповідає правовим позиціям Верховного Суду, у тому числі викладеним у постанові у справі № 911/3090/17, на яку сам суд першої інстанції послався у своєму рішенні.

Апелянт також не погоджується з тим, що суд фактично підмінив доказування достовірності поширеної інформації власним візуальним сприйняттям наявних у сюжеті матеріалів. За відсутності належного технічного висновку чи іншого доказу, який би підтверджував характер, причини та належність зафіксованих на відео пошкоджень саме до конструкції укриття, суд не мав достатніх підстав для висновку про достовірність відповідного фактичного твердження. Більше того, апелянт звертає увагу на внутрішню суперечливість мотивів оскаржуваного рішення, оскільки суд одночасно констатував відсутність належних доказів того, що зафіксовані пошкодження належать до конструкції укриття, та водночас дійшов висновку, що твердження про пошкодження укриття не є перекрученим. На думку апелянта, за таких обставин суд мав оцінити питання доказаності поширених відомостей, а не виходити з припущення про їх відповідність дійсності.

Апелянт вважає помилковим і підхід суду до співвідношення свободи слова та права особи на захист ділової репутації. При цьому Управління не заперечує наявності суспільного інтересу до інформації щодо будівництва та стану захисних споруд, особливо з огляду на їх суспільне значення. Водночас сам по собі суспільний інтерес до певної теми, на думку апелянта, не означає звільнення засобу масової інформації від обов`язку поширювати фактичні відомості добросовісно та за наявності достатнього фактичного підґрунтя. Посилання суду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Газета "Україна-Центр" проти України" та "Інститут економічних реформ проти України", не свідчить про існування абсолютного імунітету журналістських матеріалів від перевірки достовірності фактичних тверджень. Навпаки, наведені правові підходи передбачають необхідність розмежування фактів та оцінок, а також врахування добросовісності поширення інформації та наявності фактичної основи для відповідних тверджень.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поширеній інформації у її цілісному контексті. На його думку, оцінювати вплив спірного матеріалу на ділову репутацію Управління необхідно не шляхом виокремлення окремих фраз із сюжету, а з урахуванням його назви, відеоряду, послідовності викладення інформації, коментарів журналістів та представника Управління, а також загального змісту матеріалу. Сукупність цих елементів, як зазначає апелянт, формує у пересічного глядача уявлення про неналежне виконання Управлінням покладених на нього функцій, його недбалість та професійну неспроможність забезпечити належне створення об`єктів цивільного захисту. Таким чином, йдеться не про абстрактне припущення щодо можливого негативного сприйняття позивача, а про конкретний репутаційний ефект поширеної інформації, який суд першої інстанції належним чином не дослідив. У цьому контексті апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 910/7975/21.

Таким чином, на переконання апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та надав неналежну оцінку доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, суд помилково визначив, що поширена інформація не стосується безпосередньо позивача; не здійснив належного розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень; не перевірив достовірність конкретних фактичних відомостей щодо пошкодження конструкцій укриття та порушення технології виконання робіт; фактично поклав в основу висновків припущення замість належних і допустимих доказів; необґрунтовано розширив межі захисту свободи слова на випадок поширення непідтверджених фактичних відомостей; а також не дослідив належним чином вплив спірного сюжету на ділову репутацію позивача.

За таких обставин апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Дочірнє підприємство "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ МЕДІА", м. Дніпро не скористалось своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надало суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кошля А. О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6770/25.

Витребувано матеріали справи № 904/6770/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.

03.07.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2026 призначено справу № 904/6770/25 до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2026 о 10 год. 00 хв.

23.09.2026 в судове засідання представники позивача, відповідача наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.

У судовому засіданні 23.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Управлінням капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради відповідно до повноважень та обов`язків визначених Положенням про управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 24.03.2023 №1819 та на підставі листа Департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради від 17.07.2023 №7/15/03-01-05/1344 було здійснено будівництво захисних споруд цивільного захисту (протирадіаційні укриття) на території закладів освіти, а саме: об`єкт "Нове будівництво протирадіаційного укриття на території Криворізького ліцею №113 Криворізької міської ради за адресою: вул. Віктора Оцерклевича, 39-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл." та об`єкт "Нове будівництво протирадіаційного укриття на території Криворізького ліцею №123 Криворізької міської ради за адресою: вул. Миколаївське шосе, 18, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.".

Стосовно об`єкту "Нове будівництво протирадіаційного укриття на території Криворізького ліцею №113 Криворізької міської ради за адресою: вул. Віктора Оцерклевича, 39-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл." зазначаємо, що ПРУ окремо розташоване, підземне, розташоване під футбольним полем. Загальні розміри будівлі у плані (у вісях) 30,0м х30,0 м.

Робочим проектом передбачені комплекс архітектурно-планувальних, конструктивних і організаційних заходів які відповідають нормативним вимогам по забезпеченню доступності та безпеки маломобільних груп населення (МГН). Вхідні групи, внутрішні комунікації та шляхи руху, зони безпеки, спеціально обладнані санвузли, а також інформаційне та інженерне обладнання. ПРУ передбачає вхід та вихід, з однокамерними тамбур-шлюзами, обладнані підйомними платформами Forstor що дає можливість безперешкодно пересуватися маломобільним групам населення у візочках. Сходи огороджуються поручнями.

Споруда для укриття обладнується інженерними системами: опалення, вентиляція, водопостачання, каналізація, електропостачання, електроосвітлення, система пожежної сигналізації та оповіщення при пожежі, системи зв`язку Конструктивна схема ПРУ - монолітний залізобетонний каркас.

Плита фундаментна, елементи каркасу, зовнішні та внутрішні стіни, перекриття виконані з монолітного залізобетону кл. С25/30. Перегородки - з керамічної цегли на цементно-піщаному розчині з армуванням по висоті та монолітні залізобетонні з бетону кл. С25/30. Внутрішні дверні блоки - протипожежні та алюмінієві, залежно від призначення приміщень. В основних приміщеннях під стелею проходять різноманітні вентиляційні комунікації.

Стосовно об`єкту "Нове будівництво протирадіаційного укриття на території Криворізького ліцею №123 Криворізької міської ради за адресою: вул. Миколаївське шосе, 18, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл." зазначаємо, що ПРУ окремо розташоване, підземне, розташоване під футбольним полем, розраховано на укриття 300 осіб, з них: - учнів до 11 років - 43 особи; - учнів 225 особи; - персонал ліцею 32 особи Об`ємно-планувальні рішення будівлі відповідають нормативній документації, діючій на території України. Клас наслідків (відповідальності) - СС2. Ступінь вогнестійкості будівлі - II. Строк експлуатації будівлі - 100 років. Проектована будівля протирадіаційного укриття розташована в житловому районі за адресою: вул. Миколаївське шосе, 18. Будівля укриття прямокутної форми одноповерхова. Загальні розміри будівлі у плані (у вісях) 30,0м х30,0 м. Робочим проектом передбачено комплекс архітектурно-планувальних, конструктивних і організаційних заходів, які відповідають нормативним вимогам по забезпеченню доступності та безпеки маломобільних груп населення згідно з ДБН В.2.2-40:2018 та вимог ДБН В.2.2-4-2018, ДБН В.2.2-9:2018 з метою створення повноцінного середовища життєдіяльності з урахуванням потреб людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Робочим проектом передбачені функціонально-планувальні елементи будівлі, доступні для маломобільних відвідувачів (МГН): вхідні групи, внутрішні комунікації та шляхи руху, зони безпеки, спеціально обладнані санвузли, а також інформаційне та інженерне обладнання. ПРУ передбачає вхід та вихід, з однокамерними тамбур-шлюзами, обладнані підйомними платформами Forstor: на вході Forstor FIL150-4.0x0.1-1.2x0.9, на виході - Forstor FIL150- 15.0x0.1-1.0x0.8, що дає можливість безперешкодно пересуватися маломобільним групам населення у візочках. Сходи огороджуються поручнями. Дверні блоки на шляхах евакуації виконані без порогів, ширина дверних прорізів 1200мм. Проектні рішення, пристрої і заходи, призначені для МГН не знижують ефективності експлуатації ПРУ, а також зручності перебування інших категорій відвідувачів. Споруда для укриття обладнується інженерними системами: опалення, вентиляція, водопостачання, каналізація, електропостачання, електроосвітлення, система пожежної сигналізації та оповіщення при пожежі, системи зв`язку. Також проектом передбачено влаштування футбольного поля зі штучної трави (над укриттям); бігових доріжок навколо футбольного поля з покриттям з гумової крихти; майданчику, проїздів тротуарів з асфальтобетонним покриттям; доріжок з покриттям з бетонної плитки ФЕМ; зовнішнього освітлення.

