Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №725/6397/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/6397/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Галичанський О.І.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

01 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0051/UA408000/2025 від 09 липня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 126 505,65 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що митний орган при визначенні розміру адміністративного стягнення виходив із вартості товарів 421 685,51 грн, установленої висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, однак така вартість не відповідає дійсній вартості товарів.

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівців від 29 липня 2026 року позов задоволено. Скасовано постанову Чернівецької митниці від 09 липня 2025 року у справі про порушення митних правил №0051/UA408000/2025 та справу направлено до Чернівецької митниці на новий розгляд.

Суд першої інстанції виходив із того, що митницею розмір штрафу визначено на підставі вартості товарів 421 685,51 грн, установленої висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, тоді як проведеною під час судового розгляду судовою товарознавчою експертизою вартість тих самих товарів визначено у сумі 134 379,71 грн.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність підстав для застосування визначеної митним органом вартості товарів як належно встановленої бази для обчислення адміністративного стягнення та вважав необхідним скасувати постанову митного органу з направленням справи на новий розгляд.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Чернівецька митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт зазначає, що провадження у справі про порушення митних правил проведено відповідно до вимог Митного кодексу України, а вина позивача у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною другою статті 471 цього Кодексу, підтверджується протоколом про порушення митних правил та іншими матеріалами справи.

Митниця посилається на те, що позивач обрав для проходження митного контролю смугу руху «зелений коридор», чим шляхом вчинення дій заявив про відсутність товарів, які підлягають письмовому декларуванню, проте під час здійснення митного контролю у транспортному засобі виявлено товари, які не були заявлені до митного контролю та не були задекларовані.

Щодо визначення вартості товарів апелянт зазначає, що під час провадження у справі про порушення митних правил у встановленому законом порядку було призначено експертизу, за висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003301-0096 від 19 лютого 2025 року вартість вилучених товарів становить 421 685,51 грн.

Митниця вважає, що інвойси №38V3 від 28 січня 2025 року та №33V3 від 24 січня 2025 року не є належним підтвердженням вартості товарів, а незалежний експертний висновок під час розгляду справи митному органу позивачем не подавався.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, направляючи справу на новий розгляд до митного органу, не визначив належним чином, які саме обставини залишилися нез`ясованими, які докази потребують повторної оцінки або які недоліки постанови митниці підлягають усуненню під час нового розгляду.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

02 лютого 2025 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, прибув у зону митного контролю пункту пропуску «Порубне-Сірет» Чернівецької митниці та обрав проходження митного контролю смугою руху «зелений коридор».

Під час здійснення митних формальностей у вантажному приміщенні автомобіля серед інших речей виявлено товари, які не були заявлені до митного контролю та не були задекларовані, а саме: 19 пар ковзанів, 43 сумки для ковзанів, 35 термочохлів на ковзани та 45 чохлів для захисту лез ковзанів.

Під час опитування позивач пояснив, що перевозив багаж інших осіб та не знав про його вміст.

10 лютого 2025 року у справі про порушення митних правил призначено товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003301-0096 від 19 лютого 2025 року загальна вартість тимчасово вилучених товарів становить 421 685,51 грн.

Виходячи із зазначеної вартості, постановою Чернівецької митниці від 09 липня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 471 Митного кодексу України та накладено штраф у сумі 126 505,65 грн.

Під час судового розгляду за клопотанням представника позивача призначено та проведено судову товарознавчу експертизу Чернівецьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до висновку якої вартість товару, вилученого згідно з протоколом про порушення митних правил, становить 134 379,71 грн.

Таким чином, щодо вартості тих самих товарів матеріали справи містять результати двох експертних досліджень, які істотно відрізняються.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За статтею 242 КАС України судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 487 Митного кодексу України (далі – МК України) провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що ним не врегульована, – відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 471 МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено відповідальність за недекларування товарів у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків їх вартості. Отже, належне визначення вартості товарів безпосередньо впливає на розмір адміністративного стягнення та відповідно до статті 489 МК України належить до обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції не встановив відсутності факту недекларування чи складу порушення митних правил, а скасував постанову митного органу через неналежне обґрунтування вартості товарів, покладеної в основу розрахунку штрафу. Тому доводи апелянта щодо проходження позивачем «зеленого коридору», виявлення незадекларованих товарів та доведеності самого факту порушення висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо визначення вартості товарів суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до статей 495, 515 МК України митний орган мав право призначити експертизу та використати її висновок як доказ. Водночас законність призначення експертизи не надає її результатам наперед установленої сили. За статтею 90 КАС України жоден доказ не має для суду наперед установленої сили, а відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Митниця визначила вартість товарів у сумі 421 685,51 грн на підставі висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби та, виходячи з цієї суми, наклала штраф у розмірі 126 505,65 грн. Водночас проведеною під час судового розгляду судовою товарознавчою експертизою вартість тих самих товарів визначено у сумі 134 379,71 грн. Таким чином, експертні оцінки відрізняються більш ніж утричі.

