Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №922/3636/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків Справа № 922/3636/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

ТОВ "Імпорт Капітал+" – Качмар В.О.

кредитора ОСОБА_1 – Андренко В.Ю.

розпорядник майна – Караченцев Ю.Л.

боржника – Прокоп`єв К.Є.

представник ОСОБА_2 – Гетьман А.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 1562Х/1) на ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2026 постановлені за результатами розгляду грошових вимог і за результатами попереднього судового засідання у справі № 922/3636/25 (постановлені в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Кононовою О.В.)

за заявою ОСОБА_1

про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" , код ЄДРПОУ 30509546

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак", в якій заявник просив суд: прийняти заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи; відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46); вимоги ініціюючого кредитора - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у сумі основного боргу 2 469 500,00 грн, у сумі 8 917,81 грн - 3% річних, у сумі 31 782,32 грн - інфляційне збільшення; у сумі 30 280,00 грн сплаченого судового збору - за подання даної заяви; у розмірі 72 000,00 грн - за авансування винагороди арбітражного керуючого у справі та внести їх до реєстру вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46) та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича (РНОКПП: НОМЕР_2 ; Свідоцтво № 361, видане 26.02.2013 року Міністерством юстиції України) та здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

В обґрунтування поданої заяви ФО ОСОБА_1 посилався на неналежне виконання ТОВ "Роял Пак" умов Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/06 від 18 червня 2020 року та Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 20 липня 2020 року, щодо повернення отриманих в позику коштів в загальному розмірі 2 469 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 серед іншого відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Пак", код ЄДРПОУ 30509546.

Визнано вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 у сумі основного боргу 2 469 500,00 грн, у сумі 8 917,81 грн - 3% річних, у сумі 31 782,32 грн - інфляційне збільшення; у сумі 30 280,00 грн. сплаченого судового збору, у розмірі 72 000,00 грн - за авансування винагороди арбітражного керуючого у справі.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ 30509546).

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича.

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 01.12.2025.

Попереднє засідання господарського суду призначено на 09.12.2025 о(б) 14:20 год.

22.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46) із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника (номер публікації 77509).

27.10.2025 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 (вх. №24858) та продубльовано в системі Електронний суд (вх. №24862 від 27.10.2025) з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 21 454,00 грн.

20.11.2025 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Капітал+" (вх.№ 27063 від 20.11.2025) з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 5 587 130,57 грн.

01.03.2024 до суду надійшла заява Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 380 427,46 грн.

21.11.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 (вх.№ 2411721.11.2025) з грошовими вимогами до на загальну суму 1 388 213,13 грн.

20.11.2025 до суду через систему Електронний суд надійшла заява ОСОБА_4 (вх. №27003 від 20.11.2025) з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги до ТОВ "Роял Пак" у розмірі 3 079 345,97 грн.

Відповідними ухвалами суду вказані заяви з грошовими вимогами до боржника були прийняті судом до розгляду та призначений їх розгляд в попередньому судовому засіданні.

Розгляд справи в попередньому засіданні неодноразово відкладався та судом продовжувався розгляд справи в попередньому засіданні, ухвали про що заносились до відповідних протоколів судових засідань.

09.12.2025 від ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх. №28684) про призначення експертизи. В наданому клопотанні заявниця просить суд призначити у судовій справі № 922/3636/25 товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1) якою є вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку ОСОБА_2 передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

2) якою є вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку ОСОБА_2 передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

3) яким є розмір збитків, завданих ОСОБА_2 внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до ОСОБА_2 екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

4) яким є розмір збитків, завданих ОСОБА_2 внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до Рогава Валентини Федорівни термоформовочну машину для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

Проведення експертизи доручити експертам НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА" МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, кредитор ОСОБА_2 зазначає про те, що:

- заявлені нею грошові вимоги ґрунтуються на відшкодуванні збитків, завданих неповерненням боржником двох одиниць обладнання, переданого в оренду: екструдерної машини для виробництва плівок (модель ULD-GF-H45D) та термоформувальної машини для виробництва пластикових пакетів (модель ULD-GF-А836Е), загальною вартістю 922 112,87 грн.

- розпорядник майна безпідставно не визнав ці вимоги, не вказавши мотивів їх відхилення та не надавши доказів повернення спірного майна або його наявності у боржника. Кредитор посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі №639/6070/23 про витребування зазначеного майна та вважає, що боржник приховав або розтратив це майно, чим заподіяв йому збитки. У зв`язку з цим заявник просить призначити судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості зазначеного обладнання станом на час розгляду справи та встановлення розміру завданих йому збитків, посилаючись на те, що для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання, а відповідний висновок експерта у матеріалах справи відсутній.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2026 (попереднє засідання) у справі № 922/3636/25 (Ухвала-1) визнано такий розмір грошових вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:

- ОСОБА_1 на загальну суму 2 612 480,13 грн., з яких 2 510 200,13 грн. (4-та черга), 30 280,00 грн. сплаченого судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (1-ша черга), 72 000,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого у справі (1-ша черга);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт Капітал+" до боржника на загальну суму 5 587 121,57 грн., з яких:

- 3 141 817,95 грн. (4-та черга задоволення вимог),

- 2 439 247,62 грн. (6-та черга задоволення вимог кредиторів),

- 6 056,00 грн. (1-га черга задоволення вимог кредиторів);

- ОСОБА_4 (є заінтересованою особою стосовно боржника) на загальну суму 2 779 345,97 грн., з яких:

- 2 773 289,97 грн. (4-та черга задоволення вимог),

- 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимог кредиторів);

- ОСОБА_2 (є заінтересованою особою стосовно боржника) на загальну суму 278285,42 грн., з яких:

- 151 158,73 грн. (4-та черга задоволення вимог),

- 121 070,69 грн. (6-та черга задоволення вимог),

- 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимог кредиторів).

Зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів постановлено надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.

Зобов`язано розпорядника майна в десятиденний строк з дня постановлення ухвали відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду.

Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 16.07.2026.

Зобов`язано розпорядника майна провести аналіз фінансово - господарської діяльності боржника та надати його до суду до дати підсумкового засідання.

Призначено підсумкове засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвала про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на "18" серпня 2026 р. об 15:30 год.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд керувався, зокрема, тим, що:

- в судовому засіданні 24.06.2026 суд задовольнив частково заяву ОСОБА_2 (вх. № 24117 від 21.11.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" по справі № 922/3636/25, визнав частково грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника на загальну суму 278 285,42 грн., з яких: - 151 158,73 грн. (4-та черга задоволення вимог), - 121 070,69 грн. (6-та черга задоволення вимог), - 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимог кредиторів), а решту заявлених вимог відхилив;.