Відповідно до інформації Управління з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконкому міської ради від 21.08.2025 №7-15/13/714, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, тимчасово було присвоєно облікові номери новозбудованим протирадіаційним укриттям:

Протирадіаційному укриттю Криворізького ліцею №123 Криворізької міської ради, розташованому за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Миколаївське шосе,18 - обліковий номер 14995;

Протирадіаційному укриттю Криворізького ліцею №113 Криворізької міської ради, розташованому за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Віктора Оцерклевича, 39-А - обліковий номер 14996.

На теперішній час, вищезазначені об`єкти функціонують та експлуатуються за призначенням в повному обсязі.

05 листопада 2025 року на платформі відеохостингу "Youtube" за посиланням youtube.com/user/novosti11?sub_confirmation=1, автором якого є "11 канал. Голос Дніпра" було розміщено журналістський матеріал під назвою "Скандал у Кривому Розі: Укриття пішли тріщинами!" стосовно стану новозбудованого радіаційного укриття у місті Кривий Ріг.

Вказаний матеріал є доступним для перегляду необмеженому колу осіб в мережі Інтернет.

Репортаж починається з опису та відеокадрів стану противорадійаціного укриття у Кривому Розі, а саме верхньої частини укриття. Опис включає такі слова: "просів ґрунт, а за ним утворилися провалля глибиною у метр. Так виглядає нові укриття місяць тому після відкриття. Вони не витримали звичайної зливи. Таку причину називають місцеві чиновники…".

Відеокадри в репортажі показують тріщини в гумовій та бетонній частині поверхні, провалля верхнього ґрунту в місці, де знаходиться підземне протирадіаційне укриття.

Журналістка у цьому репортажу розповідає, що укриття побудовані на грантові кошти, побудовані вони із запізненням, а напередодні їхнього відкриття відбувся скандал відносно недопуску аудиторів до перевірки. Далі з використанням слів : "і ось наступний конфуз" зазначається, що противорадіаційне укриття не витримало осінньої зливи.

Далі у відеосюжеті показано як знімальна група побувала в середині укриття, де дослівно: "працівники навчального закладу та замовника намагалися продемонструвати чи не всі приміщення бомбосховища, аби переконати, що вода після зливи не пошкодила жодне з них".

Відеосюжет містить зйомку внутрішніх приміщень бомбосховища - дитяча кімната, учбові класи, в яких дійсно відсутні ознаки затоплення.

Також під час репортажу були інтерв`юйовані начальник управління капітального будівництва Криворізької міської ради (замовник будівництва) Валерій Катькін, активістка-розслідувачка ОСОБА_1 , начальник Східного офісу Держаудитслужби Валентин Довгий, вихователь дитячого садка Галина Іванівна та академік міжнародної академії наук з екології та безпеки життєдіяльності Шматков Григорій.

