Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №695/5643/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/5643/25

номер провадження 2/695/1161/26

25 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.,

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 44 851 грн. 41 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.05.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Z75.21782.003941840. За умовами вказаного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 23 782 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов`язаний був повернути вказаний кредит, включаючи відсотки та плату за обслуговування кредитної заборгованості. Банк надав кредит строком на 30 місяців. 17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №17112023 відповідно до умов якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 44 851,41 грн., з яких 14 902,82 грн. – заборгованість за основним боргом; 4 610, 83 грн. – заборгованість за відсотками; 25 337,76 грн. - заборгованість за комісіями.

Позивач зазначає, що всі нарахування розміру заборгованості здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк». Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінював.

Отримавши кредитні кошти відповідач свої зобов`язання не виконує ні перед попереднім кредитором ні перед новим, кредитні кошти не повертає, відсотки не сплачує, а тому позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором №Z75.21782.003941840 та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з повідомленням (викликом) сторін.

У січні 2026 року відповідач звернулася до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спірні кредитні правовідносини виникли ще у 2018 році, а тому позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, при цьому матеріали справи не містять належних і допустимих доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, що взагалі ставить під сумнів набуття позивачем статусу кредитора. Відповідач також зазначила про відсутність у матеріалах справи первинних документів, оформлених згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які б підтверджували перерахування коштів за кредитним договором, та вказала на розбіжності в розрахунках, оскільки заявлена сума заборгованості становить 44 851,41 грн., тоді як у виписці по особовому рахунку значиться 44 931,22 грн. Крім того, на думку відповідача, розрахунок позивача містить помилки в нарахуванні відсотків (сума 4 610,83 грн. не відповідає графіку щомісячних платежів у 3 074,54 грн.), а вимога про стягнення комісії у розмірі 25 337,76 грн. є необґрунтованою, суперечить графіку платежів (де загальна сума комісії становить 20 048,10 грн.), перевищує суму відсотків за користування кредитом та покладає на позичальника обов`язок сплачувати кошти за послуги, за отриманням яких він фактично не звертався, що прямо суперечить ЗУ «Про споживче кредитування» та усталеній судовій практиці Верховного Суду.

У січні 2026 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, посилаючись на те, що позивачем надано всі наявні документи (включаючи виписку по рахунку АТ «Ідея Банк» та довідку-розрахунок), за якими зафіксовано часткову сплату коштів, що є беззаперечним підтвердженням укладення договору та погодження його умов, водночас розбіжності у розрахунках пояснюються тим, що суми у графіку платежів є репрезентативними та базуються на належному виконанні зобов`язань, тоді як через допущену прострочку заборгованість була перерахована. Представник позивача також наголосив, що чинне законодавство не вимагає наявності в нового кредитора письмового підтвердження отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, яке саме по собі не змінює умов кредитного договору, а неповідомлення боржника лише дає право виконання первісному кредитору, але не звільняє від обов`язку погашення боргу. Щодо строку позовної давності позивач вказав, що його перебіг слід відраховувати з моменту відступлення права вимоги та підписання реєстру боржників (коли позивач довідався про порушення), а також з урахуванням тривалого призупинення позовної давності через карантинні та воєнні обмеження (згідно з відповідними пунктами Прикінцевих та перехідних положень ЦК України аж до їх скасування Законом № 4434-IX від 14 травня 2025 року), у зв`язку з чим звернення до суду у грудні 2025 року відбулося в межах строків давності, а тому відзив відповідача не заслуговує на увагу.

Згідно додаткових письмових пояснень відповідача, отриманих судом у квітні 2026 року, відповідач ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який згідно довідки №2875 від 11.10.2024, виданої в/ч НОМЕР_1 перебуває на військовій службі з 03.08.2023 року. За таких обставин, посилаючись на норми п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач вважає, що нарахування їй відсотків є незаконним.

Представником позивача у травні 2026 року надано до суду заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких вказано, що зазначений відповідачем Закон не має зворотної дії в часі, а тому не звільняє ОСОБА_1 від сплати відсотків за користування кредитними коштами, які були нараховані раніше. Відтак вказані доводи відповідача не заслуговують на увагу.

Ухвалою суду від 24.07.2026 за клопотанням позивача з АТ «Ідея Банк» витребувано розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 ..

У судове засідання представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, але у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи здійснювати без участі представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання.