- в судовому засіданні 24.06.2026 було закрито провадження щодо розгляду заяви ОСОБА_3 (вх. №24862 від 27.10.2025) з грошовими вимогами до боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" по справі № 922/3636/25;

- розпорядник майна в судовому засіданні зазначив, що ним були розглянуті всі вимоги, що надійшли на його адресу, повідомлення про їх розгляд надані кредиторам та суду, в установленому законом порядку, також розпорядник майна зазначив, що боржник не має вимог, що є забезпеченими, вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також, що вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян до розпорядника майна не надходили, крім того, розпорядник майна повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є заінтересованими стосовно боржника, оскільки ОСОБА_4 є власником 48% частки у статутному капіталі ТОВ "Роял Пак" та до 05.04.2023 обіймав посаду директора, а ОСОБА_2 є його матір`ю;

- в попередньому засіданні судом розглянуті всі заявлені вимоги до боржника;.

- враховуючи, що всі вимоги кредиторів перевірені судом, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів і зобов`язати розпорядника майна у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства провести збори кредиторів та комітету кредиторів, на яких визначитись з подальшою процедурою банкрутства, а також надати суду докази проведення інвентаризації активів боржника .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.06.2026 у справі № 922/3636/25 (Ухвала-2) відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи по справі № 922/3636/25.

Задоволено частково заяву ОСОБА_2 (вх. № 24117 від 21.11.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" по справі № 922/3636/25.

Визнано частково грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника на загальну суму 278 285,42 грн., з яких:

- 151 158,73 грн. (4-та черга задоволення вимог),

- 121 070,69 грн. (6-та черга задоволення вимог),

- 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимог кредиторів).

Решту заявлених вимог відхилено.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд керувався тим, що:

- ухвала про призначення судової експертизи перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із зупиненням провадження у справі, оскільки саме її постановлення зумовлює необхідність застосування такого процесуального заходу. Водночас у справах про банкрутство зупинення провадження не допускається. Отже, призначення судової експертизи у цій справі неминуче призвело б до зупинення провадження всупереч вимогам закону. При цьому судова експертиза за своєю правовою природою не є способом збирання доказів та не може підміняти обов`язок сторін щодо доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень;

- питання про вартість втраченого майна та належність доказів, якими кредитор обґрунтовує свої кредиторські вимоги в справі про банкрутство, не може вирішуватись за допомогою збирання доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів;

- оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 року у справі № 639/6070/23 та постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23, які набрали законної сили, з боржника ТОВ "Роял Пак" стягнуто заборгованість, юридичний факт порушення боржником його зобов`язань та розмір заборгованості встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, то в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України додаткового доказування не потребує, отже, суд першої інстанції визнав , що загальна сума заборгованості ТОВ "Роял Пак" перед ОСОБА_2 за вказаними судовими рішеннями складає 55 841,63 грн., з яких: - 25 419,35 грн. - сума заборгованості з орендної плати; - 1 307,61 грн. - інфляційні втрати; - 591,94 грн. - 3% річних від простроченої суми; - 6 032,68 грн. - витрати зі сплати судового збору (498,28 грн. + 5 534,40 грн.); - 5 328,76 грн. - неустойка на суму несплаченої орендної плати;- 17 161,29 грн. - неустойка за неповернення обладнання у розмірі подвійної плати за найм речі, при цьому зазначені вимоги є підтвердженими судовими рішеннями та такими, що підлягають визнанню.

- оскільки боржник -ТОВ "Роял Пак" свого боргу не повернув, це грошове зобов`язання залишилося невиконаним і, відповідно, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, при цьому, дослідивши відповідні розрахунки, місцевий господарський суд визнав їх їх арифметично вірним, а заявлену суму 3% річних у розмірі 1 566,95 грн., нарахованих на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 25 419,35 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню ;

- кредитором заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнуту рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23, відповідно до доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір 3% річних в сумі 18,70 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025;

- враховуючи перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 апеляційною інстанцією та з огляду на прийняття Харківським апеляційним судом Постанови від 24.04.2025 у справі № 639/6070/23, якою рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 частково скасовано, обов`язок боржника по сплаті судового збору у розмірі 498,28 грн., що був стягнутий рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 виник саме з дня ухвалення Постанови Харківського апеляційного суду по справі № 639/6070/23, тобто з 24.04.2024, отже, належна до сплати сума 3% річних на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 7,37 грн., вимогу в такому розмірі суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- кредитором заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 81,88 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025, дослідивши відповідні розрахунки, суд першої інстанції визнав їх арифметично вірним, а заявлену суму 3% річних у розмірі 81,88 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню ;

- щодо нарахованих сум інфляційних витрат, з матеріалів справи вбачається, що кредитором було нараховано інфляційні на суму основного боргу у розмірі 25 419,35 грн. за період з 01.07.2023 до 20.10.2025 на загальну суму 5 274,46 грн., суд першої інстанції, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму інфляційних витрат у розмірі 5 274,46 грн., нарахованих на суму заборгованості 25 419,35 грн. орендної плати законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню ;

- кредитором заявлено до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнутої рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23, відповідно доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір інфляційних в сумі 76,04 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025, при цьому, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 яким була стягнута вказана сума судового збору, набрало сили 24.04.2025, належна до сплати сума інфляційних витрат на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 14,58 грн.;

- кредитором заявлено до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 161,91 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму інфляційних у розмірі 161,91 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- кредитором заявлено до визнання суму неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 01.10.2023 по 20.10.2025 в загальній сумі 98 580,64 грн., суд першої інстанції, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму неустойки у розмірі 98 580,64 грн., нарахованих за період з 01.10.2023 по 20.10.2025 законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню;

- кредитор вказує, що внаслідок невиконання боржником зобов`язань з повернення Кредитору майна, отриманого Боржником від Кредитора в оренду, боржник завдав Кредитору майнову шкоду (збитки) в розмірі 922 112,87 грн., при цьому заявником розмір збитків визначено виключно шляхом перерахунку вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні за період з 26.05.2015 по 20.11.2025, без надання будь-яких доказів ринкової вартості спірного обладнання станом на відповідну дату, без проведення його оцінки та без будь-якого економічного обґрунтування того, що саме такий спосіб розрахунку відображає реальний розмір майнових втрат кредитора, водночас, зміна офіційного валютного курсу сама по собі не є критерієм визначення розміру реальних збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та не може підміняти собою визначення ринкової вартості майна, передбачене частиною третьою статті 623 Цивільного кодексу України;

- разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 на виконання умов Договору оренди обладнання, ОСОБА_2 передала в користування до ТОВ "Роял Пак" спірне обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування, відповідний факт підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання - передачі обладнання від 01.10.2020, у вказаному акті сторони визначили, що загальна вартість майна становить сто десять тисяч сімсот гривень;

- матеріалами справи підтверджено завдання кредитору реальних збитків лише у розмірі 110 700,00 грн, а тому грошові вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування збитків підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі, решту заявлених вимог про відшкодування збитків у сумі 811 412,87 грн (922 112,87 грн – 110 700,00 грн) суд відхиляє, як такі, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.;

- в порушення вимог ст.ст. 73-75, 79 ГПК України заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому боржником моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн.