Зазначені особи надавали своє бачення та аспекти будівництва новозбудованого укриття: причини руйнування спортивного майданчика через аномальні зливи, обставини залучення підрядника будівництва - компанії Сапсар-КР, неможливість перевірки цільового використання коштів Європейського Союзу на будівництво укриття, можливі технологічні причини руйнування армованого бетону тощо.

Репортаж також містить зйомку ремонтних робіт спортивного майданчика з коментарем від журналістки та представника замовника будівництва про те, що ремонтні роботи провадяться за рахунок підрядника.

Окремим відеорядом репортаж містить формулювання питань: Чи могла злива спричинити руйнування горішньої частини протирадіаційного укриття в навчальному закладі? Що могло вплинути на руйнування армованого бетону в укритті?

В ніжній частині кадрів репортажу також з`являються дописи у вигляді запитань: "Бомбосховище не витримало зливи? Що сталося з протирадіаційними укриттями?"

Позивач у позові стверджує, що у вказаному відеосюжеті журналістом каналу " 11 канал. Голос Дніпра" здійснено поширення інформації в мережі "Інтернет" про затоплення приміщень протирадіаційних укриттів, внаслідок проведення управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради робіт неналежної якості. Вказана інформація, поширена у відеосюжеті, має наступний зміст: "Армований бетон нового шкільного укриття тріснув через місяць після здачі об`єкта. Скандал навколо будівництва протирадіаційних бомбосховищ у гімназіях Кривого Рогу. Чиновники винуватять аномальні дощі… "Аномальних злив на Дніпропетровщині не було, - говорять експерти, - тому зіпсовані нові укриття - це порушення технологічного процесу під час будівництва."".

Отже, на думку Позивача, у відеосюжеті каналу " 11 канал. Голос Дніпра" було здійснено спотворення інформації та підміна понять стосовно затоплення приміщень протирадіаційних укриттів, внаслідок проведення управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Криворізької міської ради робіт неналежної якості, оскільки протирадіаційні укриття не зазнали жодного впливу внаслідок випадів осадків у м. Кривому Розі. Стала робота навчальних закладів, враховуючи проведення навчального процесу у відповідних спорудах цивільного захисту не зазнала порушень та перешкод. При цьому, було спотворено та вирвано з контексту частину інтерв`ю начальника Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради стосовно того, що внаслідок дощів відбулося підтоплення частини футбольного поля. При чому, такий об`єкт як покриття футбольного поля не має жодного інженерного відношення до відповідних протирадіаційних укриттів.

Позивач вказує, що поширення вказаної недостовірної інформації створює хибне враження у мешканців міста Кривого Рогу щодо незабезпечення достатньої безпеки учням під час навчального процесу, сприяє формуванню думки про те, що органи місцевого самоврядування не належно виконують свої обов`язки та безпідставно витрачають кошти міського бюджету. Всі ці обставини створюють негативну психологічну напругу у місті та формують негативне ставлення до діяльності органів місцевого самоврядування.

Матеріали справи також свідчать про те, що Замовником вказаного проекту є Позивач, який відповідно до Положення про управління, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 24.03.2023 №1819, є самостійним структурним підрозділом виконкому Криворізької міської ради і основним завданням якого є реалізація державної та місцевої політики у сфері будівництва - виконання функцій замовника на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів, фінансування яких здійснюється бюджетним коштом та за рахунок коштів, залучених до бюджету розвитку Криворізької міської територіальної громади, а також надходжень в рамках програм допомоги й грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ.

Репортаж також містить певну інформацію про підрядника будівництва - компанія "Сапсан-КР", яка безпосередньо здійснювала будівництво спірних укриттів та спортивних майданчиків над ними.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані на їх обґрунтування докази, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, з огляду на таке.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позов Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради до Дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "СТЕРХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ МЕДІА" залишено без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивач не довів ні недостовірності, ні перекручення інформації, а зміст сюжету ґрунтувався на візуально зафіксованому стані об`єкта та висловлюваннях опитаних осіб. Відсутність доказів, що бетонне покриття є частиною самого укриття, не робить твердження неповним чи перекрученим. Через відсутність сукупності необхідних умов суд відмовив у позові повністю.

Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, а згідно зі статтею 94 цього Кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації.

Разом з тим статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цього права може бути обмежене лише законом та у випадках, передбачених ним. Відповідне право гарантоване також статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка охоплює свободу отримувати і поширювати інформацію та ідеї.

Отже, вирішуючи спір про захист ділової репутації у зв`язку з поширенням інформації, суд має забезпечити належний баланс між правом особи на захист своєї репутації та правом інших осіб на свободу вираження поглядів і поширення інформації. При цьому жодне із зазначених прав не має абсолютного характеру, а тому вирішення спору потребує встановлення конкретного змісту поширених відомостей, їх характеру, спрямованості, фактичної основи та способу подання.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації необхідно встановити сукупність таких обставин: факт поширення інформації, її стосування до позивача, недостовірність такої інформації та порушення нею особистих немайнових прав позивача.

При цьому позивач має довести факт поширення інформації, її стосування до нього та порушення своїх прав, тоді як обов`язок доведення достовірності поширеної інформації покладається на відповідача у випадку, якщо така інформація має характер фактичного твердження.

Водночас розподіл між сторонами тягаря доказування не звільняє позивача від обов`язку визначити, які саме відомості він вважає недостовірними, довести їх стосування саме до нього та вказати, у чому полягає їх невідповідність дійсності та порушення його особистого немайнового права.

У зв`язку з цим визначальне значення для вирішення такого спору має встановлення характеру поширеної інформації, оскільки правовий режим фактичних тверджень та оціночних суджень є різним.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять конкретні фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При цьому для встановлення характеру поширеної інформації суд повинен оцінювати її не шляхом виокремлення окремих слів або фраз, а з урахуванням усього інформаційного матеріалу, його назви, змісту, відеоряду, контексту, способу подання, співвідношення повідомлених фактів та оцінок, а також того, як відповідна інформація об`єктивно сприймається адресатом.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна інформація була поширена шляхом розміщення 05.11.2025 на YouTube-каналі "11 канал. Голос Дніпра" відеоматеріалу під назвою "Скандал у Кривому Розі: Укриття пішли тріщинами!", доступного необмеженому колу осіб. Отже, факт поширення інформації у цій справі сторонами фактично не заперечується.

Разом з тим сам по собі факт поширення критичного інформаційного матеріалу не є достатньою підставою для задоволення позову. Необхідним є встановлення того, які саме конкретні відомості поширено, чи мають вони характер фактичних тверджень, чи стосуються позивача, чи відповідають дійсності та чи порушують його особисте немайнове право.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність безпосереднього зв`язку спірної інформації з позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради є замовником будівництва відповідного об`єкта, тоді як безпосереднє виконання будівельних робіт здійснювалося підрядною організацією - "Сапсан-КР".

Зазначена обставина має значення для оцінки змісту спірної інформації, оскільки сама по собі наявність у юридичної особи статусу замовника будівництва не означає, що будь-які відомості про технічний стан об`єкта або якість виконаних підрядником робіт є твердженнями про неналежне виконання саме цією юридичною особою своїх обов`язків.

Водночас колегія суддів не виходить із того, що сам факт згадування або ідентифікації позивача у зв`язку з відповідним об`єктом виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень про захист ділової репутації. Навіть якщо припустити, що певна частина сюжету стосується діяльності позивача як замовника будівництва, для задоволення позову необхідно встановити інші обов`язкові елементи відповідного правопорушення, насамперед недостовірність конкретних фактичних тверджень та порушення ними прав позивача.

Отже, статус позивача як замовника є лише однією з обставин, яка підлягає врахуванню при визначенні змісту поширеної інформації, але не підтверджує ані її недостовірності, ані факту порушення ділової репутації.

