Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №691/198/26 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/198/26

провадження № 2/691/693/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судових засідань Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив :

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує, що 19 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1904247. Після того, як відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора, 19 листопада 2024 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір №1904247 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору. В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)». Позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор C200, котрий в свою чергу боржником було введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №1904247 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою. Таким чином, 19 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір №1904247 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надає позичальнику кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Згодом, позичальник звернувся до ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» шляхом вчинення дій в відповідному розділі ІТС товариства і ініціював внесення змін до договору в частині збільшення суми кредиту. Товариство задовольнило даний запит і направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду до договору у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту даної додаткової угоди, яку позичальник також акцептував у той самий спосіб, що і основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», ідентифікатор A772 направлено і введено позичальником у відповідний розділ ІТС). ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за додатковою угодою до договору також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг. Таким чином позичальником було отримано кредит в загальній сумі 13000,00 грн.. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1904247 від 19 листопада 2024 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви (останній платіж було здійснено 19 грудня 2024 року в сумі 2745,01 грн.). Сплачуючи кредит, відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. 30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає) фактору Права вимоги, а фактор набуває Права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення Прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Відповідно до Реєстру боржників, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1904247 складає 44724,99 грн., складається із заборгованості по тілу - 12999,99 грн., по відсотках - 25225,00 грн., пені - 6500,00 грн. (а.с.3-6).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2026 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову.

03 березня 2026 року, ухвалою суду, в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

У судове засідання представник позивача, будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд цивільної справи без його участі, в якому зазначив що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 будучи вчасно та належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень, судових повісток та розміщення оголошення про виклик до суду, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd.ck.court.gov.ua., у судові засідання не з`явився.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. При прийнятті рішення суд орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, враховуючи належне повідомлення відповідача за місцем реєстрації та проживання, відсутність відзиву, заперечення, чи то клопотань про необґрунтованість позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача є порушення відповідачем у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 , на думку суду, підпадають під вид цивільно-правових відносин- зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів, встановлено.

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» згідно до Статуту створене та діє відповідно до Конституції України, Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Закону України «Про державну таємницю» та іншого чинного законодавства для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на невизначений строк та на основі самофінансування та самоокупності код ЄДРПОУ 37616221 (а.с.90-104). Відповідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 37616221 (а.с.105-106). Відповідач ОСОБА_1 паспорт громадянина України Серія НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.9-19). Між ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» 19 листопада 2024 року та ОСОБА_1 було укладено договір №1904247 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов договору розділ 1 банк надає позичальнику кредит у розмірі 9000,00 грн. для власних потреб, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів. Кредит надається строком на 360 днів. Додатково зазначають, що підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку (а.с.9-19). Перед підписанням договору відповідач ознайомився з правилами надання кредиту, підписав паспорт споживчого кредиту та заповнив заяву-анкету до нього (а.с.20-23, 31-50). 24 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору №1904247 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 19 листопада 2024 року, відповідно до умов договору розділ 1 банк надає позичальнику кредит у розмірі 4000,00 грн., загальний розмір кредиту - 13000,00 грн., який було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора відповідача А772 (а.с.24-26). Було підписано паспорт споживчого кредиту до укладення додаткової угоди до договору №1904247 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 19 листопада 2024 року (а.с.27-30). Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1904247 від 19 листопада 2024 року сума боргу станом на 30 червня 2025 року становить 44724,99 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 12999,99 грн., за нарахованими та несплаченими відсотками - 25225,00 грн., за пенею - 6500,00 грн. (а.с.51-56). Переказ коштів на карту відповідача №516874хххххх8361 підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» (а.с.57-58). Між ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» 30 червня 2025 року та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-18/25 згідно якого ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за первинним договором в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС», визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором №1904247 від 19 листопада 2024 року (а.с.59-85). Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-18/25 від 30 червня 2025 року заборгованість відповідача становить 44724,99 грн. (а.с.86). При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 30 січня 2026 року №704 (а.с.8).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Так, досліджені судом докази у цивільній справі не містять повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредитора. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Підписанням 19 листопада 2024 року договору про надання споживчого кредиту №1904247 та додаткової угоди до договору №1904247 від 19 листопада 2024 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до договору обслуговування фізичних осіб ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС», у редакції яка діяла на дату укладення договору, чим і підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку. При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , реєструючись, з метою отримання позики, мав можливість ознайомитися із правилами надання грошових коштів у позику, оскільки виявив бажання отримати кредитування саме у ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС», не відмовився від кредитування та не обрав інший банк для отримання такої послуги. Також, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 надав дозвіл позикодавцю ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних, з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання сторонами зобов`язань за цим договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент персональних даних позичальника та інформації про укладення і виконання цього договору в будь-якій формі третім особам, в тому числі, але не виключно, колекторським компаніям, у разі відступлення права вимоги за договором або врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав та інтересів позикодавця та повного виконання зобов`язань за цим договором (а.с.9-19).

Відповідно до наданих розрахунків, заборгованість відповідача перед ТОВ «Свеа Фінанс» за договором про надання споживчого кредиту №1904247 від 19 листопада 2024 року складає: заборгованість за основним боргом - 12999,99 грн., заборгованість за відсотками - 25225,00 грн., заборгованість за пенею - 6500,00 грн., а всього - 44724,99 грн. (а.с.4-7). Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена позивачем у справі на час постановлення судового рішення. Суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав. Розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за іншими платежами в розмірі 89065,61 грн., проте обґрунтованого розрахунку з чого складається така заборгованість до суду не подав, письмові докази відсутні, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Позивачі, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми позики, і це є істотним порушенням договору про надання споживчого кредиту №1904247 від 19 листопада 2024 року, та заміна первісного кредитора ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» на підставі договору факторингу №01.02-18/25 згідно якого ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «СЕЛФІ ФІНАНС», визначеними в Реєстрі боржників, не можуть трактуватися на користь відповідача, як причини невиконання зобов`язання і тому, суд обґрунтовано стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк і тому слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до договору про надання споживчого кредиту №1904247 від 19 листопада 2024 року, заборгованість, що утворилась, без стягнення заборгованості за пенею в розмірі 6500,00 грн., оскільки протилежного відповідач до суду не спростував.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих стороною позивача доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про іх часткове задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача і понесених судових витрат у виді судового збору.

Так, позивачем сплачено судовий збір при подачі позовної заяви до Городищенського районного суду Черкаської області в розмірі 2662,40 грн., що підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 30 січня 2026 року №704 (а.с.8), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно- процесуальним законодавством України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,-

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» юридична адреса м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, №6, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за кредитним договором №Z75.22106.003800968 від 25 березня 2018 року станом на 25 липня 2023 року в розмірі 10720 (десять тисяч сімсот двадцять) грн. 66 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом - 8167,88 грн., заборгованості за відсотками - 2552,78 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» юридична адреса м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, №6, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1904247 від 19 листопада 2024 року в розмірі 38224 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять чотири) грн. 99 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом - 12999,99 грн., заборгованості за відсотками - 25225,00 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» юридична адреса м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, №6, код ЄДРПОУ 37616221, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп..

В решті інших позовних вимог позивача відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Суддя О. М. Савенко