Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/13093/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/13093/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026

у справі № 910/13093/25 (суддя Пукас А.Ю.)

(повний текст рішення складено 04.05.2026)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС"

про стягнення 147 060,58 грн

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" 147 060,58 грн заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з яких за послуги з постачання теплової енергії: 69 495,28 грн основного боргу, 50 418,55 грн інфляційних втрат, 9 198,34 грн 3% річних, 17,28 грн пені; за послуги з централізованого постачання гарячої води: 15 155,93 грн основного боргу, 2 134,83 грн інфляційних втрат, 516,60 грн 3% річних, 123,77 грн пені, а також 3 028,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сальського (Котовського), буд. 9/27А, у нежитловому приміщенні загальною площею 305,0 кв.м. (особовий рахунок № 8262084). Нарахування за послуги з постачання теплової енергії здійснювалося на підставі публічного індивідуального договору приєднання про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, опублікованого на офіційному веб-сайті КП "Київтеплоенерго" від 30.09.2021 на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, а за послуги з централізованого постачання гарячої води на підставі Договору № 826208410010101 від 26.04.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 69 495,28 грн основного боргу за постачання теплової енергії, 50 418,55 грн інфляційних втрат, 9 198,34 грн 3% річних, 17,28 грн пені, 15 155,93 грн основного боргу за постачання гарячої води, 2 134,83 грн інфляційних втрат, 516,60 грн 3% річних, 123,77 грн пені та 3 028,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт надання житлово-комунальних послуг за спірною адресою у періодах нарахування, тоді як відповідач обов`язок з їх своєчасної та повної оплати за відкритим на його ім`я особовим рахунком № 8262084 не виконав, у зв`язку з чим допустив виникнення заборгованості, яка підлягає примусовому стягненню разом із нарахованими на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та умов договорів інфляційними втратами, 3% річних і пенею.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київінвестсервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження та повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" до ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість виключно за центральне теплопостачання 38 071,95 грн основного боргу, 39 825,80 грн інфляційних втрат та 6 330,22 грн 3% річних, а в частині стягнення боргу за послуги з гарячого водопостачання за Договором № 826208410010101 від 26.04.2019 - залишити без задоволення. Стягнути з ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" витрати за розгляд у суді першої інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог, з КП "Київтеплоенерго" на користь ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що 20.12.2023 уклав Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з громадянином ОСОБА_1 , і того ж дня о 16:15:43 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності за покупцем (Витяг № 359296585). З огляду на це скаржник переконує, що відповідно до статей 182, 322, 334 Цивільного кодексу України він з 20.12.2023 втратив статус власника та споживача комунальних послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги за період з лютого 2024 по червень 2025 за гарячу воду (15 155,93 грн та санкції), а також пеня та інші нарахування за теплопостачання після 20.12.2023 пред`явлені до неналежного відповідача. Також скаржник зазначає, що за період свого володіння майном визнає борг за теплову енергію лише у сумі 38 071,95 грн з урахуванням зробленої у січні 2024 оплати в розмірі 47 794,26 грн, а рішення місцевого господарського суду вважає невмотивованим.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів: Михальської Ю.Б., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС". Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25 до закінчення його апеляційного перегляду.

Враховуючи, що ціна позову у цій справі становить 147 060, 58 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ухвалою суду на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи у порядку письмового провадження без виклику сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснювало постачання теплової енергії та надавало послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлового приміщення загальною площею 305,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сальського (Котовського), буд. 9/27А (будинок ОСББ "Сирець 9"). Облік споживання здійснювався за особовим рахунком № 8262084, відкритим на ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС".

Надання послуг з постачання теплової енергії здійснювалося на підставі Публічного індивідуального договору приєднання про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, опублікованого на офіційному веб-сайті КП "Київтеплоенерго" 30.09.2021 відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (у редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022). Підключення опалення здійснювалося до системи централізованого опалення всього будинку, а облік теплоспоживання нежитлового приміщення здійснювався пропорційно його опалювальній площі за особовим рахунком № 8262084.

