Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №148/2042/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/2042/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

01 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О.,

суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О.,

за участі секретаря судового засідання Криворучко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області (ухвалене суддею Скаковською І.В. у смт. Томашполі) від 10 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Представник Ладиженського В.П. звернувся до Томашпільського районного суду Вінницької області з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7422611 від 22 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (водій перевищив встановлені обмеження швидкості руху на 50 км/год).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що 22 червня 2026 року ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Touareg, рухаючись у напрямку міста Житомир.

О 18 год. 20 хв. під час в`їзду до села Станишівка Житомирської області транспортний засіб було зупинено працівниками патрульної поліції, які повідомили про причини зупинки - перевищення швидкості руху в населеному пункті бульше як на 50 км/год.

Інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення винесена постанова серії ЕНА № 7422611 від 22 червня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 22 червня 2026 року о 18:21 год. на автодорозі Р-18, 7 км, у межах населеного пункту села Станишівка Житомирського району Житомирської області, позначеного дорожнім знаком 5.49, позивач нібито перевищив встановлене обмеження швидкості більш як на 50 км/год. Швидкість руху була зафіксована технічним приладом TruCam № ТС000632, фотоматеріали отримано за допомогою пристрою Motorola № 475533, № 4757221.

Водночас представник позивача стверджував, що співробітниками поліції під час зупинки транспортного засобу не повідомлено ОСОБА_1 про причини такої зупинки, не пред`явлено посвідчення для ознайомлення, не роз`яснено права та обов`язки, а розгляд справи проведено без дотримання законодавчих вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Більше того, представник позивача зазначав, що прилад, за допомогою якого здійснювалася фіксація швидкості руху, не був встановлений стаціонарно, а така здійснювалася співробітником поліції, який тримав технічний прилад TruCam № ТС000632 в руках, що викликає сумніви в точності вимірювання швидкості.

Враховуючи викладене, заявник просив скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

За результатами розгляду такого позову Томашпільський районний суд Вінницької області 10 серпня 2026 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, зокрема й фотознімком, отриманим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, на якому зафіксовано рух автомобіля зі швидкістю 106 км/год у населеному пункті, де дозволена швидкість становить 50 км/год.

При цьому суд відхилив доводи позивача про незаконність використання приладу "TruCam" у ручному режимі, оскільки відповідно до інформації державного підприємства "Укрметртестстандарт" такий прилад конструктивно призначений для роботи як у ручному, так і в автоматичному режимі, а його використання шляхом утримання в руках відповідає призначенню такого приладу.

Водночас суд врахував, що прилад був придатним до використання та пройшов повірку, чинну на момент фіксації правопорушення.

В свою чергу, позивач не надав доказів, які б спростовували факт перевищення швидкості або свідчили про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що вимірювання швидкості автомобіля здійснювалося приладом TruCam № ТС000632, який поліцейський тримав у руках, а не за допомогою стаціонарно закріпленого технічного засобу.

На думку скаржника, такий спосіб використання TruCAM не відповідає вимогам статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", яка, як він стверджує, передбачає закріплення або розміщення технічних засобів у визначений законом спосіб.

Оскільки доказів належного закріплення чи розміщення TruCAM відповідно до статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" відповідач не надав, тому результат вимірювання швидкості за допомогою такого приладу не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення правопорушення.

Крім того, на переконання представника апелянта, суд помилково послався на інформацію державного підприємства "Укрметртестстандарт" про можливість роботи TruCAM у ручному режимі, оскільки конструктивна можливість використання приладу в руках, на його переконання, не свідчить про передбачений законом порядок його застосування.

Відтак, на думку представника апелянта, наявні підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення позовних вимог.

Інших заяв по суті справи від учасників до суду апеляційної інстанції не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

22 червня 2026 року інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону (Полк-1) Управління патрульної поліції в Житомирській області капралом поліції Джегереєм Максимом Володимировичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7422611, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 22 червня 2026 року о 18 год. 21. хв. в населеному пункті Станишівка рухався на транспортному засобі Volkswagen Touareg (державний номерний знак НОМЕР_1 ) зі швидкістю 106 км/год, що свідчить про перевищення дозволеної швидкості руху на 50 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCAM TC000632.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до підпункту "б" пункту 12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно з частиною 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що 22 червня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався в населеному пункті с. Станишівка Житомирського району Житомирської області зі швидкістю 106 км/год.

Зокрема про таку обставину свідчить фотодоказ, зафіксований лазерним вимірювачем швидкості TruCam серії ТС 000632, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб та його номерний знак.

Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тобто, фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС000632, є належним доказом того, що позивач перевищив встановлену швидкість, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 122 КУпАП.

При цьому колегія суддів враховує те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.

Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.

Стаття 40 Закону України "Про національну поліцію" передбачає, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою : 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.

Відтак за технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як доказ у справі.

Таким чином, доводи апелянта про неможливість здійснення вимірювання швидкості руху за допомогою приладу TruCam, який не облаштований стаціонарно, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до листа державного підприємства «Укрметртестстандарт» від 01 липня 2025 року вих. № 22-38/30 лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а крім основного (ручного) режиму вимірювач TruCam LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Зафіксоване перевищення дозволеної швидкості руху позивачем становить понад 50 км/год, що перевищує визначений рівень похибки та не обумовлене нею, а тому колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на некоректне вимірювання працівниками поліції швидкості руху транспортного засобу, що здійснене із застосуванням пристрою, що не був закріплений стаціонарно.

Більше того, апелянт не заперечує факту перевищення швидкості, а лише стверджує про неможливість врахування як доказу фотознімок (що підтверджує перевищення швидкісного режиму), здійснений за допомогою приладу TruCam, який не облаштований стаціонарно.

За таких обставин слід погодитись із висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення є доведеним та підтверджується належними та допустимими доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КУпАП, та відсутність у зв`язку із цим підстав для задоволення його позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2026 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.