Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №297/2823/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/2823/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000236 від 28.05.2025 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв, вказівками та наданням засобів незаконному переправленні через державний кордон України громадян України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_3 , за наступних обставин.

Так, у кінці травня 2025 року однак не пізніше 26.05.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_6 за грошову винагороду погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.

У свою чергу за вказівкою невстановлених слідством осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 26.05.2025 прибули в село Тересва Тячівського району, де зустрівшись з ОСОБА_6 домовились з останнім, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску за грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США, при цьому ОСОБА_6 в якості авансу отримав від 1500 доларів США.

Надалі, цього ж дня близько 20 години 00 хвилин за вказівкою ОСОБА_6 наданою під час телефонної розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , будучи доставленими в м. Хуст невстановленою досудовим розслідуванням особою здійснили посадку до транспортного засобу Fiat Ulysse реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_4 керуючись спільним злочинним наміром направився з вказаними особами в напрямку с. Дийда Берегівського району, яке в свою чергу знаходиться в безпосередній близькості до Державного кордону України, з метою подальшого їх переправлення через державний кордон, оминаючи при цьому встановлені по ходу руху пости, і використовуючи дані електронної карти, які надходили на мобільний телефон від невстановлених слідством осіб, а прибувши на околицю с. Дийда близько 23 години 30 хвилин здійснив висадку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказавши останнім напрямок руху в бік Державного кордону України, однак останні були затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_5 в безпосередній близькості до державного кордону на відстані 150 м від НОМЕР_2 прикордонного знаку.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України визнав частково та пояснив, що є пенсіонером і періодично підробляє наданням послуг таксі, оскільки потребує додаткових коштів, зокрема для придбання лікарських засобів. 26 травня 2025 року приблизно о 19:00 йому зателефонувала невідома особа з номера, який не був збережений у його телефоні, та запропонувала перевезти пасажирів із м. Хуст до м. Берегове. Вартість поїздки вони погодили в розмірі 4 000 грн. Замовник повідомив, що пасажири мають кошти та розрахуються за перевезення. Погодившись на замовлення, приблизно о 20:20 він прибув до обумовленого місця біля лісотехнікуму в м. Хуст, де до його автомобіля пересіли двоє чоловіків з автомобіля марки «Жигулі» жовтого кольору. Надалі він рухався через Велятино, Виноградово, Підвиноградово, Вилок і Косонь у напрямку м. Берегове. Обвинувачений наголосив, що дорогу з Хуста до Берегова знав, користувався власним знанням маршруту. Під час поїздки пасажири один раз запитали, чи є дорогою блокпости, на що він відповів, що не знає. Цьому запитанню він не надав особливого значення, оскільки, за його словами, пасажири нерідко цікавляться наявністю блокпостів. Надалі чоловіки сиділи на задньому сидінні та розмовляли між собою, однак змісту їхньої розмови він не чув. Прибувши до м. Берегове, він зупинив автомобіль і повідомив пасажирам, що вони приїхали до погодженого місця. Після цього чоловіки попросили підвезти їх ще на декілька кілометрів, на що він погодився. Подальший напрямок руху вказував один із пасажирів. Він не знав цього маршруту, раніше в зазначеній місцевості не перебував та не був обізнаний, що вони прямують до прикордонного населеного пункту. За його словами, відомості про подальший маршрут надходили на телефони самих пасажирів. Після того, висадив їх у погодженому місці та поїхав до дому. Через декілька днів, до нього прибули працівники правоохоронних органів для проведення обшуку. Останній пояснив, що виконував звичайне замовлення з перевезення пасажирів, маршрут йому вказували самі чоловіки, а про їхній намір незаконно перетнути державний кордон України він не знав. Гроші за замовлення він так і не отримав.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, його вина доведена наступним.

Так, однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п.16 ч 1 ст.7 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст.23 КПК).

Відповідно до журналу судового засідання від 13.10.2025 року (т.1 а.с.38-41), судом визначено порядок та обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в тому числі і допит свідків. Свідки в жодне із судових засідань не з`являлися, через що судові засідання неодноразово відкладалися. Такі відкладення саме через неявку свідків відбувалися декілька разів. Судом неодноразово вживались заходи щодо забезпечення свідків в судове засідання, зокрема, неодноразово винесено ухвали про привід до свідків.

Відповідно до повідомлення заступника начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області №150612-2025 від 12.11.2025 року вбачається, що здійснити привід до свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не вдалось можливим, у зв`язку з тим, що останні за місцем проживання відсутні.

Згідно довідки виданої Лазівським старостинським округом № 394 від 11.11.2025 року вбачається, що свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання відсутній та подальше його місце перебування невідоме.

Крім того, відповідно до рапорту ДОП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області №8073-2026 встановлено, що привід щодо свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконати неможливо, оскільки останній за вказаною адресою відсутній та місце його перебування не встановлено.

У зв`язку з вищенаведеним, 22.06.2026 року прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявлено клопотання про дослідження допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , подані ними слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 225 КПК у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо: показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Враховуючи, що свідки в жодне судове засідання не з`явились, незважаючи на вжиті судом заходи для забезпечення їх явки в судове засідання, суд дійшов висновку про неможливість їх безпосереднього допиту під час судового розгляду.

Таким чином, з метою забезпечення повноти, всебічності та неупередженості судового розгляду, а також недопущення втрати доказів, суд визнав за необхідне дослідити журнали судових засідання, а також відповідний технічний носії інформації, якими зафіксовано результати допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ..

Так, дослідженим в судовому засіданні протоколом судового засідання від 29.05.2025 року та DVD-R диском, в порядку ст. 225 КПК України із допитом свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_7 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування даного кримінального провадження пояснив, що мав намір перетнути державний кордон, з метою подальшого виїзду до Чеської Республіки для працевлаштування. Його знайомий на ім`я ОСОБА_9 запропонував організувати такий перетин, запевнивши, що працівники прикордонної служби обізнані із запланованим переходом. За організацію незаконного перетину ОСОБА_9 назвав суму 5 000 доларів США. Спілкування між ними відбувалося через застосунок «WhatsApp». ОСОБА_9 повідомив, що його та брата має забрати таксист на ім`я ОСОБА_10 на автомобілі оранжевого кольору. Зазначений водій забрав їх із дому та відвіз до населеного пункту Тересва. Надалі до них прибув ОСОБА_6 , якому вони передали кошти за незаконний перетин державного кордону, а саме 1500 доларів США, після чого вони поїхали до м. Хуст, де їх забрав інший водій, якого свідок назвав «дядя ОСОБА_6 » на автомобілі марки «FIAT». Під час поїздки водій запевняв, що прикордонники все знають і вони зможуть безперешкодно перетнути кордон, а також пояснив, що потрібно буде йти прямо через поле. Вони приїхали до с. Дийда та водій повідомив, що їм потрібно іти прямо через поле. Згодом їх затримали працівники прикордонної служби. При цьому ОСОБА_7 пояснив, що останньому водію коштів не передавав.

Свідок ОСОБА_8 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування даного кримінального провадження пояснив, що брат зателефонував йому та повідомив про можливість незаконного виїзду за кордон, для чого запропонував приїхати до нього. Надалі їх забрав водій на автомобілі марки «ВАЗ», яким вони поїхали в напрямку м. Хуст. Із Хуста їх перевозив інший водій на автомобілі марки «Fiat» сірого кольору, на якому вони попрямували в напрямку м. Берегове та села Бийгань. Під час руху, їм надсилали геолокації, за якими вони мали пересуватися. Під час поїздки водій запитував, куди необхідно їхати, однак самі пасажири точного місця призначення не знали. Приїхавши до с. Дийда, вони вийшли з автомобіля та попрямували через поле, де їх затримали працівники прикордонної служби. Останній зазначив, що кошти за організацію незаконного перетину кордону передали ОСОБА_6 , тоді як водію він грошей не передавав.

