Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №703/2665/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2665/26

2/703/2050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» через систему «Електронний суд» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року у розмірі 25 895 грн. 94 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 707802089 на суму 8050 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV28QX3. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач зауважує, що перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Під час укладення кредитного договору між первісним кредитором і відповідачем, сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.

23 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 8050,00 грн. на її банківську карту, яку відповідач вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору, шляхом перерахування коштів через банкпровайдер.

В подальшому відповідач збільшила суму кредиту та 25 грудня 2021 року їй перераховано на картку кошти в загальній сумі 1850, грн., у зв`язку з чим сума виданого кредиту становить 9 900,00 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

28.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. В подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання вказаного Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 174 від 22 лютого 2022 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Відтак до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. На виконання вказаного Договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до нього, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

10 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року.

Так, відповідно до Реєстру Боржників б/н від 10 липня 2025 року за Договором факторингу № 10/07/25-Е ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року на загальну суму 25895 грн. 94 коп. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року.

Позивач зауважив, що умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу.

Також позивач вказує, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Крім того, станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язалася вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, остання не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Оскільки відповідач належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 25 895 грн. 94 коп., яка складається з: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15995 грн. 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

За вказаних обставин позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 25 895 грн. 94 коп., а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відкрито провадження по даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - для надання відповіді на відзив. Окрім того, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме інформацію чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка з маскою карти: № НОМЕР_2 , інформацію про зарахування коштів на вказаний картковий рахунок у період з 23.12.2021 року до 28.12.2021 року в сумі 8050,00 грн.; з 25.12.2021 року до 30.12.2021 року в сумі 200,00 грн.; та з 25.12.2021 року до 30.12.2021 року в сумі 1650,00 грн. та повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 ; інформацію чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 , витребувано первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження переказу коштів.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний суд» 02 липня 2026 року, у якому вказала, що не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх частково необґрунтованими. Просила перевірити обґрунтованість та законність нарахованих процентів, штрафів та інших платежів; застосувати наслідки спливу строку позовної давності; зменшити розмір витрат на правничу допомогу та розглянути справу без її участі.

03 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, подана представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахаровою О.І., в якій остання не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві зазначила, що аргументи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності за невиконане зобов`язання.

Щодо строку позовної давності представник позивача вказує, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786 , 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Лише з 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності було поновлено у зв`язку з набранням чинності Законом України № 4434-ІХ, яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було виключено.

З урахуванням наведеного, оскільки прострочення виконання зобов`язання настало у період дії зупинення перебігу позовної давності, відповідний строк не розпочинав свого обчислення взагалі, а його початок слід відраховувати з 04 вересня 2025 року. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Відтак, вказує, що позивач дотримався строків позовної давності та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Натомість твердження відповідача про пропуск позовної давності вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає реальному механізму обчислення строків у період дії карантинних і воєнних обмежень.

Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема розміру відсотків представник позивача вказує, що укладаючи кредитний договір № 707802089 від 23 грудня 2021 року сторони погодили наступні умови: Згідно п. 1.1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 9900 грн 00 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Кредитна лінія надається строком на 27 (двадцять сім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 19.01.2022 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п. 1.7.) Відповідно до п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 605,90 (шістсот п`ять цілих дев`ять десятих) процентів річних, що становить 1,66 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. Згідно з п. 1.9.3, Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Згідно п. 1.12.2 Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п.5.3 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином представник позивача стверджує, що нарахування процентів було здійснено на підставі положень Договору, відповідачка до укладення вищезазначеного Договору, була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами остання підтвердила шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі викладеного просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року у розмірі 25 895 грн. 94 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7000 грн. При цьому розмір заявлений витрат на правничу допомогу вважає співмірним із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом правничої допомоги

05 серпня 2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, зміст яких аналогічний доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву. Окрім того відповідач наголосила, що оскільки розмір нарахованих відсотків за користування кредитом значно перевищує розмір тіла кредиту, такий є надмірною платою за користування кредитом. Відтак просила відмовити у стягненні необґрунтовано нарахованих відсотках, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розумного та співмірного розміру, надати оцінку доводам щодо строку позовної давності.

05 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення у справі, подані представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахаровою О.І., зміст яких аналогічний тим, що наведені стороною позивача у відповіді на відзив.

Також 30 вересня 2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив зміст яких аналогічний доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву та раніше поданих запереченнях на відповідь на відзив.

Учасники розгляду справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та поданій відповіді на відзив просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, в поданих заявах по суті справи просила розгляд справи здійснювати без її участі.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Судом встановлено, що 23 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 707802089 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV28QX3.

Згідно п.1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 9900 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» кредитодавця.

Згідно п.1.3 вказаного договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 8050 грн 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19.01.2022 року.

Згідно п.1.4 вказаного договору позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно п.1.5. вказаного договору загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору.

Згідно п.1.6. вказаного договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання.

Згідно п.1.7 вказаного договору кредитна лінія надається строком на 27 днів від дати отримання Кредиту Позичальником («Дисконтний період»), а саме до 19.01.2022 року.

Згідно п.1.8 вказаного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п.1.9 вказаного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п.п.1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 605,90 процентів річних, що становить 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.п.1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,86 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

п.п.1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Згідно п.1.10 вказаного договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Згідно п.1.12 вказаного договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових Траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

п.п.1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

п.п.1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно п.1.13. вказаного договору проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Відповідно до п. 4.3 договору за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов`язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5.1 договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно п.5.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно п.5.14 договору цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Із дослідженого договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена та згодна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом.

Зокрема, ОСОБА_1 засвідчила, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника (п. 5.10 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач по справі ОСОБА_1 отримала кредитні кошти за договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року в загальному розмірі 9900 грн., що стверджується позивачем у позові та не заперечувалось стороною відповідача у поданому відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Також, з копії платіжного доручення від 23 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у сумі 8050,00 грн. на користь ОСОБА_1 згідно договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Згідно платіжних доручень від 2а грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило що два перекази коштів у сумі 200,00 грн. та в сумі 1650,00 грн. на користь ОСОБА_1 згідно договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Із повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-250810/21730-БТ від 20.08.2025 року, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 24.06.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком емітовано платіжну карту № НОМЕР_4 . На вказаний картковий рахунок в період з 23.12.2021 року по 30.12.2021 були зараховані платіжі у сумі 8050 грн., в сумі 200,00 грн. та в сумі 1650,00 грн., та надано виписку по вказаному рахунку за вказаний в ухвалі суду про витребування доказів період, якою також підтверджено факт зарахування 23.12.2021 року та 25.12.2021 року грошових коштів в загальній сумі 9900 грн. на платіжну картку, що належить відповідачу. Окрім того, підтверджено інформацію що номер телефону НОМЕР_5 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 та у вказаний період був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Зі змісту кредитного договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса місця фактичного проживання, номер мобільного, та електронна адреса. Вказаний Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позичальник ОСОБА_1 23.12.2021 року отримала одноразовий ідентифікатор «MNV28QX3».

Відтак, сторони узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV28QX3».

З наведеного вбачається, що укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

При укладенні кредитного договору відповідач діяла відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

Отже, саме відповідач ініціювала укладення кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не був би укладений.

Свобода договору закріплена у статтях 6 і 627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, кредитор та позичальник взяли на себе зобов`язання виконувати його. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати будь-яку з них такою, що може трактуватися як явно несправедлива у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, таким чином, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За умовами кредитного договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 на строк до 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 договору додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому всі інші умови договору залишились без змін.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У вказаній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата залишена як 28 листопада 2018 року №28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Згідно витягу з реєстру прав вимог №174 від 22.02.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року в розмірі 25466 грн. 28 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15 566 грн. 28 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Розділом 2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року визначено, що ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон Плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом. 1.5 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткові угоди до Договору факторингу № 05/0820-01, якими продовжено строк дії вказаного договору факторингу до 31.12.2022 року та до 30.12.2024 року, відповідно.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року в розмірі 25895 грн. 94 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15995 грн. 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10 липня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року в розмірі 25895 грн. 94 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15995 грн. 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, суд встановив, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року на підставі вищевказаних договорів факторингу та додаткових угод до них.

Судом також встановлено, що умови зазначених договорів факторингу та додаткових угод до них передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Сутність договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно з п. 4.1. цих договорів, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору. Це означає, що фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору.

Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Таким чином відповідно до умов вказаних договорів факторингу та додаткових угод до них, у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в тому числі і до відповідача за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року, який здійснений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 25466 грн. 28 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15 566 грн. 28 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

При цьому з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач жодного погашення заборгованості за договором не здійснювала.

Згідно розрахунку заборгованості, який здійснений ТОВ «Таліон плюс» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року в розмірі в розмірі 25895 грн. 94 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 15995 грн. 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року, вбачається, що після отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування відсотків за договором. Відтак позивач вказує, що розмір заборгованості останньої за вказаним кредитним договором, становить 25895 грн. 94 коп. та складається із простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9900 грн. 00 коп. та простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 15995 грн. 94 коп.

Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року, матеріали справи не містять. Всупереч положень частини 1 статті 81 ЦПК України, відповідачем не надано жодних доказів своєчасного виконання умов кредитного договору, у передбачені ним строки кредит не погашений.

Окрім того, факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем не заперечувався у поданому відзиві, відтак зазначена обставина в силу положення ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню в судовому засіданні.

Правовою підставою заявлених ТОВ «ФК «ЕЙС» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, відповідач істотно порушила умови кредитного договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року та ст.ст.526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у вигляді тіла кредиту в розмірі 9900 грн. є правомірними та підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом, суд вважає, що такі підлягають до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що за умовами кредитного договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року сума кредиту становить 9900,00 грн, строк кредитування 27 днів. Термін повернення кредиту - до 19.01.2022 року.

Таким чином сторонами погоджено строк кредитування 27 днів, тобто до 19.01.2022 року. Договором передбачено умови пролонгації кредитування.

Так, згідно п.1.8 вказаного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Згідно п.1.9 вказаного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

п.п.1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 605,90 процентів річних, що становить 1,66 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

п.п.1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,86 процентів річних, що становить 1,66 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

п.п.1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що на дату закінчення 27-денного строку кредиту (19 січня 2022 року) відповідач не сплатила заборгованість за кредитом та не погасила нараховані відсотки, а отже, відсутні підстави вважати, що строк кредиту було продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 1.8. та п. 1.12.1. цього Договору (автопролонгація не відбулась).

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, та умов пролонгації договору, суд приходить до висновку, що у договорі № 707802089 від 23 грудня 2021 року відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, тобто після 19 січня 2022 року, якою є дата закінчення строку дії договору, доказів пролонгації означеного договору після 19 січня 2022 року матеріали справи не містять та позивачем не надано.

З умов вказаного кредитного договору слідує, що його сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Таким чином, кредитор за договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року, міг нараховувати відсотки виключно в межах строку правомірного користування позичальником коштів, а саме у період строку користування кредитом, який становить 27 днів з дня підписання договору, тобто з 23 грудня 2021 року по 18 січня 2022 року, включно. За вказаних обставин, нарахування відсотків за вказаним договором починаючи з 19 січня 2022 року не ґрунтується на умовах указаного договору та вимогах чинного законодавства України, внаслідок чого є безпідставним.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, судом проведено власний розрахунок суми заборгованості.

Так, за умовами договору № 707802089 від 23 грудня 2021 року сторони погодили строк користування коштами - 27 днів з дня отримання позичальником першого траншу в розмірі 8050,00 грн., таким чином позичальник не мав права нараховувати проценти за користування позикою з 19 січня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором було продовжено (пролонговано), відтак нарахування відсотків слід здійснювати в межах строку дії договору (протягом 27 днів з часу його укладення) за ставкою 2.10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

З урахуванням наведеного, загальна сума відсотків, нарахована в межах строку дії договору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув права вимоги за даним кредитним договором становить 5535 грн. 60 грн, з яких: 338,10 грн. - відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 8050 грн. (після отримання першого траншу) за період з 23.12.2021 року по 25.12.2021 року; та 5197,50 грн. відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 9900 грн. (після отримання другого та третього траншу) за період з 25.12.2021 року по 19.01.2022 року.

Слід також звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не міг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Мілоан», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому на думку суду, укладення відповідачем кредитного договору із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 12.12.2021 року перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд також враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору про споживчий кредит на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 року у розмірі 15435 грн. 60 коп., з яких: 9900 грн. 00 коп. - розмір заборгованості по тілу кредиту та 5535 грн. 60 коп. нарахованих відсотків в межах строку дії договору.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку дії указаного кредитного договору, слід відмовити за безпідставністю.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Так, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786 , 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності було поновлено у зв`язку з набранням чинності Законом України № 4434-ІХ, яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було виключено.

З урахуванням наведеного, оскільки прострочення виконання зобов`язання настало у період дії зупинення перебігу позовної давності, відповідний строк не розпочинав свого обчислення, а його початок слід відраховувати з 04 вересня 2025 року. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. З наведеного слідує, що позивач дотримався строків позовної давності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь позивача судовий збір у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1586 грн. 96 коп. (з розрахунку: 15435,60х2662,40/25895,94=1586,96).

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у сумі 1586 грн. 96 коп.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

20.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір №20/08/25-01 про надання правничої допомоги.

У вказаному договорі визначено загальний предмет договору та загальні формулювання правової допомоги, яка надається адвокатом.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п.3.3 зазначеного Договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору (додаток №1 до цього договору).

У Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року визначені послуги, які надаються адвокатським бюро, та їх вартість за годину.

09.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено Додаткову угоду № 25771245336 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, за умовами якої, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 707802089 від 23 грудня 2021 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року), АБ «Соломко та партнери» надало ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», а останнє отримало наступні послуги: 1. Складання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 року: кількість годин - 2, вартість послуг - 5000 гривень; 2. Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 року: кількість годин - 2, вартість послуг - 1000 гривень; 3. Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 : кількість годин - 1, вартість послуг - 500 гривень; 4. Підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 : кількість годин - 1, вартість послуг - 500 гривень. Послуги надано на загальну суму 7000 гривень 00 копійок без ПДВ. Цим актом підтверджується, що послуги надано якісно, в повному обсязі та в установлені строки.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 2000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 707802089 від 23.12.2021 року у розмірі 15435 грн. 60 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1586 грн. 96 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн., а всього - 19022 (дев`ятнадцять тисяч двадцять дві) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. вул. Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13, ЄДРПОУ: 42986956, рахунок: НОМЕР_6 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий: В. В. Волосовський