Не погодившись з вищезазначеними ухвалами, ОСОБА_2 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026 у справі № 922/3636/25, постановлену за результатами розгляду вимог ОСОБА_2 в частині, якою було відмовлено у визнанні вимог ОСОБА_2 до ТОВ “РОЯЛ ПАК”;

- скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026 у справі № 922/3636/25 (постановлену за результатами попереднього засідання) в частині, якою було відмовлено у визнанні вимог ОСОБА_2 до ТОВ “РОЯЛ ПАК”.

Також просить призначити у судовій справі № 922/3636/25 судову товарознавчу експертизу.

Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2026, постановлену за результатами розгляду грошових вимог, посилаючись на те, що повний текст ухвали було отримано кредитором 06.07.2026.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- кредитор ОСОБА_2 , звертаючись до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення експертизи, виходив з того, що він мав право звернутись з таким клопотанням задля доведення розміру своїх вимог до Боржника, а місцевий господарський суд — був зобов`язаний розглянути таке клопотання по суті і задовольнити його за наявності передбачених ГПК України підстав для цього, однак місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Кредитора про призначення експертизи, виходячи при цьому з підстав, що не передбачені процесуальним законом (ухвала про призначення судової експертизи перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із зупиненням провадження у справі, оскільки саме її постановлення зумовлює необхідність застосування такого процесуального заходу). Водночас у справах про банкрутство зупинення провадження не допускається);

- відповідно до частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні розміру збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, а якщо вимогу добровільно не задоволено, — на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено законом або якщо суд, залежно від обставин справи, не визначить інший момент для встановлення вартості;

- місцевий господарський суд при визначенні розміру збитків посилається на Акт приймання-передачі від 01.10.2020, однак: 1) вказаний документ складений 01.10.2020, тобто не в день добровільного задоволення вимоги кредитора; 2) 01.10.2020 не є днем пред`явлення позову; 3) 01.10.2020 не є днем подання Кредитором заяви з вимогами до боржника; 4) акт приймання-передачі від 01.10.2020 — не містить інформації про ринкові ціни, які існували станом на день, коли настав строк добровільного виконання зобов`язання Боржника щодо повернення майна Кредитору (або пізніше);

- висновки місцевого суду про часткову відмову у визнанні вимог Кредитора до Боржника про стягнення збитків не відповідають ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, одночасно з цим, місцевий господарський суд відмовив Кредитору у призначенні експертизи, на вирішення якої Кредитор просив поставити питання про вартість майна та про розмір завданих Кредитору збитків;

- місцевий господарський суд не мотивував відхилення видаткової накладної № 134 від 26.05.2015 як доказу і не пояснив, чому на думку суду Акт приймання-передачі від 01.10.2020 має переваги перед видатковою накладною № 134 від 26.05.2015;

- рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 у справі № 639/6070/23 в частині, яка не була оскаржена (включно зі стягненням з Боржника 498,28 грн. в рахунок компенсації витрат Кредитора на сплату судового збору) — набрало законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, отже, Кредитор має право вимагати у Боржника сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат від суми 498,28грн. за період часу з 21.07.2024 , а не з 24.04.2025, коли набрала чинності постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі 639/6070/23;

- в розпорядженні місцевого господарського суду були наявні докази, що підтверджують неодноразове вчинення Боржником порушення прав Кредитора протягом тривалого часу, глибини душевних страждань, завданих Кредитору Боржником, а також ступеня вини Боржника у вчиненні тривалого систематичного порушення прав Кредитора і місцевий господарський суд, попри підтверджені доказами та очевидні обставини порушення прав Кредитора Боржником - ухилився від виконання свого обов`язку визначити розмір завданої Кредитору моральної шкоди у межах заявлених Кредитором вимог, виходячи з наявних у справі доказів;

- боржник в термін до 18.06.2021 (у встановлений Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020 строк), та у належний спосіб (що був встановлений Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020) повернув ОСОБА_5 кошти в сумі 2 469 500,00грн., які раніше були отримані Боржником від ОСОБА_5 , з наведеного вбачається, що, починаючи з 13.05.2021: 1) Боржник у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов`язання за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020; 2) припинились всі зобов`язання Боржника перед особою ОСОБА_5 за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020; 3) ОСОБА_5 » не мав прав вимоги до Боржника за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020 року; 4) особа ОСОБА_5 » не набув прав вимоги до Боржника на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (оскільки грошові зобов`язання Боржника були виконані своєчасно); 5) починаючи з 13.05.2021, ОСОБА_5 не мала прав вимоги до Боржника, які могли бути передані (відступлені) ОСОБА_5 на користь третіх осіб ;

- матеріали справи № 922/3636/25 взагалі не містять доказів отримання Боржником від ОСОБА_5 позики за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 20.07.2020 ;

- із заяви ОСОБА_4 від 12.01.2026 вих. № 12/01- 01 у справі № 922/3636/25 вбачається, що: 1) особа « ОСОБА_4 », який був керівником Боржника станом на 18.07.2020, заперечує обставини укладення Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 18.07.2020 та Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/06» від 18.06.2020 в редакції, що запропонована особою « ОСОБА_1 ».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (вх. № 1562Х/1) на ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2026, постановлені за результатами розгляду грошових вимог і за результатами попереднього судового засідання, у справі № 922/3636/25. Призначено справу до розгляду на 01.09.2026.