Таким чином, дослідження журналів судових засідань та технічних записів допиту свідків було обумовлено об`єктивною неможливістю їх повторного допиту в судовому засіданні, здійснено з дотриманням вимог КПК України та спрямоване на забезпечене повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження.

Разом з тим, винуватість ОСОБА_4 доводиться, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими.

Так, 28.05.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000236 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до протоколу місця події від 28.05.2025 року, складеного у період з 16 год 40 хв до 16 год 55 хв у приміщенні НОМЕР_3 прикордонного загону за адресою: АДРЕСА_4 , зафіксовано виявлення та вилучення у ОСОБА_8 телефона Realme блакитного кольору із SIM-картами НОМЕР_4 і НОМЕР_5 , IMEI НОМЕР_6 , а у ОСОБА_7 - телефона Tecno сірого кольору із SIM-картою НОМЕР_7 , IMEI НОМЕР_8 .

Протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, проведеного слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області в присутності двох понятих зі свідком ОСОБА_7 , встановлено, що останній впізнав на пред`явленій фототаблиці під фото № 3 особу, яка 26.05.2025 року на транспортному засобі марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 » здійснювала його доставку з н.п. Хуст до н.п. Дийда, під час спілкування проводила інструктаж щодо незаконного перетину, та після прибуття вказала напрямок руху в сторону ДКУ. Згідно довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 на фото № 3 зображений громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками, проведеного слідчим СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області в присутності двох понятих зі свідком ОСОБА_7 , встановлено, що останній впізнав на пред`явленій фототаблиці під фото № 1 транспортний засіб, марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 », на якому рухався 26.05.2025 року з н.п. Хуст до н.п. Дийда. Згідно довідки до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 на фото № 1 зображений транспортний засіб марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Згідно протоколу пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, проведеного слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області в присутності двох понятих зі свідком ОСОБА_14 , встановлено, що останній впізнав на пред`явленій фототаблиці під фото № 1 особу, яка 26.05.2025 року на транспортному засобі марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 » здійснювала його доставку з н.п. Хуст до н.п. Дийда, під час спілкування проводила інструктаж щодо незаконного перетину, та після прибуття вказала напрямок руху в сторону ДКУ. Згідно довідки до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_14 на фото № 1 зображений громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками, проведеного слідчим СВ Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області в присутності двох понятих зі свідком ОСОБА_14 , встановлено, що останній впізнав на пред`явленій фототаблиці під фото № 3транспортний засіб, марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 », на якому рухався 26.05.2025 року з н.п. Хуст до н.п. Дийда. Згідно довідки до протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_14 на фото № 3 зображений транспортний засіб марки «Fiat Ulysse», д.н.з. « НОМЕР_1 ».

Відповідно до протоколу огляду предмету від 01.06.2025 року встановлено, що у мобільному телефоні Realme C21Y, вилученого у громадянина ОСОБА_7 в мобільному додатку WhatsApp зафіксовано контакт « ОСОБА_6 » за номером НОМЕР_9 , інші контакти й дзвінки, повідомлення «скинь локацію», «ало», «все ок», а в галереї - скриншоти електронної карти з маршрутом та позначками поблизу с. Дийда і державного кордону.

Протоколом огляду інформації інтегрованої системи відеоспостереження «Безпечне Закарпаття» від 11 червня 2025 року встановлено, що камерами 26 травня 2025 року в проміжку приблизно з 07:15 до 23:36 неодноразово зафіксовано Fiat Ulysse, номерний знак НОМЕР_1 , під час руху через Бедевлю, Тячів, Хуст, Велику Копаню, Виноградів, Вилок, Берегове та в напрямку с. Дийда. Часова послідовність записів об`єктивно підтверджує маршрут, викладений свідками. Зазначене укладачем протоколу візуальне впізнання водія не є експертним висновком; особа водія встановлюється визнанням ОСОБА_4 факту керування, двома впізнаннями та належністю авто.

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13 червня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу марки «Fiat Ulysse», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_10 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його вилучення.

Згідно протоколу обшуку від 19.06.2025 року та долученим до нього Micro SD вбачається, що обшук проведено в межах наданого дозволу за участю понятих; ОСОБА_4 вручено копію ухвали. У домоволодінні виявлено й вилучено автомобіль «Fiat Ulysse» синього кольору, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_10 , і свідоцтво про його реєстрацію.

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за такими кваліфікуючими ознаками: сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групи осіб, вчиненому з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Із суб`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення вчиняється з прямим умислом.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_4 у тій частині, де він заперечує свою причетність до сприянню незаконного переправлення осіб через державний кордон України, оскільки такі показання спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів. Зокрема, його показання суперечать послідовним та узгодженим між собою показанням свідків, результатам протоколів пред`явлення осіб для впізнання, а також відеозаписам, які об`єктивно фіксують його перебування разом із іншими співучасниками у місці та час, пов`язаних із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 у частині заперечення ним своєї причетності до сприяння незаконного переправлення особи через державний кордон України є недостовірними, спростовуються сукупністю досліджених доказів та не впливають на висновок суду про доведеність його вини.

Отже, досліджені судом письмові докази у своїй сукупності є логічно послідовними, взаємопов`язаними та взаємодоповнюючими, підтверджують одна одну та узгоджуюся із показаннями свідків та що були досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження.

Наведені докази свідчать про те, що саме обвинувачений ОСОБА_4 сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групи осіб, що свідчить про наявність у його діях ознак складу кримінального правопорушення.

Водночас, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достатніх доказів отримання обвинуваченим ОСОБА_4 матеріальної винагороди, а також не доведено корисливого мотиву його дій. Відсутність доказів такої кваліфікуючої ознаки виключає можливість кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, будь-який сумнів щодо існування такої ознаки тлумачиться на користь особи. За відсутності прямих чи непрямих доказів матеріальної вигоди, кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 332 КК України є необґрунтованою.

Суд, здійснюючи всебічне, повне й неупереджене дослідження доказів, дійшов висновку, що версія сторони обвинувачення щодо наявності корисливого мотиву є недоведеною.

Таким чином, на думку суду, обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групи осіб.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 в ході судового розгляду кримінального провадження, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, санкція ч. 2 ст. 332 КК України, передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 2 (два) роки.

Суд враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, вину не визнав, раніше не судимий, зважаючи на його похилий вік, згідно виписки №18952 із медичної картки хворого №9396, виданої КНП «Тячівська районна лікарня Тячівської міської ради Закарпатської області» має хронічний бронхіт, ускладнений легеневою недостатністю ІІ ступеня, а також цукровий діабет ІІ типу середнього ступеня тяжкості, діабетичну полінейропатію нижніх кінцівок, ішемічну хворобу серця, гірпетонічну хворобу ІІ стадії, приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі ст. 75 КК України, доцільним є звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків відповідно ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останніх про зміну місця проживання.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2025 року, 30 червня 2025 року та 11 серпня 2025 року - скасувати.

Речові докази вирішити в порядку 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти на нього обов`язки, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2025 року, 30 червня 2025 року та 11 серпня 2025 року - скасувати.

Речові докази:

-транспортний засіб «Fiat Ulysse», синього кольору, державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN НОМЕР_10 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - після набрання вироку законної сили повернути останньому, як власнику.

-Мобільний телефон, марки «REDME», блакитного кольору, з сім-карткою Київстар НОМЕР_4 та Водафон НОМЕР_5 , ІМЕІ НОМЕР_6 - повернути ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як власнику.

-Мобільний телефон марки «TECNO 20» сірого кольору, з сім-карткою НОМЕР_7 , ІМЕІ НОМЕР_8 - повернути ОСОБА_7 , як власнику.

Скасувати арешт, накладений на земельну ділянку з кадастровим номером 2124483401:04:003:0075 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1292 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга через Берегівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1