Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №309/3593/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3593/26

Провадження № 3/309/895/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Ткач О.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, відомості про місце праці відсутні, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ,

за ст.122-4 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №762082 від 03 вересня 2026 року, 05 серпня 2026 року біля 07 год. 50 хв. у м.Хуст по вул.Жайворонкова біля будинку 64А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки МАН д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, не вибрав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №762082 від 03 вересня 2026 року, 05 серпня 2026 року біля 07 год. 50 хв. у м.Хуст по вул.Жайворонкова біля будинку 64А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки МАН д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, не вибрав безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 , та залишив місце пригоди, чим порушив п.2.10.а. ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122-4 КУпАП.

Особа, щодо якої вирішується питання до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Кричфалушій І.І. в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 за ст.122-4 та ст.124 КУпАП не визнав, вказав, що вищезгаданий автомобіль не пошкоджував, пояснив, що 05 серпня 2026 року приблизно о 08:15 год. ранку він їхав з дому по вул.Жайворонковій, і бачив припаркований автомобіль який вже був із пошкодженнями, об`їхав його по центральній дорозі і поїхав далі по роботі; також наголосив, що у разі контактування його автомобіля з автомобілем марки Volkswagen Touareg були б набагато більші пошкодження та в інших місцях, оскільки рама його вантажного автомобіля має висоту більше одного метра. Захисник окремо наголосив на тому, що жодних пояснень сторонніх осіб, в тому числі і потерпілої сторони, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у матеріалах справи немає, як і відсутні будь-які записи відеокамер, які б це підтверджували. Також вказав на те, що протоколи про адміністративні правопорушення складені із порушенням вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Також звернув увагу суду на те, що при складанні адміністративних протоколів ОСОБА_1 зі схемою місця ДТП не ознайомили.

Заслухавши особу, щодо якої вирішується питання до адміністративної відповідальності , та його захисника, дослідивши протоколи та додані до них матеріали, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 124 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Ст. 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 додано схему місця ДПТ, пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , відеозапис з нагрудної боді камери№9051/2.

Дослідивши наявну в матеріалах справи схему дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2026, суд приходить до висновку про її неінформативність, неповноту та неможливість покладення в основу судового рішення з огляду на таке.

Відповідно до вимог п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, схема ДТП є графічним зображенням місця події, яке повинно містити фіксацію всіх першочергових даних, необхідних для об`єктивного з`ясування обставин пригоди.

У вказаній схемі ДТП місить лише графічне зображення місцезнаходження автомобіля марки Volkswagen Touareg д.н.з. НОМЕР_2 , однак не містить відображення точки зіткнення, не локалізовано місце удару.

Суд вважає, що додана до протоколу схема дорожньо-транспортної пригоди носить імовірнісний характер, не відповідає критеріям повноти, належності та достовірності доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, а тому не може бути належним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення.

У поясненнях ОСОБА_3 вказує лише на те, що її автомобіль було пошкоджено, при цьому суд зауважує, що у останньому рядку пояснень почерком під іншим нахилом та ручкою іншого відтінку чорнила дописано фразу «до даної дтп можливо причетний тз з номерним знаком 5267 інші невідомо», а відтак такі пояснення сприймаються судом критично.

Також у матеріалах справи міститься диск із відеозаписом із нагрудної боді камери№9051/2, на якому лише зафіксовано складення обох протоколів щодо ОСОБА_1 , при цьому на відеозаписів зафіксовано, що останній не визнає свою вину, вказуючи, що не вчиняв дпт, та відповідно не залишав його місце вчинення.

Інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому, суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, була висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність у суду права відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та ст.122-4 КУпАп, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.33, 38, ст. 124, ч. 1 ст. 247 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП, ст.124 КУпАП закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Хустського

районного суду: Ткач О. О.