14.08.2026 від розпорядника майна Караченцева Ю.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2026, постановлені за результатами розгляду грошових вимог і за результатами попереднього судового засідання, у справі № 922/3636/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

враховуючи перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 апеляційною інстанцією та з огляду на прийняття Харківським апеляційним судом Постанови від 24.04.2025 у справі № 639/6070/23, якою рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 частково скасовано, обов`язок боржника по сплаті судового збору у розмірі 498,28 грн., що був стягнутий рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 виник саме з дня ухвалення Постанови Харківського апеляційного суду по справі № 639/6070/23, тобто з 24.04.2025, отже, належна до сплати сума 3% річних на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 7,37 грн;

- щодо заявлених Апелянтом грошових вимог у сумі 76,04 грн., інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнутого рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23. Відповідно доданого розрахунку Апелянт просив визнати розмір інфляційних втрат в сумі 76,04 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025. З урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 яким була стягнута вказана сума судового збору набрало сили 24.04.2025 , тоб то з дня ухва-лення Постанови Харківського апеляційного суду по справі № 639/6070/23, належна до сплати сума інфляційних витрат на суму судового збору 498,28 грн. розраховується за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 і становить 14,58 грн. ;

- апелянт не надав ані арбітражному керуючому, ані суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння боржником моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн , отже кредиторські вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Роял Пак» у розмірі 300 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди були правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що визнанню не підлягають ;

- з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 на виконання умов Договору оренди обладнання, ОСОБА_2 передала в користування до ТОВ "Роял Пак" спірне обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пласти-кових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування. Відповідний факт підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання - передачі обладнання від 01.10.2020. У вказаному акті сторони визначили, що загальна вартість майна становить 110 700,00 грн. ;

- судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання Апелянта про призначення експертизи по справі № 922/3636/25 в межах розгляду заяви з грошовими вимогами, оскільки питання про вартість майна та належність доказів, якими кредитор обґрунтовує свої кредиторські вимоги у справі про банкрутство не може вирішуватись за допомогою збирання доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів;

- матеріали справи містять належні письмові докази які були досліджені судом першої інстанції: договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, платіжні інструкції та виписки з рахунку ТОВ "Роял Пак" в АТ КБ "ПриватБанк, договори про відступлення права вимоги, акти звіряння розрахунків, претензії. Наявні первини документи, підтверджують виникнення правовідносин між сторонами саме на підставі відповідних договорів. Судом першої інстанції були встановлені обставини та досліджені докази на їх підтвердження, а саме рух грошових коштів через банківські установи, довідки з банку, що наявні в матеріалах справи. Сторони даних правовідносин не висунили жодних заперечень, щодо даних фактів;

- доводи Апелянта, щодо едійсності договорів, на підставі яких у кредитора ОСОБА_1 виникли відповідні права, щодо порушення справи про банкрутство, є необґрунтованими, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

31.08.2026 від представника Бабича Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить:

- ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026 у справі № 922/3636/25, постановлену за результатами розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 , скасувати, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

- ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026, постановлену за результатами попереднього засідання, в частині, якою було визнано вимоги ОСОБА_2 до ТОВ “РОЯЛ ПАК” скасувати, а апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

- з урахуванням викладених у відзиві обставин, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у визнанні кредиторських вимог.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- апелянт не надав ані арбітражному керуючому, ані суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння боржником моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн ;

- наданий кредитором розрахунок реальних збитків розмірі 922 112,87 грн. ґрунтується виключно на перерахунку первісної вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні, що саме по собі не підтверджує реального розміру майнових втрат та не відповідає положенням статей 22, 623 Цивільного кодексу України ;

- станом на 31.01.2023 року, ОСОБА_2 була обізнана про відсутність на підприємстві ТОВ «РОЯЛ ПАК» майна переданого нею в оренду відповідно до договору оренди обладнання від 01 жовтня 2020 року і на підставі ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 12.06.2023 року, вказане майно, а саме: екструдерна машина для виробництва стикових плівок, модель «ULD GF-H45D», виробник «JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD», країна виробництва Taiwan, рік виробництва 2015-3, яка являє собою комплексну конструкцію, виповнену із наступних елементів: 1) металевий короб із проводами; 2) приставне обладнання; 3) екструдерна конструкція. було передано їй на відповідальне зберігання, ОСОБА_2 вказані обставини від Жовтневого суду м. Харкова та Апеляційного суду Харківської області, приховала, що призвело до ухвалення незаконного рішення, а також безпідставного стягнення коштів з підприємства.

31.08.2026 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:

витребувати від СУ ГУ НП в Харківській області інформацію про стан кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221140000863 від 01.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

витребувати від СУ ГУ НП в Харківській області копію матеріалів кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221140000863 від 01.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

витребувати від Державного підприємства «Державна кримінально-виконавча служба України (№18)», ЄДРПОУ 08680862, за адресою: м. Харків, вул. Рубанівська, 4 інформацію та копії документів, щодо передачі майна, а саме: "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , або її представнику на виконання ухвали Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 12.06.2023 року у справі № 646/1170/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі № 922/3636/25 судової товарознавчої експертизи. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. В судовому засідання оголошено перерву до 22.09.2026 о 9:30 год.

В судове засідання 22.09.2026 з`явився представник апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, представники кредиторів ТОВ "Імпорт Капітал+" та ОСОБА_1 , представник боржника та розпорядник майна Караченцев Ю.Л., які проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечували.

Представники інших учасників справи в судове засідання 22.09.2026 не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 в даному судовому засіданні за відсутністю представників учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи по справі № 922/3636/25.

Як вже зазначалося 09.12.2025 на адресу місцевого господарського суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх. №28684) про призначення експертизи.

В зазначеному клопотанні ОСОБА_2 просить суд призначити у судовій справі № 922/3636/25 товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1) якою є вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку ОСОБА_2 передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

2) якою є вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку ОСОБА_2 передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

3) яким є розмір збитків, завданих ОСОБА_2 внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до ОСОБА_2 екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

4) яким є розмір збитків, завданих ОСОБА_2 внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до Рогава Валентини Федорівни термоформовочну машину для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

Проведення експертизи доручити експертам НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА" МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, кредитор Рогава В.Ф. зазначає про те, що:

- заявлені нею грошові вимоги ґрунтуються на відшкодуванні збитків, завданих неповерненням боржником двох одиниць обладнання, переданого в оренду: екструдерної машини для виробництва плівок (модель ULD-GF-H45D) та термоформувальної машини для виробництва пластикових пакетів (модель ULD-GF-А836Е), загальною вартістю 922 112,87 грн.

