Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №709/22/25 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/22/25

1-кп/709/171/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12024250370002148, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 грудня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с-щі Чорнобай Чорнобаївського (теперішнього Золотоніського) району Черкаської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого оператором у ТОВ «Нова Пошта», неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, депутатом будь-якого рівня, особою з інвалідністю будь-якої групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС та учасником бойових дій не являється, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше несудимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

Відповідно до висновку військово-лікарської комісії КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради» від 23 жовтня 2024 року

№ 2/4406 ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби.

23 жовтня 2024 року ОСОБА_3 , діючи в умовах дії на території України воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ХІ із 05:30 24 лютого 2022 року строком на

30 діб, продовженого Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 470/2024, від 22 листопада 2024 року

№ 779/2024, строком на 90 діб, вирішив стати на злочинний шлях та, діючи з прямим умислом, ухилитися від призову на військову службу під час загальної мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX.

Відповідно до абз. 11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виконавчі органи сільських рад, селищних та міських рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному ч.ч. 3-5

ст. 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Так, у зв`язку з призовом осіб на військову службу за загальною мобілізацією,

22 жовтня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у

с-щі Чорнобай під особистий підпис ОСОБА_3 була вручена повістка про його прибуття до пункту попереднього збору військовозобов`язаних на 16:00 23 жовтня

2024 року для відправки у склад команди Збройних Сил України, у зв`язку з призовом на військову службу під час загальної мобілізації.

Тобто, з моменту вручення повістки військовозобов`язаний ОСОБА_3 повинен прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 у с-щі Чорнобай, однак останній в порушення вказаних вище нормативно-правових актів, будучи військовозобов`язаним та придатним за станом здоров`я відповідно до довідки ВЛК від 23 жовтня 2024 року

№ 202 до військової служби, будучи обізнаним про необхідність прибуття за повісткою на 16:00 23 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для призову на військову службу за мобілізацією та подальшої відправки, не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 336 КК України, а саме як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Під час судового розгляду прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Захисник повідомила, що її підзахисний не буде подавати клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки переосмислив скоєне, усвідомив свою відповідальність і готовий її понести.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, не заперечував жодної з обставин, викладених в обвинувальному акті, та просив суд суворо його не карати. Показав, що перебував на роботі, коли керівник повідомила, що до нього приїхали поліцейські. Йому повідомили, що він перебуває у розшуку, та відвезли у ТЦК та СП. Повісток він не отримував, тому що їх надсилали за місцем реєстрації, а він в той час фактично там не жив. Того ж дня він пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до військової служби. Потім йому видали повістку, яку він підписав особисто у присутності працівників ТЦК та СП, де зазначалося, що він має прибути на наступний день на відправку. Проте наступного дня він не прийшов, оскільки все відбулося дуже швидко і він злякався. На момент мобілізації він не мав бронювання. Тоді бронювали лише водіїв, але керівництво мало намір бронювати і інших працівників. Зараз йому продовжили бронювання вже втретє. Інші працівники також заброньовані. У разі закінчення бронювання він готовий проходити військову службу. На сьогоднішній день бухгалтерія здійснює відрахування 20% його заробітної плати на потреби Збройних Сил України за його заявою.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового засідання, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на викладене суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали, які характеризують його особу, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю. За вчинене кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 підлягає покаранню.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з

ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин; особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який за медичною допомогою до лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не звертався, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше несудимий; обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На виконання вимог абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд бере до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з якою ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, а тому, на думку органу з питань пробації, його виправлення без ізоляції від суспільства можливе. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 є працездатною особою та працює на посаді оператора ТОВ «Нова пошта», яке є підприємством критичної інфраструктури зі статусом критично важливої для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_3 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як заброньований до 10 серпня 2027 року.

Частиною 1 ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Беручи до уваги наведені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення. Водночас суд вважає за можливе у цьому конкретному випадку застосувати ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Звільняючи обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд реалізує свої дискреційні повноваження, беручи до уваги встановлені у справі і викладені вище обставини.

При цьому суд не зменшує актуальності питання виконання військовозобов`язаними, у тому числі обвинуваченим ОСОБА_3 , свого громадянського та конституційного обов`язку із захисту держави.

Разом з тим неможливість економічної підтримки Збройних Сил України беззаперечно ставитиме під загрозу саму оборонну можливість держави, оскільки вона вимагає фінансування. Отже, безперебійна діяльність критичної інфраструктури та захист держави є невід`ємними частинами, між якими слід зберегти справедливий баланс.

При звільненні обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням суд враховує його особу як працівника підприємства критичної інфраструктури, який своє безпосередньою працею має можливість принести користь громаді і державі в цілому.

Водночас суд констатує, що звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він матиме судимість, що тягне за собою негативні юридичні наслідки. Крім того, відповідно до вимог ст. 76 КК протягом наступних 2 років останній повинен буде виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебуватиме під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 залишається військовозобов`язаним та може бути призваний на військову службу під час мобілізації у майбутньому.

Подібні висновки містяться у постанові ККС ВС від 18 лютого 2025 року у справі № 226/1856/23.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 349, 369-371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_3 згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази, а саме: корінець повістки (оригінал) на 1 аркуші, оригінал попередження на 1 аркуші, довідка № 202 на 1 аркуші, витяг з наказу від 24 жовтня

2024 року № 353 на 1 аркуші, витяг з наказу від 24 жовтня 2024 року № 354 на 1 аркуші, поіменний список на 1 аркуші, корінець повістки на відправку на 1 аркуші, що приєднано до матеріалів кримінального провадження, - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1