Крім того, між КП "Київтеплоенерго" та ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" було укладено Договір № 826208410010101 від 26.04.2019 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з постачання гарячої води, а відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.

Отже, спір у даній справ на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, а саме не здійснив оплату за отримані послуги з постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань щодо поставки теплової енергії та гарячої води за вказаною адресою позивачем надано розрахунки заборгованості, відомості з особового рахунку № НОМЕР_1 , первинні облікові документи та розрахунки нарахованих сум.

За замовленням та особовим рахунком № 8262084 утворилася заборгованість:

за послуги з постачання теплової енергії: основний борг у розмірі 69 495,28 грн, інфляційні втрати у розмірі 50 418,55 грн, 3% річних у розмірі 9 198,34 грн та пеня у розмірі 17,28 грн;

за послуги з централізованого постачання гарячої води: основний борг за період з лютого 2024 року по червень 2025 року у розмірі 15 155,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 134,83 грн, 3% річних у розмірі 516,60 грн та пеня у розмірі 123,77 грн.

Загальна сума заявленої до стягнення заборгованості склала 147 060,58 грн.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" зазначає, що 20.12.2023 уклало Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з ОСОБА_1., а право власності за покупцем було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 20.12.2023 (Витяг № 359296585), у зв`язку з чим відповідач вважає себе неналежним відповідачем за нарахуваннями після 20.12.2023.

Розглядаючи вказані доводи скаржника та перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 826208410010101 від 26.04.2019 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання (далі за текстом - Договір від 26.04.2019), згідно умов якого Позивач зобов`язується надавати Відповідачу послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а Відповідач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбаченого Договором.

Оплата послуги за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок (пункт 9 Договору від 26.04.2019).

Споживач, який не має засобів обліку гарячої води оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду (типу) водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено 8 годин на добу / тиждень, 7 діб на тиждень.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуги щомісячна, а платежі вносяться не пізніше 20 числі місяця, що настає за розрахунковим (пункт 12 Договору від 26.04.2019).

Згідно акту прийняття на комерційний облік лічильника гарячого водопостачання від 15.04.2019 за адресою вул. Володимира Сальського, буд. 9/27, оф. 1 встановлено засіб обліку: Е-Т 1,6, діаметром 15 мм № 00476491.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що він втратив статус споживача та по суті є неналежним відповідачем.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Договір № 826208410010101 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 26.04.2019 був укладений саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС".

При цьому, матеріали справи не місять доказів укладення договору про надання комунальних послуг з фізичною особою, а рахунки за спожиті послуги виставлялися саме ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" за весь період, в тому числі і за спірний період після 20.12.2023.

Крім того, пунктом 26 вказаного Договору передбачено, що: "У разі неналежного надання або ненадання послуги Виконавцем, Споживач повідомляє про це Виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв`язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому Договорі".

Зазначений пункт свідчить про те, що саме на відповідача (Споживача) було покладено обов`язок здійснювати комунікацію з Виконавцем у разі виникнення будь-яких обставин щодо надання послуг.

Пунктом 37 Договору встановлено, що: "Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови Споживача від користування послугами Виконавця; переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи; невиконання умов Договору Сторонами".

Отже, Договором прямо передбачено, що споживач (ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС") ініціює розірвання договору у разі переходу права власності на приміщення до іншої особи.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" зверталося до КП "Київтеплоенерго" із заявою про розірвання Договору від 26.04.2019 у зв`язку зі зміною власника, про припинення надання послуг або закриття/переоформлення особового рахунку № НОМЕР_1 .

Крім того, як вбачається з умов Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.12.2023, а саме відповідно до частини 3 пункту 4 вказаного Договору, факт повного розрахунку між сторонами буде підтверджуватися заявою продавця, про повний розрахунок.