- розпорядник майна безпідставно не визнав ці вимоги, не вказавши мотивів їх відхилення та не надавши доказів повернення спірного майна або його наявності у боржника. Кредитор посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі №639/6070/23 про витребування зазначеного майна та вважає, що боржник приховав або розтратив це майно, чим заподіяв йому збитки. У зв`язку з цим заявник просить призначити судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості зазначеного обладнання станом на час розгляду справи та встановлення розміру завданих йому збитків, посилаючись на те, що для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання, а відповідний висновок експерта у матеріалах справи відсутній.

В розрізі вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до частини другої статті 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.

Водночас, як встановлено у статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з частинами 1, 3, та 6 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

До заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Верховний Суд у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 916/4181/14 зазначив, що набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку;

Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17 викладено правові висновки про те, що порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

При цьому, як зауважив Верховний Суд, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Також Верховний Суд у постанові від 03.02.2025 у справі № 910/628/20 зазначив про таке:

«Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них не відповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство».

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року у справі № 911/1310/21 зроблено наступний висновок, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17)».

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №910/1678/20).

Судова практика Верховного Суду містить правові висновки про те, що в разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).

У постанові КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 було деталізовано, в чому полягає сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, а саме:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство потрібно виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

Отже, нормами законодавства, що регулює здійснення провадження у справах про банкрутство, обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами (з урахуванням підвищеного стандарту доказування) покладено саме на заявника грошових вимог, тоді як предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником, а не з`ясування обставин, які є елементом вирішення справи по суті.

Разом з цим, як вже зазначалося, клопотання Рогави В.Ф. про призначення судової експертизи у даній справі зумовлена суперечностями між Рогавою В.Ф. та розпорядником майна щодо визначення вартості неповернутого боржником кредиторові майна, тобто неоднозначністю суми зобов`язання, тоді як призначення експертизи для усунення такої неоднозначності є елементом вирішення спору по суті.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, питання про вартість втраченого майна та належність доказів, якими кредитор обґрунтовує свої кредиторські вимоги в справі про банкрутство, не може вирішуватись за допомогою збирання доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів.

Окрім цього, постановлення ухвали про призначення судової експертизи обумовлене необхідністю зупиненням провадження у справі, тоді як відповідно до частини 17 статті 39 КУзПБ провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку, призначення судом експертизи.

При цьому , згідно з частиною 1 та абзацами 1 та 2 частини 2 статті 47 КУзПБ попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Виходячи зі змісту наведених норм, всі вимоги кредиторів, в тому числі ОСОБА_2 , мають бути розглянуті у підготовчому засіданні, проведення якого обмежено певними строками, у зв`язку з чим з`ясування в рамках судової експертизи питання вартості майна, яким Рогава В.Ф. обґрунтовує розмір своїх кредиторських вимог потребує певного часу, що є неможливим без зупинення провадження у справі, що, як вже зазначалося, у справі про банкрутство юридичної особи є недопустимим.

Зазначеним спростовується твердження апелянта про те, що призначення судової експертизи щодо вартості майна не пов`язане з необхідністю зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання Рогави В.Ф. про призначення експертизи по справі № 922/3636/25 в межах розгляду заяви з грошовими вимогами.

Щодо заявлених кредитором Рогавою В.Ф. грошових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між Рогавою В.Ф. та ТОВ "Роял Пак" був укладений договір оренди обладнання.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар бере у тимчасове володіння та користування наступне обладнання: 1) екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN - 1 шт.; 2) термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD- GF-A836E, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN - 1 шт. Відповідно до п. 5.1. Договору, розмір орендних платежів складає 2000,00 грн. за кожний місяць оренди.

Відповідно до п. 5.2. Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця щоквартально, можливо вносити орендну плату за будь- який період наперед. Відповідно до п. 4.2. Договору, термін оренди складає один рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія даного Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору за тридцять днів до дати закінчення терміну оренди.

Відповідно до п. 8.1. Договору, після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний протягом п`ятнадцяти календарних днів повернути обладнання Орендодавцю за актом прийому-передачі з технічною документацію, якщо остання передавалась Орендарю. Відповідно до п. 9.1. Договору, орендар несе наступну відповідальність за даним Договором: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п. 10.1. Договору, даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання.

01.10.2020 на виконання умов Договору, Рогава В.Ф. передала в користування до ТОВ "Роял Пак" обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 року у справі № 639/6070/23 частково задоволено позов Рогава В.Ф. до ТОВ "Роял Пак" та стягнуто з ТОВ "Роял Пак" на користь Рогава В.Ф. заборгованість з орендної плати в розмірі 49 808,95 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування у ТОВ "Роял Пак" на користь Рогава В.Ф. екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN скасовано та витребувано у ТОВ “Роял Пак” на користь Рогава В.Ф. екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочу машину для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN.

У зв`язку з невиконання умов договору заборгованість ТОВ "Роял Пак" перед Рогава В.Ф. зі сплати орендної плати за період з 01.05.2022 по 22.05.2023 складає 25 419,35 грн., неустойка (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), нарахована на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 5 328,76 грн., три проценти річних, нараховані на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 591,94 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 1 307,61 грн.; неустойка за неповерненя обладнання (у розмірі подвійної плати за найм речі) складає 17 161,29 грн.

Отже, як правильно встановив місцевий господарський суд, у боржника виникли зобов`язання сплатити на користь Кредитора заборгованість за орендну плату в сумі 25 419,35 грн. за період з 01.05.2022 р. по 22.05.2023 р.; 5 328,76 грн. - неустойка на суму несплаченої орендної плати, 17 161,29 грн. - неустойка за неповернення обладнання у розмірі подвійної плати за найм речі; 1 307,61 грн. - інфляційних витрат та 591,94 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також повернути орендоване ним майно.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Як встановлено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 року у справі № 639/6070/23 та постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23, які набрали законної сили, з боржника ТОВ "Роял Пак" стягнуто заборгованість, встановлений цими рішеннями факт порушення боржником його зобов`язань та розмір заборгованості в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує додаткового доказуванню.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, загальна сума заборгованості ТОВ "Роял Пак" перед Рогава В.Ф. за вказаними судовими рішеннями складає 55 841,63 грн., з яких:

- 25 419,35 грн. - сума заборгованості з орендної плати;

- 1 307,61 грн. - інфляційні втрати;

- 591,94 грн. - 3% річних від простроченої суми;

- 6 032,68 грн. - витрати зі сплати судового збору (498,28 грн. + 5 534,40 грн.);

- 5 328,76 грн. - неустойка на суму несплаченої орендної плати;

- 17 161,29 грн. - неустойка за неповернення обладнання у розмірі подвійної плати за найм речі.

