Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №921/47/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Справа № 921/47/25

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Прядко О. В.,

Манюк П. Т.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд",

на рішення:Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 (повний текст рішення складено 18.06.2026, суддя Андрусик Н. О.),

у справі:№ 921/47/25,

за позовом:фізичної особи – підприємця Леліна Микити Вікторовича (надалі – ФОП Лелін М. В. або Позивач),

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд" (надалі – ТОВ "Лазер-Ленд", Апелянт або Відповідач),

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Левіт-Монтаж" (надалі – ТОВ "Левіт-Монтаж" або Третя особа-1), фізична особа – підприємець Щусь Євген Миколайович (надалі – ФОП Щусь Є. М. або Третя особа-2),

про:стягнення 1'768'944,06 гривень.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Лелін М. В., Заїка Д. Є.

відповідача:не з`явився,

третіх осіб:не з`явилися.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. ФОП Лелін М. В. звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Лезер-Ленд" про стягнення 1'768'944,06 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач неналежно виконав зобов`язання за Договором найму транспортних засобів № 28/05 від 28.05.2024 (надалі – Договір найму від 28.05.2024) з оплати наданих Позивачем послуг із забезпечення спеціальною технікою з персоналом. Загальна вартість наданих послуг становила 1'900'125,00 грн, з яких Відповідач сплатив лише 300'000,00 грн, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1'600'125,00 гривень. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання Позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати.

3. Предметом позову є стягнення 1'768'944,06 грн, з яких:

3.1. 1'600'125,00 грн – основний борг.

3.2. 29'498,63 грн – 3 % річних, нараховані по кожному окремо невиконаному зобов`язанню.

3.3. 139'320,43 грн – інфляційні втрати, нараховані по кожному окремо невиконаному зобов`язанню.

4. Підставою позову є неналежне виконання Відповідачем зобов`язань з оплати наданих Позивачем послуг за Договором найму від 28.05.2024.

5. Рішенням від 26.05.2025 місцевий суд задовольнив позовні вимоги.

6. Своє рішення мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено належне виконання Позивачем зобов`язань за Договором найму від 28.05.2024 та надання Відповідачу замовлених послуг. Вартість наданих послуг становила 1'900'125,00 грн, з яких Відповідач сплатив 300'000,00 грн, тому станом на 28.01.2025 заборгованість становила 1'600'125,00 гривень. Суд дійшов висновку, що Відповідач в односторонньому порядку відмовився від належного виконання умов Договору найму від 28.05.2024 та в повному обсязі не оплатив спожиті послуги. Порушення строків оплати стало підставою для стягнення 29'498,63 грн 3 % річних та 139'320,43 грн інфляційних втрат.

7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 рішення від 26.05.2025 залишено без змін.

8. Постановою від 02.02.2026 Верховний Суд скасував судові рішення місцевого та апеляційного судів та справу № 921/47/25 передав на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

9. Підставою скасування судових рішень стало наступне:

9.1. Суди попередніх інстанцій безпідставно врахували нове обґрунтування Позивача щодо стягнення заборгованості за послуги, надані у період з 13.05.2024 по 26.05.2024, на підставі договору про відступлення права вимоги № 28/05-01 від 28.05.2024 та договору найму транспортних засобів № 13/03 від 13.03.2024. У позовній заяві ці вимоги були обґрунтовані фактичним наданням таких послуг самим Позивачем. При цьому Позивач не змінював предмет чи підстави позову в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України та нові докази подав разом із додатковими поясненнями від 13.04.2025 без обґрунтування неможливості їх подання у встановлений строк.

9.2. Суди, погодившись із заміною первісного кредитора у зобов`язанні за договором № 13/03 від 13.03.2024 щодо оплати послуг автомобільного крана вантажопідйомністю 16 т за період з 13.05.2024 по 26.05.2024, не встановили, якими первинними документами підтверджується така заборгованість, не перевірили обставини замовлення ТОВ "Лезер Ленд" цих послуг у ТОВ "Левіт-Монтаж" та їх фактичного надання, а також не надали оцінки відповіді на адвокатський запит від 11.04.2025.

9.3. Суди не врахували, що відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору найму від 28.05.2024 вартість послуг визначається протоколом узгодження договірної ціни. Такого протоколу матеріали справи не містять. Водночас суди не встановили, яким чином сторони погодили вартість послуг та на підставі яких даних Позивач визначив суму заборгованості.

9.4. Суди не надали оцінки листуванню у месенджері "Viber", на яке Позивач посилався на підтвердження замовлення та погодження послуг, не встановили учасників такого листування та не перевірили доводи Відповідача щодо належності і допустимості цього доказу.

9.5. Суди безпідставно визнали часткову оплату Відповідачем 300'000,00 грн підтвердженням визнання всієї заборгованості у розмірі 1'600'125,00 гривень. Згідно з умовами Договору найму від 28.05.2024 послуги надавалися за окремими заявками, щодо кожної з яких сторони мали погоджувати обсяг послуг та договірну ціну, а тому така часткова оплата могла свідчити лише про визнання фактично отриманих та погоджених послуг.

10. Під час нового розгляду справи Господарський суд Тернопільської області, враховуючи висновки Верховного Суду, зазначив, що наведені Позивачем у додаткових поясненнях від 13.04.2025 обставини щодо договору про відступлення права вимоги № 28/05-01 від 28.05.2024 та договору № 13/03 від 13.03.2024 фактично змінюють підстави позову. Оскільки відповідні докази подано з порушенням статей 14, 46, 80 Господарського процесуального кодексу України, суд не взяв їх до уваги та розглянув спір лише щодо зобов`язань, які виникли безпосередньо з Договору найму від 28.05.2024. З цих підстав суд відмовив у стягненні 137'500,00 грн боргу за послуги, надані до укладення цього договору.

