Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №560/9751/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9751/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

01 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

На виконання вимог ухвали окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року представником позивача подано до суду позовну заяву в новій редакції, у якій зокрема відповідачем визначив відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мігдальським П.П. від 13 травня 2026 року зупинено виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 560/15853/25, що виданий Хмельницьким окружним адміністративним судом 12 травня 2026 року, до закінчення існування відповідної обставини (на період дії воєнного стану).

Водночас позивач вважає постанову державного виконавця від 13 травня 2026 року про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80999419 протиправною, оскільки державний виконавець формально застосував положення пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", не врахувавши характер судового рішення.

Зокрема рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/15853/25 має немайновий характер і передбачає лише внесення ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і виключення позивача з військового обліку.

Також виконання такого рішення не потребує стягнення коштів, арешту майна чи використання матеріальних ресурсів, а тому, на думку скаржника, не впливає на обороноздатність держави.

Більше того, ІНФОРМАЦІЯ_1 має технічну та організаційну можливість виконати рішення суду шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру, а невиконання рішення створює для нього негативні правові наслідки.

З огляду на викладене позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Мігдальського П.П. від 13 травня 2026 року про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80999419, а також зобов`язати державного виконавця поновити виконавче провадження та продовжити вчинення дій з примусового виконання виконавчого листа № 560/15853/25.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом військового управління, а тому формально на спірні правовідносини поширюється передбачене пунктом 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" правило щодо зупинення виконавчих дій на період воєнного стану.

Водночас суд вказав, що державний виконавець в оскаржуваній постанові послався на абзац 12 пункту 10-2 розділу XIII Закону про виконавче провадження, який на момент винесення такої постанови втратив чинність, а тому відсутні підстави для застосування цієї норми до спірних правовідносин.

Крім того, суд врахував, що виконавче провадження стосується виконання рішення суду про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність позивача до військової служби та виключення його з військового обліку і такі правовідносини безпосередньо пов`язані з дією воєнного стану та мобілізацією, а тому виконання рішення є актуальним для позивача саме в цей період.

Також суд виснував, що зупинення виконання рішення на весь період воєнного стану без наведення об`єктивних причин, чому воно не може бути виконане саме зараз, порушує право позивача на судовий захист та не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене окружний адміністративний суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови державного виконавця від 13 травня 2026 року та наявність підстав для її скасування.

Водночас суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання державного виконавця поновити виконавче провадження та продовжити виконавчі дії, оскільки поновлення виконавчого провадження здійснюється державним виконавцем у встановленому законом порядку, а суд не може підміняти собою орган державної виконавчої служби та перебирати на себе його дискреційні повноваження.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець зупинив виконавче провадження на підставі імперативної норми абзацу 22 пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає зупинення виконавчих дій у провадженнях, де боржниками є органи військового управління, військові частини, установи та організації Збройних Сил України, на період дії воєнного стану.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, а тому ІНФОРМАЦІЯ_1 підпадає під дію вказаної норми.

На думку скаржника, державний виконавець не мав дискреційних повноважень не застосовувати таку норму, оскільки закон не встановлює винятків залежно від характеру рішення чи способу його виконання.

Апелянт наголошує на тому, що застосована норма була чинною на момент винесення постанови, не була змінена або визнана неконституційною, а тому державний виконавець діяв відповідно до закону.

Окремо апелянт заперечує висновок суду про те, що виконання рішення щодо внесення відомостей до військового реєстру є актуальним саме під час воєнного стану, посилаючись на те, що закон не містить винятку для таких немайнових рішень, якщо боржником є орган військового управління.

Також підставою для скасування судового рішення, на думку апелянта, є те, що суд розглянув справу, не залучивши належного відповідача.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2026 року № 517 перейменовано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код згідно з ЄДРПОУ 43315602) на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Окрім того, цією постановою утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональні територіальні органи, зокрема й Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код згідно з ЄДРПОУ 45798761).

