Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №314/4445/26 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4445/26

Провадження № 2/314/2507/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Мануйлової Н.Ю., секретар Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу № 314/4445/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2026 позивачка звернулася з позовною заявою до суду, в якій вказала, що 22.05.2021 Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) між сторонами зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 505.

У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивачка стверджує, що тривалий час сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади Павлівської територіальної громади та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач не допомагає в утриманні дитини, не займається вихованням, не цікавиться належним забезпеченням як батько, який проживає окремо від дитини. Відповідачем подано позов про розірвання шлюбу до Вільнянського районного суду Запорізької області, рішення по цивільній справі № 314/4131/26 на день звернення з даною позовною заявою не ухвалено.

Позивачка зазначає, що у добровільному порядку відповідач коштів на належне утримання спільного сина не надає, досягти домовленості з відповідачем не вдається. Спільна дитина виключно перебуває на утриманні позивачки, яка забезпечує дитину усім необхідним: продуктами, одягом, іграшками, ліками.

Позивачка наразі знаходиться у відпустці по догляду за спільним малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки по догляду за дитиною змушена виконувати за обох батьків, не має змоги працевлаштуватись. Натомість відповідач повністю самоусунувся від свого обов`язку по утриманню та забезпеченню дитини. ОСОБА_1 прагне аби права її дитини були захищені державою у визначений законом спосіб та дитина могла мати найнеобхідніше та належне утримання з боку батька, який проживає окремо, тому просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , від дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Позивачка, її представник в судове засідання не з`явились. 21.09.2026 до суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач у судове засіданні не з`явився, 25.08.2026 до суду подав відзив, у якому, частково погоджуючись із позовними вимогами, зазначив, що визнає обов`язок за ст. 180 СК України утримувати сина до повноліття, та не ставить під сумнів право дитини на належне забезпечення. Однак, твердження позивачки щодо його самоусунення від виконання батьківського обов`язку не відповідає дійсності.

До моменту звернення до суду відповідач добровільно надавав кошти на утримання сина. Періоди, коли допомога ставала нерегулярною, зумовлені об`єктивними фінансовими труднощами, а не небажанням виконувати обов`язок.

Відповідач через свого представника неодноразово намагався узгодити з позивачкою прийнятний розмір регулярної допомоги, однак позивачка з певного моменту припинила відповідати на звернення. Зазначає, що у періоди, коли розмір фінансової допомоги відповідача знижувався, позивачка вдавалася до обмеження спілкування відповідача з сином, відмовляла навіть у наданні фотографій дитини. Розцінює поведінку позивачки як інструмент тиску, пов`язаного виключно з розміром матеріальної допомоги, а не з дійсними інтересами дитини чи об`єктивною неможливістю такої комунікації. Ініціатором обмеження спілкування із сином була саме позивачка. Відповідач не заперечує проти визначення судом розміру аліментів на дитину з урахуванням його реального матеріального становища, підтвердженого довідкою про доходи.

З приводу стягнення аліментів на утримання позивачки стверджує, що позовна заява обмежується посиланням на те, що відповідач є фізично здоровим та працездатним чоловіком, і з цього робить висновок про його спроможність сплачувати аліменти на утримання дружини. Вважає наведене підміною понять: працездатність-це абстрактна здатність працювати, тоді як ст. 84 СК України вимагає доведення фактичної фінансової спроможності, яка встановлюється на підставі реального доходу, обов`язкових витрат і наявних зобов`язань, а не презюмується з самого припущення про стан здоров`я. Крім недоведеності самого факту перебування у відпустці для догляду за дитиною, позовна заява також не містить жодних відомостей про те, чи отримує позивачка соціальну допомогу, пов`язану з доглядом за дитиною, а так само відомостей про будь-які інші джерела доходу. Обов`язок з утримання дитини має пріоритет серед майнових зобов`язань відповідача. Вважає одночасне стягнення аліментів і на дитину і на позивачку таким, що суперечить принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Просив позов ОСОБА_1 до нього задовольнити частково. Позовну вимогу про стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити. У задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів страви, між сторонами 22.05.2021 укладено шлюб, про що Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис № 505, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 01.05.2024 Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Дитина проживає разом із матір`ю, що підтверджується Витягами з реєстру територіальної громади від 13.02.2025, від 10.08.2026.

Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Як встановлено судом, дитина проживає разом із позивачкою, активно розвивається та потребує належного утримання. Позивачка потребує матеріальної допомоги на дитину від відповідача на теперішній час. При визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а також відсутність інформації, що відповідач є непрацездатним та має на утриманні інших осіб.

За приписами ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

За приписами ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини-права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення в суд з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає. Із матеріалів справи вбачається, що домовленості між сторонами щодо утримання малолітнього сина, та утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років не досягнуто, а отже аліменти на утримання дитини та позивачки у відповідності до вимог Глав 9 та 15 СК України підлягають стягненню за рішенням суду.

Проаналізувавши встановлені судом обставини справи в контексті вищезазначених правових норм, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у даній частині, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 12.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття, оскільки аліменти саме у зазначеному розмірі сприятимуть забезпеченню гармонійного розвитку дитини, а отже належному забезпеченню її інтересів.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з такого.

Верховний суд у постанові від 02.10.2019 у справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Вимогами ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

СК України не встановлює максимальний розмір аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. У першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Водночас, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Відповідачем надано суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року до червня 2026 року, відповідно до якої за цей період йому виплачено загальну суму доходу в розмірі 66489,94 грн (заробітна плата та суми пенсійних внесків в межах недержавного пенсійного забезпечення).

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає за можливе задовольнити частково вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дружини, та стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подачі позову-12.08.2026 і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України із відповідача в дохід держави за вимогою про стягнення аліментів на утримання дитини необхідно стягнути судовий збір в сумі 1064,90 грн.

За позовну вимогу про стягнення аліментів на утриманні матері до досягнення дитиною трирічного віку, враховуючи те, що згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, те, що позовна вимога задоволена на 75%, а також те, що позовна заява подана в електронній формі, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в сумі 798,68 грн. (1331,20 х75):100= 998,40х0,8).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 142, 261, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільний позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/8 всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 12.08.2026і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1863,58 грн.

Допустити негайне виконання в межах суми за один місяць відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

21.09.2026