Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №902/900/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року Справа № 902/900/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Хабарова М.В.,

суддя Мамченко Ю.А.,

суддя Василишин А.Р.,

секретар судового засідання Ткачук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 у справі № 902/900/26 (суддя Тварковський А.А., повне ухвала складена 13.07.2026)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

про визнання 100% частки у статутному капіталі товариства об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, скасування реєстраційних дій та поновлення в ЄДРЮОФОПГФ відомостей

за участю представників:

від позивача - не з`явились

від відповідачів 1,2,3 - не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі №902/900/26.

В обґрунтування постановленої ухвали, суд першої інстанції вказав, що заявлений спір виник з дій ОСОБА_2 щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало позивачці та відповідачу-1 на праві спільної сумісної власності, так і щодо вчинення відповідачем-1 подальших дій, пов`язаних з укладенням правочинів щодо відчуження зазначеного майна, порушують права ОСОБА_1 , визначені Сімейним кодексом України, а тому даний спір за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна.

Водночас вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства судом визначено як похідні від вимоги про визнання за відповідачем-1 права власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, враховуючи, що предметом даного позову є, зокрема, визнання договорів недійсними з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.ст. 60, 63, 65, 67 Сімейного кодексу України та скасування державної реєстрації, суд дійшов висновку, що така категорія спору не підпадає під поняття корпоративного спору, а є виключно спором в межах цивільних-правових відносин, які виникають з шлюбних правовідносин.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити матеріали справи до Господарського суду Вінницької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказує, що висновок суду першої інстанції про цивільну юрисдикцію спору ґрунтується виключно на підставах позову, тоді як предметом спору є оспорювання правочинів щодо корпоративних прав наслідків укладення правочинів щодо часток у статутному капіталі юридичної особи, зокрема скасування реєстраційних дій та поновлення відомостей Єдиного державного реєстру щодо складу учасників товариства. За таких обставин вважає, що спір підпадає під юрисдикцію господарських судів відповідно до п.4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають зокрема з сімейних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вказує, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 заявляла, що спір виник з нібито неправомірних дій щодо ухилення від визначення порядку поділу майна подружжя, що належало позивачці та підповідачу-1 на праві спільної сумісної власності, а також щодо укладення відповідачем-1 правочинів щодо відчуження зазначеного майна, що свідчить про те, що даний спір за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна. Крім того, вказує, що вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства є похідними від вимоги про визнання за відповідачем-1 права власності на 100% частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, погоджується із висновком суду першої інстанції, що дана категорія спору не підлягає під поняття корпоративного спору, а є виключно спором в межах цивільно-правових відносин, які виникають з шлюбних правовідносин, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

До суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо доводів відзиву на апеляційну скаргу, в якому остання зазначила, що наведені у ньому доводи не спростовують аргументів апеляційної скарги та стосуються помилкового ототожнення підстав виникнення та порушення майнового права позивача з правовою природою оспорюваних правочинів.

Зазначає, що посилання позивача на положення сімейного законодавства обґрунтовує виникнення її майнового права та підстави оспорювання відповідних правочинів, однак саме по собі не перетворює договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства на правочини у сімейних правовідносинах.

Посилання відповідача-1 на постанову Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №759/8676/19, як підтвердження розгляду схожих заявлених правових вимог у порядку цивільного судочинства, вважає необґрунтованим, оскільки зроблені у ній висновки навпаки підтверджують доводи апеляційної скарги та спростовують твердження відзиву про виключно сімейно-правову природу спору.

Позивач вказує, що оспорювані договори у справі №902/900/26 не є правочинами у сімейних правовідносинах, оскільки мають своїм предметом частки у статному капіталі товариства, спрямовані на перехід останніх від однієї особи до іншої, породжують юридичні наслідки щодо належності корпоративних прав, стали підставою для зміни складу учасників юридичної особи, стали підставою для проведення відповідних державних реєстраційних дій, не спрямовані на виникнення, зміну або припинення сімейних прав та обов`язків.

Отже, оспорювані договори не є правочинами у сімейних правовідносинах у розумінні винятку, передбаченого п.4 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 24.09.2026 учасники справи не з`явились, явку своїх представників не забезпечили. Разом з тим, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, приймаючи до уваги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідачів 1,2,3 за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 07.07.2026 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовними вимогами про:

- визнання 100% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (ЄДРПОУ 39606189), набуту під час шлюбу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 30.01.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо передачі 50 % статутного капіталу товариства;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ШугаИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 30.01.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо передачі 25 % статутного капіталу товариства;

- визнання недійсним договору (правочину) купівлі продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг" (код ЄДРПОУ 39606189), укладеного 05.02.2026 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо передачі 25 % статутного капіталу товариства;

- скасування державних реєстраційних дій, проведених на підставі вказаних правочинів щодо зміни складу учасників ТОВ "ШугарИнжиниринг";

- поновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відомостей про склад учасників ТОВ "ШугарИнжиниринг", який існував до проведення спірних реєстраційних дій.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказує, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , останній, без її згоди, відчужив набуту ним під час шлюбу та належну йому 100% частку у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг» за договором купівлі продажу частки, укладеним 30.01.2026: 50% статутного капіталу передано ОСОБА_4 , 25 % статутного капіталу передано ОСОБА_3 .. В подальшому 05.02.2026 ОСОБА_2 відчужив ще 25% частки статутного капіталу ОСОБА_4 .

Зазначає, що передача часток оформлена актами приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ "ШугарИнжиниринг» та стала підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Господарський суд Вінницької області, з огляду на те, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі №902/900/26.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ст. 5, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Апеляційним судом встановлено, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання 100% частки у статному капіталі товариства об`єктом спільної сумісної власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Шугар Инжиниринг" з підстав укладення їх без згоди другого з подружжя та скасування державної реєстрації змін до відомостей про ТОВ "Шугар Инжиниринг" та поновлення відомостей про склад учасників ТОВ "Шугар Инжиниринг", який існував до проведення спірних реєстраційних дій.

Відповідно до ч.1 ст.2 Сімейного кодексу України цей кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Згідно з ч.1 ст.9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Частинами першими статті 14 та 15 Сімейного кодексу України передбачено, що сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 вказала, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, які стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 17.10.2022 у справі № 686/26335/21 зазначено, що оспорюваним позивачкою договором купівлі-продажу частки (прав на частку) у статутному фонді товариства не регулюються сімейні права та обов`язки подружжя, тобто він не є правочином у сімейних правовідносинах.

Посилання позивачки на положення статей 60, 61 Сімейного кодексу України не свідчить про укладення вказаного договору у сімейних правовідносинах. Право власності не належить до сімейних прав, а суб`єктами права власності можуть бути фізичні особи, у тому числі, які не перебувають у сімейних відносинах, юридичні особи, держави, територіальні громади.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин суд вважає, що заявлені позивачкою позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки цей спір має ознаки корпоративного.

Враховуючи викладене, оскільки спір у цій справі виник щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в юридичній особі, яким не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, тобто він не є правочином у сімейних правовідносинах, такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Справа у спорі про визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору щодо розпорядження часткою в статутному капіталі юридичної особи має розглядатися за правилами господарського судочинства судом відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 та у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 515/1060/19, від 29.09.2021 у справі № 361/6229/19, від 29.06.2022 у справі № 757/69759/17-ц)

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №761/6844/19 від 17.01.2024 та 12.06.2025 у справі №756/59/20, від 05.11.2025 у cправі №922/925/25.

Аналізуючи позовну вимогу про визнання 100% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «ШугарИнжиниринг», набутої під час шлюбу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така вимога випливає із цивільних правовідносин.

Водночас колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що інші заявлені у справі позовні вимоги не пов`язані з корпоративними правовідносинами. Такий висновок не відповідає характеру спірних правовідносин та змісту заявлених позивачем вимог у їх сукупності.

Колегія суддів зауважує, що для визначення юрисдикції спору необхідно враховувати не лише правову природу окремої позовної вимоги, а й предмет спору, суб`єктний склад правовідносин та їхній взаємозв`язок, а також зміст усіх заявлених позовних вимог у їх сукупності.

Відтак, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про розгляд даної справи в порядку цивільного судочинства, а тому оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного визначення юрисдикції спору та перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ч.4 ст.280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 у справі №902/900/26 скасуванню з передачею справи до Господарського суду Вінницької області для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду.

З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не вирішує питання щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, оскільки не вирішує спір по суті. У даному випадку судовий збір підлягає подальшому розподілу за результатами розгляду справи по суті Господарським судом Вінницької області.

Керуючись ст. 269, 271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 у справі №902/900/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 13.07.2026 у справі №902/900/26 скасувати.

3. Справу №902/900/26 направити для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду до Господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "01" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Василишин А.Р.