Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №560/13391/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13391/26

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

30 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" до Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24 серпня 2026 року судом першої інстанції отримано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив зупинити дію:

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 016/42-26/ПВ про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог (амортизаційні стойки ТМ «ASAM» Automotive, артикул 30150);

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 016/42-26/ТЗ про заборону надання продукції на ринку (амортизаційні стойки ТМ «ASAM» Automotive, артикул 30150);

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 017/42-26/ПВ про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог (важелі підвіски TM «Teknorot», артикул R-746);

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 017/42-26/ТЗ про заборону надання продукції на ринку (важелі підвіски TM «Teknorot», артикул R-746).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що на виконання оскаржуваних рішень ним було зупинено реалізацію відповідної продукції та повідомлено про це її виробників. Однак відповідач, не врахувавши вжитих товариством заходів, вніс зміни до спірних рішень, встановивши заборону надання продукції на ринку. Позивач вважає такі дії протиправними та зазначає, що виконання цих рішень може призвести до зупинення імпорту продукції компаній «ASAM S.A.» та «TEKNOROT OTOMOTIV A.S.», припинення тривалих господарських відносин із ними та завдання істотних негативних наслідків господарській діяльності товариства. Також вказує, що спірна продукція пройшла відповідні випробування та має сертифікати типу і відповідності. У зв`язку з цим вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що виконання оскаржуваних рішень призведе до зупинення товариством імпорту продукції компаній «ASAM S.A.» та «TEKNOROT OTOMOTIV A.S.», припинить тривалі господарські відносини ТОВ «Автолідер» з даними виробниками і ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав товариство. З огляду на викладене та враховуючи те, що рішення відповідача носять очевидні ознаки протиправності і направлені на порушення прав, свобод або інтересів позивача, ТОВ «Автолідер» звернулося до суду із заявою про вжиття запобіжного заходу у вигляді зупинення дії спірних рішень.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

Так, при вирішенні питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, враховується й специфіка правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Заходи забезпечення позову є винятковим механізмом, який може бути застосований лише тоді, коли існує реальна і доведена загроза заподіяння істотної шкоди або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову, оскільки оскаржувані рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів безпосередньо впливають на здійснення ТОВ «Автолідер» його господарської діяльності.

Зокрема, характер застосованого до позивача заходу у вигляді заборони надання відповідної продукції на ринку об`єктивно створює перешкоди для здійснення ним господарської діяльності, оскільки унеможливлює реалізацію продукції, яка є предметом господарських відносин товариства з виробниками та постачальниками.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що на виконання оскаржуваних рішень позивач був змушений зупинити реалізацію відповідної продукції та повідомити про прийняті контролюючим органом рішення своїх контрагентів.

Таким чином, оскаржувані рішення не мають суто формального характеру, а породжують для позивача реальні та безпосередні правові й господарські наслідки. Виконання таких рішень до вирішення спору по суті фактично обмежує можливість товариства здійснювати господарську діяльність, зокрема імпортувати та реалізовувати продукцію відповідних виробників.

Колегія суддів також враховує, що у разі подальшого виконання оскаржуваних рішень до завершення розгляду справи по суті негативні наслідки для позивача можуть настати ще до встановлення судом правомірності чи неправомірності дій контролюючого органу.

При цьому можливе подальше скасування оскаржуваних рішень саме по собі не гарантує повного та ефективного відновлення становища, яке існувало до їх виконання, з огляду на можливе припинення господарських зв`язків, втрату контрагентів та негативний вплив заборони на подальшу господарську діяльність товариства.

Отже, з огляду на характер оскаржуваних рішень та зміст застосованих обмежувальних заходів, колегія суддів дійшла висновку, що їх виконання до моменту остаточного вирішення спору по суті може завдати позивачу істотної шкоди та створити реальні перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності, а тому застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень є співмірним із заявленими позовними вимогами та спрямоване на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті.

При цьому застосування такого заходу не означає попереднього вирішення спору щодо правомірності оскаржуваних рішень, оскільки питання їх відповідності вимогам законодавства та наявності підстав для застосування обмежувальних (коригувальних) заходів підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті.

Натомість забезпечення позову має тимчасовий характер і покликане не допустити настання негативних наслідків для позивача до моменту судового вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, не надав належної оцінки характеру та змісту оскаржуваних рішень, а також не врахував реальні наслідки їх виконання для господарської діяльності позивача, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнить чи унеможливить господарську діяльність позивача.

Верховний Суд в постанові від 05.12.2024 у справі № 320/6142/24 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у питаннях забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи та неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для її скасування та задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 150 КАС України.

Зважаючи на те, що рішенням суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу задоволено, колегія суддів, беручи до уваги положення ст. 139 КАС України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат, які були понесені позивачем під час розгляду справи та складаються з витрат зі сплаті судового збору у загальній сумі 4326,40 грн (998,40 грн - за подання заяви про забезпечення позову і 3328,00 грн - за подання апеляційної скарги) та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4326,40 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" задовольнити повністю.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року скасувати.

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" про забезпечення позову.

Зупинити дію:

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 016/42-26/ПВ про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог (амортизаційні стойки ТМ «ASAM» Automotive, артикул 30150) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/13391/26;

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 016/42-26/ТЗ про заборону надання продукції на ринку (амортизаційні стойки ТМ «ASAM» Automotive, артикул 30150) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/13391/26;

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 017/42-26/ПВ про приведення продукції у відповідність до встановлених вимог (важелі підвіски TM «Teknorot», артикул R-746) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/13391/26;

- рішення Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 25.06.2026 № 017/42-26/ТЗ про заборону надання продукції на ринку (важелі підвіски TM «Teknorot», артикул R-746) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №560/13391/26.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолідер" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4326 (чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.