Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №500/5495/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/5495/25 пров. № А/857/47722/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самолусківецьке" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (судді Мартиць О.І., ухвалене у письмовому провадженні в м.Тернопіль) у справі № 500/5495/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самолусківецьке" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самолусківецьке" 22.09.2025 звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.05.2025 №00067050701 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, а саме: №1 від 17.02.2022, №4 від 20.12.2022, №3 від 05.12.2022, №2 від 18.10.2022, №2 від 07.09.2022, №1 від 16.02.2022, №1 від 30.07.2021.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2025 №00067050701 та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу та поновити термін на оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.05.2025 №00067050701 та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних, як пропущений з поважних (незалежних від позивача) причин та відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України, передати справу на розгляд суду першої інстанції Тернопільського окружного адміністративного суду. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки причинам пропуску строку звернення ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" до суду з адміністративним позовом, що наведені заяві про поновлення строку, а саме: перебування директора позивача Купніцького П.Й. у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами (через суттєве погіршення у серпні-вересні 2025 року стану здоров`я його дружини, яка є інвалідом ІІІ групи (довічно) забезпечував її догляд та підтримку) є фактично поважними та такими, що унеможливили подання позову в терміни і одночасно незалежними від позивача. Водночас, зазначення судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, що у цей же період директор позивача перебував у трудових відносинах із ТОВ "Аграрний Край" не стосується обставин даної справи та правових відносин між ТОВ «САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ» та відповідачами і є опосередкованим. Крім того, щодо позовної вимоги ТОВ «САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ» зобов`язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, реєстрація яких зупинена, наголошує, що Товариство лише після складання Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства від 23.04.2025 №5808/19-00-07-01/40240519 дізналося, що таке зупинення порушує його права, свободи та інтереси, а відтак, позовна вимога вчинити дії щодо реєстрації податкових накладних є логічною, правомірною та висунута у законний спосіб.

Відповідачі не подавали відзиви на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позовну заяву ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати інші причини поважності пропуску цього строку, ніж зазначені у заяві про поновлення строку, навести обставини, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження.

17.10.2025 представником відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області подано до Тернопільського окружного адміністративного суду додаткові пояснення у справі до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, зокрема щодо отримання позивачем 12.08.2025 рішення про результати розгляду скарги №23086/6/99-00-06-03-01-06 від 08.08.2025 в період перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 11.08.2025 по 13.09.2025, подання 18.08.2025 ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість, яка підписана директором - Павло Купніцький. Також позивач просить суд зобов`язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, реєстрація яких була зупинена і позивачу стало відомо про зупинення реєстрації таких накладних починаючи з 14.08.2021 по 18.03.2023. Після факту зупинення позивач не звертався до контролюючого органу для вирішення питання їх реєстрації.

20.10.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, де зазначає, що комісією регіонального рівня ДПС прийнято рішення від 23.02.2021 за №2368 про відповідність ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" критеріям ризиковості через "Наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення господарських операцій", а за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" (акт від 23.04.25 №5808/19-00-07-01/40240519) "Перевіркою підтверджено факти здійснення операції з постачання", що суперечить одне другому. За результатами здійснення господарських операцій з реалізації продукції, Товариством подано на реєстрацію до ЄРПН, у встановлений законодавством термін, ряд податкових накладних. Вказує, у всіх без виключення квитанціях направлених Товариству про зупинку реєстрації податкових накладних (за фактом реалізації зернопродукції) не зазначено конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Щодо права та обов`язку Товариства на подання документів на розблокування податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, Товариство вважає, що реєстрація податкових накладних відповідно до вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, полягає лише у своєчасному поданні їх на реєстрацію до ЄРПН. Крім того, у разі зупинення реєстрації ПН платник податків має право, а не обов`язок подати документи розблокування (п.4, п.6 Порядку №520).