В свою чергу, відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області на момент подання позову входив до структури Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державним виконавцем якого і прийнято оскаржувану у цій справі постанову.

Натомість, у цій справі позивач звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке перейменовано в Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код згідно з ЄДРПОУ 43315602), тобто до неналежного відповідача, і суд не усунув такий недолік шляхом заміни неналежного відповідача на належного.

З огляду на викладене апелянт просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі № 560/15853/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії від 28 січня 2005 року та про виключення його з військового обліку.

У зв`язку із набранням судовим рішенням законної сили 12 травня 2026 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 560/15853/25.

13 травня 2026 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мігдальським П.П. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 80999419 з примусового виконання згадуваного вище виконавчого листа.

Того ж дня головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мігдальським П.П. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, оскільки відповідно до абзацу 22 пункту 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження". Зі змісту такої постанови слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом військового управління та входить до системи Збройних Сил України, а відтак на спірні правовідносини поширюються положення пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Оскільки однією з підстав для апеляційного оскарження винесеного судом першої інстанції рішення є те, що суд прийняв рішення у справі, не залучивши при цьому належного відповідача, то, на переконання апеляційного суду, такій підставі слід надати першочергову правову оцінку, адже відповідно до пункту 4 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що оскаржувана постанова про зупинення виконавчих дій винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код згідно з ЄДРПОУ 45798761).

Саме цей орган державної виконавчої служби і визначено відповідачем в позовній заяві, що подана ОСОБА_1 на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, якою позов залишено без руху.

Незважаючи на правильність визначення позивачем відповідача у цій справі, окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі, помилково визначивши відповідача в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код згідно з ЄДРПОУ 43315602).

Протягом розгляду справи судом не усунуто такий недолік шляхом вчинення процесуальних дій, передбачених статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України (або шляхом заміни первинного відповідача належним, або залучення до участі у справі другого відповідача), і під час ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення суд вважав, що саме відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції є належним відповідачем і такий повинен відповідати за позовом.

Таким чином, окружним адміністративним судом не враховано того, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (до перейменування - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код згідно з ЄДРПОУ 43315602) та Хмельницьке міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код згідно з ЄДРПОУ 45798761) є різними юридичними особами.

Наведене вище дозволяє дійти висновку, що належним відповідачем в адміністративній справі про оскарження постанови про зупинення виконавчих дій є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що державний виконавець якого виніс оскаржувану постанову, а не відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, чого не врахував суд першої інстанції.

Попри те, що визначення відповідача, предмета та підстав спору є диспозитивним правом позивача, встановлення належності відповідача статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції суду першої інстанції, яку слід реалізувати до ухвалення ним рішення по суті спору.

Водночас, незважаючи на те, що позивач вірно визначив орган державної виконавчої служби, який повинен відповідати за позовом, суд першої інстанції помилково на власний розсуд змінив такий орган, зазначивши в ухвалі про відкриття провадження у справі та в оскаржуваному рішенні суду орган державної виконавчої служби, який не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Отже, в ході апеляційного перегляду знайшли підтвердження доводи апелянта, який стверджує, що суд першої інстанції вирішив справу, не залучивши при цьому належного відповідача, яким повинен бути відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

З огляду на приписи процесуального закону суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому процесуальних повноважень виправити встановлений під час апеляційного розгляду процесуальний недолік (вирішення справи без належного відповідача) та здійснити заміну первинного відповідача на належного або ж залучити до участі у справі належного відповідача.

То ж в силу вимог статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, натомість пункт 4 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення спору за участі неналежного відповідача та прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі (належного відповідача), є істотним порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про допущення судом першої інстанції істотного порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та за відсутності підстав для задоволення позовних вимог, тому відсутні підстави для надання правової оцінки аргументам апелянта в частині, що стосуються правомірності винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, які стосуються порушення судом першої інстанції норм процесуального права (незалучення до участі у справі належного відповідача) знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що рішення окружного адміністративного суду слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.