Крім того, кредитором Рогавою В.Ф. були здійснені нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат за подальший період, який не охоплений сумами визнаними судовим рішенням.

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, звернення кредитора в суд та ухвалення судом рішення про стягнення з боржника боргу не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договор, оскільки : не звільняє боржника від відповідальності за невиконання нею грошових зобов`язань.

Так, відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Нормами цивільного законодавства (ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.) визначено вичерпний перелік підстав припинення цивільного зобов`язання, при цьому жодна із вказаних норм не визначає звернення кредитора до суду чи ухваленням судом рішення про стягнення з боржника боргу як підставу припинення зобов`язання.

За відсутності інших передбачених договором або законом підстав, відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За невиконання своїх грошових зобов`язань боржник продовжує нести цивільно-правову відповідальність, передбачену законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов`язком боржника щодо такої сплати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Водночас, як правильно зазначив місцевий господарський суд, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі № 902/330/17, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 викладений правовий висновок про те, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Оскільки боржник ТОВ "Роял Пак" свого боргу не повернув, це грошове зобов`язання залишилося невиконаним і, відповідно, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями ( постанова Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 914/712/16).

З матеріалів справи вбачається, що кредитором здійснено донарахування річних та інфляційних витрат відповідно ст. 625 ЦК України, а саме: кредитором нараховані 3% річних на суму основного боргу у розмірі 25 419,35 грн. за період з 01.10.2023 до 20.10.2025 на загальну суму 1 566,95 грн.

Перевіривши здійснені кредитором ОСОБА_2 розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність, документальну та нормативну обґрунтованість.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання кредиторських вимог на суму 3% річних у розмірі 1 566,95 грн., нарахованих на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 25 419,35 грн.

Крім того, кредитором Рогава В.Ф. заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнуту рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23. Відповідно доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір 3% річних в сумі 18,70 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що нарахування вищевказаних сум було здійснено помилково, оскільки , як вже зазначалося, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 Цивільного кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 384 Цивільного кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Враховуючи перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 апеляційною інстанцією та з огляду на прийняття Харківським апеляційним судом Постанови від 24.04.2025 у справі № 639/6070/23, якою рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 частково скасовано, обов`язок боржника по сплаті судового збору у розмірі 498,28 грн., що був стягнутий рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 виник саме з дня ухвалення Постанови Харківського апеляційного суду по справі № 639/6070/23, тобто з 24.04.2024.

З урахуванням наведеного належна до сплати сума 3% річних на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 7,37 грн., вимогу в такому розмірі суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також кредитором заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 81,88 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025.

Колегія суддів, перевіривши здійснені кредитором Рогавою В.Ф. розрахунки, погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність та документальну і нормативну обґрунтованість.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання заявлених вимог на суму 3% річних у розмірі 81,88 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн.

Щодо нарахованих сум інфляційних витрат, то з матеріалів справи вбачається, що кредитором було нараховано інфляційні на суму основного боргу у розмірі 25 419,35 грн. за період з 01.07.2023 до 20.10.2025 на загальну суму 5 274,46 грн.

Колегія суддів, перевіривши здійснені кредитором Рогавою В.Ф. розрахунки, погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність та документальну і нормативну обґрунтованість. Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, заявлена сума інфляційних витрат у розмірі 5 274,46 грн., нарахованих на суму заборгованості 25 419,35 грн. орендної плати законною, є обґрунтованою та такою, що підлягає визнанню.

Також кредитором Рогавою В.Ф. заявлено до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнутої рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23. Відповідно доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір інфляційних в сумі 76,04 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025.

З урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 яким була стягнута вказана сума судового збору набрало сили 24.04.2025, належна до сплати сума інфляційних витрат на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 14,58 грн., вимогу в такому розмірі суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Рогава В.Ф. в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 у справі № 639/6070/23 в частині, яка не була оскаржена (включно зі стягненням з Боржника 498,28 грн. в рахунок компенсації витрат Кредитора на сплату судового збору) набрало законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, отже, Кредитор має право вимагати у Боржника сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат від суми 498,28грн. за період часу з 21.07.2024 , а не з 24.04.2025, коли набрала чинності постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі 639/6070/23.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким твердженням апелянта, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 Цивільного кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 384 Цивільного кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вони не містять жодних застережень про те, що встановлений ними порядок набрання рішенням місцевого господарського суду законної сили у разі його апеляційного оскарження стосується не всього судового акту суду першої інстанції, а лише його оскаржуваної частини.

При цьому в даному аспекті колегія суддів звертає увагу на усталене правило тлумачення юридичних текстів «casus omissus pro omisso habendus est», що означає, що «пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно».

Так, Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 зазначив, що існує усталене правило тлумачення юридичних текстів «casus omissus pro omisso habendus est», що означає, що «пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно».

Ступінь свободи інтерпретації має мати певні рамки. Те, що не охоплено законом - законом не охоплено. Будь-яке «домислення» за законодавця (тобто, видавання певної думки, тези, яку насправді законодавець на увазі не мав) - не може бути втілене в судовий прецедент й бути джерелом судової практики, оскільки підміна судом законодавця посягає на поділ влади. У разі, коли під час правозастосування закон тлумачиться розширено, необхідно провести чітке і ясне розмежування, установити межі між тим, що саме запровадив законодавець, і тим, що останній мав на увазі й бажав донести до широкого кола осіб на переконання суб`єкта правозастосування (хибне тлумачення, орієнтоване на пошук того, що законодавець міг задумати, замість того, що законодавець об`єктивно впровадив).

При правотлумаченні необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми через «судову правотворчість».

Отже, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 у справі № 639/6070/23 в частині, яка не була оскаржена, набрало законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а не з дня набрання чинності постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі 639/6070/23.

Також кредитором ОСОБА_2 заявлена до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 161,91 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025.

Колегія суддів, перевіривши здійснені кредитором Рогавою В.Ф. розрахунки, погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність та документальну і нормативну обґрунтованість. Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, заявлена сума інфляційних втрат у розмірі 161,91 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн. підлягає визнанню.

Крім того, кредитором заявлено до визнання суму неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 01.10.2023 по 20.10.2025 в загальній сумі 98 580,64 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 789 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів, перевіривши здійснені кредитором Рогавою В.Ф. розрахунки, погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність та документальну і нормативну обґрунтованість. Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заявлена сума неустойки у розмірі 98 580,64 грн., нарахованих за період з 01.10.2023 по 20.10.2025, підлягає визнанню.

Колегія суддів, перевіривши здійснені кредитором Рогавою В.Ф. розрахунки, погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх арифметичну правильність та документальну і нормативну обґрунтованість. Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд.

Також кредитором Рогавою заявлено до визнання вимогу на суму збитків внаслідок втрати орендованого майна у розмірі 922 112,87 грн.

Відповідно ч. 5 п. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Як вже вказувалося, постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування у ТОВ "Роял Пак" на користь ОСОБА_2 екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN скасовано та витребувано у ТОВ "Роял Пак" на користь ОСОБА_2 екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочу машину для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN.

Кредитор ОСОБА_2 вважає, що внаслідок невиконання боржником зобов`язань з повернення Кредитору майна, отриманого Боржником від Кредитора в оренду, боржник завдав Кредитору майнову шкоду (збитки) в розмірі 922 112,87 грн.

Обґрунтовуючи зазначений розмір збитків, Рогава В.Ф. додає до матеріалів справи видаткову накладну № 134 від 26.05.2015, відповідно якої їй поставлялось спірне обладнання постачальником ТОВ "Торговий дім "Полімер Трейдінг". У вказаній накладній визначено вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN на рівні 168 750,00 грн. без ПДВ, а вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN у розмірі 292 500,00 грн. без ПДВ.

Водночас, Рогава В.Ф. зауважує, що актуальна вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN становить 337 340,04 грн. обґрунтовуючи таку вартість різницею курса долара США до гривні станом на 26.05.2015 та курсу долара США до гривні станом на 20.11.2025.

Також вказаний кредитор стверджує, що на даний час вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN становить 584 722,83грн., обґрунтовуючи таку вартість різницею курса долара США до гривні станом на 26.05.2015 та курса долара США до гривні станом на 20.11.2025.

Щодо зазначеної вимоги колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 789 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другою цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у понесених ним витратах, втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Збитки є грошовим виразом шкоди, яка являє собою будь-які негативні наслідки від деліктної поведінки : знецінення чи зменшення суб`єктивного права чи блага.

Виходячи з наведених норм, за загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків (шкоди), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (наявність збитків); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка (дії, бездіяльність), яка полягає у порушенні імперативних норм права або санкціонованих законом умов договору (порушення зобов`язання), внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками слід розуміти зменшення майнової сфери потерпілого у вартісному вираженні.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками (шкодою) полягає в тому, що збитки (шкода) мають виступати об`єктивним наслідком протиправної поведінки заподіювача. При цьому причина (протиправна поведінка відповідача) повинна не тільки передувати збиткам (шкоді) (вибуттю майна із майнової сфери позивача), але й з необхідністю породжувати такий наслідок, тобто повинен бути не опосередкований, а безпосередній причинний зв`язок, при якому протиправна поведінка прямо (безпосередньо) породжує наслідок.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20 та постанові Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 911/682/21 дійшов висновків, що вирішуючи питання щодо стягнення збитків суд повинен встановити відповідний та повний склад правопорушень. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки; протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні розміру збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, а якщо вимогу добровільно не задоволено, — на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено законом або якщо суд, залежно від обставин справи, не визначить інший момент для встановлення вартості.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства, основою для визначення розміру збитків є ринкова вартість майна, а не зі зміна валютного курсу чи інші економічні чинники. .

Проте заявником розмір збитків визначено виключно шляхом перерахунку вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні за період з 26.05.2015 по 20.11.2025.

Водночас кредитором Рогавою В.Ф. не було надано жодних доказів на підтвердження вартості спірного обладнання станом на відповідну дату, як не наведено і жодних доводів щодо того, що його вартість має бути встановлена з урахуванням зміни валютного курсу.

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, зміна офіційного валютного курсу сама по собі не є критерієм визначення розміру реальних збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та не може підміняти визначення ринкової вартості майна, передбачене частиною третьою статті 623 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, у недоговірних правовідносинах (в тому числі деліктних) грошовим вираженням зобов`язання має бути саме грошова одиниця України гривня.

Поряд з цим, у договорі оренди обладнання сторони не обумовлювали вартість орендованого майна показниками курсу іноземної валюти – долару США.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що поданий кредитором розрахунок збитків ґрунтується на припущенні про пропорційне збільшення вартості майна внаслідок зміни валютного курсу, що не відповідає вимогам статей 22, 623 Цивільного кодексу України та саме по собі не підтверджує реального розміру завданих збитків.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 на виконання умов Договору оренди обладнання, ОСОБА_2 передала в користування до ТОВ "Роял Пак" спірне обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування. Відповідний факт підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання - передачі обладнання від 01.10.2020. В зазначеному Акті приймання-передачі від 01.10.2020 сторони погодили його загальну вартість у розмірі 110 700,00 грн.

Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували іншу вартість спірного майна або інший розмір реальних збитків, матеріали справи не містять та кредитором суду не надано.

У вказаному акті сторони визначили, що загальна вартість майна становить 110700 сто десять тисяч сімсот гривень.

Колегія суддів, оцінюючи цей акт і визначену сторонами ціну, зазначає, що ціна визначена шляхом вільного волевиявлення сторін, ніколи сторонами правочину не оскаржувалася, є останньою у часі та такою, що максимально відповідає стану обладнання на день укладання правочину.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитором не доведено належними та допустимими доказами заявлений розмір збитків у сумі 922 112,87 грн. Наданий кредитором розрахунок ґрунтується виключно на перерахунку первісної вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні, що саме по собі не підтверджує реального розміру майнових втрат та не відповідає положенням статей 22, 623 Цивільного кодексу України.

Апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд при визначенні розміру збитків посилається на Акт приймання-передачі від 01.10.2020, однак: 1) вказаний документ складений 01.10.2020, тобто не в день добровільного задоволення вимоги кредитора; 2) 01.10.2020 не є днем пред`явлення позову; 3) 01.10.2020 не є днем подання Кредитором заяви з вимогами до боржника; 4) акт приймання-передачі від 01.10.2020 — не містить інформації про ринкові ціни, які існували станом на день, коли настав строк добровільного виконання зобов`язання Боржника щодо повернення майна Кредитору (або пізніше);

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд не мотивував відхилення видаткової накладної № 134 від 26.05.2015 як доказу і не пояснив, чому на думку суду Акт приймання-передачі від 01.10.2020 має переваги перед видатковою накладною № 134 від 26.05.2015.

Однак колегія суддів вважає такі твердження безпідставними зважаючи на таке.