Оцінюючи зміст спірного матеріалу в його цілісності, колегія суддів враховує його назву, відеоряд, коментарі автора та висловлювання осіб, запрошених до участі у сюжеті.

Як вбачається зі змісту матеріалу, у ньому продемонстровано пошкодження гумового покриття футбольного поля та бетонної поверхні під ним, а також наведено коментарі та оцінки щодо стану об`єкта, якості виконаних робіт та належності контролю за їх виконанням.

Позивач не заперечує, що футбольне поле розташоване над приміщенням укриття, а поле та укриття є складовими одного об`єкта будівництва, роботи на якому виконувалися одним підрядником.

За таких обставин сама по собі візуальна фіксація пошкоджень бетонної поверхні відповідає безпосередньо зафіксованим у відеоматеріалі обставинам. Позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність продемонстрованих пошкоджень або про те, що показана у сюжеті бетонна поверхня не знаходиться на відповідному об`єкті будівництва.

Водночас з матеріалів справи не вбачається належних доказів того, що продемонстрована бетонна поверхня є конструктивним елементом саме укриття, а виявлені на ній пошкодження є пошкодженнями конструкцій укриття. Саме ця обставина має принципове значення для оцінки доводів позивача, оскільки він пов`язує недостовірність сюжету не з самим фактом наявності пошкоджень, а з їх кваліфікацією як пошкоджень укриття.

При цьому факт того, що відповідна бетонна поверхня є частиною футбольного поля, сам по собі не спростовує наявності пошкоджень, однак так само не дає підстав автоматично ототожнювати такі пошкодження з пошкодженнями конструкцій укриття.

Отже, твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд безпідставно виходив із "візуального сприйняття" об`єкта, є необґрунтованим. Суд першої інстанції не встановлював технічні характеристики конструкцій шляхом спеціальних знань, а оцінював наявні у справі докази та зміст поширеної інформації. За відсутності належних доказів щодо технічного зв`язку між продемонстрованою бетонною поверхнею та конструкціями укриття суд не мав правових підстав встановлювати такий зв`язок шляхом припущення.

Так само не може бути прийнятий довід апелянта про те, що відсутність доказів належності пошкодженої поверхні до конструкції укриття автоматично свідчить про недостовірність повідомлення відповідача.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому у спорі про захист ділової репутації позивач, стверджуючи про поширення недостовірної інформації, має довести не лише факт її поширення, а й обставини, які підтверджують, що відповідні відомості є такими, що стосуються його, та не відповідають дійсності.

Водночас обов`язок відповідача довести достовірність фактичного твердження не означає, що у випадку відсутності спеціального технічного доказу суд повинен автоматично визнати відповідну інформацію недостовірною. Спочатку має бути встановлено зміст самого фактичного твердження та той факт, який позивач вважає неправдивим.

У цій справі позивач не довів протилежного технічного факту, а саме того, що продемонстровані пошкодження стосуються саме конструкцій укриття та що їх характер свідчить про порушення технології будівництва. Не надано також належних доказів, які б дозволяли встановити, що відповідач свідомо або помилково подав як встановлений факт те, що технічно не відповідає дійсності.

За таких обставин доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущенні, що будь-яке пошкодження поверхні над укриттям автоматично означає пошкодження самого укриття. Однак такого висновку із встановлених у справі обставин зробити неможливо.

Не погоджується колегія суддів і з твердженням апелянта про те, що висловлювання у сюжеті "укриття пішли тріщинами" та про порушення технологічного процесу будівництва у будь-якому разі є конкретними фактичними твердженнями, достовірність яких мав довести відповідач.

Такі висловлювання дійсно містять фактичний компонент, який підлягає оцінці у контексті всього сюжету. Проте сама по собі наявність у висловлюванні фактичного компонента не означає, що суд повинен ізольовано від усього матеріалу трактувати його найбільш несприятливим для відповідача способом.