11. Щодо вимог, заявлених на підставі Договору найму від 28.05.2024, місцевий суд встановив, що передбачений пунктами 2.1, 2.2 договору протокол узгодження договірної ціни сторони не підписали. Водночас суд дійшов висновку, що кількість техніки, години її роботи, обсяг та вартість робіт сторони погоджували шляхом листування у месенджері "Viber". Факт виконання Позивачем робіт суд визнав підтвердженим актами № НП-002 від 14.06.2024, № НП-003 від 26.06.2024, № НП-004 від 05.07.2024, № НП-005 від 10.07.2024 та даними GPS-моніторингу роботи техніки. Відповідач у встановлений договором строк мотивованої відмови від підписання актів не надав, що відповідно до пункту 3.4 Договору свідчить про належне виконання робіт Позивачем.

12. Висновок про наявність заборгованості суд зробив з урахуванням умов договору, листування сторін, виконання робіт та відсутності заперечень Відповідача щодо їх обсягу і вартості, а не з факту часткової оплати.

13. Врахувавши прийняття Відповідачем робіт на суму 1'612'625,00 грн та сплату 150'000,00 грн за рахунком № СФ-002 від 05.06.2024, суд визначив розмір основного боргу у сумі 1'462'625,00 гривень.

14. Водночас у стягненні 29'498,63 грн – 3 % річних, та 139'320,43 грн інфляційних втрат суд відмовив, оскільки Позивач не довів документально дати початку прострочення за кожним рахунком, а отже не довів період, за який здійснено відповідні нарахування. Зважаючи на це, рішенням від 09.06.2026 суд задовольнив позов частково та стягнув з Відповідача 1'462'625,00 грн основного боргу та 17'551,50 грн судового збору.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Лезер -Ленд" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

16. Ухвалою від 16.07.2026 Західний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив справу до розгляду на 02.09.2026.

17. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 13.07.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 5, а. с. 139-143).

18. Ухвалою від 02.09.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи на 16.09.2026, а ухвалою від 16.09.2026 в межах розумних строків на 30.09.2026.

19. Відповідач 30.09.2026 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі.

20. Колегія суддів протокольною ухвалою від 30.09.2026 відмовила у задоволенні цього клопотання з огляду на таке.

21. Згідно з частинами 1-3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

22. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави … першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними...

23. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі … повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки...

24. Отже, зважаючи на те, що Відповідач, будучи завчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, втретє не з`являється в судове засідання, колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому колегія суддів враховує, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а Апелянт реалізував надані йому процесуальні права шляхом подання апеляційної скарги. З огляду на наведене колегія суддів не встановила обставин, які б об`єктивно перешкоджали розгляду справи у цьому судовому засіданні та зумовлювали необхідність його відкладення.

25. В судовому засіданні 30.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

26. Оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо законності, обґрунтованості та повноти мотивування судового рішення.

27. Суд не з`ясував, чи мали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право діяти від імені Відповідача. Те, що ОСОБА_1 надіслав у "Viber" скріншот платіжної інструкції, не означає, що він був уповноважений замовляти техніку, погоджувати її вартість і обсяг послуг чи приймати роботи. Так само не доведено, що Кулик С. Ю. мала право отримувати акти та рахунки. При цьому суд помилково вимагав від Відповідача довести відсутність таких повноважень. Саме Позивач мав підтвердити, що ці особи були уповноважені діяти від імені Відповідача.

28. Суд не виконав обов`язку належно дослідити кожну окрему складову заявленого боргу. Замість окремої перевірки кожної заявки, погодженого виду техніки, кількості годин і вартості послуг, фактичного виконання робіт, вручення актів та призначення кожного платежу суд обґрунтував наявність усієї заборгованості загальним посиланням на "безперервний процес" надання послуг та часткову оплату двох рахунків. Водночас така оплата не підтверджує замовлення та погодження інших послуг, їх обсягу і вартості.

29. Місцевий суд неправильно визначив розмір боргу. Суд не врахував як підставу позову обставини відступлення Позивачу права вимоги за Договором № 28/05-01 та зобов`язання за Договором № 13/03, однак відніс рахунок № СФ-001 на суму 287'500,00 грн і сплачені за ним 150'000,00 грн саме до цього зобов`язання. Якщо вимога за рахунком № СФ-001 не підлягала врахуванню в межах заявлених підстав позову, то при визначенні боргу за Договором найму від 28.05.2024 суд мав урахувати обидва платежі Відповідача по 150'000,00 гривень. За такого розрахунку із вартості безпосередньо наданих Позивачем послуг у сумі 1'612'625,00 грн залишок боргу становив би 1'312'625,00 гривень. Натомість суд врахував лише один платіж у сумі 150'000,00 грн та стягнув 1'462'625,00 гривень.

30. Суд не встановив належного скерування Відповідачу актів і рахунків. Зокрема, не перевірив кому належали номери телефонів, на які надсилалися документи у "Viber" та не врахував, що опис поштового вкладення від 05.08.2024 не містить конкретного переліку актів, рахунків та протоколів. Тому відсутні підстави вважати, що Відповідач отримав саме ці документи та, не заперечивши проти них, прийняв послуги відповідно до пункту 3.4 Договору найму від 28.05.2024. При цьому суд визнав таке вручення достатнім для стягнення основного боргу, але недостатнім для визначення початку прострочення при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат. Така позиція є суперечливою.

31. Суд безпідставно визнав GPS-дані доказом надання послуг Відповідачу у заявленому обсязі. Такі дані можуть підтверджувати місцезнаходження та переміщення техніки, однак не встановлюють замовника послуг, кількість фактично відпрацьованих годин, їх вартість та прийняття Відповідачем. Крім того, GPS-дані відсутні щодо роботи екскаватора за 03-10.06.2024, автокрана 25 т та самоскида. Отже, ці матеріали не підтверджують визначений Позивачем обсяг послуг та їх надання саме на виконання Договору найму від 28.05.2024.

