Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №580/14163/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/14163/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 580/14163/25 за позовом ОСОБА_1 до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України (далі - ФЕУ СБУ) та Служби безпеки України (далі - апелянт, відповідач, СБУ), у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ФЕУ СБУ, яка виразилась у невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням для розрахунку індексації січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін («базового місяця»);

- зобов`язати ФЕУ СБУ нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), із застосуванням січня 2008 року як базового місяця та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44);

- зобов`язати ФЕУ СБУ нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позовну заяву задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність СБУ, яка виразилась у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як базового місяця; зобов`язано СБУ нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що посадові оклади військовослужбовців, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, а тому з 01.12.2015 саме січень 2008 року є місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про компенсацію втрати частини доходів, суд виходив з її передчасності, оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу не нараховано і не виплачено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, СБУ звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 фактично запроваджено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів у бюджетній сфері випереджаючим шляхом, а тому для подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

На думку апелянта, оскільки сума ймовірної індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року не перевищила розміру підвищення грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року, індексація у спірному періоді не відновилася, а її розмір становить 0 грн щомісячно.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що застосування січня 2008 року як базового місяця суперечить частині першій статті 58 Конституції України, оскільки до 15.12.2015 діяв інший механізм обчислення індексації, а суд першої інстанції не надав оцінки аргументам відповідача, чим порушив вимоги статті 242 КАС України.

Також СБУ, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 та від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, вказує, що в умовах воєнного стану ресурси СБУ спрямовано на оборону держави, а задоволення позову може призвести до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу СБУ призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Департаменті військової контррозвідки Служби безпеки України та наказом СБУ від 09.12.2022 № 1706/ОС-дск звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу 09.12.2022.

З 10.12.2022 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та різниці індексації за період з 01.03.2018 по 09.12.2022, позивач 13.11.2025 звернувся з відповідною заявою до Департаменту військової контррозвідки СБУ, у якій також просив про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Листом від 25.11.2025 № 17/С-1190/32 Департамент військової контррозвідки СБУ повідомив позивача, що нарахування та виплату грошового забезпечення особовому складу цього підрозділу здійснює ФЕУ СБУ.

Листом від 01.12.2025 № 21/2/2-С-22709-1753/5 ФЕУ СБУ повідомило позивача, що у березні - вересні 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, а починаючи з грудня 2018 року індексацію проведено всьому особовому складу СБУ, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, позивачу не нараховано і не виплачено, з тих підстав, що нарахована індексація за спірний період становить 0 грн щомісячно.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позовні вимоги були задоволені частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, при цьому грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), статтею 1 якого індексацію визначено як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 31.12.2015 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII, становить 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком, а підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга, четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Статтею 4 Закону № 1282-XII також визначено, що у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1282-XII визначається Кабінетом Міністрів України, на виконання чого постановою від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок № 1078.

За змістом пунктів 2, 4 Порядку № 1078 індексації підлягає, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, яке індексується в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 1078 у зазначеній редакції визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення.

Відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, а в іншому разі визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Водночас абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 передбачено, що, зокрема, для переведених та новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Колегія суддів звертає увагу, що зміни до пункту 5 Порядку № 1078, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141, застосовуються з 15.03.2018, тобто поза межами спірного періоду, а тому наведене в апеляційній скарзі формулювання цього пункту в пізнішій редакції до спірних правовідносин не застосовується.

Пунктом 3 Постанови № 1013 керівникам органів державної влади доручено в межах передбачених коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку працівник мав отримати у грудні 2015 року.

Цим же пунктом визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.

Схеми посадових окладів військовослужбовців у період з 01.01.2008 до 01.03.2018 були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294).

Нові розміри посадових окладів, у тому числі для військовослужбовців Служби безпеки України, встановлено з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пунктів 2 - 5 Порядку № 44 грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, право на яке вони набули під час проходження служби, за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з його виплатою у розмірі утриманого податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, а апелянт, не заперечуючи проходження позивачем служби у спірний період, не стверджує про підвищення його посадового окладу в цей час.

Аналіз наведених норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, а повноваження відповідача щодо визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, не є дискреційними, оскільки законодавством визначено єдиний правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, у якій Суд також зазначив, що підставою для визначення базового місяця індексації є саме підвищення посадового окладу особи.