Зважаючи на те, що відповідач скористалася своїм правом на подання відзиву та додаткових письмових пояснень, якими виклала свої заперечення проти позову, вона є належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду. Оскільки від відповідача не надходило клопотань про відкладення розгляду справи, а причини її неявки в судове засідання не визнані судом поважними, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

15.05.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z75.21782.003941840, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 23 782 грн., (п. 1.1 договору), а Позичальник зобов`язується одержати кредит, повернути його разом з процентними платежами, згідно з умовами договору. Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 30 місяців (п. 1.2 договору).

За користування Кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 9,49% (Маржа Банку) (п.1.3) Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 0.01%. (п.1.4).

За обслуговування кредиту Банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених Графіком щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.10).

Згідно з п. 1.13 Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні в рамках пакету послуг «БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Порядок погашення заборгованості визначений розділом 2 вказаного договору відповідно до якого позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 30 щомісячних внесках включно до 15 числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів (п. 2.1 договору).

Також додатком до вказаного договору є графік щомісячних платежів, який наведений в розділі 6 договору.

Вказаний договір власноручно підписано ОСОБА_1 15.05.2018 року.

Також до вказаного кредитного договору додано копію Заяви-Анкети де наведена особиста інформація про позичальника (П.І.Б., ідентифікаційний код, дані паспорту, адреси реєстрації та проживання, контактні номери телефонів, сімейний стан, місце роботи, джерела доходу, тощо), Заяви №Z75.21782.003941840 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису клієнта, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 15.05.2018, у якому визначені основні умови кредитування (сума/ліміт кредиту 23 782 грн., строк кредитування 30 місяців, мета поточні потреби), інформація щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а також плата за обслуговування кредитної заборгованості, що складає 2.81% щомісячно від початку суми кредиту, порядок повернення кредиту, і додаток до Паспорта споживчого кредиту, в якому міститься Графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Крім вказаного 15.05.2018 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «СК «Уніка Життя» Договір добровільного страхування життя, що стверджується підписаною заявою-приєднання (Акцепт) № Z75.21782.003941840 до Договору добровільного страхування життя позичальника АТ «Ідея Банк». За змістом п.п. 3.5 Договору, страховий платіж становить 16,00% від загальної страхової суми, що становить 3280,28 грн. Перерахування страхових платежів здійснюється через рахунок відкритий у ПАТ «Ідея Банк». Строк дії договору становить 12 місяців.

Також до матеріалів справи додано копію посвідченого паспорту позичальника та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

Факт видачі відповідачу кредитних коштів в сумі 20 501,72 грн підтверджується копією ордеру-розпорядження АТ «Ідея Банк» про видачу кредиту № 1 від 15.05.2018 року.

Факт сплати банком страхового платежу в сумі 3280,28 грн підтверджується копією ордеру-розпорядження АТ «Ідея Банк» про видачу кредиту №2 від 15.05.2018.

Крім того, надання кредиту Акціонерним товариством «Ідея Банк» ОСОБА_1 за договором №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 у розмірі 23 782 грн. підтверджується доданою до матеріалів позову випискою банку по рахунку, з якої вбачається, що 15.05.2018 на рахунок позичальника надано кредит 23 782 грн., з яких видача кредиту 20 501,72 грн. та страховий платіж 3280,28 грн.. Також з вказаної виписки вбачається, що за вказаний період відбувалось і погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з даними довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 станом на 17.11.2023р. перед АТ «Ідея Банк» має загальну заборгованість в розмірі 44 851,41 грн., яка складається: заборгованість за основним боргом 14 902,82 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 4 610,83 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 25 337,76 грн.

На виконання ухвали суду від 24.06.2026 року про витребування розрахунку заборгованості, АТ «Ідея Банк» 05.08.2026 надало розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № Z75.21782.003941840, строк дії угоди визначено з 15.05.2018 по 15.11.2020 року, а сам розрахунок виконано станом на 17.11.2023 року в українських гривнях. Відповідно до умов нарахування, базовою процентною ставкою за користування кредитом встановлено 9,99% річних (із початковим пільговим періодом з 15.05.2018 по 31.05.2018 за ставкою 0,01% річних).

Судом також встановлено що 17.11.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 17112023, у відповідності до п.2.1. якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування у розмірі 3 633 000,00 грн. шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки Клієнта протягом трьох робочих днів після отримання Реєстру Бордників та підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників №2 від 17.11.2023р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги за кредитним договором №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 44 851,41 грн.

Також додано копію платіжної інструкції №20494 від 20.11.2023 за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» на суму 3 633 000,00 грн. за відступлення права вимоги за Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023р.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як стверджується матеріалами справи між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 15.05.2018 було укладено кредитний договір №Z75.21782.003941840, який містить власноручні підписи сторін, в тому числі такий підписаний ОСОБА_1 ..

Також відповідачем було підписано Заяву-анкету, Паспорт споживчого кредиту, в яких визначені основні умови кредитування, інформація щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, і додаток до Паспорта споживчого кредиту, в якому міститься Графік щомісячних платежів за кредитним договором. Підписавши такі позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Окрім того, суд критично оцінює посилання відповідача про неукладення кредитного договору та неотримання коштів, оскільки матеріали справи містять її персональні дані, копії паспорта, не спростовані особисті підписи на первинних документах, а також виписку по рахунку та ордери-розпорядження, які в сукупності підтверджують факт надання кредиту. Доказом обізнаності відповідача та фактичного прийняття нею умов кредитування є здійснення нею часткових платежів у рахунок погашення заборгованості, які відображені у вказаному вище розрахунку. При цьому доводи про не укладення договору після внесення таких платежів прямо суперечать принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

З доданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість за кредитним договором №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 складає 44 851,41 грн., з яких: 14 902,82 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 6410,83 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 25 337,76 грн. заборгованість за комісіями.

Щодо визначення розміру заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у сумі 14 902,82 грн., суд зазначає, що зазначена сума підтверджена матеріалами справи та належними первинними документами. Із витребуваного судом розрахунку вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, внаслідок чого розмір тіла кредиту відповідно зменшився. Перевіривши наданий розрахунок, суд не вбачає підстав не довіряти йому чи вважати його невірним. Належних доказів чи контррозрахунків на спростування основного боргу відповідач суду не надав. Будучи власником рахунку, останній не був позбавлений можливості самостійно звернутися до банку за виписками, перевірити рух коштів і наявність відкритих рахунків, однак факту отримання коштів не спростував. За таких обставин суд вважає доведеними доводи позивача щодо розміру основного боргу та обґрунтованості його стягнення.

Окрім тіла кредиту позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, які погоджено сторонами у кредитному договорі від 15.05.2018.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ч.1, ч.2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Однак здійснивши перевірку розрахунку боргу, який надано позивачем та витребувано в банку, суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

З вимог позивача вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитними договорами відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за договорами кредиту.

Дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості, суд зазначає про необхідність його перевірки у зв`язку з неправильним нарахуванням процентів поза межами строку кредитування. Відповідно до умов договору та Графіка, 30-місячний строк кредитування остаточно закінчився 15.11.2020 року. Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, право кредитодавця на нарахування договірних процентів припиняється зі спливом строку дії договору, а будь-які подальші нарахування є неправомірними. Загальна заявлена банком сума прострочених процентів становить 4610,83 грн і складається з двох блоків: Основна таблиця містить нарахування регулярних прострочених процентів у межах строку договору на суму 855,27 грн, яка підлягає задоволенню. Додаткова таблиця («Детальний розрахунок процентів за простроченим кредитом») сформована за кумулятивним методом (наростаючим підсумком). Дослідивши її структуру, суд встановив, що на дату закінчення строку договору (листопад 2020 року, рядок 28) фінальний показник наростаючого підсумку становить 1011,10 грн. Водночас нарахування за наступними періодами (з грудня 2020 року по вересень 2022 року на загальну суму 2744,46 грн) здійснені банком поза межами строку дії договору, а тому відхиляються судом як незаконні.

Відтак, законно нараховані проценти в межах строку кредитування складають: 855,27 грн + 1011,10 грн = 1866,37 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів підлягають задоволенню частково, а з відповідача підлягає стягненню законний залишок у розмірі 1866,37 грн, а в решті позову про стягнення процентів на суму 2744,46 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями в розмірі 25 337.76 грн., суд виходить з такого.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Так, за умовами кредитного договору №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018р. передбачено плату за обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 1.10 Кредитного договору, під платою за обслуговування кредиту сторони визначили надання інформації по рахунках (через контакт-центр, електронну пошту) та опрацювання запитів позичальника.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Суд наголошує, що зазначені дії банку не є самостійними фінансовими послугами у розумінні законодавства, а становлять собою процеси виконання банком власних обов`язків щодо обслуговування банківського рахунку та кредитного договору, які банк зобов`язаний здійснювати в силу вимог закону. Стягнення щомісячної плати за такі дії фактично є встановленням прихованих відсотків за кредитом або додатковою платою за те, що банк зобов`язаний робити в рамках звичайного банківського обслуговування.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту (позики) є нікчемними, та такими, яка суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача комісії в розмірі 25 337,76 грн. слід відмовити.