20.10.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 про залишення без руху позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2025 року №00067050701 та зобов`язання вчинити певні дії. Непереборною обставиною, яка змусила директора Товариства до перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами стало суттєве погіршення у серпні-вересні 2025 року стану здоров`я його дружини ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом ІІІ групи (довічно). Тому, ОСОБА_2 , був вимушений відбути у відпустку та забезпечував такий догляд та підтримку дружини, що унеможливило подання позову у межах строків, визначених законодавством. Щодо отримання 12.08.2025 рішення про результати розгляду скарги №23086/6/99-00-06-03-01-06 від 08.08.2025 пояснює, що таке рішення було б повернене відділенням Укрпошта відправнику через 14 днів, а саме - 26.08.2025 (під час перебування директора Товариства у відпустці) і вважалося б врученим Товариству 26.08.2025. Відносно висновків ГУ ДПС в Тернопільській області щодо подання ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" до контролюючого органу Податкової декларації з податку на додану вартість, зазначає, що дана процедура займає лічені хвилини, враховуючи, що декларація за цей період з нульовими показниками, в той час як оформлення позовної заяви з додатками вимагає тривалого часу та належної уваги. Стосовно позовної вимоги зобов`язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, реєстрація яких зупинена, вказує, що саме після складання акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" від 23.04.2025 №5808/19-00-07-01/40240519 Товариство дізналося, що таке зупинення порушує його права, свободи та інтереси.

24.10.2025 представником ГУ ДПС в Тернопільській області подано до суду заперечення на подану ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ" заяву про усунення недоліків позовної заяви від 20.10.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_2 (2163524112) протягом серпня 2025 року перебував у трудових відносинах із ТОВ "Аграрний Край" (37502531) - кількість календарних днів перебування у трудових відносинах - 31, відсутні дні перебування на лікарняному, чи у відпустці, та отримував за це заробітну плату, про що ТОВ "Аграрний Край" (37502531) відзвітував контролюючому органу, подавши відомість про нарахування заробітної плати за серпень 2025 року, яка долучена до матеріалів справи. Також ОСОБА_2 (2163524112) протягом вересня 2025 року перебував у трудових відносинах із ТОВ "Аграрний Край" (37502531) - кількість календарних днів перебування у трудових відносинах - 30, відсутні дні перебування на лікарняному, чи у відпустці, та отримував за це заробітну плату, про що свідчить долучена відомість ТОВ "Аграрний Край" (37502531) про нарахування заробітної плати за вересень 2025 року).

Залишаючи без розгляду позов суд першої інстанції дійшов висновку, що такий строк пропущений, а доводи про його поновлення є необґрунтованими.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред`явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Водночас, частина друга статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною третьою статті 45 КАС України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За правилами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно норм частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою статті 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист. Тривалість строку звернення до суду визначено залежно від суті позову.

Статтею 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1. статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18. статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з пунктом 56.19. статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Норма пункту 56.18. статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19. статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19. статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18. статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 уже сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 тривалий час застосовують адміністративні суди у своїй судовій практиці, його, зокрема, підтримав Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 520/1810/23, у якій констатував, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за умови попереднього використання досудового порядку вирішення становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 дійшла висновку, що за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання за умови попереднього використання досудового порядку становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові констатувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Державної податкової служби України від 08.08.2025 №23086/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 19.05.2025 №00067050701, а скаргу позивача без задоволення.

Вказане рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 08.08.2025 позивач отримав 12.08.2025 (що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами), проте звернувся до суду з цим позовом 22.09.2025, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду.

У даних правовідносинах момент виникнення права на оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення виникає з наступного дня після отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 вчергове наголосила, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Аналогічні підходи суди використовують у судовій практиці вже тривалий час. Так, зокрема, було враховано саме такий висновок при ухваленні постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 280/10147/23, в якій зазначено, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Із системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України. Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, адже має місце не суперечність між правовими нормами, а доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання, а тому спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Суд зауважує, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. При цьому, поважними причинами пропуску такого строку можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

З огляду на наведені доводи апелянта, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не мав змоги звернутися до суду з даним позовом у строк, встановлений законом, яким не надано належних та достатніх доказів, які б засвідчували факт наявності об`єктивно непереборних обставин, які унеможливлювали звернення до суду у цей строк.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані обставини свідчать про неналежну організацію роботи у ТОВ "САМОЛУСКІВЕЦЬКЕ". Відтак жодних об`єктивних причин, підтверджених належними доказами, за яких позивач не міг би звернутись до суду в місячний строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України, у заяві не наведено.

Отже, отримавши рішення за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення №23086/6/99-00-06-03-01-06 - 12.08.2025 , право на звернення до суду позивача мало реалізувати протягом місяця, проте до суду з позовом звернулося 22.09.2025, тобто з пропуском встановленого строку. Звернення до суду з позовом зі спливом цього строку, свідчить про пропуск строку звернення до суду.

Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому останній підлягає поновленню.

Частина 1 статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 520/1810/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та спростовує доводи апелянта.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Самолусківецьке" – залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі №500/5495/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржено, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

З.М. Матковська