32. Помилковим є висновок суду про змішаний характер Договору найму від 28.05.2024 у частині застосування до нього норм про підряд. Предметом договору було надання техніки з персоналом, а не виконання та передання завершеного результату робіт, тому застосування статей 853 та 882 Цивільного кодексу України безпідставно переклало на Відповідача обов`язок спростовувати надання послуг.

33. Суд помилково розцінив часткову оплату як підтвердження прийняття всього обсягу послуг. Платежі по 150'000,00 грн стосувалися конкретних рахунків № СФ-001 та № СФ-002, а тому не підтверджують погодження та прийняття послуг за іншими рахунками. Такий висновок суду суперечить вказівкам Верховного Суду у цій справі.

Відзив

34. Суд першої інстанції виконав вказівки Верховного Суду: дослідив Viber-листування та встановив зв`язок між кожним рахунком і відповідними замовленнями техніки. При цьому Відповідач не довів замовлення техніки в інший спосіб, ніж через Viber. Натомість часткова оплата рахунків, виставлених за такими замовленнями, підтверджує, що Відповідач фактично визнавав такий спосіб погодження замовлень.

35. Помилковим є твердження Відповідача про те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях. На думку Позивача, суд застосував передбачений статтею 79 ГПК України стандарт вірогідності доказів та оцінив листування у Viber у сукупності з іншими доказами. Оскільки Відповідач не надав доказів іншого способу замовлення техніки та не спростував обставин, підтверджених таким листуванням, висновки суду є результатом оцінки доказів, а не припущеннями.

36. Помилковим є твердження Відповідача про неправильне застосування судом норм про підряд. Договір найму від 28.05.2024 є змішаним і містить елементи найму, надання послуг та підряду, а порядок прийняття виконаних робіт сторони самостійно визначили у пункті 3.4 договору. Акти неодноразово скеровувались Відповідачу, зокрема через "Нову пошту" та АТ "Укрпошта", однак мотивованої відмови від їх підписання Відповідач не надав. Крім того, Відповідач продовжував замовляти техніку та частково оплачував рахунки, не повідомляючи про припинення договірних відносин чи заперечення щодо обсягу та вартості послуг. Така поведінка підтверджує прийняття обраного сторонами порядку взаємодії та суперечить подальшим запереченням Відповідача.

37. Безпідставним є твердження Відповідача про те, що суд не встановив належність номера телефону директору Товариства. Позивач зазначає, що номер +380673532334 відображається у Viber-листуванні з Твердуном Б. М., зазначений як контактний номер ТОВ "Лезер-Ленд" у Єдиному державному реєстрі та використовувався самим Відповідачем у процесуальних документах. Тому належність цього номера Відповідачу підтверджено матеріалами справи.

38. Необґрунтованими є доводи Відповідача про неправильне визначення місцевим судом розміру боргу та суперечливість його висновків щодо Рахунку № СФ-001. Платіж у сумі 150'000,00 грн за цим рахунком уже був врахований при визначенні ціни позову та зменшив заборгованість з 287'500,00 грн до 137'500,00 гривень. Факт здійснення цього платежу підтверджується платіжною інструкцією № 609 від 07.06.2024 та банківською випискою і не залежить від оцінки Договору про відступлення права вимоги. Водночас у стягненні залишку 137'500,00 грн місцевий суд відмовив саме тому, що відповідна вимога ґрунтувалася на обставинах відступлення права вимоги, які не були заявлені як підстава позову. Тому повторне віднімання 150'000,00 грн від присудженої суми призвело б до подвійного врахування одного й того самого платежу.

Пояснення третіх осіб

39. Треті особи не подали пояснень щодо апеляційної скарги.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

40. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

41. Рішення від 09.06.2026 Господарського суду Тернопільської області у цій справі оскаржується Відповідачем в частині вимог, які були задоволені судом.

Обставини надання Відповідачу спеціальної техніки з персоналом, обсяг та вартість наданих послуг

42. Місцевий суд установив, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з наданням Відповідачу спеціальної техніки з персоналом для виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд у Донецькій області.

43. ТОВ "Лезер-Ленд" та ТОВ "Левіт-Монтаж" 13.03.2024 уклали договір найму транспортних засобів № 13/03 (далі – Договір найму від 13.03.2024) (том 2, а. с. 9-10), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався надати техніку з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки замовника, а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та оплатили їх в розмірі та в порядку, визначеному даним договором.

44. Пунктом 2.1 Договору найму від 13.03.2024 встановлено, що вартість послуг визначається у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1).

45. Згідно з пунктом 2.2 Договору найму від 13.03.2024 розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування замовником передоплати в розмірі 100 % від вартості наданих Виконавцем послуг, які визначаються згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1), на підставі виставлених рахунків. При необхідності надання послуг протягом місяця та більше, передплата вноситься за 7 днів до початку надання послуг.

46. Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору найму від 13.03.2024 при прийнятті виконаних послуг складається акт надання послуг, в якому вказуються фактично виконані роботи та вартість виконаних робіт; у разі відмови у підписанні акту надання послуг за відсутності вмотивованої відмови умови договору вважаються виконаними зі сторони Виконавця.

47. Цей договір набув чинності з моменту його підписання і діяв до 12.03.2025 з правом пролонгації у разі, якщо після закінчення строку дії цього договору, протягом одного місяця, сторони не виявляють бажання розірвати договір, то такий є пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах (пункт 6.6 Договору найму від 13.03.2024).

48. Місцевий суд зазначив, що за поясненнями Позивача виконавцем послуг за Договором найму від 13.03.2024 було ТОВ "Левіт-Монтаж", яке для їх надання використовувало спеціальну техніку з персоналом, отриману від ФОП Щуся Є. М. на підставі договору № 03/01 від 03.01.2024.