Саме по собі існування двох різних експертних висновків не свідчить про недостовірність одного з них. Проте така істотна розбіжність стосується обставини, від якої безпосередньо залежить розмір штрафу, а тому потребує належної оцінки.

Апеляційна скарга не містить конкретних доводів щодо недопустимості судової товарознавчої експертизи, порушення порядку її проведення, дослідження інших товарів чи інших недоліків, які виключали б можливість врахування її результатів. Посилання митниці лише на законність призначення первинної експертизи встановленої суперечності у доказах не усуває.

Щодо посилань апелянта на статтю 368 МК України та інвойси №38V3 від 28 січня 2025 року і №33V3 від 24 січня 2025 року суд зазначає, що ця норма передбачає врахування документів, які містять відомості про фактурну вартість товарів, а за наявності передбачених законом підстав допускає самостійне визначення їх вартості митним органом. Проте суд першої інстанції не визначав вартість товарів виключно на підставі інвойсів. Тому доводи про недостатність цих документів не спростовують результатів судової експертизи і самі по собі не доводять правильності вартості 421 685,51 грн.

Стосовно направлення справи на новий розгляд суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 2 частини третьої статті 286 КАС України місцевому загальному суду як адміністративному прямо надано право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу. Верховний Суд також наголошував на спеціальному характері статті 286 КАС України у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

У цій справі такий спосіб вирішення спору відповідає характеру встановленого недоліку, оскільки належного з`ясування потребує саме вартість товарів, від якої залежить розмір адміністративного стягнення. Постанова митного органу прийнята із застосуванням вартості 421 685,51 грн, достатня обґрунтованість якої поставлена під сумнів результатами судової товарознавчої експертизи, а доводи апеляційної скарги цієї суперечності не усувають.

За таких обставин рішення митного органу в частині визначення розміру штрафу не відповідає критерію обґрунтованості, установленому пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України.

При цьому суд не визначає наперед, який із експертних висновків має бути покладений в основу нового рішення митного органу, та не встановлює остаточну вартість товарів. Судова товарознавча експертиза у цій справі є доказом, який ставить під обґрунтований сумнів достатність визначеної митницею вартості, а не безумовною вказівкою застосувати суму 134 379,71 грн.

Заяву представника позивача про зміну заходу стягнення суд першої інстанції не задовольнив, і рішення у цій частині позивачем не оскаржується. Тому в межах апеляційної скарги митниці відсутні підстави для самостійного вирішення апеляційним судом питання про зміну адміністративного стягнення.

Задоволення апеляційної скарги та відмова у позові мали б наслідком залишення в силі штрафу, розрахованого з вартості 421 685,51 грн, достатня обґрунтованість якої відповідачем не доведена. Тому вимога митниці про відмову у позові задоволенню не підлягає.

Довід про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи також не знайшов підтвердження. Суд дослідив обставини, що мали значення для вирішення спору, призначив судову товарознавчу експертизу та оцінив докази щодо вартості товарів, тоді як апелянт не зазначив інших конкретних обставин, які залишилися нез`ясованими та могли вплинути на результат розгляду справи.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 та статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що визначена митним органом вартість товарів у сумі 421 685,51 грн, покладена в основу розрахунку штрафу, не є достатньо обґрунтованою з урахуванням результатів судової товарознавчої експертизи та інших доказів у справі.

Доводи апеляційної скарги встановленої суперечності щодо вартості товарів не усувають, а обраний судом першої інстанції спосіб вирішення спору відповідає пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України.

Підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування або зміни оскаржуваного рішення не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Чернівецької митниці слід залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду м. Чернівців від 29 липня 2026 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.