Надана кредитором Рогавою на підтвердження розміру збитків видаткова накладна № 134 від 26.05.2015 підтверджує господарську операцію з поставки екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN на рівні 168 750,00 грн. без ПДВ, а вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDI’S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN із зазначенням вартості у розмірі 292 500,00 грн. без ПДВ.

Разом з цим, згодом на момент укладення договору оренди обладнання від 01.10.2020 сторони в акті Акт приймання-передачі від 01.10.2020 самі погодили вартість зазначеного обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень, лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та імовірність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття «допустимість доказів», яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.02.2025 у справі №910/628/20:

«Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

47.5. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

47.6. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

47.7. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

47.8. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

47.9. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування».

Таким чином, зважаючи, що акт приймання-передачі від 01.10.2020 , на відміну від накладної № 134 від 26.05.2015, складено саме в рамках орендних правовідносин, які обумовили обов`язок боржника повернути кредиторові ОСОБА_2 орендоване майно, і зазначений документ погоджено обома сторонами, то саме зазначений документ в більшій мірі наділений ознаками вірогідності, достовірності належності та допустимості доказ, аніж накладна № 134 від 26.05.2015.

При цьому інших доказів, аніж накладна № 134 від 26.05.2015 та Акт приймання-передачі від 01.10.2020 кредитором ОСОБА_2 на підтвердження розміру реальних збитків не надано.

Водночас, як вже зазначалося, підстави для задоволення заявленого кредитором Рогавою В.Ф. клопотання про призначення судової експертизи, якою була б визначена вартість обладнання, відсутні.

Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, матеріалами справи в сукупності підтверджено завдання кредитору реальних збитків лише у розмірі 110 700,00 грн, а тому грошові вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування збитків підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі. Решту заявлених вимог про відшкодування збитків у сумі 811 412,87 грн (922 112,87 грн – 110 700,00 грн) необхідно відхилити як такі, що не підтверджені належними, допустимими, достатніми та достатньо вірогідними доказами.

Також кредитором Рогавою В.Ф. заявленої до визнання суму моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Щодо зазначеної вимоги колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями частини першої статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (Постанова ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

На етапі розгляду вимог кредиторів господарський суд не вирішує спір по суті , а лише перевіряє наявність або відсутність грошового зобов`язання боржника. Зазначений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, 25.06.2019 у справі №922/116/18, 10.02.2020 у справі №909/146/19 та іншими. Інакше кажучи, предметом розгляду є не характер відносин між сторонами, а документальне підтвердження факту боргу. Кредитор сам визначає, які саме документи подати: договори, акти виконаних робіт, накладні, судові рішення тощо. Проте обов`язок доведення покладається саме на нього.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року у справі № 911/1310/21 зазначено, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17)”.

Як вже зазначалося, Верховний Суд у постанові від 03.02.2025 у справі № 910/628/20 зазначив про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника.

Разом з цим порушення вимог ст.ст. 73-75, 79 ГПК України заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому боржником моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн., в тому числі не надано відповідних рішень юрисдикційних органів. Доводи кредитора ОСОБА_2 в цій частині вимог зводяться лише до загальних посилань на норми права, що регулюють стягнення маральної шкоди, та тверджень про неодноразове вчинення боржником порушення прав кредитора ОСОБА_2 протягом тривалого часу, глибини душевних страждань, завданих кредитору боржником, а також ступеня вини боржника.

Крім того, у постанова КГС ВС від 6 лютого 2024 року у справі № 910/21840/14, вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру та містять ознаки спору в розумінні положень ч. 2 ст. 4 ГПК України і мають розглядатися за правилами заявлення вимог та розгляду спорів майнового характеру, що вирішуються в межах справи про банкрутство (ст. 7 КУзПБ), тобто за правилами позовного провадження.

Хоча в даному випадку мова йде про кредиторські вимоги про відшкодування моральної шкоди, звернуті до Боржника, а не до арбітражного керуючого, це не робить нерелевантним для справи 922/3636/25 концептуальний висновок КГС ВС у справі № 910/21840/14 про спірний характер кредиторських вимог про відшкодування моральної шкоди взагалі, у зв`язку з чим такі вимоги розглядатися саме у позовному провадженні (в тому числі в рамках справи про банкрутство).

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що кредиторські вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Роял Пак" у розмірі 300 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з чим підлягають відхиленню.

Апелянт в апеляційній скарзі також вказує на те, що:

- боржник в термін до 18.06.2021 (у встановлений Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020 строк), та у належний спосіб (що був встановлений Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020) повернув ОСОБА_5 кошти в сумі 2 469 500,00грн., які раніше були отримані Боржником від ОСОБА_5 , з наведеного вбачається, що, починаючи з 13.05.2021: 1) Боржник у повному обсязі та належним чином виконав свої зобов`язання за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020; 2) припинились всі зобов`язання Боржника перед особою ОСОБА_5 за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020; 3) ОСОБА_5 » не мав прав вимоги до Боржника за Договором фінансової допомоги № 18/06 від 18.06.2020 року; 4) особа ОСОБА_5 » не набув прав вимоги до Боржника на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (оскільки грошові зобов`язання Боржника були виконані своєчасно); 5) починаючи з 13.05.2021, ОСОБА_5 не мала прав вимоги до Боржника, які могли бути передані (відступлені) ОСОБА_5 на користь третіх осіб ;

- матеріали справи № 922/3636/25 взагалі не містять доказів отримання Боржником від ОСОБА_5 позики за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 20.07.2020 ;

- із заяви ОСОБА_4 від 12.01.2026 вих. № 12/01- 01 у справі № 922/3636/25 вбачається, що: 1) особа « ОСОБА_4 », який був керівником Боржника станом на 18.07.2020, заперечує обставини укладення Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 18.07.2020 та Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/06» від 18.06.2020 в редакції, що запропонована особою « ОСОБА_1 ».

Однак зазначеним доводам вже була надана оцінка у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у справі №922/3636/25 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Імпорт Капітал+" (вх. № 966Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.10.2025 у справі № 922/3636/25.

В даному аспекті колегія суддів звертає на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду ВС від 26.11.2020 у справі 910/18618/19 такого змісту:

« Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини…».

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувані ухвали, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми законодавства, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни вказаних ухвал відсутні.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 270, 271, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 1562Х/1) на ухвали господарського суду Харківської області від 24.06.2026 постановлені за результатами розгляду грошових вимог і за результатами попереднього судового засідання у справі № 922/3636/25 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026 постановлену за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_2 у справі № 922/3636/25 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.06.2026 постановлену за результатами попереднього судового засідання у справі № 922/3636/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.10.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко