Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №303/7392/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/7392/26

№3/303/1496/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гейруш В.Б., за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Німець О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

- за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

Головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Закарпатській області складено протокол №4543/07-16-07-05 відносно ОСОБА_1 про те, що останній здійснює систематичну господарську діяльність за адресою с. Доробратово Мукачівського району, де функціонує комплекс відпочинку "Літні басейни" та надається ряд послуг: купання в басейні, оренда альтанок, послуги з проживання, реалізація товарів. Також, 06.08.2026 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_1 , яка зі слів допомагає по господарству, реалізувала два пива "Krusovice" ж/б 0,5л 4,2% та два напої "Біола Мохіто" 0,5л на загальну суму 200 грн., чим порушено ст. 50 Цивільного Кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, повідомлявся про дату і місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Німець О.М. підтримала подане нею письмове клопотання про закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на відсутність належних доказів господарської діяльності. Зокрема, матеріали справи не підтверджують, що ОСОБА_1 особисто, систематично та з метою отримання прибутку здійснював підприємницьку діяльність без державної реєстрації, доказів отримання ним коштів за товари чи послуги не надано. Вважає, що податковим органом не дотримано вимог Податкового кодексу України щодо призначення та проведення перевірки, оскільки відповідно до ст. 81 ПК України фактичні перевірки та направлення на них можуть оформлюватися виключно щодо суб`єктів господарювання. У даному випадку у направленні замість конкретної особи вказано абстрактний об`єкт із назвою, без зазначення будь-яких реєстраційих кодів (ЄДРПОУ чи РНОКПП). Окрім цього зазначає, що, посадові особи ДПС не виконали вимоги пункту 81.1 статті 81 ПКУ, залишивши порожніми обов`язкові графи щодо дати, часу вручення та підпису про ознайомлення, що позбавляло їх права розпочинати перевірку. Сам же наказ було винесено на підставі формулювання «наявна інформація», що прямо суперечить вимогам пункту 80.2 статті 80 ПКУ та позиції Верховного Суду, яка вимагає наявності офіційної інформації, переданої від профільних державних органів чи органів місцевого самоврядування, а не сторонніх інтернет-даних. Відповідно до статті 30 Конституції України, ніхто не має права проникати до житла чи іншого володіння особи інакше як за ухвалою суду. Податкові інспектори не мають повноважень проводити огляди чи візити з елементами контрольних заходів у приватній будівлі громадянина, який не веде бізнес; інформація ж з мережі Інтернет, на яку посилаються службові особи, які виконували перевірку, не має жодного відношення до ОСОБА_1 , а вказані в інтернеті дані стосуються зовсім іншого об`єкта; наявність у приватній власності будинку, басейнів чи альтанок є законною і призначена виключно для особистих потреб. Чинне законодавство не передбачає нарахування податків чи визнання діяльності бізнесом лише на підставі площі приміщень чи присутності людей на подвір`ї. Зазначає, що ні в протоколі, ні іншими доказами не доведено та не зазначено, що ОСОБА_1 продавав пиво та інші напої, отримував гроші за надання будь-яких послуг, фактично та систематично, тобто більше трьох разів, здійснював господарську діяльність без реєстрації такої. Щодо самого протоколу про адміністративне правопорушення, то він складений із суттєвими порушеннями вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). У документі згадуються дії іншої особи (дружини), проте її особа належним чином не встановлена і протокол щодо неї не складався, що, на думку захисту, виключає відповідальність ОСОБА_1 .. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП строку, оскільки його складення мало відбутися не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, натомість протокол складено лише через вісім днів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція частини першої статті 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Некомерційною господарською діяльністю є господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 зазначеного Закону суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з абзацами другим та третім ч. 3 ст. 2 вищевказаного Закону суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єктом відповідальності у даному випадку є суб`єкт господарювання. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», де Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Отже, обов`язковою ознакою господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП є не тільки факт надання послуг, а й системний характер таких дій, їх самостійний і ініціативний характер з метою одержання прибутку, що і становить суть господарської діяльності.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення не лише факту здійснення певних дій, пов`язаних із реалізацією товарів чи наданням послуг, а й того, що такі дії здійснювалися саме особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно, систематично та з метою одержання прибутку.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення №4543/07-16-07-05 від 14.08.2026, ОСОБА_1 ставиться у вину здійснення систематичної господарської діяльності за адресою: с. Доробратово Мукачівського району, де функціонує комплекс відпочинку «Літні басейни», а також зазначено, що 06.08.2026 його дружина ОСОБА_2 реалізувала два пива та два безалкогольні напої на загальну суму 200 грн. Разом з тим, сам по собі факт наявності за вказаною адресою комплексу відпочинку, басейнів, альтанок чи інших об`єктів, а також надання окремих послуг не підтверджує того, що саме ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність без державної реєстрації. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснював продаж товарів, отримував кошти за надані послуги або іншим чином безпосередньо здійснював господарську діяльність за вказаною адресою. Натомість, у протоколі зазначено, що 06.08.2026 реалізацію напоїв здійснила дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . При цьому доказів того, що зазначені кошти були отримані саме ОСОБА_1 , або що він організував чи здійснював вказану реалізацію товарів, матеріали справи не містять. Також у матеріалах справи відсутні належні докази систематичного характеру діяльності ОСОБА_1 , не встановлено конкретних епізодів здійснення ним продажу товарів, надання послуг чи отримання за це коштів, які б у своїй сукупності свідчили про регулярне здійснення ним господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП докази оцінюються органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, обов`язок щодо встановлення обставин, які свідчать про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, покладається на орган, який склав протокол. При цьому висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, зокрема фактичного здійснення ним самостійної та систематичної господарської діяльності без державної реєстрації. Сам факт реалізації 06.08.2026 року напоїв іншою особою - ОСОБА_2 , яка відповідно до протоколу є дружиною ОСОБА_1 , без встановлення її зв`язку з господарською діяльністю саме ОСОБА_1 , не є достатнім доказом здійснення останнім господарської діяльності без державної реєстрації. Крім того, матеріали справи не містять розрахункових документів, чеків, квитанцій або інших доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 коштів від реалізації товарів чи надання послуг, а також доказів здійснення ним такої діяльності систематично.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Отже, докази повинні бути настільки переконливими, що сумнівів при розгляді справи не повинно бути, а якщо вони є, то повинні тлумачитись тільки на користь особи, відносно якої вирішується питання щодо притягнення до відповідальності.

Таким чином, зі змісту адміністративних матеріалів не вбачається вчинення ОСОБА_1 дій, які б містили склад правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП.

За таких обставин, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 ч.1 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 164, 247 п.1 ч.1, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду В.Б.Гейруш