Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №560/21834/23 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21834/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

01 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернуся до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військовій частині НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі двадцять тисяч грн.

Заява мотивована тим, що Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу в адміністративній справі №560/21834/23 - задоволено частково, надано військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №560/21834/23, протягом 90 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі №560/21834/23 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 та ухвалити нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військовій частині НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі двадцять тисяч грн.

17.09.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник відповідача просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.07.2026 р. у справі №520/21834/23 – без змін.

22.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі. У поданих поясненнях позивач просить залишити відзив без задоволення та повністю задовольнити апеляційну скаргу.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК, внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 30.09.2022 по 08.06.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК, внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період: з 30.09.2022 по 08.06.2023, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 та 21 квітня 2026 замінено сторону, відповідача по справі №560/21834/23, з військової частини НОМЕР_3 на військову частину НОМЕР_1 .

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі №560/21834/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) подати впродовж тридцяти календарних днів, з дати отримання ухвали суду, до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі №560/21834/23.

ОСОБА_1 23.03.2026 звернувся до суду із заявою в порядку ч.10 ст.382-3 КАС України, в якій просив накласти штраф на командира військової частини НОМЕР_1 у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), іншу половину - до Державного бюджету України; Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) подати впродовж десяти календарних днів, з дати отримання ухвали суду, до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі №560/21834/23.

Ухвалою від 30.03.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу в адміністративній справі №560/21834/23 - задоволено частково, надано Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №560/21834/23, протягом 30 днів з моменту отримання цієї ухвали.

В наданий судом термін від Військової частини НОМЕР_1 звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 не надходив.

ОСОБА_1 30.06.2026 звернувся до суду із заявою в порядку частини 10 статті 382-3 КАС України, в якій просив накласти штраф на командира військової частини НОМЕР_1 у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина суми штрафу стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), іншу половину - до Державного бюджету України. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) подати впродовж десяти календарних днів, з дати отримання ухвали суду, до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі №560/21834/23.

Ухвалою від 07.07.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу в адміністративній справі №560/21834/23 - задоволено частково, надано Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №560/21834/23, протягом 90 днів з моменту отримання цієї ухвали.

Як зазначає позивач до заяви від 30.06.2026 надано Договір про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва №3/2025 від 28.03.2025 та Додаткову угоду №2 від 02.04.2026 щодо представництва по справі №560/21834/23 на суму 20000,00 грн. Але Ухвалою від 07.07.2026 не вирішено питання розподілу судових витрат відповідно до пункту 2 частини 5 статті 246 КАС України, яке можливо вирішити відповідно до статті 252 КАС України.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що у позовній заяві позивач не заявляв вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин 3, 4 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази.

Разом з тим, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Водночас, додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Додаткове рішення не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.

Відтак, перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статтею 252 КАС України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 21.02.2019 у справі №820/4258/17 та від 22.07.2021 у справі №560/83/20, відповідно до якої, додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, водночас, вирішення питань, які не були предметом дослідження не є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Звертаючись до суду з заявою, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військовій частині НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі двадцять тисяч грн.

Переглядаючи правомірність прийнятої ухвали суду першої інстанції щодо питання про розподіл судових витрат, то колегія суддів ураховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За приписами частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що в разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Отже, правила розподілу витрат на професійну правничу допомогу пов`язують можливість їх відшкодування з результатом розгляду адміністративної справи та ухваленням судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Водночас заява, яку подав позивач 30.06.2026, подана в порядку статті 382 КАС України, не є самостійною позовною заявою та не спрямована на вирішення нового публічно-правового спору. Її розгляд здійснюється після ухвалення судового рішення по суті справи та є процесуальною формою судового контролю за його виконанням.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалене рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення.

Норми статті 382 КАС України не передбачають вирішення за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю питання про розподіл між учасниками справи додатково понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому розгляд заяви про встановлення судового контролю не змінює результату розгляду справи по суті, не є продовженням вирішення заявлених позовних вимог та не має наслідком ухвалення рішення про задоволення або відмову в задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів ураховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на судовий захист. Водночас така обставина сама собою не є достатньою правовою підставою для покладення на відповідача будь-яких витрат, понесених заявником на стадії судового контролю, оскільки порядок і підстави розподілу судових витрат мають бути прямо передбачені процесуальним законом.

Конституційний Суд України також характеризував судовий контроль за виконанням рішення як складник права на доступ до суду, однак це не замінює передбаченого КАС України правового регулювання розподілу витрат на правничу допомогу.

Таким чином, витрати, заявлені у зв`язку з підготовкою та поданням заяви в порядку статті 382 КАС України, не підлягають окремому розподілу за правилами статей 134 і 139 КАС України.

Саме по собі надання договору про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва №3/2025 від 28.03.2025 та Додаткової угоди №2 від 02.04.2026 щодо представництва по справі №560/21834/23 на суму 20000,00 грн. не створює безумовного обов`язку суду стягнути такі витрати за відсутності встановленої процесуальним законом підстави для їх розподілу.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційний суд зазначає, що зміст предмету позову у справі №560/21834/23 та зміст рішення суду від 23.04.2024 дає підстави для висновку, що при ухваленні рішення судом вирішено питання щодо всіх заявлених позовних вимог, а також встановлено спосіб його виконання шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії. У позовній заяві позивач не заявляв вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.