Як зазначено вище, судом було встановлено, що 17.11.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до якого Клієнт відступив Фактору права вимоги, в тому числі за кредитним договором №Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 44 851,41 грн.

Вказане підтверджується витягом з Реєстру Боржників №2 від 17.11.2023р. та копією платіжної інструкції №20494 від 20.11.2023 за якою ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило оплату АТ «Ідея Банк» на суму 3 633 000,00 грн. за відступлення права вимоги Договору факторингу №17112023 від 17.11.2023р.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

При цьому, як встановлено з матеріалів справи відповідачка не виконувала належним чином свого зобов`язання за договором. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідач не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні попереднього кредитора.

Враховуючи вказане доводи сторони відповідача про відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги чи сумнівів у факті виникнення у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість ні ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні попередньому кредитору в добровільному порядку не погасив, відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець вправі вимагати повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, згідно умов договору.

Щодо інших заперечень сторони відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема про сплив позовної давності, суд зазначає наступне.

Посилання відповідача на пропуск строку є безпідставними з огляду на спеціальні законодавчі механізми обчислення строків, які діяли у спірний період.

Відповідно до положень цивільного законодавства та роз`яснень Верховного Суду (зокрема у справі № 727/4133/22), перебіг позовної давності підлягав продовженню (зупиненню) на час дії обмежувальних протиепідемічних заходів та правового режиму воєнного стану: спочатку на підставі пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (з 02.04.2020 по 30.06.2023), а згодом — на підставі пункту 19 цього ж розділу (у редакціях, що діяли до 03.09.2025).

Перебіг позовної давності було відновлено після набрання чинності Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

З огляду на те, що у період з 2020 по 2025 роки перебіг строків позовної давності фактично не зараховувався при їх обчисленні через дію карантинних та воєнних обмежень, звернувшись до суду у грудні 2025 року, позивач дотримався встановлених законом строків.

Відтак підстави для відмови у позові у зв`язку з їх пропуском відсутні.

Щодо доводів відповідача, які були заявлені у додаткових письмових поясненнях, а саме застосування положень п. 15.ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми закону (у редакціях зі змінами), військовослужбовцям, мобілізованим в особливий період, та їх дружинам на час призову не нараховуються штрафи, пеня та проценти за користування кредитом. Водночас для звільнення від таких нарахувань позичальник зобов`язаний належним чином довести наявність відповідного статусу та надати кредитодавцю встановлений пакет підтвердних документів (згідно з роз`ясненнями НБУ та Міноборони).

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини 3 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

На підтвердження своїх доводів відповідач надала свідоцтво про шлюб (зареєстрований 28.03.2018) та довідку військової частини про те, що її чоловік, ОСОБА_2 , перебуває на службі з 03.08.2023.

Проте посилання відповідача на ці обставини є необґрунтованими з огляду на таке:

Кредитний договір укладено 15.05.2018, при цьому в заяві-анкеті від 15.05.2018 сама відповідач зазначала свій сімейний стан як «розлучена», тобто на момент виникнення зобов`язань жодних даних про наявність пільгового статусу чи відповідних повідомлень банку не існувало.

Спеціальний статус у чоловіка відповідача виник лише у серпні 2023 року – значно пізніше укладення договору та нарахування основних боргових зобов`язань.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів звернення відповідача до банку із наданням повного пакета документів, необхідних для звільнення від сплати процентів у розумінні положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За таких обставин підстави для звільнення відповідача від сплати нарахованих процентів відсутні.

Виходячи із вищенаведеного, після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, викладені позивачем у позовній заяві, обґрунтування позовних вимог частково знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, наявну заборгованість щодо основного боргу та процентів у добровільному порядку не погасив, відтак новий кредитор має право вимагати його виконання, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та наявність підстав для стягнення заборгованості у загальному розмірі 16 769 грн. 19 коп., з яких заборгованість за основним боргом у розмірі 14 902,82 грн та за процентами в розмірі 1 866,37 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – слід відмовити.

На підставі статті 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 1 133,17 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № Z75.21782.003941840 від 15.05.2018 у загальному розмірі 16 769 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) гривень 19 коп., з яких:

основний борг (тіло кредиту) – 14 902,82 грн;

заборгованість за процентами – 1 866,37 грн.

У решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 133 (одна тисяча сто тридцять три) гривні 17 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Середа Л.В.