Зміст інформаційного матеріалу має визначатися з урахуванням усієї його композиції, відеоряду, коментарів та контексту. У цьому випадку візуальні матеріали підтверджують наявність певних пошкоджень на об`єкті будівництва, тоді як твердження щодо причин їх виникнення, якості робіт, порушення технології та належності контролю містять оцінку відповідних обставин.

При цьому твердження про те, що наявність пошкоджень свідчить про неналежну якість будівельних робіт або порушення технології, у контексті журналістського матеріалу є висновком автора та учасників сюжету щодо значення встановлених ними обставин. Саме по собі таке оцінювання не може бути ототожнене з доведеним судом фактом вчинення позивачем конкретного порушення.

Відтак суд першої інстанції правильно виходив із необхідності розмежування об`єктивно зафіксованих обставин та їх авторської оцінки.

Щодо інформації про можливе підтоплення укриття колегія суддів враховує, що автори сюжету не подавали її як особисто встановлений та безумовно підтверджений ними факт. У матеріалі зазначалося про інформацію, яка поширювалася у соціальних мережах, а також наведено відеоматеріали приміщень укриття та позицію представника замовника щодо відповідних обставин.

Отже, у цій частині інформаційний матеріал містив не лише критичний аспект, а й інформацію про джерело відповідних відомостей та позицію особи, якої вони стосувалися. Позивач, у свою чергу, не довів, що наведення цієї інформації було здійснено таким чином, що у глядача об`єктивно не могло виникнути іншого сприйняття, ніж сприйняття її як встановленого відповідачем факту.

Так само позивачем не доведено перекручення у сюжеті висловлювань начальника Управління Валерія Катькіна щодо наслідків зливи для футбольного поля. Сам факт того, що позивач інакше оцінює зміст або значення відповідних пояснень, не свідчить про поширення відповідачем недостовірної інформації.

Таким чином, за результатами дослідження спірного матеріалу колегія суддів не встановила поширення відповідачем конкретного недостовірного фактичного твердження про позивача, яке могло б бути предметом спростування відповідно до статті 277 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує, що питання будівництва та стану укриттів в умовах воєнного стану має значний суспільний інтерес. Однак наявність такого інтересу не означає ані автоматичного визнання поширеної інформації достовірною, ані автоматичного визнання її недостовірною. Суспільний інтерес є однією з обставин, яку суд повинен враховувати при визначенні меж допустимої критики та способу подання інформації.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищається не лише зміст висловлених думок та повідомленої інформації, але й форма їх вираження. Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на особливій ролі преси та інших засобів поширення інформації у демократичному суспільстві, а також на необхідності забезпечення можливості публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес.

У справах "Газета "Україна-Центр" проти України" та "Інститут економічних реформ проти України" Європейський суд з прав людини виходив, зокрема, з необхідності розмежування тверджень про факти та оціночних суджень і врахування контексту, у якому відповідні висловлювання були зроблені.

У цій справі спірний сюжет стосується питання, яке безпосередньо пов`язане із забезпеченням безпеки населення, використанням бюджетних коштів та діяльністю органів місцевого самоврядування. Тому межі допустимої критики відповідної діяльності є широкими. Сам по собі критичний, емоційний або навіть різкий характер матеріалу не свідчить про порушення права на ділову репутацію.

Водночас така оцінка не означає надання засобам масової інформації необмеженого права поширювати недостовірні фактичні відомості. У разі встановлення конкретного неправдивого фактичного твердження, яке стосується особи та порушує її права, така особа має право на передбачений законом захист. Проте у цій справі необхідних для цього обставин не встановлено.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції фактично надав перевагу свободі слова перед правом позивача на захист ділової репутації, є безпідставними. Суд першої інстанції не заперечував права позивача на захист репутації, а встановив відсутність сукупності обставин, необхідних для застосування такого способу захисту.

