Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №336/10821/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/10821/25

Провадження №: 2/336/2359/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., представника позивача Артьомова С.О., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води за період з 1 жовтня 2014 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 44 465 грн 49 коп., а також 2 422 грн 40 коп. судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що позивач надавав послуги до квартири АДРЕСА_1 , однак відповідач не сплачував нараховані за особовим рахунком суми. На підтвердження позову позивач подав довідку про заборгованість, помісячний розрахунок, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та типовий індивідуальний договір про надання послуг, який, за твердженням позивача, вважається укладеним з 1 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням суду від 21 січня 2026 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 44 465 грн 49 копійок.

Заочне рішення суду від 21 січня 2026 року скасовано ухвалою від 4 березня 2026 року за заявою відповідача; справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Ухвалою від 4 серпня 2026 року відмовлено в клопотанні відповідача про перехід до загального позовного провадження.

18 вересня 2026 року представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою представника позивача. Того ж дня суд перейшов до стадії ухвалення рішення, врахувавши наступне.

Під час вирішення позовної заяви по суті судом встановлено, що позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника та підтримав позовні вимоги. Обов`язкової участі представника позивача суд не встановлював. За таких обставин підстав для відкладення розгляду не встановлено, тому в задоволенні заяви представника відповідача відмовлено.

Відповідач просив застосувати позовну давність до вимог за період з 1 жовтня 2014 року до 1 червня 2019 року, зазначаючи, що їхня сума становить 15 709 грн 99 коп., у тому числі 11 553 грн 62 коп. за опалення та 4 156 грн 37 коп. за гарячу воду. Також відповідач заперечував проти стягнення нарахувань за період, коли квартира, за його твердженням, належала іншим особам, і зазначав, що постачання гарячої води припинилося у 2022 році. Крім того, відповідач просив відшкодувати 9 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача заперечив проти застосування позовної давності та відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу. Зазначив, що борг виник після відкриття спадщини, а відповідач набув право власності на квартиру. Витрати на правничу допомогу позивач вважає неспівмірними зі складністю справи.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення сторін, суд дійшов такого висновку.

За статтями 12, 13, 76–81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих сторонами. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 526 та 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а договір є обов`язковим для сторін. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» покладає на споживача обов`язок оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та у строки, визначені договором або законом.

Подані позивачем довідка та помісячний розрахунок містять нарахування за послуги до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За цими документами загальна сума заборгованості за період з 1 жовтня 2014 року до 31 грудня 2024 року становить 44 465 грн 49 коп. У підсумковому рядку розрахунку зазначено нарахування 44 469 грн 33 коп., коригування 3 грн 84 коп. та залишок боргу 44 465 грн 49 коп.

Договір про надання послуг, на який посилається позивач, датований 2 жовтня 2021 року. Позивач зазначив, що типовий індивідуальний договір вважається укладеним з 1 листопада 2021 року після оприлюднення його умов та спливу встановленого законом строку. Наявність цього договору сама по собі не підтверджує нарахувань за попередні роки; нарахування за період до його укладення суд оцінює з урахуванням довідки за особовим рахунком, помісячного розрахунку та документів про право відповідача на квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2017 року у справі № 336/3147/17 встановлено юридичний факт родинних відносин та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування після смерті тітки. З наданих відповідачем документів також убачається, що іншу 1/2 частину квартири він набув за договором дарування від 11 травня 2017 року. Право на успадковану частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 14 серпня 2018 року.

За частиною п`ятою статті 1268 ЦК України прийнята спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття незалежно від часу її прийняття. Тому державна реєстрація успадкованої частки у 2018 році сама собою не означає, що право відповідача виникло лише з цієї дати. Документи підтверджують набуття відповідачем 1/2 частини квартири у спадщину та подальше набуття ним іншої частини за договором дарування.

Щодо заперечень відповідача про ненадання послуги з постачання гарячої води суд зазначає, що відповідно до поданого позивачем помісячного розрахунку за травень 2022 року нараховано 81 грн 59 коп. за цю послугу. Починаючи з червня 2022 року нові нарахування за постачання гарячої води в розрахунку відсутні. Відображена в наступних місяцях сума 2 361 грн 19 коп. є залишком раніше нарахованої заборгованості, а не платою за послуги, надані в цих місяцях. Отже, заперечення про припинення гарячого водопостачання не спростовує вимог щодо оплати послуг, наданих до його припинення. Водночас плата за абонентське обслуговування, нарахування якої відображені окремо до вересня 2022 року включно, не є платою за обсяг спожитої гарячої води, тому правомірність її нарахування підлягає окремій оцінці.

Посилання відповідача на статті 1281–1282 ЦК України не спростовують позов у цілому. Ці норми регулюють відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця.

