Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №307/3670/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3670/26

Провадження № 2-а/307/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Бряник М.М.,

секретар судового засідання – Бабинець Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Панфілов П.Г. до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Панфілов П.Г. звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача посилається на те, що постановою інспектора Рахівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області серії ЕНА N? 7848600 від 08.09.2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за те, що 08.09.2026 року, біля 11 год. 54 хвилини, в с. Ділове, Рахівського району, по вулиці Центральній, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, не скористався паском безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 ПДР України «порушення правил користування ремнями безпеки» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП .

ОСОБА_1 вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Вказує, що 8.09.2026 року ОСОБА_1 на рейсовому автобусі GEGA.BUS здійснював рейс з м. Праги в м. Рахів. Коли проїжджав с. Ділове, це було біля 11 години 50 хвилин. На стаціонарному блок посту був зупинений працівником державної прикордонної служби для перевірки документів у пасажирів, які перевозилися. Зупинився, вийшов із-за керма та відкрив бокові двері автобуса. Після перевірки документів працівником прикордонної служби ОСОБА_1 знову сів за кермо і мав намір продовжити рух однак знову був зупинений працівником поліції. Причина зупинки для нього стала дивною, оскільки жодних пунктів «Правил дорожнього руху України» не порушував. Він зупинився на правому узбіччі та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Працівник поліції, який підійшов до автобуса сказав, що водій не був пристебнутий паском безпеки, при цьому він не представився і не повідомив причину запинки транспортного засобу. На це ОСОБА_1 відповів, що такого не може бути так він, після того як сів за кермо і продовжив рух, тобто на момент зупинки був пристебнутий паском безпеки. З цих причин, між ними виник спір, ОСОБА_1 наполягав, щоб працівник поліції надав докази правопорушення, а саме фото чи відеозапис, однак він цього так і не зробив і на його думку працівник поліції безпідставно виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУПАП.

Викладеного у постанові серії ЕНА №7848600 від 09.09.2026 року адміністративного правопорушення він не вчиняв, а також працівником поліції який виніс вказану постанову не наведено жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення та не роз?яснено його права передбачені ст. 286 КУпАП. У постанові, він відмовився ставити свій підпис так, як не був згідний з правопорушенням. Вважає, що поліцейський незаконно розглянуто справу на місці, чим позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими статтею 286 КУпАП, порушено вимоги процедури розгляду справи, установленої статтями 278-279 КУпАП, у працівника поліції відсутні докази вини ОСОБА_1 , а тому відсутній склад правопорушення, у зв`язку з чим вважає, що вказана постанова підлягає до скасування.

Стверджує, що поліцейський навіть не провів розгляду справи, а саме: не представився, не оголосив, яка справа підлягає розгляду, не роз?яснив права і обов?язки, не провів дослідження доказів, та не запитав про наявність чи відсутність клопотань, а тому розгляд справи взагалі не відбувся. В матеріалах адміністративної справи відсутні докази, щодо підтвердження його винуватості, а отже у зв?язку із цим, лише одна постанова та/або рапорт поліцейського не може бути однозначним доказом вини правопорушника.

Враховуючи наведене, представник просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7848600 від 08.09.2026 року, винесену інспектором Рахівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.09.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві.

01.10.2026 року представник відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Готра Г.Ю. надіслала до суду відзив на позовну заяву. Вказує, що поліцейським Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області капралом поліції Рухніцьким В.В. було виявлено правопорушення, вчинене позивачем внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА №7848600 від 08.09.2026 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Зазначає, що на місці вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було здійсненно відеофіксацію події, яка є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністратвині правопоуршення , Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, а тому посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в є безпідставними. У зв`язку з вищенаведеним, просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Панфілов П.Г. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися та 01.10.2026 року, представник позивача подав заяву, в якій просить справу розглянути у його та позивача відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет, в судове засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву від 01.10.2026 року представник відповідача просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

За таких обставин, суд на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копії оскаржуваної постанови серії ЕНА №7848600 від 08.09.2026 року вбачається, що 08.09.2026 року о 11 год. 54 хв. в с. Ділове, вулиця Центральна, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не скористався паском безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3. "в" Правил дорожнього руху – порушення правил користування ремнями безпеки, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 510 гривень.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 2.3 «в» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, встановлено, що на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина 5 ст. 121 КУпАП передбачає, що порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, під час розгляду даної категорії справи необхідно встановити чи здійснювався позивачем рух на транспортному засобі будучи непристебнутим ременем безпеки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 року за № 1395, встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7848600 від 08.09.2026 року, зазначено, що 08.09.2026 року о 11 год. 54 хв. в с. Ділове, вулиця Центральна, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не скористався паском безпеки.

На підтвердження вини водія , відповідачем до відзиву додано відеозапис з місця події, з якого судом встановлено, що у момент зупинки поліцейський робить зауваження водію про те, що той не пристебнутий ременем безпеки. У відповідь на це водій заперечує таке та підтягує наявний на його грудях ремінь чорного кольору рукою, тим самим демонструючи те, що він пристебнутий цим ременем безпеки. При цьому, з вказаного відеозапису не можливо встановити, що наявний на грудях водія чорного кольору ремінь не є паском безпеки або ж являється іншим, відмінним від ременя безпеки, предметом, що спростовує твердження відповідача про порушення водієм п.2.3 п.п."в" правил дорожнього руху.

Після цього на 00:01:33 хв. відеозапису, водій виходить з транспортного засобу, після чого працівник поліції, не розяснюючи водію передбачених ст. 268 КУпАП прав, одразу починає складати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Вказані обставини в порушення вимог ст. 280 КУпАП згідно якої, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: навність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, працівником поліції враховані не були.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити у діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови, відповідачем не спростовані. До відзиву не додано будь-якого доказу наявності порушення ОСОБА_1 п.2.3 "в" ПДР України, а долучений до матеріалів справи відеозапис допущення водієм таких порушень достовірно, не доводить.

Суд погоджується із доводами позивача, про те, що відповідачем, не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 251 КУпАП.

Таким чином, як встановлено під час розгляду справи працівником поліції, яким винесено оскаржувану постанову, дані норми Закону виконано не було та обставини наявність яких заперечував позивач були залишені поза увагою, а відтак не з`ясовано, чи дійсно такі обставини мали місце.

Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем порушення визначеного ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечує, то відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд враховує висновки, які викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

Натомість, допущені під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушення та відсутність доказів його вини у вчиненні такого залишають сумнів та вказують на недоведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Оскільки не доведена вина особи, на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Між тим, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України як належний і допустимий доказ, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, та не спростовується відповідачем.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підставний, оскільки відповідачем не надано доказів, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскаржувана постанова винесена за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, а тому її слід скасувати, а справу закрити.

У своїх позовних вимогах позивач просить також оскаржувану постанову визнати протиправною.

Разом із цим, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки положеннями ст. 286 КАС України не передбачено можливості ухвалення рішення про визнання протиправною оскаржуваної постанови, тому суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року у справі №10-р(ІІ)2026, Конституційний Суд визнав таким, що відповідають Конституції України (є конституційним), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Також Конституційний Суд у зазначеному рішенні зазначив, що у сфері адміністративної відповідальності Закон України «Про судовий збір» прямо встановлює лише один спеціальний випадок справляння судового збору - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» не містить припису, який визначав би ставку судового збору за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином вирішуючи питання розподілу судових витрат, у відповідність до ст. 139 КАС України, суд вважає, що оскільки сплата судового збору при зверненні до суду з позовом при оскаржені постанови у справі про адміністративне правопорушення діючим законодавством не передбачена, тому підстав для стягнення з відповідача судового збору немає.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7848600 від 08.09.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 40108913, яке знаходиться за адресою: вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, 88000.

Головуючий Бряник М.М.