49. ФОП Щусь Є. М. листом № 11/04/2025/1 від 11.04.2025 (том 2, а. с. 17) підтвердив надання ТОВ "Левіт-Монтаж" екскаватора-навантажувача JCB 3CX, автомобільного крана вантажопідйомністю 16 т моделі КС-35715, який працював у період з 13.05.2024 по 25.06.2024, та автомобільного крана вантажопідйомністю 25 т моделі КС-55712, який працював у періоди з 29.05.2024 по 01.06.2024 та з 03.06.2024 по 07.06.2024.

50. ФОП Щусь Є. М. зазначив, що відсутність GPS-даних за окремі періоди зумовлена застосуванням у місцях проведення робіт засобів радіоелектронної боротьби, що спричиняло перебої у фіксації місцезнаходження техніки. Щодо автомобільного крана вантажопідйомністю 25 т, то дані GPS-моніторингу відсутні через незабезпечення цієї одиниці техніки засобами відстеження місцезнаходження.

51. ФОП Щусь Є. М. надав звіти системи GPS-моніторингу MEGA-GPS на підтвердження перебування техніки в зоні виконання робіт:

51.1. Екскаватора-навантажувача JCB 3CX: з 27.05.2024 по 01.06.2024 та з 11.06.2024 по 29.06.2024 (том 2, а. с. 26-53).

51.2. Автомобільного крана вантажопідйомністю 16 т: безперервно з 13.05.2024 по 25.06.2024 (том 2, а. с. 55-98).

52. ТОВ "Левіт-Монтаж" листом від 11.04.2025 № 11/04-2025 (том 2, а. с. 8) повідомило, що надало Відповідачу послуги автокрана вантажопідйомністю 16 т для виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд у Донецькій області, які були оплачені.

53. Для підтвердження цієї обставини надано:

53.1. Рахунок № СФ – 0000052 від 14.05.2024 на суму 159'600,00 грн (том 2, а. с. 11).

53.2. Протокол узгодження договірної ціни № 10 від 14.05.2024 на суму 159'600,00 грн (том 2, а. с. 12).

53.3. Акт приймання наданих послуг № НП-010 від 14.05.2024 (63 години) на суму 159'600,00 грн (том 2, а. с. 13).

54. Як убачається із довідки ТОВ "Левіт-Монтаж" від 11.04.2025 № 11/04 (том 2, а. с. 99), Лелін М. В. з 02.10.2017 по 31.10.2024 працював у товаристві та здійснював відповідно до повноважень комунікацію із контрагентами компанії у межах наданих повноважень.

55. За Договором про відступлення права вимоги від 28.05.2024 (том 2, а. с. 100-101) ТОВ "Левіт-Монтаж" відступило ФОП Леліну М. В. право вимоги до Відповідача за Договором найму від 13.03.2024 у розмірі 287'500,00 гривень. Як зазначив місцевий суд, за поясненнями Позивача, відступлена вимога виникла у зв`язку з неоплатою 125 годин роботи автомобільного крана вантажопідйомністю 16 тонн у період з 13.05.2024 по 26.05.2024.

56. На суму відступленої вимоги 287'500,00 грн Позивач виставив рахунок-фактуру № СФ-001 від 28.05.2024 (том 1, а. с. 23). Відповідач частково оплатив цей рахунок на суму 150'000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 609 від 07.06.2024 (том 1, а. с. 25). Таким чином, неоплачений залишок за рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024 становить 137'500,00 гривень.

57. ФОП Лелін М. В. та ТОВ "Лезер-Ленд" уклали Договір найму від 28.05.2024 (том 1, 21-22), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язався надати техніку з персоналом для вантажоперевезення та вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки замовника, а замовник зобов`язався прийняти належним чином надані послуги та оплатити їх в розмірі та в порядку, визначеному договором.

58. Відповідно до пункту 2.1 Договору найму від 28.05.2024 вартість послуг визначається згідно з Протоколом узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до цього договору. Додаток сторони не уклали.

59. Згідно з пунктом 2.2 Договору найму від 28.05.2024 розрахунок за договором здійснюється шляхом перерахування замовником передоплати в розмірі 100 % від вартості наданих виконавцем послуг, які визначаються згідно з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1) на підставі виставлених рахунків. У разі необхідності надання послуг протягом місяця та більше, то передплата вноситься за 7 днів до початку надання послуг.

60. Для надання техніки замовнику необхідно подати відповідну заявку за 7 днів до початку робіт (пункт 3.1 Договору найму від 28.05.2024).

61. Пунктом 3.3 Договору найму від 28.05.2024 визначено, що при прийнятті виконаних послуг складається Акт надання послуг, в якому вказується фактично виконані роботи та вартість виконаних робіт.

62. У випадку відмови у підписанні Акту надання послуг та за відсутності мотивованої відмови у підписанні Акту, умови договору вважаються виконаними зі сторони Виконавця (пункт 3.4 Договору найму від 28.05.2024).

63. У розділі 4 Договору найму від 28.05.2024 визначено обов`язки сторін:

63.1. Забезпечити своєчасно та в робочому стані техніку для проведення робіт (пункт 4.1.1).

63.2. Забезпечити наявність кваліфікованого персоналу на час виконання робіт (пункт 4.1.2).

63.3. Надати замовнику рахунок та Акт надання послуг (пункт 4.1.3).

63.4. Після закінчення робіт протягом 3-х днів замовнику підписати Акт наданих послуг або надати мотивовану відмову від приймання (п. 4.2.1 договору).

64. Договір набрав чинності з моменту його підписання і діяв до 28.05.2025 з можливістю його пролонгації на кожний наступний рік на тих самих умовах якщо після закінчення строку дії цього договору, протягом одного місяця, сторони не виявляють бажання розірвати даний договір (пункт 6.6 Договору найму від 28.05.2024).

65. ФОП Лелін М. В. отримав спецтехніку в користування на підставі договору найму транспортних засобів № 29/05 від 29.05.2024 (надалі – Договір найму від 29.05.2024), укладеного з ФОП Щусем Євгеном Миколайовичем. Згідно з пунктами 1.1, 1.2 цього договору ФОП Щусь Є. М. зобов`язався надати техніку з персоналом для виконання вантажоперевезень, вантажно-розвантажувальних, монтажних, будівельних та інших робіт відповідно до заявки замовника, а ФОП Лелін М. В. – прийняти належно надані послуги та оплатити їх. Замовник також здійснює нагляд за якістю надання послуг.

66. Місцевий суд установив, що Додаток № 1 (Протокол узгодження ціни) до Договору найму від 28.05.2024 сторони не підписали. Разом з тим супровідним листом № 04 від 05.08.2024 (том 1, а. с. 53-54) Позивач скерував Відповідачу, зокрема, Протоколи узгодження договірної ціни № 1 від 28.05.2024, № 2 від 05.06.2024, № 3 від 12.06.2024, № 4 від 25.06.2024 та № 5 від 02.07.2024, кожен на суму 287'500,00 гривень. За твердженням Позивача, Відповідач підписаних примірників цих Протоколів не повернув і мотивованої відмови від їх підписання не надав.

67. З листа Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації № 01453-3.3-1.4/15-24-6/239-24 від 22.10.2024 (том 1, а. с. 30) вбачається, що ТОВ "Лезер-Ленд" не укладало договорів на виконання робіт з Донецькою обласною військовою адміністрацією або Чернівецькою обласною військовою адміністрацією, яким передано функції замовника будівництва фортифікаційних споруд. Водночас Департамент зазначив, що ТОВ "Лезер-Ленд" могло бути залучене до будівництва фортифікаційних споруд на території Донецької області як субпідрядник.

68. Позивач указує, що Відповідачу були надані послуги, загальною вартістю 1'900'125,00 грн, а саме:

68.1. Автомобільним краном вантажопідйомністю 16 т (385 годин роботи).

68.2. Екскаватором-навантажувачем JCB 3CX (247 годин роботи).

68.3. Автомобільним краном вантажопідйомністю 25 т (75 годин роботи).

68.4. Самоскидом (самосвалом) (10 годин роботи відвантаження щебеню).

69. Безпосередньо Позивач надав послуги на загальну суму 1'612'625,00 грн, зокрема:

69.1. Екскаватором JCB3CX: 54 години, краном вантажопідйомністю 16 тонн – 54 години, та краном вантажопідйомністю 25 тонн – 31 година, загальною вартістю 374'985,00 грн, про що складено Акт приймання наданих послуг № НП-002 від 14.06.2024 (том 1, а. с. 33).

69.2. У період з 03.06.2024 по 10.06.2024: екскаватором – 72 години, краном вантажопідйомністю 16 тонн – 75 годин, та краном вантажопідйомністю 25 тонн – 44 години, загальною вартістю 519'200,00 грн, про що складено Акт приймання наданих послуг № НП-003 від 26.06.2024 (том 1, а. с. 34).

69.3. У період з 11.06.2024 по 23.06.2024: екскаватором – 101 година, краном вантажопідйомністю 16 тонн – 102,5 години, та самоскидом – 10 годин, загальною вартістю 581'100,00 грн, про що складено Акт приймання наданих послуг № НП-004 від 05.07.2024 (том 1, а. с 35).

69.4. У період з 24.06.2024 по 29.06.2024: екскаватором-навантажувачем JCB 3CX – 20 годин, та автомобільним краном вантажопідйомністю 16 тонн – 28,5 години, загальною вартістю 137'340,00 грн, про що складено Акт приймання наданих послуг № НП-005 від 10.07.2024 (том 1, а. с. 36).

70. ФОП Лелін М. В. виставив Відповідачу до сплати такі Рахунки-фактури:

70.1. № СФ-002 від 05.06.2024 на суму 374'985,00 грн (том 1, а. с. 24).

70.2. № СФ-005 від 12.06.2024 на суму 519'200,00 грн (том 1, а. с. 28).

70.3. № СФ-012 від 25.06.2024 на суму 581'100,00 грн (том 1, а. с. 29).

70.4. № СФ-017 від 02.07.2024 на суму 137'340,00 грн (том 1, а. с. 31).

71. Відповідач оплатив рахунок № СФ-002 від 05.06.2024 на суму 374'985,00 грн на суму 150'000,00 грн, що підтверджується інформацією про рух коштів по рахунку ФОП Леліна М. В. від 07.04.2025. (том 1, а. с. 27).

72. Як зазначив місцевий суд, Позивач скеровував Відповідачу рахунки в електронному вигляді через месенджер Viber. Рахунок-фактуру № СФ-001 від 28.05.2024 на суму 287'500,00 грн Позивач 29.05.2024 об 11:31 направив Ігорю Дзьордзю, 04.06.2024 о 21:20 повторно надіслав йому цей рахунок у чаті, а 06.06.2024 – директору ТОВ "Лезер-Ленд" Твердуну Б. М. Рахунок-фактуру № СФ-002 від 05.06.2024 на суму 374'985,00 грн Позивач надав Відповідачу в електронному вигляді 04.06.2024, а 06.06.2024 також направив директору Твердуну Б. М. рахунки-фактури № СФ-005 від 12.06.2024 на суму 519'200,00 грн, № СФ-012 від 25.06.2024 на суму 581'100,00 грн та № СФ-017 від 02.07.2024 на суму 137'340,00 грн також надсилалися Відповідачу в електронному вигляді, а 04.07.2024 повторно направлені директору Твердуну Б. М. При цьому Рахунок-фактуру № СФ-017 від 02.07.2024 Позивач цього ж дня окремо скерував Ігорю Дзьордзю, який у відповідь повідомив, що оплата надійде протягом тижня.

73. Крім того, 12.07.2024 скерував Відповідачу через ТОВ "Нова пошта" оригінали всіх рахунків за накладною № 59001185035553 на ім`я Кулик Соломії Юріївни до поштомату № 36242 у м. Тернополі. Згідно з наданою поштовою накладною, відправлення отримано 15.07.2024 (том 1, а. с. 38-39). У листуванні в застосунку Viber Кулик С. Ю. підтвердила отримання документів та повідомила про їх передачу на підпис керівнику ТОВ "Лезер-Ленд".

74. Надалі Позивач 05.08.2024 повторно скерував Відповідачу засобами поштового зв`язку всі рахунки та акти приймання наданих послуг із супровідним листом № 04 від 05.08.2024 (том 1, а. с. 54). Скерування цих документів підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком (том 1, а. с. 53).

75. Оскільки оплата в повному обсязі не надійшла, Позивач скерував Відповідачу претензію № 05 від 06.08.2024 (том 1, а. с. 55-57) про сплату 1'600'125,00 грн основного боргу та 3 % річних. Відповідач претензію залишив без відповіді та задоволення.

76. Отже, місцевий суд установив, що до 28.05.2024 послуги з надання Відповідачу спеціальної техніки з персоналом надавало ТОВ "Левіт-Монтаж" на загальну суму 287'500,00 грн, право вимоги за якими надалі було відступлено Позивачу. З 28.05.2024 такі послуги безпосередньо надав Позивач на загальну суму 1'612'625,00 гривень. Таким чином, загальна вартість наданих Відповідачу послуг становила 1'900'125,00 грн, з яких Відповідач сплатив 300'000,00 гривень.

Наявність підстав для стягнення заборгованості

77. З огляду на доводи апеляційної скарги суду апеляційної інстанції необхідно перевірити:

77.1. Чи підтверджують наявні у справі докази замовлення Відповідачем, фактичне надання Позивачем, погодження обсягу та вартості і прийняття послуг за Договором найму від 28.05.2024 на суму 1'462'625,00 гривень?

77.2. Чи правильно місцевий суд визначив розмір заборгованості з урахуванням здійснених Відповідачем платежів?

Щодо доведеності надання та прийняття послуг за Договором найму від 28.05.2024

78. Заперечуючи доведеність надання та прийняття спірних послуг, Апелянт стверджує, що Позивач не довів їх замовлення Відповідачем та погодження умов надання, фактичного надання послуг у заявленому обсязі, а також їх прийняття Відповідачем. На підтвердження цього посилається на відсутність належно оформлених заявок і підписаного Протоколу узгодження договірної ціни, недоведеність повноважень Дзьордзя І. А., з яким здійснювалося Viber-комунікація, недостатність GPS-даних для підтвердження заявленого обсягу роботи техніки, одностороннє складення та недоведеність належного вручення актів, а також на те, що часткова оплата одного рахунку не підтверджує прийняття послуг за іншими рахунками.

79. Насамперед колегія суддів оцінює заперечення Апелянта щодо особи Дзьордзя І. А., через якого здійснювалася комунікація щодо замовлення та використання спеціальної техніки (див. пункт 72 цієї постанови).

80. Згідно зі статтею 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

81. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах (постанова Великої палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

82. Апелянт обґрунтовано звертає увагу на відсутність у матеріалах справи довіреності, наказу чи іншого документа, який би підтверджував формальні повноваження цієї особи діяти від імені ТОВ "Лезер-Ленд". Водночас відсутність таких документів не є достатньою підставою для висновку, що здійснювана через Дзьордзя І. А. комунікація взагалі не стосувалася виконання Договору найму від 28.05.2024.

83. Матеріали справи свідчать, що через Дзьордзя І. А. обговорювалося використання спеціальної техніки та передавалися рахунки, один із яких надалі був частково оплачений ТОВ "Лезер-Ленд". Крім того, саме Дзьордзь І. А. надіслав Позивачу платіжну інструкцію № 609 від 07.06.2024 щодо здійснення Відповідачем відповідної оплати, тобто він володів інформацією та платіжними документами товариства, безпосередньо пов`язаними з розрахунками з Позивачем. Таким чином, щодо принаймні однієї господарської операції сам Відповідач своїми діями підтвердив зв`язок здійснюваної через Дзьордзя І. А. комунікації з виконанням договору. За таких обставин посилання Апелянта на повну відсутність будь-якого зв`язку Дзьордзя І. А. з ТОВ "Лезер-Ленд" лише з огляду на відсутність формально оформлених представницьких повноважень не є переконливим.

84. Надана Відповідачем довідка № 01/04/25-01 від 01.04.2025 про те, що Дзьордзь Ігор Андрійович не перебував у трудових відносинах із ТОВ "Лезер-Ленд" цього висновку не спростовує. Вона складена ТОВ "Лезер-Ленд" одноособово після пред`явлення цього позову.

85. Отже, зміст Viber-листування у сукупності з подальшими діями Відповідача дає змогу ідентифікувати його учасників та встановити обставини замовлення, погодження і виконання спірних послуг, а тому місцевий суд обґрунтовано врахував таке листування як належний електронний доказ, виконавши, при цьому, вказівки Верховного Суду, зазначені у пункті 9.4 цієї постанови. З огляду на це колегія суддів відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 27 цієї постанови.

86. Щодо відсутності окремо оформлених заявок та підписаного Протоколу узгодження договірної ціни колегія суддів зазначає, що Договір найму від 28.05.2024 не встановлює форми заявки та не передбачає, що вона має бути складена у вигляді окремого документа. Саме по собі непідписання Протоколу узгодження договірної ціни не виключає можливості встановлення погодження вартості послуг з інших доказів, що підлягають оцінці з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у пункті 9.3 цієї постанови.

87. Визначальним є волевиявлення Відповідача щодо отримання конкретної техніки та погодження умов її використання.