Так само необґрунтованими є доводи про те, що сам характер сюжету формує у необмеженого кола осіб негативне уявлення про позивача, а тому автоматично порушує його ділову репутацію.

Ділова репутація є охоронюваним законом немайновим благом, однак право на її захист не означає права вимагати спростування будь-якої інформації, яка має несприятливий або критичний характер. Предметом судового захисту у цій категорії спорів є саме недостовірна інформація, а не негативна оцінка діяльності особи як така.

Тому твердження про можливе зниження рівня довіри громадськості до позивача не можуть самі по собі підтверджувати склад правопорушення. Для цього необхідно встановити, що негативне сприйняття сформовано саме внаслідок поширення недостовірних фактичних відомостей. Таких обставин матеріалами справи не підтверджено.

Не спростовують правильності висновків місцевого суду і посилання апелянта на окремі постанови Верховного Суду. Правові висновки, викладені у справах № 904/4494/18, № 911/3090/17, № 905/902/20, № 910/7975/21 та інших справах, на які посилається апелянт, визначають загальні критерії вирішення спорів про захист честі, гідності та ділової репутації, однак не містять висновку про можливість задоволення такого позову за відсутності доведеності конкретного факту недостовірності поширеної інформації.

Навпаки, наведені правові підходи вимагають від суду встановлення повного складу відповідного правопорушення у кожній конкретній справі. Саме такий підхід і застосований судом першої інстанції.

Колегія суддів також не вбачає внутрішньої суперечності у висновках суду першої інстанції, на яку посилається апелянт.

Той факт, що суд не встановив належності продемонстрованої бетонної поверхні безпосередньо до конструктивних елементів укриття, не суперечить висновку про відсутність доказів недостовірності спірної інформації. Навпаки, невстановленість такого технічного зв`язку означає, що суд не має достатніх підстав стверджувати ні про достовірність, ні про недостовірність твердження щодо пошкодження саме конструкцій укриття лише на підставі відеозображення.

При цьому позивач, звертаючись із позовом, повинен довести обставини, на яких ґрунтується його твердження про недостовірність інформації. Неможливість встановити певну технічну обставину не може автоматично трансформуватися у встановлений факт недостовірності поширеної інформації.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що наявність невизначеності щодо характеру та локалізації пошкоджень мала сама по собі призвести до задоволення позову, ґрунтуються на неправильному розумінні розподілу тягаря доказування та сутності заявленого способу захисту.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що суд першої інстанції дослідив спірний матеріал у сукупності з іншими доказами, надав оцінку як фактичним обставинам, зафіксованим у сюжеті, так і характеру висловлювань його авторів та учасників. Висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах та відповідають вимогам статей 73-79, 86 ГПК України.

Саме по собі те, що позивач надає іншу оцінку доказам та змісту інформаційного матеріалу, не свідчить про порушення судом правил їх оцінки. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та фактично зводяться до іншого тлумачення змісту спірного сюжету, його окремих висловлювань і правових наслідків їх поширення.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів не встановила обставин, які б свідчили про те, що відповідач поширив щодо позивача конкретні недостовірні фактичні відомості, які порушують його право на недоторканність ділової репутації. Частина висловлювань, на які посилається позивач, має оціночний характер та є допустимою формою критики, а фактичні обставини щодо наявності пошкоджень на відповідному об`єкті позивачем належними доказами не спростовані.

Отже, з огляду на відсутність встановленої сукупності обставин, необхідних для застосування статті 277 ЦК України, правові підстави для визнання поширеної інформації недостовірною та зобов`язання відповідача її спростувати відсутні.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про відсутність правових підстав для задоволення позову. Оскаржуване рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не свідчать про неповне з`ясування обставин справи, неправильну оцінку доказів або неправильне застосування судом першої інстанції норм права.

Таким чином, підстави для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6770/25 відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6770/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 у справі № 904/6770/25 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 02.10.2026.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя А. О. КОШЛЯ