Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №916/5263/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5263/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року, суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст складено та підписано 08.06.2026

у справі № 916/5263/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу “ХВОЙНИЙ”, м. Одеса

про стягнення 165 021 грн 70 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

29.12.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ до відповідача Обслуговуючого кооперативу “ХВОЙНИЙ”, м. Одеса, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 566 785 грн 72 коп., з яких: основний борг у сумі 401 764 грн 02 коп., пеня в сумі 132 763 грн 36 коп., три відсотки річних у сумі 14 117 грн 60 коп., інфляційні витрати у сумі 18 140 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються обов`язки за договором постачання природного газу від 30.09.2024 №9002-ОСББ(24)-14 в частині своєчасної та повної оплати вартості природного газу за період з листопаду 2024 по березень 2025 року, у зв`язку з чим позивачем на суму боргу відповідача здійснено нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2026 було відкрито провадження у справі №916/5263/25 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ про закриття провадження у справі, закрито провадження у справі №916/5263/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м.Київ до Обслуговуючого кооперативу “ХВОЙНИЙ”, м. Одеса в частині стягнення основного боргу в сумі 401 764 грн 02 коп. у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу “ХВОЙНИЙ”, м.Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ пеню в розмірі 5 000 грн, три відсотки річних у сумі 14 117грн 60 коп., інфляційні втрати у сумі 18 140 грн 74 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. У задоволенні решти позову відмовлено.

Мотивуючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив факт укладення між сторонами договору постачання природного газу, його належного виконання позивачем та порушення відповідачем строків оплати поставленого газу. Оскільки основний борг у розмірі 401 764 грн 02 коп. був погашений відповідачем під час розгляду справи, провадження в цій частині закрито. Перевіривши розрахунки позивача, суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними нарахування 3 % річних у сумі 14 117 грн 60 коп., інфляційних втрат у сумі 18 140 грн 74 коп. та пені у сумі 132 763 грн 36 коп. Водночас, врахувавши положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, відсутність доказів завдання позивачу збитків саме діями відповідача, а також те, що компенсація наслідків прострочення забезпечується також стягненням 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 5 000 грн. Таким чином, позов задоволено частково: 3 % річних та інфляційні втрати стягнуто повністю, пеню у зменшеному розмірі 5 000 грн, а в решті вимог про стягнення пені відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі №916/5263/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 127 763 грн 36 коп. скасувати. Прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ до Обслуговуючого кооперативу "ХВОЙНИЙ" , м. Одеса про стягнення пені в розмірі 127 763 грн 36 коп. задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, позивач не погоджується з рішенням в частині зменшення розміру пені до 5 000 грн та просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України , а також на порушення норм процесуального права, зокрема, статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені, не врахував належним чином умови укладеного між сторонами договору, якими передбачено відповідальність відповідача за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Позивач вважає, що погоджені сторонами умови договору є обов`язковими для виконання, а нарахована пеня є наслідком порушення відповідачем договірного зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

Апелянт зазначає, що застосування судом положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України можливе за наявності встановлених судом виняткових обставин та за умови належного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для вирішення питання про зменшення неустойки. На думку позивача, суд першої інстанції не встановив належним чином співвідношення розміру пені з наслідками порушення, ступінь виконання відповідачем зобов`язання, причини прострочення, поведінку відповідача та інші обставини, які відповідно до закону та судової практики підлягають оцінці при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Позивач також наголошує, що сума основного боргу, яка існувала на момент звернення до суду, становила 401 764 грн 02 коп., тоді як заявлена до стягнення пеня 132 763 грн 36 коп. складає близько 33 % від суми основної заборгованості. У зв`язку з цим апелянт вважає, що розмір пені не є явно надмірним або неспівмірним із сумою порушеного грошового зобов`язання.

Окремо скаржник посилається на те, що відповідачем не було надано належних доказів свого скрутного матеріального становища, які б підтверджували наявність відповідних обставин саме у період виникнення та виконання спірного зобов`язання. На думку апелянта, саме по собі посилання на складний фінансовий стан або неприбутковість підприємства не може автоматично свідчити про наявність підстав для зменшення пені. При цьому, як зазначає скаржник, суд першої інстанції не дослідив належним чином майновий стан обох сторін та не врахував майнові інтереси кредитора.

Крім того, апелянт вказує на особливий статус та значення діяльності позивача на ринку природного газу, його участь у виконанні покладених державою спеціальних обов`язків щодо забезпечення постачання природного газу та забезпечення загальносуспільних інтересів. Позивач зазначає, що несвоєчасне виконання споживачами грошових зобов`язань негативно впливає на його фінансовий стан, платіжну спроможність та можливість належного виконання відповідних обов`язків із постачання природного газу іншим споживачам.

Посилаючись на положення статей 3, 509, 525, 526, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, статей 73, 74, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, а також на правові висновки Верховного Суду, скаржник вважає, що суд першої інстанції без достатніх правових та фактичних підстав зменшив належну до стягнення пеню до 5 000 грн.

На переконання апелянта, судом не було встановлено сукупності обставин, які б свідчили про винятковість випадку та давали підстави для такого істотного зменшення розміру неустойки, а також не було належним чином враховано інтереси кредитора, наслідки порушення відповідачем зобов`язання та співвідношення розміру пені із сумою основної заборгованості. У зв`язку з наведеним позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі № 916/5263/25 в частині зменшення розміру пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25, розгляд вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

10.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу “ХВОЙНИЙ”, м. Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд поновити Обслуговуючому кооперативу «ХВОЙНИЙ», м.Одеса строк на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача у справі № 916/5263/25; визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, зумовлені укладенням 31.08.2026 договору про надання правничої допомоги, необхідністю ознайомлення представника з апеляційною скаргою та підготовки обґрунтованої правової позиції відповідача; прийняти цей відзив на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи № 916/5263/25; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі № 916/5263/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 у справі №916/5263/25 залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.

Оскільки зазначене клопотання подане відповідачем поза межами встановленого судом строку та відповідач не просить продовжити строк на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції залишає цей відзив без розгляду, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку без клопотання про його продовження (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/5263/25 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 165 021 грн 70 коп.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 в оскаржуваній частині не потребує скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

30.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ”, м. Київ надано згоду на приєднання до договору постачання природного газу, повідомлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір постачання природного газу від 30.09.2024 №9002-ОСББ(24)-14.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 положення (об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.2.3 договору, обсяг (об`єм) природного газу, що передається за договором в частині обсягу III (фіксований), може у відповідні розрахункові періоди (місяці постачання) перевищувати обсяг (об`єм), зазначений в заяві, але загальний обсяг природного газу, відповідно до постанови №812, на період, визначений цією постановою, не може перевищувати обсяг III (фіксований), зазначений у рядку “Всього” таблиці Заяви.

Фактично передані в розрахунковому періоді обсяг I (фіксований) та/або обсяг II можуть відрізнятись від замовленого відповідно обсягу I(фіксований) та/або обсягу II за цим договором і визначених в заяві, як в меншу, так і в більшу сторону.

У разі отримання економії природного газу за обсягом III (фіксованим) у розрахунковому періоді (місяці) відповідний обсяг природного газу може бути використаний виробником теплової енергії в наступних розрахункових періодах (місяцях) в межах відповідного фіксованого обсягу, визначеного на опалювальний період.

При цьому додаткові угоди щодо коригування місячних фіксованих обсягів природного газу не укладаються.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів.

За умовами п.3.1. договору, постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача в момент передачі природного газу. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно до п.4.1.1 договору, ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг I (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ – 6 183 грн 33 коп., крім того ПДВ за ставкою 20% всього з ПДВ – 7 420 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ – 163,89 грн. за 1000 куб.м.

Всього ціна газу для обсягу I (фіксований) за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед, становить 7 583 грн 89 коп.

Відповідно до п.5.3 договору, сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Номер договору формується постачальником при укладанні даного договору та зазначається у згоді на приєднання до договору постачання природного газу. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 днів з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Згідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 13.1 договору зазначено, що даний договір набуває чинності з дати, зазначеної в письмовій згоді на приєднання до договору постачання природного газу постачальника, надісланої споживачу відповідно до пункту 1.6 договору, та діє до “ 30” квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 13.6 договору сторони, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії даного договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/удосконаленого електронного підпису (УЕП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами “М.Е.Dос”.

Також у матеріалах справи наявні акти приймання-передачі за період листопад 2024 – квітень 2025, зокрема:

- акт від 30.11.2024 за яким в листопаді 2024 спожито природного газу 11,93500 тис.куб.м на суму 90 513 грн 68 коп. (даний акт підписано електронними підписами представників сторін у сервісі “Вчасно”);

- акт від 31.12.2024 за яким в грудні 2024 спожито природного газу 45,16900 тис.куб.м на суму 342 556 грн 60 коп. (даний акт підписано електронними підписами представників сторін у сервісі “Вчасно”);

- акт від 31.01.2025 за яким у січні 2025 спожито природного газу 44,09400 тис.куб.м на суму 356 394 грн (даний акт підписано електронними підписами представників сторін у сервісі “Вчасно”);

- акт від 28.02.2025 за яким в лютому 2025 спожито природного газу 50,28500 тис.куб.м на суму 406 433 грн 36 коп. (даний акт підписано електронними підписами представників сторін у сервісі “Вчасно”);

- акт від 31.03.2025 за яким у березні 2025 спожито природного газу 35,74800 тис.куб.м на суму 288 936 грн 66 коп. (даний акт підписано електронними підписами представників сторін у сервісі “Вчасно”);