Також, пунктом 5 даного Договору сторони визначили, що продавець зобов`язаний передати покупцю нежитлове приміщення в 3 (трьох)-денний строк з часу повного розрахунку шляхом укладення акту прийому-передачі.

Отже, пунктом 5 Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.12.2023, укладеного між ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), сторони прямо узгодили, що фактична передача нежитлового приміщення площею 305,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , проводиться за Актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів встановила, що фактична передача нежитлового приміщення, а саме підписання Акту приймання-передачі нежитлового приміщення за Договором купівлі-продажу від 20.12.2023 та передача ключів і фізичного контролю над майном від ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" до ОСОБА_1. відбулися лише 28.06.2024.

Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи , приміщення передано по Акту саме 28.06.2024.

Таким чином, у період з 20.12.2023 по 28.06.2024 ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" продовжувало залишатися фактичним володільцем та користувачем вказаного нежитлового приміщення, а відповідно споживачем наданих комунальних послуг в спірне приміщення, тому саме відповідач у цей період зберігав безпосередній контроль над приміщенням, володів ним, користувався інженерними мережами та здійснював його фактичну експлуатацію.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" було фактичним користувачем спірного приміщення.

Відтак, колегія суддів зазначає, що оскільки ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" залишалося фактичним володільцем майна до підписання Акту приймання-передачі від 28.06.2024, не повідомило КП "Київтеплоенерго" про зміну володільця та не ініціювало закриття особового рахунку № 8262084, саме ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" є належним відповідачем у справі щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за весь заявлений позивачем період.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Близькі за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 904/7183/17.

Згідно зі статтями 317, 319, 322 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Сама лише наявність факту державної реєстрації права власності за іншою особою (покупцем), якщо фактична передача майна за актом приймання-передачі не відбулася і відчужувач продовжує фактично володіти та користуватися майном, не звільняє такого фактичного користувача (ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС") від обов`язку оплатити спожиті комунальні ресурси до моменту звільнення приміщення.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів передання приміщення (відповідного Акту приймання-передачі) на момент червня 2025 року (останній місяць спірного періоду, за який позивач нараховує заборгованість), враховуючи, що майно перебувало фактично у ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС", а також наявність укладеного Договору № 826208410010101 від 26.04.2019 саме з ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" та відсутність звернення відповідача до позивача щодо розірвання договору, колегія суддів дійшла висновку, що правильним є висновок суду першої інстанції, що на відповідачеві, як на фактичному користувачі приміщенням, лежить тягар зі здійснення оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, що надаються щодо спірного нерухомого майна.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що спірне приміщення ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" продало своєму засновнику та кінцевому бенефіціарному власнику ( ОСОБА_1 ), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5 Договору обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 № 315 (далі - Методика розподілу).

Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець (пункт 22 Договору).

Згідно пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 № 1198 (в редакції чинній на момент виникнення спору) у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 30 Договору закріплено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Виконавця http://www.kpts.dp.ua/.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту Послугу (пункт 34 Договору).

Щодо розрахунку суми заборгованості та часткової сплати відповідачем 47 794,26 грн у січні 2024 року, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем проведено зарахування вказаних коштів у розрахунок заборгованості за особовим рахунком відповідача згідно з приписами статті 534 Цивільного кодексу України (в першу чергу погашалися раніше виниклі зобов`язання).

Сальдо основного боргу за постачання теплової енергії у розмірі 69 495,28 грн підтверджується наданими позивачем первинними документами, обліковими картками та розрахунками нарахувань.

Також, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску.

Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам.

Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт споживання Відповідачем послуг з постачання гарячої води у період лютий 2024-червень 2024 не спростовано, а докази оплати таких послуг Відповідачем в матеріалах справи відсутні в силу чого вимога про стягнення 15 155, 93 грн правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18).