Позивач заявив вимоги за нарахуваннями, що виникли з 1 жовтня 2014 року, тоді як спадщина відкрилася 28 жовтня 2013 року після смерті ОСОБА_3 згідно рішення суду від 30.08.2017 у справі №336/3147/17. Матеріали справи не свідчать, що заявлена сума включає заборгованість спадкодавця, яка виникла до відкриття спадщини.

Рішенням Запорізької міської ради від 27 липня 2022 року № 43 МТМ доручено розпочати процедуру зупинення надання послуги з постачання гарячої води для всіх категорій споживачів до 1 жовтня 2022 року, з дотриманням умов договорів та повідомленням споживачів за місяць. Це рішення не встановлює припинення постачання з травня 2022 року. Водночас розрахунок позивача не містить нових нарахувань за обсяг постачання гарячої води після травня 2022 року. Раніше нарахована заборгованість не припиняється через подальше зупинення послуги, а нарахування абонентської плати відображені в розрахунку окремо.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до ухвалення рішення. За статтями 256, 257, 261 та 267 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Суд застосовує її лише за заявою сторони у спорі, а щодо періодичних платежів строк обчислюється окремо за кожним платежем.

За пунктом 18 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630, споживач мав сплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо договором не було встановлено інший строк. За наданим помісячним розрахунком залишок заборгованості за нарахуваннями з жовтня 2014 року до кінця лютого 2017 року становить 6 847 грн 82 коп.: 5 210 грн 67 коп. за опалення та 1 637 грн 15 коп. за гарячу воду. Позовна давність щодо цих платежів спливла до 2 квітня 2020 року.

Станом на 2 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог про оплату послуг, нарахованих починаючи з березня 2017 року, не спливла, оскільки строк оплати послуг за березень 2017 року настав у квітні 2017 року, а наступних щомісячних платежів — пізніше.

Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, запровадженого Законом України № 540-IX, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, позовна давність, визначена статтею 257 цього Кодексу, продовжувалася на строк дії карантину. Пунктом 19 цього розділу в редакції, чинній до 30 січня 2024 року, передбачалося продовження позовної давності на строк дії воєнного, надзвичайного стану, а з 30 січня 2024 року — зупинення її перебігу на строк дії такого стану.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24, позовна давність, яка не спливла станом на 2 квітня 2020 року, продовжувалася до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, надалі до 29 січня 2024 року — на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року її перебіг було зупинено.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку із чим перебіг позовної давності поновлено. Отже, вирішуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд обчислює її окремо щодо кожного щомісячного платежу з урахуванням строку його оплати, законодавчого продовження позовної давності, зупинення та поновлення її перебігу, а також дати подання позову — 3 листопада 2025 року.

Таким чином, у межах позовної давності підлягає стягненню 37 617 грн 67 коп. (44 465 грн 49 коп. ? 6 847 грн 82 коп.).

Відповідач заявив вимогу про відшкодування 9 800 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подав договір № 70 від 6 лютого 2026 року, акт приймання-передачі послуг від 31 серпня 2026 року та дві квитанції від 30 і 31 серпня 2026 року на суму 4 900 грн кожна.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті. Передбачений частиною третьою цієї статті опис виконаних робіт оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують надання правничої допомоги.

Оцінюючи подані документи в сукупності з матеріалами справи, які відображають здійснені представником відповідача процесуальні дії, суд доходить висновку, що витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи, а їх розмір підтверджений договором, актом та платіжними документами.

З урахуванням характеру спору, тривалості його розгляду та підтвердженого матеріалами справи обсягу правничої допомоги суд визнає витрати в сумі 9 800 грн обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України в разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки із заявлених 44 465 грн 49 коп. у задоволенні вимог на суму 6 847 грн 82 коп. відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 509 грн 23 коп. (9 800 грн ? 6 847,82 грн ? 44 465,49 грн).

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову розподіляється пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Із заявлених позовних вимог відхилено 6 847 грн 82 коп. Із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 049 грн 34 коп. судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 137, 141, 223, 263–265 ЦПК України, статтями 256, 257, 261, 267, 526, 629, 1268 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 1 березня 2017 року до 31 грудня 2024 року в розмірі 37 617 (тридцять сім тисяч шістсот сімнадцять) грн 67 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 1 жовтня 2014 року до 28 лютого 2017 року в розмірі 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн 82 коп. відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» 2 049 (дві тисячі сорок дев`ять) грн 34 коп. судового збору.

Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_2 1 509 (одну тисячу п`ятсот дев`ять) грн 23 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі»», код ЄДРПОУ: 32121458, адреса місця знаходження: м. Запоріжжя, вул. героїв полку «Азов», буд. 137.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя П.Л. Коваленко

28.09.26