Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №120/12842/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12842/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на умовах, визначених цим рішенням.

Також стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набрало законної сили 12 червня 2025 року.

14 серпня 2025 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 807,46 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

12 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України, в якій просив визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо неналежного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в частині сплати на його користь судового збору та постановити окрему ухвалу щодо Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення поданої ним заяви.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідач має кошти для сплати судового збору при зверненні до суду з позовами та апеляційними скаргами, а тому відсутність у нього коштів для виконання рішення суду в частині відшкодування позивачу судового збору не відповідає фактичним обставинам.

Також апелянт посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є державним органом, а його кошти зберігаються на окремому рахунку в банківській установі, що, на думку скаржника, свідчить про можливість безпосереднього виконання відповідачем рішення суду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною першою статті 383 КАС України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд залишає заяву без задоволення.

Отже, передбачений статтею 383 КАС України механізм судового контролю спрямований на перевірку правомірності конкретних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених ним у процесі виконання судового рішення, та не передбачає можливості зміни судом визначеного судовим рішенням способу захисту або встановлення для відповідача нового обов`язку, який не випливає з резолютивної частини такого рішення.

У справі, що розглядається, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року не покладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області обов`язку безпосередньо перерахувати ОСОБА_1 кошти в сумі 807,46 грн.

Резолютивною частиною рішення постановлено стягнути на користь позивача зазначену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На виконання саме такого способу захисту Вінницьким окружним адміністративним судом 14 серпня 2025 року видано виконавчий лист про стягнення відповідної суми.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічний спеціальний порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів установлений Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

Матеріалами справи підтверджено, що 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 пред`явив виконавчий лист до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

Виконавчий документ був прийнятий Казначейством до виконання та зареєстрований.

З листа Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області вбачається, що рахунки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, на яких можуть обліковуватися кошти безпосередньо цього органу, в органах Казначейства не обслуговуються.

У зв`язку з цим Казначейством направлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області вимогу щодо вжиття дієвих заходів для забезпечення виконання виконавчого документа.

Оскільки добровільне виконання здійснено не було, виконавчий документ прийнято до виконання за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Станом на 30 жовтня 2025 року виконавчий документ перебував у черзі на виплату коштів під номером 256853, а його виконання має здійснюватися Державною казначейською службою України відповідно до черговості надходження виконавчих документів та в межах відповідних бюджетних призначень.

Таким чином, на час звернення ОСОБА_1 із заявою в порядку статті 383 КАС України виконавчий документ не був повернутий стягувачу без виконання та не залишався поза встановленою законом процедурою виконання, а був прийнятий уповноваженим органом до виконання і включений до відповідної черги.

Колегія суддів враховує, що саме по собі включення виконавчого документа до черги не означає виконання судового рішення, оскільки присуджені позивачу кошти фактично ним не отримані.

Водночас сам факт неодержання стягувачем коштів на момент звернення із заявою за статтею 383 КАС України не є достатнім для висновку про протиправність саме рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Для застосування передбаченого статтею 383 КАС України механізму до відповідача необхідно встановити, що останній під час виконання судового рішення прийняв протиправне рішення, вчинив протиправні дії або допустив протиправну бездіяльність, які порушують підтверджені судовим рішенням права позивача.

Таких обставин матеріалами справи не встановлено.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач приховав від Казначейства рахунки, на яких перебували кошти, перешкодив їх безспірному списанню, не виконав покладений на нього Казначейством та передбачений законодавством обов`язок, без виконання якого подальше примусове виконання було неможливим, або вчинив інші дії, спрямовані на ухилення від виконання виконавчого документа.

Не свідчить про такі обставини і лист Казначейства, на який посилається апелянт. Його зміст підтверджує відсутність добровільного виконання відповідачем, однак не містить відомостей про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від виконання законної вимоги Казначейства щодо безспірного списання наявних на відповідних рахунках коштів або про інше перешкоджання примусовому виконанню рішення.

Доводи апелянта про те, що відповідач має кошти для сплати судового збору при поданні власних позовних заяв та апеляційних скарг, наведених висновків не спростовують.

Наявність у розпорядженні суб`єкта владних повноважень коштів за відповідними напрямами бюджетного фінансування сама по собі не змінює встановленого законом порядку виконання виконавчого документа про стягнення коштів та не надає суду підстав у процедурі, передбаченій статтею 383 КАС України, замінити встановлений судовим рішенням спосіб його виконання на безпосереднє перерахування коштів відповідачем стягувачу.

Так само не впливає на вирішення заяви посилання апелянта на використання Головним управлінням Пенсійного фонду України банківських рахунків, оскільки такі обставини не доводять наявності конкретного протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідача при виконанні виконавчого документа у цій справі.

При цьому колегія суддів наголошує, що обов`язковість судового рішення не вичерпується формальним прийняттям виконавчого документа до виконання. Реальне та своєчасне виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Верховний Суд також виходить із того, що судовий контроль, передбачений статтями 382–383 КАС України, спрямований саме на забезпечення належного виконання судових рішень.

Однак у межах цієї справи предметом перевірки є наявність підстав для визнання протиправною поведінки Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, тоді як питання дотримання органами Казначейства порядку і черговості виконання виконавчого документа, достатності бюджетного фінансування відповідної програми чи правомірності конкретних рішень, дій або бездіяльності Казначейства не є предметом поданої ОСОБА_1 заяви.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною шостою статті 383 КАС України підстав для задоволення заяви.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне уточнити, що положення статті 383 КАС України не обмежуються виключно випадками невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, оскільки предметом судового контролю за цією нормою можуть бути будь-які рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання судового рішення, або порушення підтверджених таким рішенням прав позивача.

Однак наведена неточність у мотивуванні суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення заяви по суті та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 383 КАС України ухвала в порядку статті 249 КАС України постановляється за наявності підстав для задоволення заяви.

Оскільки таких підстав у цій справі не встановлено, відсутні й правові підстави для постановлення окремої ухвали стосовно Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.