Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №580/13102/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13102/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 , треті особи: військова частина НОМЕР_6 , військова частина НОМЕР_7 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 , військової частини НОМЕР_5 , треті особи: військова частина НОМЕР_6 , військова частина НОМЕР_7 , в якому просить:

- визнати протиправними відмови військових частин НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_1 у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період проходження служби з 14.03.2022 по 25.05.2023 у військових частинах НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_1 у здійсненні ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії у розмірах, визначених на відповідний календарний рік, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та проведенні їх виплати, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військові частини здійснити на користь ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період проходження служби з 14.03.2022 по 25.05.2023 у військових частинах НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_1 , а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії у розмірах, визначених на відповідний календарний рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати військові частини НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_1 здійснити на користь ОСОБА_1 виплату належних на основі проведеного перерахунку коштів, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі - 119 372, 23 грн;

- зобов`язати військові частини скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в інтересах ОСОБА_1 оновлені довідки про розмір грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України 704 від 30.08.2017, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2022, з 01.01.2023, та видати вищезазначену довідку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі протиправно не здійснили перерахунок його грошового забезпечення 14.03.2022 по 25.05.2023, а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, позивачем зазначено, що відповідач безпідставно не здійснив нарахування та невиплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 31.12.2022.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними відмови військової частини НОМЕР_9 та військової частини НОМЕР_1 у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку і виплаті грошового забезпечення за період проходження служби з 14.03.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії у розмірах, визначених на відповідний календарний рік, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_9 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 14.03.2022 по 09.12.2022, а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії у розмірах, визначених на відповідний календарний рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше проведених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження служби з 12.12.2022 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії у розмірах, визначених на відповідний календарний рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше проведених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким залишити позовну заяву без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що 29.05.2023 позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_11 , видано грошовий атестат, знято з усіх видів забезпечення. Тобто, з часу повного розрахунку з військовослужбовцем та надання йому грошового атестату минуло більше двадцяти восьми місяців до часу звернення з позовом до суду через представника (адвоката), що не відповідає процесуальному закону. Повторне звернення адвоката про видачу довідки про доходи не впливає на перебіг строку звернення до суду.

Враховуючи наведене, на думку апелянта, у суду першої інстанції в даному випадку були всі підстави для залишення позовних вимог в частині вимог до військової частини НОМЕР_1 без розгляду.

Крім того, апелянт щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 12.12.2022 по 19.05.2023 із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум, апелянт зазначає, що прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, визначений статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2018 рік”, а тому під час розрахунку посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, застосуванню підлягає саме сума в розмірі 1 762 гривні. Зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 правильно здійснено розрахунок та виплату грошового забезпечення позивача.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 та від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 , призначено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від ОСОБА_1 до суду 01.04.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Як вбачається з фактичних обставин справи, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у структурних підрозділах Міністерства оборони України, зокрема, у військових частинах НОМЕР_8 , НОМЕР_12 , НОМЕР_1 .

Позивач 29.07.2025 звернувся до військових частин НОМЕР_8 , НОМЕР_12 , НОМЕР_1 із заявою, в якій просив надати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення за період служби з 14.03.2022 по 25.05.2023 під час проходження служби у військових частинах НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_1 , НОМЕР_11 . При розрахунку посадових окладів та окладів за військовим званням для формування довідки врахувати положення пункту 4 Постанови КМУ №704 у редакції, що діяла до внесення змін Постановою КМУ №103, та виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: на 01.01.2022 року – 2393 грн; на 01.01.2023 року – 2684 грн.

Листом від 23.10.2025 №2051762 військова частина НОМЕР_10 повідомила позивачу, що Додатки 1 і 14 до Постанови КМУ № 704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21.02.2018 на підставі Постанови КМУ № 103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме пункту 4 Постанови КМУ № 704. Тому, у зв`язку з вищевикладеним, відповідно до пункту 4 постанови КМУ №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, підстав для здійснення перерахунку та нарахуванню позивачу суми основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт не вбачається.

Оскільки на думку позивача, відповідачами здійснено виплату позивачу грошового забезпечення 14.03.2022 по 25.05.2023, а також виплачених за вказаний період: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії - без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, не здійснено виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 31.12.2022, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Не погоджуючись із відмовою відповідачів здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Так, враховуючи наявність в апеляційній скарзі відповідача доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду із позовом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)…”.

Колегія суддів зауважує, що за загальним правилом, визначеним у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Так, відповідно до п. 3 розд. І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок №260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, грошовий атестат або довідка про грошові виплати.

Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті (п. 7 розд. ІV Порядку № 260).

Отже, під час звільнення/переведення до подальшого проходження служби військовослужбовцям видається грошовий атестат, у якому зазначаються складові грошового забезпечення із відображенням у числових значеннях у гривні.

Про те, що початком перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19.07.2022 є день ознайомлення військовослужбовця із грошовим атестатом, тобто, письмовим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, з якого позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зазначив і Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, а також Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі № 200/8730/24.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 21.01.2026 у справі №200/8730/24 підкреслив, що він не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак вважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.

У спірному випадку відповідно до наказу від 25.05.2023 №75 згідно пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” нижчепойменованих осіб офіцерського складу Збройних Сил України звільнити з військової служби: ОСОБА_1 , офіцера відділу морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_11 .

У вищевказаному наказі відсутні відомості про розмір отриманого грошового забезпечення за спірний період. Із заявою про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивач звернувся 29.07.2025.

Отримання ж такої інформації позивачем 23.10.2025 та подальше звернення до суду із вказаним позовом 25.11.2025, на переконання суду апеляційної інстанції, у спірному випадку свідчить про те, що позивачем вчинялися активні дії, спрямовані на захист свого порушеного права, у межах тримісячного строку звернення до суду із вказаним позовом, що у сукупності з іншими доказами свідчить про поважність пропуску ним строку звернення до суду із вказаним позовом.

Враховуючи правові висновки Судової палати у справі №460/21394/23 та правову позицію, викладену у постановах Верховний Суд від 28.03.2025 у справі №400/6758/24 і від 10.04.2025 у справі №340/5261/24, суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, пов`язується з моментом отримання позивачем належної та документально підтвердженої інформації про розмір і склад виплат, зокрема з дати отримання відповіді відповідача від 23.10.2025 №2051762 (т.1,а.с.51-52). Оскільки з позовом до суду позивач звернувся 25.11.2025, тобто у межах установленого строку, підстав вважати його пропущеним колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів доходить висновку, що посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року оскаржується військовою частиною НОМЕР_1 в частині задоволення позовних вимог, в силу приписів частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 .

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХП).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців, яка набирала чинності з 01.03.2018.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103).

Пунктом 1 Постанови № 103 передбачено, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття вказаної постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Згідно з п. 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких п.4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, Закон України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Відтак, зазначення у п.4 Постанови №704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а також Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022 рік, 2023 рік для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містить.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, починаючи з 12.12.2022 по 19.05.2023, діяв протиправно.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач визначав розміри посадового окладу позивача та оклад за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Тобто, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення з 12.12.2022 по 19.05.2023, застосував показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2018, замість показника календарного року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення за період проходження служби з 12.12.2022 по 19.05.2023, порушивши вказані вище норми права, чим порушив право позивача на належний розмір грошового забезпечення, що вплинуло і на суми грошового забезпечення, виплачені йому під час звільнення.

Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вказане нарахування також вплинуло на інші види виплат, на які позивач отримав право, зокрема: надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби в розмірі, премії.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі №580/13102/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович