Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №337/4299/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.10.2026

ЄУН 337/4299/26

Провадження №2/337/3147/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участю секретаря Коваленко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01.072026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 12.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 12.10.2025-100000424, відповідно до умов якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 4000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії, строком на 140 днів, а саме до 28.02.2026. Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 10147,03 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 3812,70 грн, заборгованості за процентами 3738,33 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими за ст.628 ЦК України 2596,00 грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 07.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

30.09.3036 до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому він позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» визнав частково, а саме визнав факт отримання кредитних коштів у сумі 4000,00 грн та залишок заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3812,70 грн., а також визнав суму заборгованості за процентами у розмірі 3738,33 грн. Проте нараховану суму неустойки у розмірі 2596,00 грн не визнав як неправомірно нараховану у період воєнного стану та просив у задоволені позовних вимог про стягнення цієї суми відмовити. Також заявив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до справедливої, спів мірної та обґрунтованої суму на розсуд суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві позивач заявив про розгляд справи у відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не прибули, від представника – ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає частково.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.49, ч.1,4 ст.206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ТОВ «Споживчий центр» як кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 12.10.2025 кредитний договір №12.10.2025-100000424.

Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

В даному випадку кредитор виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та 12.10.2025 за посередницьких послуг ТОВ «Універсальні платіжні рішення» переказав грошові кошти в загальному розмірі 4 000,00грн на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 889359427.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язаний був повернути кредит в строк до 28.02.2026 (через 140 днів), сплативши за цей період проценти за користування ним в розмірі 1% в день від суми кредиту та комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що становить 800,00 грн.

Разом з тим, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів у погоджені сторонами строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 16.06.2026 становить 10147,03 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 3812,70 грн, заборгованості за процентами 3738,33 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими за ст.628 ЦК України 2596,00 грн.

Вказані обставини об`єктивно та достовірно підтверджуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами: копією кредитного договору з додатками, інформацією про успішність переказу кредитних коштів, розрахунком заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення у цій справі.

При цьому, суд виходить з того, що відповідач визнав позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредитом та процентами і не оспорював факт укладання кредитного договору, отримання коштів та неналежне виконання своїх зобов`язань. Отже позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3812,70 грн та процентами у розмірі 3738,33 грн підлягає задоволенню.

В той же час, ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України, а не окремі закони. Вказане узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц і підтвердженими усталеною судовою практикою.

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Враховуючи вказане, в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від сплати на користь позивача нарахованих останнім процентів в порядку ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 2596,00грн., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 7 551,03 грн., що становить 74,42 % від первісно заявлених вимог на суму 10147,03 грн (7551,03 грн х 100% / 10147,03 грн), судовий збір в сумі 1 981,36 грн (2662,40 грн х 74,42 % /100%) та витрати на поштове відправлення в сумі 89,44 грн (120,18 грн. х 74,42 % /100%), здійснення яких підтверджено належними та допустимими доказами - платіжними квитанціями.

Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141, 259, 263-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 12.10.2025-100000424 від 12.10.2025 у загальному розмірі 7 551,03 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1981,36 грн та витрати на поштове відправлення у розмірі 89,44 грн, усього 9 621 (дев`ять тисяч шістсот двадцять одну) гривню 83 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова