Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №299/2301/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2301/26

Номер провадження 2/299/1137/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Вашкеба С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Виноградів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 25.05.2026 подало вказаний позов до суду.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути із відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №1703454 від 21.03.2020 у розмірі 24469,10 грн, судові витрати (судовий збір 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу 8000 грн).

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 21.03.2020 відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали Договір про споживчий кредит №1703454 у електронній формі, підписаний позичальником електронним підписом (одноразовий ідентифікатор), за умовами якого відповідач отримав 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором. Проте, відповідач своєчасно не повертав кредит та не сплачував проценти за користування кредитом, комісію. Утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість становить 24469,10 грн, а саме за тілом кредиту 6612 грн, прострочена заборгованість за процентами у сумі 15757,10 грн, за комісією 2100 грн.

25.08.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги 50-МЛ. Відповідно до умов Договору відбулося відступлення права вимоги і за Договором про споживчий кредит №1703454 від 21.03.2020.

Позивач надав суду докази направлення копії позову із додатками відповідачу на адресу АДРЕСА_1 .

Суд на виконання вимог ст.187 ЦПК України отримав інформацію із Єдиного державного демографічного реєстру, за якою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , дата зняття 30.04.2024. Отримана судом інформація не дала можливості встановити адресу реєстрації місця проживання відповідача, провадження у справі відкрито, а судові повідомлення направлені відповідачу за адресою, що повідомлена позивачем у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), крім того, оголошення про виклик відповідача опубліковане на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Суд розглянув клопотання позивача та постановив Ухвалу про витребування доказів відповідно до формулювання прохальної частини клопотання. Витребувано від АТ «А-Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 коштів у сумі 7000 грн у період із 21.03.2020 по 28.03.2020.

На виконання Ухвали суду про витребування доказів АТ «А-Банк» надав 18.06.2026 відповідь про те, що не банк не має змоги надати запитувану інформацію стосовно особи НОМЕР_2 , оскільки за наданими відомостями не вдалося ідентифікувати вказану особу. Банк просить перевірити надані до Банку відомості на предмет коректності, а також за можливості надати серію та номер паспорта або ідентифікаційний номер.

Суд перевірив зміст клопотання позивача про витребування доказів та констатує, що зміст Ухвали суду відповідає заявленому позивачем клопотанню. Позивач просив надати інформацію стосовно банківської картки без прив`язки до особи власника картки. Позивач не конкретизував чи належить картка відповідачу, чи третій особі. Втручатися у процедуру забезпечення доказів суд не вправі.

Відзив не подано.

Позивач клопотав розглядати справу без участі його представника.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Відповідачу судова повістка не вручена через відсутність адресата за вказаною адресою. Причин неявки не повідомлено. Клопотань не надійшло.

Тому, відповідно до порядку, встановленого ст.ст. 280-282 ЦПК України суд, враховуючи, що позивач не заперечує щодо такого вирішення справи, провів заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані позивачем письмові докази, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 21.03.2020 відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали Договір про споживчий кредит №1703454.

Договір укладено та підписано у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», підписаний позичальником електронним підписом (одноразовий ідентифікатор). Цей договір є договором приєднання та зміст Договору становлять сам Договір та Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».

Відповідно до умов Договору про споживчий кредит № 1703454 (індивідуальна частина), копія якого надана суду, кредитор надає відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн на засадах строковості (строком на 15 днів із 21.03.2020, дата повернення кредиту, сплати процентів та комісії - 05.04.2020), поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти, сплатити комісію та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту.

Умовами договору встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 2100 грн одноразово (30% від суми кредиту).

Умовами договору встановлено Проценти за користування кредитом, які становлять 3 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом – 3150 грн за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Ставка фіксована.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за Договором про споживчий кредит банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за Договором про споживчий кредит застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі. Договір про споживчий кредит, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Щодо погодження порядку та способу надання кредиту

Пункт 2.1 Договору про споживчий кредит мав визначати спосіб надання кредитних коштів. Однак відповідний пункт договору не містить завершеного погодження сторін. Його зміст викладено таким чином: «Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом .».

Отже, безпосередньо з тексту договору неможливо встановити, у який саме спосіб сторони погодили надання кредиту: шляхом безготівкового переказу коштів чи шляхом їх видачі готівкою. Так само договір не містить визначення банківського рахунку або іншого платіжного інструменту, на який у разі безготівкового надання кредиту мали бути перераховані кредитні кошти.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, порядок та умови надання кредиту.

Таким чином, погоджений сторонами порядок надання кредиту є складовою обов`язкового змісту договору про споживчий кредит. У цьому випадку відповідна умова договору фактично не сформована, оскільки з пункту 2.1 неможливо встановити спосіб, у який кредитодавець повинен був виконати свій обов`язок з надання кредитних коштів.

При цьому судом досліджено не лише текст Договору про споживчий кредит, а й інші докази, подані позивачем, з метою встановлення того, чи був спосіб надання кредиту погоджений сторонами в іншій формі або чи містять такі докази відомості, які дозволяють встановити погоджений сторонами порядок надання кредитних коштів.

За результатами дослідження доказів суд встановив, що жоден із поданих позивачем документів не містить відомостей про погодження сторонами конкретного способу надання кредиту — готівкою або шляхом безготівкового переказу, а в останньому випадку — про рахунок чи інший платіжний інструмент, на який кредитні кошти мали бути перераховані.

Щодо доказів фактичного надання кредитних коштів

Встановлення факту укладення договору саме по собі не свідчить про виконання кредитодавцем його обов`язку з фактичного надання кредитних коштів. Для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредит необхідно встановити, що кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання кредиту відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання цього обов`язку позивач подав копію платіжного доручення № 16912553 від 2020 року, відповідно до якого платником зазначено ТОВ «Мілоан», а отримувачем — ОСОБА_1 . У платіжному документі зазначено переказ коштів у сумі 7000 грн згідно з договором № 1703454 на картку, номер якої закінчується цифрами «239».

За клопотанням позивача суд витребував у Банку інформацію щодо надходження на рахунок, пов`язаний із банківською карткою, зазначеною у відповідному клопотанні, грошових коштів у сумі 7000 грн у період з 21.03.2020 по 28.03.2020.

У відповідь Банк повідомив, що ідентифікувати особу, якій належав відповідний рахунок/платіжний інструмент, не вдалося.

Отже, подані позивачем докази не дають можливості достовірно встановити, що 7000 грн були фактично отримані відповідачем чи іншою особою на бажання відповідача.

Крім того, навіть за умови встановлення факту здійснення безготівкового переказу зазначеної суми, сам по собі платіжний документ не підтверджує, що таким способом кредитодавець виконав обов`язок з надання кредиту саме у порядку, погодженому сторонами, оскільки договір не містить погодженого способу надання кредитних коштів.

Додатково суд звертає увагу, що номер картки, зазначений у платіжному документі (закінчується цифрами «239»), не є тотожним номеру картки/рахунку, щодо якого позивач просив суд витребувати банківську інформацію (закінчується цифрами «2398»). Відповідно, надані докази не усувають сумнівів щодо ідентифікації платіжного інструменту, на який, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, та його належності саме відповідачу.

Таким чином, позивач не довів належними та достатніми доказами сукупність обставин, необхідних для висновку про належне виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання відповідачу кредитних коштів за Договором про споживчий кредит.

Отже, у договорі про споживчий кредит сторони не погодили порядок та спосіб надання кредитних коштів, хоча така умова належить до обов`язкового змісту договору відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За відсутності погодженого сторонами порядку надання кредиту суд позбавлений можливості встановити критерії, за якими має оцінюватися належність виконання кредитодавцем його обов`язку щодо надання кредитних коштів. Подані позивачем докази також не дають можливості достовірно встановити факт отримання відповідачем 7 000 грн та, крім того, не підтверджують, що зазначений позивачем спосіб перерахування відповідає погодженому сторонами порядку надання кредиту.

За таких обставин позивач не довів належного виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту, а відтак не довів виникнення у відповідача обов`язку з повернення саме цієї суми кредиту та виконання пов`язаних із нею платіжних зобов`язань.

З огляду на це вимоги позивача, які ґрунтуються на твердженні про виникнення у відповідача обов`язку повернути кредитні кошти, суд не вважає доведеними.

Тому, позов про стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, комісією відповідно до умов Договору про споживчий кредит №1703454 – задоволенню не підлягає.

Суд перевірив обставини позову в частині переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача.

Суд встановив, що 25.08.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги 50-МЛ. Відповідно до умов Договору відбулося відступлення права вимоги і за Договором про споживчий кредит №1703454 від 21.03.2020.

Подані на підтвердження цієї обставини копії документів суд визнав належними доказами, допустимими, а їх достовірність не викликала у суду обґрунтованих сумнівів. Сукупність цих доказів є достатньою для підтвердження тих обставин, на підтвердження яких ці докази подані.

Водночас сам по собі факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача не свідчить про наявність, дійсність чи обґрунтованість такої вимоги. Перехід права вимоги в порядку цесії не створює нового права, якого не існувало у первісного кредитора, а передбачає перехід до нового кредитора вже існуючого права в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивача слід покласти на позивача. Відповідач не заявив про понесення судових витрат.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що є судовими витратами позивача на сплату судового збору.

Позивач заявив про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження подано Договір про надання правничої допомоги, Акт наданих послуг, Детальний опис наданих послуг та кількість затрачених годин. Згідно п.2.3 Договору, вартість наданих послуг за одну Кредитну справу становить 8000 грн. Згідно пункту 6 Акту наданих послуг, клієнт зобов`язаний перерахувати суму на рахунок Виконавця протягом року з дня підписання Акту. Надані документи підтверджують, що позивач зобов`язаний оплатити 8000 грн за надані правничі послуги у справі за позовом до ОСОБА_1 . Суд констатує, що правничі послуги, надання яких підтверджено Актом та Детальним описом, - пов`язані з розглядом даної справи, вартість послуг визначена умовами Договору. Проте, розмір витрат на оплату послуг адвоката є явно неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт і наданих послуг; із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; із ціною позову. Справа є незначної складності та розглядалася у спрощеному позовному провадженні, представник позивача не брав участі у судовому засіданні, адвокат має договір на тривале представництво інтересів позивача у справах про стягнення заборгованості за кредитними угодами, а тому виконані адвокатом роботи та надані послуги є напрацьованими та шаблонними, що значно скорочує витрати часу та обсяг робіт. Вимоги частини 4 ст.137 ЦПК України не дотримано. Тому суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає до розподілу 3000 грн витрат позивача на правничу допомогу, які слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №1703454 від 21.03.2020 у розмірі 24469,10 грн – відмовити.

Судові витрати позивача на сплату судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн – покласти на позивача.

Відповідач може подати до суду, який розглянув справу, заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, четвертий поверх;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Головуючий Кашуба А. В.