Своєю чергою, у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21 Верховний Суд виснував, що з 01.12.2015 замість поняття «базовий місяць» застосовується поняття «місяць підвищення доходу», яким є місяць підвищення тарифної ставки (окладу), тоді як зростання інших постійних складових заробітної плати без підвищення окладу не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що з 01.12.2015 відповідач мав переглянути базовий місяць, визначений за попередніми правилами, замінивши його місяцем останнього підвищення посадового окладу, яким для військовослужбовців, оклади яких не змінювалися з січня 2008 року, є саме січень 2008 року, і цей підхід поширюється на весь період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

З приводу доводів апелянта про підвищення грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року випереджаючим шляхом колегія суддів зазначає, що Постанова № 1013 підвищення посадових окладів військовослужбовцям не встановлювала, на що також звернув увагу Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21.

Передбачене пунктом 3 Постанови № 1013 обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року стосується працівників, яким з 01.12.2015 підвищено посадові оклади (тарифні ставки), і не може поширюватися на військовослужбовців, посадові оклади яких визначаються Кабінетом Міністрів України та у грудні 2015 року не змінювалися.

Відповідач не стверджує про підвищення у грудні 2015 року посадового окладу позивача, а тому навіть збільшення інших складових його грошового забезпечення в силу абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не зменшує суми індексації та не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

Відтак твердження СБУ про те, що грудень 2015 року є місяцем підвищення доходу позивача, а сума належної йому індексації за спірний період становить 0 грн, ґрунтується на помилковому тлумаченні Постанови № 1013 та пункту 5 Порядку № 1078.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про порушення частини першої статті 58 Конституції України, оскільки пункт 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 застосовується до правовідносин, які існували з 01.12.2015, а посилання на січень 2008 року означає лише врахування юридичного факту останнього підвищення посадового окладу, з яким ця норма пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін.

Конституційний Суд України в Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 зазначив, що в разі, коли правовідносини є тривалими, виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим актом.

Саме такий характер мають правовідносини з нарахування індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим застосування пункту 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 до спірного періоду не є наданням йому зворотної дії в часі.

Безпідставними є й посилання апелянта на обмеженість фінансування та умови воєнного стану, оскільки Верховний Суд, зокрема в постановах від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21 та від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24, наголошував, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23, стосуються правомірності зменшення розміру щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист.

Натомість у цій справі спір стосується невиплати індексації як складової грошового забезпечення, право на яку у спірний період було гарантоване чинним законодавством і законодавцем не обмежувалося, а тому наведені висновки до спірних правовідносин не застосовуються.

Так само не є релевантними висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, оскільки вони стосуються можливості зменшення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, а не виплати основної суми недоплаченого грошового забезпечення.

Доводи апелянта про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам статті 242 КАС України колегія суддів також відхиляє, адже суд першої інстанції навів мотиви, з яких виходив, визначаючи січень 2008 року місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін, і ці мотиви узгоджуються з наведеною практикою Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зазначив, що обов`язок суду обґрунтовувати рішення не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент, а за частиною другою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення лише тоді, коли воно призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що січень 2008 року є місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача за весь спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки пункт 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 застосовується з 01.12.2015, а посадовий оклад позивача з січня 2008 року не змінювався.

Обґрунтованим є і зобов`язання відповідача здійснити виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки Верховний Суд у постановах від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23 та від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24 зазначив, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а тому її нарахування та виплата мають бути проведені з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Колегія суддів також враховує, що позов подано майже через три роки після звільнення позивача з військової служби, у зв`язку з чим перевіряє дотримання ним строку звернення до суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23, виснував, що строк звернення до суду у спорах щодо грошового забезпечення визначається статтею 233 КЗпП України.

За висновком Верховного Суду, правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, тобто до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України в попередній редакції, яка дозволяла звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки спірним є період з 01.12.2015 по 28.02.2018, позивач не пропустив строку звернення до суду з вимогами щодо індексації грошового забезпечення за цей період, а підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про компенсацію втрати частини доходів учасниками справи не оскаржується, а висновок суду в цій частині узгоджується з тим, що за статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата компенсації провадиться в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 580/14163/25 за позовом ОСОБА_1 до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України, Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 580/14163/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова