Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №303/2630/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2630/26

2/303/1155/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Гутій О.В.

за участю секретаря судових засідань Олесінь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на її користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 73 989,56 гривень та судовий збір.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 листопада 2026 року о 18 годині 20 хвилин на автотрасі «Киів-Чоп» М-06 774 км-20 м сталася ДТП за участю позивача, яка керувала автомобілем BMV 330 ХІ» держ. номер НОМЕР_1 та відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем VOLVO XC 90 держ. номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі внаслідок чого сталося зіткнення.

В результаті ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Мукачівського міськрайонного суду від 04.12.2025 року по справі № 303/9151/25 відповідача визнано виним у вчинення ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рахунку фактури №ЗМО-000008 від 13.01.2026 року вартість ремонту ТЗ позивача складає 103962 гривень. Страхова компанія відшкодувала частину завданого збитку, а саме 29 972,44 грн. Таким чином сума завданих позивачу збитків складає 79 989,65 гривень.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 73 989,56 гривень та судовий збір.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

31 липня 2026 року представником відповідача подано відзив, у якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована, а позивач погодила зі страховиком розмір страхового відшкодування у сумі 29 972,44 грн., у зв`язку з чим, на думку відповідача, підстави для подальшого стягнення коштів із нього відсутні. Також відповідач послався на неналежність його як відповідача у межах страхової суми та зазначив, що наданий позивачем рахунок-фактура не підтверджує фактичного понесення витрат на ремонт і не є належним доказом розміру шкоди. Крім того, відповідач просив стягнути з позивача 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про поновлення строку на його подання.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що про наявність цивільної справи відповідачу стало відомо 14 липня 2026 року після отримання інформації про справу через мобільний застосунок «Дія». 21 липня 2026 року представником відповідача подано заяву про надання доступу до матеріалів електронної справи, який було надано 22 липня 2026 року. Після ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача було підготовлено та подано відзив на позовну заяву.

При цьому судом встановлено, що направлена на адресу відповідача копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Враховуючи наведені обставини, з метою забезпечення права відповідача на захист та дотримання принципу змагальності сторін, суд вважає причини пропуску строку на подання відзиву поважними, а тому поновлює відповідачу строк на подання відзиву та враховує його доводи і додані до нього докази при вирішенні справи по суті.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 листопада 2026 року о 18 годині 20 хвилин на автотрасі «Киів-Чоп» М-06 774 км-20 м сталася ДТП за участю позивача, яка керувала автомобілем BMV 330 ХІ» держ. номер НОМЕР_1 та відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем VOLVO XC 90 держ. номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі внаслідок чого сталося зіткнення.

В результаті ДТП транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Мукачівського міськрайонного суду від 04.12.2025 року по справі № 303/9151/25 відповідача визнано виним у вчинення ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова набула законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В зв`язку з наведеним, вина відповідача в скоєнні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ч.2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкоду, заподіяну в результаті ДТП майну потерпілого, становить шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Разом з тим, у випадках, коли цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, застрахована, деліктні правовідносини поєднуються із відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обгрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Цивільно –правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СК «АРКС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 231460252, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб у розмірі 250000 гривень, а також за договором страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № NTRWGLZ від 08.08.2025 року, яким встановлено страхову суму у розмірі 1000000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку. Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов`язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення. Потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи, втрачає право на звернення до страховика відповідальної особи за отриманням страхової виплати. Потерпіла особа, яка не скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика відповідальної особи, втрачає право на звернення до страховика потерпілої особи за отриманням страхової виплати.

Відповідно до Узгодження суми відшкодування за страховим випадком за договором ОСЦПВВНТЗ страхувальником – позивачем по справі було узгоджено розмір страхового відшкодування у розмірі 29972,44 гривень з НАСК «Оранта».

У підписаному ОСОБА_3 узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими .

Тобто, за змістом вказаного узгодження ОСОБА_3 , діючи добровільно, на власний розсуд погодилася із розміром страхового відшкодування НАСК «ОРАНТА» у сумі 29 972,44 грн. та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до відповідача суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписала указане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 також зазначив, що Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Разом з тим суд зазначає, що навіть за умови наявності у потерпілої особи права на повне відшкодування завданої шкоди, звернення з вимогою до особи, відповідальність якої застрахована, відповідно до статті 1194 ЦК України потребує встановлення фактичного розміру шкоди та наявності різниці між таким розміром і страховою виплатою.

Саме лише посилання позивачки на рахунок-фактуру, який містить іншу вартість можливого ремонту, без надання доказів фактичного проведення таких робіт або належного висновку щодо розміру завданої шкоди, не може свідчити про доведеність заявленого до стягнення розміру збитків.

На підтвердження заявленого розміру шкоди позивачка посилається на рахунок-фактуру № ЗМО-000008 від 13 січня 2026 року.

При цьому, рахунок-фактура за своєю правовою природою є документом, що містить інформацію щодо вартості запропонованих товарів, робіт чи послуг та умов їх оплати, однак сам по собі не підтверджує фактичного виконання ремонтних робіт, їх прийняття замовником та понесення особою відповідних витрат.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано договір про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт, відповідно до якого адвокатом надано відповідачу послуги, пов`язані з консультуванням, ознайомленням з матеріалами справи, підготовкою адвокатських запитів, ознайомленням із матеріалами страхової справи та підготовкою відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер та складність справи, обсяг наданих представником відповідача послуг, кількість підготовлених процесуальних документів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат.

Суд бере до уваги, що справа не відзначається особливою складністю, а заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн є неспівмірним із обсягом фактично наданих послуг та складністю справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 8 000 грн, що відповідатиме критеріям реальності, необхідності та розумності таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.22, 23, 1166, 1167, 1188, 1192 ЦК», ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

Рішення виготовлено 02 жовтня 2026 року.

Головуюча О.В .Гутій