Пунктом 45 Договору закріплено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої суми не може перевищувати 100 % загальної суми боргу.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи відсутність доказів сплати Відповідачем послуг у відповідності до положень пункту 34 Договору, Відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання в силу чого Позивачем здійснено правомірне нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за послуги з постачання теплової енергії (50 418,55 грн інфляційних та 9 198,34 грн 3% річних) та за послуги з постачання гарячої води (2 134,83 грн інфляційних та 516,60 грн 3% річних), а також пені (17,28 грн та 123,77 грн відповідно), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці нарахування здійснені відповідно до умов договорів та вимог закону (зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України) за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання. Розрахунок заявлених до стягнення сум є арифметично правильним, а підстави для їх зміни чи звільнення відповідача від їх сплати відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що скаржником до апеляційної скарги було долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 359296585 від 20.12.2023.

Проте колегією суддів не приймається до уваги вказаний вище додатковий документ, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Колегія суддів зазначає, що такий Витяг об`єктивно існував на момент розгляду справи в суді першої інстанції (документ сформовано 20.12.2023, тоді як рішення суду першої інстанції ухвалено 26.01.2026).

Слід наголосити, що з метою забезпечення права відповідача на доступ до правосуддя та гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів поновила ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" строк на апеляційне оскарження, урахувавши, що відповідач фактично не був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції, не отримував ухвал суду та не брав участі у розгляді справи.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на необхідності чіткого процесуального розмежування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та правових підстав для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів у порядку частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи у суді першої інстанції здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Судова кореспонденція та ухвали суду надсилалися судом на юридичну адресу відповідача (03680, м. Київ, вул. Довженка, буд. 12А), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте поштові конверти поверталися на адресу суду з відміткою оператора поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження особи, повідомленою цією особою суду, або адресою місцезнаходження, що зареєстрована у встановленому законом порядку.

Якщо процесуальні документи надсилалися судом на належну та офіційну юридичну адресу особи за ЄДР, в силу прямої норми пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України вважається належним повідомленням учасника справи про розгляд справи. Ризики невручення кореспонденції та неотримання її за своєю офіційною адресою покладаються виключно на такого учасника справи.

Колегія суддів зазначає, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань АТ "Укрпошта", навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі відповідачем не доведено), не може бути підставою для висновків, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді першої інстанції. Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2026 у справі № 914/1358/25.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на імперативні приписи частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 3200-IX від 29.06.2023, чинній з 18.10.2023), згідно з якими юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС) в обов`язковому порядку.

Невиконання відповідачем цього законодавчого обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, а також незабезпечення належного контролю за отриманням поштової кореспонденції за своєю офіційною юридичною адресою є наслідком власної процесуальної та господарської поведінки ТОВ "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС". Вказані обставини належать до внутрішніх організаційних ризиків суб`єкта господарювання і не можуть розцінюватися як об`єктивні та незалежні від особи причини неподання доказів у розумінні частини 3 статті 269 ГПК України.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 та постанови КГС ВС від 02.06.2026 у справі № 914/1358/25, фактичне необізнання юридичної особи про розгляд справи судом першої інстанції, яке сталося внаслідок недотримання нею імперативних вимог процесуального закону щодо реєстрації електронного кабінету та незабезпечення отримання пошти за адресою з ЄДР, охоплюється поняттям "суб`єктивного чинника" і не звільняє таку особу від обов`язку доведення поважності причин неподання доказів суду першої інстанції.

З огляду на викладене, відповідач мав об`єктивну процесуальну можливість надати такий доказ в суді першої інстанції, однак вказаного здійснено не було з причин, що залежали від самого відповідача.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що поданий апелянтом доказ не був поданий на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядався останнім. При цьому, як вже було встановлено вище, скаржник не був позбавлений можливості надати такий доказ під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався, що унеможливлює його прийняття судом апеляційної інстанції на підставі частини 3 статті 269 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для повного задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (судовий збір за подання апеляційної скарги), покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" та не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВІНВЕСТСЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25 залишити без змін.

3.Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 у справі № 910/13093/25.

4.Матеріали справи № 910/13093/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного Суду в порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська