Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №297/537/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Мартинишин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця, третя особа Батівська селищна рада Берегівського району Закарпатської області про скасування державної реєстрації права власності Львівської державної залізниці на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером майна 7004141 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, з одночасним припиненням права власності Львівської державної залізниці на квартиру. Просить захистити її можливість зареєструвати власне право на підставі рішення селищної ради від 20 вересня 2024 року № 987 і свідоцтва від 11 листопада 2024 року.

На обґрунтування позову вказує, що рішенням селищної ради від 23 листопада 2005 року №395 її чоловікові ОСОБА_3 видано ордер на спірне житло для сім`ї з трьох осіб. Після смерті чоловіка селищна рада передала квартиру їй у приватну власність. У старому Реєстрі прав власності виявила запис від 17 грудня 2004 року за Львівською державною залізницею. У листі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зазначено, що квартира не перебуває на балансі її підрозділів і відомостей про неї немає. Позивачка вважає запис перешкодою для внесення її права до Державного реєстру речових прав.

05.06.2026 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» на належного відповідача Батівську селищну рада Берегівського району Закарпатської області та залучення до розгляду за позовом як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2026 року замінено відповідача у справі, залучено третю особу та призначено підготовче судове засідання на 05 серпня 2026 року.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 серпня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились. При цьому, останній подав заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився. Разом з тим, подав заяву про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76–82, 89 ЦПК України, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_2 27.12.1975 року.

Відповідно до Свідоцтва про Смерть Серії НОМЕР_3 від 28.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається із Рішення Батівської селищної ради від 23 листопада 2005 року № 395, ОСОБА_3 видано ордер на квартиру АДРЕСА_2 .

Спільне рішення керівництва і профкому вагонного депо Ужгород від 28 вересня 2005 року та список до нього підтверджують надання сім`ї квартири загальною площею 54,31 кв. м.

Згідно рішення Батівської селищної ради від 20 вересня 2024 року № 987, встановлено передчу ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 54,4 кв. м, житловою 28,8 кв. м, у приватну власність та визначає її особою, уповноваженою отримати правовстановлювальні документи.

Відповідно до Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 11 листопада 2024 року, видане на підставі рішення Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області №987 від 20.09.2024 року, встановлено,, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , алежить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Інформаційна довідка № 441462363 від 29 серпня 2025 року щодо адреси на АДРЕСА_4 в актуальному Державному реєстрі речових прав відомостей не знаходить, водночас у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний № 7004141, наведено запис № 454 у книзі 4 від 17 грудня 2004 року про право Львівської державної залізниці на ціле майно, загальна площа 54,31 кв. м, житлова 28,8 кв. м. Підстава — договір дарування № 5560 від 21 жовтня 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Н. М. Похил.

Згідно Листа регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 17 жовтня 2025 року № НЮ-1/1/1268н встановлено, що квартира не перебуває на балансі підрозділів філії та відсутня інформація про неї.

Рішення державного реєстратора Лойф О. Г. від 27 квітня 2026 року № 84501684 стосується заяви ОСОБА_2 від 21 квітня 2026 року № 72636695 і встановлює суперечність між правом, заявленим на підставі свідоцтва 2024 року, та зареєстрованим правом Львівської державної залізниці. Відмова у реєстрації підтверджує конкретне порушення інтересу позивачки в оформленні речового права. Рішення реєстратора не вирішує питання, який титул має перевагу.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення про скасування державної реєстрації права має вирішувати й подальшу долю відповідного речового права. Встановивши належну матеріальну підставу його припинення та забезпечивши участь носія права, суд скасовує державну реєстрацію з одночасним припиненням такого права. Обраний спосіб усуває визначену рішенням реєстратора перешкоду без окремого зобов`язання реєстратора вчинити дію.

У відповідності до ст. 41 Конституції Українита ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 319 ч. 1 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права (ст. 391 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Велика Палата Верховного Суду в п.п. 5, 6 своєї постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 зазначила, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19) ухвалення судових рішень, пов`язаних з питаннями державної реєстрації, обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) міститься правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно достатті 11 Закону № 1952-IVдержавний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цимЗаконом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IVвідомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IVу попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Ефективним способом захисту порушених прав є саме скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) .

Приймаючи до уваги, що державна реєстрація квартири за Львівською державною залізницею порушує право власності позивача, суд вважає обґрунтованим звернення до суду за захистом свого порушеного права у обраний ним спосіб, що повністю відповідає вимогамст.16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, у зв`язку із чим слід скасувати рішення про державну реєстраціюправа власності Львівської державної залізниці на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером майна 7004141 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності Львівської державної реєстрації залізниці на неї.

Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про скасування державної реєстрації права власності – задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності Львівської державної залізниці на квартиру АДРЕСА_2 , за реєстраційним номером майна 7004141 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності Львівської державної реєстрації залізниці на неї.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Суддя Іван ІЛЬТЬО