88. Таке волевиявлення підтверджується змістом Viber-листування, наведеного у пункті 72 цієї постанови. Із нього вбачається, що Відповідач через ОСОБА_1 замовляв конкретні одиниці техніки та визначав строки їх використання, зокрема автокран вантажопідйомністю 25 тонн, автокран вантажопідйомністю 16 тонн та екскаватор JCB 3CX. При цьому листування стосувалося не одного замовлення, а кількох послідовних замовлень, які оформлювалися у різні періоди та стосувалися різних одиниць техніки і строків її використання. Надалі за відповідні періоди Позивач окремо складав акти приймання наданих послуг та виставляв рахунки, в яких зазначено вид техніки, період та тривалість її роботи (див. пункти 69 та 70 цієї постанови).

89. Крім того, у цьому ж Viber-листуванні Позивач надсилав рахунки, в яких була визначена вартість замовлених послуг. Відповідач заперечень щодо зазначеної у рахунках вартості не висловлював.

90. Доводи Апелянта про недоведеність скерування Відповідачу актів, рахунків та Протоколів узгодження договірної ціни (див. пункт 29 цієї постанови) колегія суддів відхиляє. Як установлено у пунктах 72-74 цієї постанови, відповідні документи скеровувались Відповідачу різними способами: через Viber Дзьордзю І. А., безпосередньо директору ТОВ "Лезер-Ленд" Твердуну Б. М., через ТОВ "Нова пошта", а надалі – засобами поштового зв`язку на юридичну адресу товариства.

91. Посилання Апелянта на неможливість встановити зміст поштового відправлення від 05.08.2024 спростовується матеріалами справи. Як зазначено у пункті 74 цієї постанови, Позивач скерував Відповідачу документи із супровідним листом № 04 від 05.08.2024, а факт його скерування підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком. Зазначення в описі вкладення супровідного листа "з додатками" не свідчить про невизначеність складу відправлення, оскільки перелік відповідних документів конкретизовано у самому супровідному листі. При цьому Відповідач не вказував, що при розкритті поштового відправлення отримав інші документи. Отже, зміст відправлення встановлюється з цих документів у їх сукупності. Водночас отримання Кулик С. Ю. 15.07.2024 оригіналів рахунків через ТОВ "Нова пошта" було лише додатковим способом їх передачі. Тому доводи щодо відсутності у Кулик С. Ю. представницьких повноважень не спростовують факту скерування документів самому Відповідачу.

92. Щодо посилання Апелянта на суперечливість висновків місцевого суду в частині достатності доказів скерування документів для стягнення основного боргу та їх недостатності для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (див. пункт 30 цієї постанови), колегія суддів зазначає, що рішення в частині відмови у стягненні 29'498,63 грн 3 % річних та 139'320,43 грн інфляційних втрат не оскаржується, а тому відповідні висновки місцевого суду не є предметом апеляційного перегляду.

93. Поряд із доказами замовлення послуг та їх документального оформлення фактичне використання спеціальної техніки у спірний період підтверджується даними GPS-моніторингу MEGA-GPS. Зокрема, трекінг фіксує рух екскаватора-навантажувача JCB 3CX, державний номерний знак НОМЕР_1 , у періоди з 27.05.2024 по 01.06.2024 та з 11.06.2024 по 29.06.2024, а автомобільного крана вантажопідйомністю 16 тонн моделі КС-35715, державний номерний знак НОМЕР_2 , - у період з 13.05.2024 по 25.06.2024. Отже, GPS-дані дозволяють ідентифікувати конкретну техніку та підтверджують її фактичне використання, у тому числі після 28.05.2024, у періоди надання Позивачем спірних послуг.

94. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє припущення Апелянта про те, що зафіксоване GPS-моніторингом використання техніки могло стосуватися надання послуг ТОВ "Левіт-Монтаж". ТОВ "Левіт-Монтаж" надавало Відповідачу послуги до 28.05.2024. Після цієї дати їх надавав безпосередньо Позивач.

95. Не спростовує фактичного надання послуг і відсутність GPS-даних щодо екскаватора JCB 3CX за період з 03.06.2024 по 10.06.2024 та автомобільного крана вантажопідйомністю 25 тонн моделі КС-55712, державний номерний знак НОМЕР_2 . ФОП Щусь Є. М. пояснив відсутність даних щодо екскаватора перебоями GPS-фіксації внаслідок роботи засобів радіоелектронної боротьби, а щодо крана КС-55712 – відсутністю на цій одиниці техніки засобу GPS-відстеження. Водночас ФОП Щусь Є. М. підтвердив роботу крана КС-55712 у періоди з 29.05.2024 по 01.06.2024 та з 03.06.2024 по 07.06.2024 (див. пункти 50-51 цієї постанови), що узгоджується з Viber-листуванням про замовлення Відповідачем 29.05.2024 крана вантажопідйомністю 25 тонн та припинення його використання 07.06.2024.

96. При цьому колегія суддів враховує, що роботи виконувалися у Донецькій області поблизу лінії бойового зіткнення, де застосування засобів радіоелектронної боротьби цілком очевидно спричиняло перебої у роботі GPS-моніторингу.

97. З огляду на наведене колегія суддів відхиляє аргументи Апелянта, зазначені у пункті 31 цієї постанови, та вважає, що місцевий суд на виконання вказівок Верховного Суду, наведених у пункті 9.2 цієї постанови, належно перевірив обставини фактичного надання послуг із використанням спеціальної техніки та надав оцінку доказам, поданим на їх підтвердження, зокрема відповідям ТОВ "Левіт-Монтаж" і ФОП Щуся Є. М. від 11.04.2025 та даним GPS-моніторингу.

98. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази, подані на її спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням.

99. Стандарт "вірогідності доказів" передбачає не формальну достатність доказів, а їх зіставлення та оцінку в сукупності. Обставина вважається встановленою тоді, коли з урахуванням усіх поданих сторонами доказів висновок про її існування є більш вірогідним, ніж протилежний. На необхідності застосування такого підходу Верховний Суд, зокрема, наголошував у постановах від 21.02.2020 у справі № 914/847/19 та від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

100. Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

101. Реалізація цього стандарту ґрунтується на принципі змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України): сторони несуть тягар доказування обставин, на які посилаються, однак саме по собі твердження сторони не зобов`язує суд визнавати відповідну обставину встановленою. Вона має бути підтверджена доказами такої переконливості, за якої її існування видається більш імовірним, ніж відсутність.

102. За статтею 86 ГПК України суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку. Жоден доказ не має наперед установленої сили. Отже, суд має надати оцінку всім доказам, які мають значення для справи, і на підставі їх сукупності встановити наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 21.05.2026 у справі № 910/2217/23).

103. Як установлено вище, рахунки із визначеною вартістю послуг виставлялися та скеровувалися Відповідачу безпосередньо упродовж їх надання. Відповідач заперечень щодо зазначених у них сум не висловлював, рахунок № СФ-002 від 05.06.2024 частково оплатив та після цього продовжив замовляти роботу спеціальної техніки (у тому ж порядку та за посередництва Дзьордзя І. А.).

104. За таких обставин поведінка Відповідача під час виконання договору підтверджує погодження ним вартості фактично наданих послуг, визначеної у виставлених Позивачем рахунках. Тому відсутність підписаного Протоколу узгодження договірної ціни не спростовує встановлених судом обставин щодо погодження сторонами вартості цих послуг.

105. Звертає на себе увагу те, що в цілому заперечення Відповідача зводяться до пошуку недоліків доказової бази Позивача. Натомість принцип змагальності передбачає активність кожної зі сторін спору для доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач не запропонував та не довів альтернативної версії подій, що відбулися упродовж літа 2024 року в контексті відносин з Позивачем. Суд достеменно установив, що керівник Відповідача був обізнаний з ходом надання послуг, виставленими рахунками, спілкуванням Позивача у Viber з Дзьордзем І. А., спеціальна техніка переміщувалася в місця виконання робіт. Очевидно, що Відповідач, уклавши договір з Позивачем, був зацікавлений в отриманні у користування техніки з екіпажем. Тому у випадку не отримання такої техніки та за умови отримання рахунків, актів та претензій від свого контрагента, мав поводитися в інший спосіб.

106. Покладення на Відповідача обов`язку довести обставини, на яких ґрунтувалися його заперечення проти позову, не є перекладенням на нього тягаря доказування, а відповідає загальним правилам змагальності та розподілу обов`язку доказування між сторонами відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Тому колегія суддів не бере до уваги аргументи Апелянта, зазначені у пунктах 32 та 33 цієї постанови, оскільки вони не впливають на правильність вирішення спору.

107. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що місцевий суд, застосувавши стандарт вірогідності доказів, заснований на принципі змагальності, виконав вказівки Верховного Суду, зазначені у пункті 9.5 цієї постанови, та обґрунтовано встановив факт надання Позивачем послуг, їх обсяг і вартість за кожним зобов`язанням. При цьому висновки місцевого суду ґрунтуються не лише на факті часткової оплати одного з рахунків, але й на сукупності досліджених вище доказів, які взаємно узгоджуються та підтверджують виконання Позивачем Договору найму від 28.05.2024 у заявленому обсязі та за погодженою сторонами вартістю.

Щодо правильності визначення розміру заборгованості

108. При новому розгляді справи місцевий суд усунув порушення, на яке вказав Верховний Суд (див. пункт 9.1 цієї постанови), та вирішив спір у межах заявлених Позивачем підстав позову. З огляду на це суд стягнув з Відповідача 1'462'625,00 грн основного боргу із заявлених 1'600'125,00 грн та відмовив у стягненні 137'500,00 грн, що становили неоплачений залишок за рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024 (287'500,00 грн за вирахуванням сплачених Відповідачем 150'000,00 грн). Адже ця частина вимог ґрунтувалася на Договорі про відступлення права вимоги від 28.05.2024, який не був підставою позову.

109. Колегія суддів погоджується з таким розрахунком місцевого суду. Із заявлених до стягнення 1'600'125,00 грн сума 137'500,00 грн становила неоплачений залишок за рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024, право вимоги за яким Позивач набув від ТОВ "Левіт-Монтаж". Решта 1'462'625,00 грн стосувалася послуг, безпосередньо наданих Позивачем за Договором найму від 28.05.2024.

110. При цьому сума 137'500,00 грн уже була визначена з урахуванням здійсненої Відповідачем оплати за рахунком-фактурою № СФ-001 у розмірі 150'000,00 грн, оскільки загальна сума цього рахунку становила 287'500,00 гривень. Тому після висновку про неможливість стягнення заборгованості, що виникла з відступленого права вимоги, із загальної суми позову підлягав виключенню саме неоплачений залишок 137'500,00 гривень

111. Водночас вартість послуг, безпосередньо наданих Позивачем за Договором найму від 28.05.2024, становила 1'612'625,00 гривень. Із цієї суми Відповідач сплатив 150'000,00 грн за рахунком-фактурою № СФ-002 від 05.06.2024, у зв`язку з чим непогашена заборгованість за цими послугами становить 1'462'625,00 гривень.

112. Тому аргумент Апелянта про необхідність додатково зменшити суму 1'462'625,00 грн ще на 150'000,00 грн (див. пункт 29 цієї постанови) є помилковим, адже призводить до повторного врахування платежу, вже врахованого при визначенні залишку за рахунком-фактурою № СФ-001 від 28.05.2024.

IV. ВИСНОВКИ

113. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

114. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 у справі № 921/47/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

115. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

116. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-Ленд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2026 у справі № 921/47/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складе но та підписано 02.10.2026.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіПрядко О. В.

Манюк П. Т.