Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №560/15789/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15789/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

30 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

1.2 В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №222550018035 від 16.07.2025, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України.

2.2 09.07.2025 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

2.3 Згідно з матеріалами справи, заява від 09.07.2025 була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

2.4 16.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 222550018035 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

2.5 У цьому рішенні зазначено, що: вік позивача на момент звернення становить 63 роки; необхідний страховий стаж у 2025 році для призначення пенсії за віком у 63 роки становить від 22 до 32 років; страховий стаж позивача визначено у розмірі 21 року 9 місяців 15 днів; до страхового стажу не зараховано: періоди роботи в російській федерації з 21.06.1981 по 15.08.1984 та з 12.10.1984 по 09.01.1985 - у зв`язку з наявністю виправлення дати наказу в документі-підставі внесення запису про звільнення; період навчання в російській федерації з 01.09.1980 по 17.06.1981 у 42 школі спеціалістів рядового плавскладу ВМФ - у зв`язку з ненаданням документів про неотримання пенсійних виплат іншою державою; періоди роботи з 10.11.2000 по 31.12.2005, з 07.08.2007 по 07.03.2008, з 01.04.2008 по 10.10.2008 - у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.

2.6 Крім того, зі змісту цього рішення вбачається, що відповідач 2 послався на Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562, і зазначив, що документи щодо неотримання пенсійних виплат іншою державою та заява про відсутність можливості подати таку інформацію не надані.

2.7 У формі РС-право, складеній за зверненням від 09.07.2025, стаж позивача визначено у розмірі 21 року 9 місяців 15 днів, а також відображено перелік періодів, які орган Пенсійного фонду України зарахував до стажу.

2.8 Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2026 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 222550018035 від 16.07.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 10.11.2000 по 31.12.2005, з 07.08.2007 по 07.03.2008, з 01.04.2008 по 10.10.2008;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.07.2025;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.2 Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки періоди роботи позивача з 10.11.2000 по 31.12.2005, з 07.08.2007 по 07.03.2008, з 01.04.2008 по 10.10.2008 підтверджуються належними доказами та підлягають зарахуванню до страхового стажу, що після їх зарахування забезпечує позивачу наявність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком у 2025 році.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.06.2026 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд не вправі підміняти собою пенсійний орган та самостійно здійснювати обчислення страхового стажу і призначати пенсію.

4.2. Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

1.3 Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII), Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637), та іншими нормативно-правовими актами.

1.4 Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

1.5 За частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

1.6 Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

1.7 Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1.8 Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

1.9 За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

1.10 Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються, зокрема, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

1.11 Разом з тим, особливості зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, визначені статтею 24-1 Закону №1058-IV та пунктом 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону.

1.12 Водночас, як правильно враховано судом першої інстанції, положення Закону №1788-XII щодо зарахування окремих періодів до стажу застосовуються з урахуванням частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV та спеціального механізму підтвердження відповідних періодів, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

1.13 Як встановлено судом першої інстанції, 09.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

1.14 Зазначена заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатами розгляду якої 16.07.2025 прийнято рішення №222550018035.

1.15 Вказаним рішенням періоди роботи позивача з 10.11.2000 по 31.12.2005, з 07.08.2007 по 07.03.2008 та з 01.04.2008 по 10.10.2008 не були зараховані до страхового стажу у зв`язку з тим, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, що, у свою чергу, вплинуло на визначення наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

1.16 Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на підтвердження спірних періодів позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , із записів якої вбачається, зокрема: прийняття на роботу до ЗАТ «Инвестпромтрейд» 10.11.2000 та звільнення 31.12.2005, прийняття на роботу до ООО «Ремонтно-эксплуатационная компания» 07.08.2007 та звільнення 07.03.2008, повторне прийняття 01.04.2008 та звільнення 10.10.2008. Крім того, у справі міститься довідка ООО «Ремонтно-эксплуатационная компания» про заробітну плату позивача за період з 07.08.2007 по 10.10.2008.

1.17 Як зазначено вище, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

1.18 Отже, вказані періоди роботи підтверджені належними доказами, зокрема трудовою книжкою позивача, яка містяться в матеріалах пенсійної справи, та підлягають зарахуванню до страхового стажу.

1.19 Заперечуючи проти зарахування цих періодів, відповідач послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

1.20 Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

1.21 За змістом частини другої статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

1.22 Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992).

1.23 Відповідно до статей 1, 5 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території яка вони проживають, та поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

1.24 В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Статтею 11 Угоди визначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць СНД і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються без легалізації.

1.25 Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

1.26 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022. Дія цієї Угоди для України припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.27 Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірних періодах, оскільки дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.

1.28 Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

1.29 Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж). Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

1.30 Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а, від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.

1.31 Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років.

1.32 Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення із заявою про призначення пенсії досяг 63-річного віку. При цьому, згідно з оскаржуваним рішенням, страховий стаж позивача визначено у розмірі 21 року 9 місяців 15 днів. Зарахування періодів роботи позивача з 10.11.2000 по 31.12.2005, з 07.08.2007 по 07.03.2008 та з 01.04.2008 по 10.10.2008, як встановлено судом першої інстанції, є достатнім для набуття позивачем необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком з 09.07.2025 (дня звернення із заявою про призначення пенсії).

1.33 Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування, оскільки після зарахування спірних періодів до страхового стажу позивач набуває необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

1.34 Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.