Постачання природного газу споживачу згідно з цим договором здійснюється з врахуванням умов пунктів 2.1., 3.3, 5.2 договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості по споживачу Обслуговуючий кооператив "ХВОЙНИЙ", м.Одеса позивачем за період з листопада 2024 по березень 2025 було нараховано заборгованість у сумі 1 484 834 грн., яка була частково сплачена відповідачем у розмірі 1 083 070 грн 28 коп. та з урахуванням цього, у відповідача з`явилась сума основного боргу до стягнення у розмірі 401 764 грн 02 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 задоволено клопотання позивача про закриття провадження у справі та закрито провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 401 764 грн 02 коп.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо договірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 132 763 грн 36 коп., трьох відсотків річних у розмірі 14 117 грн 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 18 40 грн 74 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", м. Київ оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 132 763 грн 36 коп., при цьому, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 14 117 грн 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 18 40 грн 74 коп. останнім не оскаржується, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, тому колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині доводів апеляційної скарги щодо зменшення судом нарахованої позивачем пені.

Переглядаючи частково оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає про наступне.

Так, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №є925/74/19, від 02.06.2021 у справі №є5023/10655/11 (922/2455/20).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який і може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені, суд першої інстанції, пославшись на частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, вірно зазначив, що зменшення неустойки є правом суду та здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін і принципів справедливості та розумності. Врахувавши відсутність доказів завдання позивачу збитків, погіршення його фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, а також те, що наслідки прострочення додатково компенсуються 3 % річних та інфляційними втратами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неспівмірність пені у заявленому розмірі та зменшив її з 132 763 грн 36 коп. до 5 000 грн.

Поряд з цим, зменшення судом розміру неустойки свідчить про те, що зменшення розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, судова колегія, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення розміру пені до 5 000 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір пені, не врахувавши погоджені сторонами умови договору щодо відповідальності за прострочення оплати, оскільки сам факт погодження сторонами в договорі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України не виключає можливості її подальшого зменшення судом, тому що частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України прямо передбачено право суду зменшити розмір неустойки за наявності визначених законом підстав. Отже, договірне встановлення розміру пені та можливість її зменшення судом не є взаємовиключними. При цьому суд першої інстанції не заперечував ні факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, ні право позивача на нарахування пені відповідно до умов договору. Навпаки, нараховану позивачем пеню у розмірі 132 763 грн 36 коп. суд визнав обґрунтованою, однак, реалізуючи надані йому законом дискреційні повноваження, дійшов висновку про необхідність її зменшення до 5 000 грн.

Таким чином, посилання апелянта на обов`язковість договірних умов саме по собі не спростовує правомірності висновку суду першої інстанції про зменшення пені, оскільки застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є передбаченим законом способом коригування розміру договірної неустойки з метою забезпечення справедливого та пропорційного співвідношення між наслідками порушення зобов`язання і розміром відповідальності.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про ненадання відповідачем належних доказів його скрутного матеріального становища та недослідження судом першої інстанції майнового стану сторін, оскільки як убачається з рішення, зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції не виходив виключно з майнового стану відповідача та не визначав його як самостійну й достатню підставу для зменшення неустойки. Суд першої інстанції врахував сукупність обставин справи, зокрема відсутність доказів завдання позивачу збитків, погіршення його фінансового стану чи ускладнення господарської діяльності саме внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, а також компенсацію наслідків прострочення шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Отже, посилання апелянта на недоведеність скрутного матеріального становища відповідача не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки саме по собі питання майнового стану відповідача не було в даному випадку єдиною підставою для зменшення пені.

Також необґрунтованим є твердження апелянта про неврахування майнових інтересів позивача, оскільки оскаржуване рішення прямо містить посилання на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін. При цьому позивачу присуджено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати у повному заявленому розмірі, а пеню зменшено лише з огляду на її співмірність із наслідками порушення.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції сукупності встановлених обставин та не свідчать про неповне з`ясування обставин справи чи неправильне застосування судом положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України в оскаржуваній частині рішення.

Судова колегія також зауважує, що неустойка має компенсаторний, а не каральний характер, а її розмір повинен бути співмірним із порушенням. Зменшення неустойки не позбавляє боржника відповідальності, а лише приводить її до розумних меж відповідно до принципів справедливості, добросовісності та пропорційності, закріплених у ст. 3 та ст. 13 Цивільного кодексу України.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду акцентує увагу скаржника на тому, що зменшення розміру пені до певного розміру є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке зменшення обґрунтовується, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної частини судового рішення, а зводяться лише до незгоди позивача з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2026 року у справі №916/5263/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.10.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.С. Богацька

А.І. Ярош