Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №600/4751/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4751/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

01 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, наданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 09 вересня 2025 року №11/9157.

Зобов`язано відповідача здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі зазначеної довідки з урахуванням раніше проведених виплат.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання цього рішення шляхом стягнення з відповідача різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії в розмірі 217 685,35 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що після набрання рішенням законної сили відповідач здійснив перерахунок пенсії, однак не виплатив нараховану заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року заяву задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення від 17 листопада 2025 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 нарахованої, однак невиплаченої пенсії в розмірі 231 497,63 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що рішення щодо пенсійних виплат не виконано в повному обсязі протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили, а розмір невиплаченої заборгованості визначений самим відповідачем.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні заяви.

Апелянт зазначає, що здійснив перерахунок пенсії на виконання рішення суду, а виплата нарахованих сум залежить від бюджетного фінансування. Посилається на бюджетне законодавство, порядок фінансування пенсійних виплат та відсутність чинного нормативного порядку після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Також апелянт вважає, що заміна зобов`язання виплатити пенсію на стягнення конкретної суми змінює рішення суду по суті та не відповідає призначенню статті 378 КАС України.

Перевіривши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за його виконанням здійснює суд.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб та підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця у встановлених законом випадках суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Відповідне питання може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За загальним правилом абзацу першого частини третьої цієї статті підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Водночас Законом України від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим.

Зазначеною нормою передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо пенсійних та інших визначених цією нормою соціальних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення з відповідного суб`єкта владних повноважень цих виплат.

Таким чином, законодавець установив спеціальну підставу для зміни способу виконання судових рішень щодо пенсійних виплат. Її застосування пов`язане з невиконанням рішення протягом установленого строку та не потребує додаткового доведення неможливості виконання за загальним правилом абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України.

Як установив суд першої інстанції, рішення від 17 листопада 2025 року набрало законної сили, а на час розгляду заяви двомісячний строк його виконання сплив. Ці обставини апелянт не заперечує.

На виконання рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача. Водночас повної виплати нарахованих сум не проведено.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про проведення виплат у лютому — червні 2026 року та двічі підтверджує, що станом на 26 липня 2026 року в його обліковій системі залишок боргу за рішенням суду становив 231 497,63 грн.

Отже, твердження про виконання рішення в повному обсязі не узгоджується з наведеними самим апелянтом відомостями про невиплачену заборгованість.

Основним рішенням відповідача зобов`язано здійснити як перерахунок, так і виплату пенсії. Проведення перерахунку та часткове погашення заборгованості не свідчать про повне виконання цього рішення.

Посилання на відсутність бюджетного фінансування пояснюють причини затримки виплати, проте не усувають факту невиконання рішення та не виключають застосування спеціального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

У межах розгляду цієї заяви суд не вирішує питання про відповідальність посадових осіб за невиконання рішення або про наявність їхньої вини. Тому доводи про поважність причин невиплати коштів не спростовують установленої законом підстави для зміни способу виконання.

Колегія суддів відхиляє також твердження про зміну рішення суду по суті.

Зміст установленого основним рішенням обов`язку відповідача залишається тим самим — виплатити позивачу пенсію, перераховану відповідно до визначеної судом довідки, з урахуванням раніше проведених виплат.

Оскаржуваною ухвалою не змінено підстав перерахунку, його початкової дати чи складових грошового забезпечення. Суд надав форму грошового стягнення заборгованості, яку вже обчислив та обліковує сам пенсійний орган.

Посилання апелянта на дискреційність повноважень щодо розрахунку пенсії не спростовує цього висновку, оскільки відповідний розрахунок уже здійснений відповідачем, а його правильність в апеляційній скарзі не заперечується.

Практика Верховного Суду, на яку посилається апелянт та яка сформована до набрання чинності Законом №4094-IX, підлягає оцінці з урахуванням зміни правового регулювання. Загальне положення про неприпустимість зміни рішення по суті не може тлумачитися як заборона застосування прямо передбаченої законом зміни способу його виконання щодо пенсійних виплат.

Суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, щодо застосування абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України до нарахованих, але невиплачених пенсійних сум..

Доводи про відсутність нормативного порядку виплати після визнання постанови Кабінету Міністрів України №821 протиправною та нечинною також не є підставою для скасування ухвали. Обов`язок виконати судове рішення та повноваження суду змінити спосіб його виконання випливають із Конституції України і КАС України та не залежать від існування зазначеного підзаконного акта.

Припущення апелянта, що зміна способу виконання не вплине на бюджетне фінансування, не спростовує правомірності застосування встановленого законом механізму примусового грошового стягнення.

Отже, суд першої інстанції встановив передбачені абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України підстави для зміни способу і порядку виконання рішення. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.