Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №569/13125/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13125/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12025181010000122 від 18.01.2025 року

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. М. Стидин Костопільського району Рівненської області, громадянина України, із повною середньою освітою, офіційно неодруженого, працюючого водієм автотранспортних засобів (сідлових тягачів) транспортного відділу філії "СІЛЬВА ТРАНС РІВНЕ" ТОВ "СІЛЬВА ТРАНС УА", зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

17 січня 2025 року, о 17 год. 12 хв., у темну пору доби, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем Mersedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Вербова, навпроти будинку № 16А, зі сторони вул. Кулика і Гудачека у напрямку вул. Олени Теліги, у м. Рівне в порушення вимог п.п. б) п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту – Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, при виникненні небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху транспортного засобу, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: вогнищевого забою головного мозку; важкої ВЧМТ; перелому кісток склепіння та основи черепа; забою-стиснення-розмноження головного мозку важкого ступеня; субарханоїдально-паренхіматозного крововиливу з формуванням вн/мозкової гематоми правої гемісфери головного мозку; набряку головного мозку; забоїв м/тк голови, обличчя. 03.02.2025 у нейрохірургічному відділенні КНП «Центральна міська лікарня» РМР, від отриманих травм ОСОБА_8 , померла. Між отриманими потерпілою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням її смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Порушення ОСОБА_4 , пункту 18.1 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно-небезпечними наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. Надав суду покази, що 17 січня 2025 року в темну пору доби, приблизно о 17 год, керував транспортним засобом Mersedes-Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 . Рухався по проїздній частині дороги зі сторони

вул. Кулика і Гудачека по вул. Вербова в напрямку вулиці О. Теліги в м. Рівне. Навпроти їхала машина, яка засліпила його світлом фар через що він не побачив потерпілу ОСОБА_8 , яка переходила дорогу на нерегульованому пішохідному переході та допустив на неї наїзд. Відразу зупинившись, підійшов до потерпілої, яка хотіла їхати додому і сказала, що нормально почувається. Однак, він попросив свідків ДТП викликати карету швидкої допомоги та дав їй води. Зазначив, що з першого дня перебування потерпілої в лікарні вони з дружиною надавали матеріальну допомогу та спілкувалися з її родичами. Також зазначив, що був на похованні потерпілої ОСОБА_8 та також надавав матеріальну допомогу на поховання. Зауважив, що настанню ДТП посприяли сукупні фактори, зокрема, мряка, відсутність належного освітлення дороги, відсутність дорожнього знаку "пішохідний перехід", який з одного боку дороги був відсутній, а з іншого - повністю затертий. Водночас вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, неодноразово просив вибачення у потерпілої ОСОБА_6 в тому числі в залі суду під час розгляду кримінального провадження. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 вказали, що претензій до обвинуваченого не мають, шкода відшкодована. Просили призначити ОСОБА_4 покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами. В матеріалах справи міститься письмова розписка ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_8 , в якій підтвердила, що не має та не буде мати в майбутньому претензій майнового характеру до ОСОБА_4 , оскільки завдана їй матеріальна та моральна шкода, спричинена внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 17 січня 2025 року, відшкодована.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з`ясувавши думку учасників судового процесу, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованого йому злочину, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як обставини, які згідно ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 позитивно характеризується з місця роботи філії "СІЛЬВА ТРАНС РІВНЕ" ТОВ "СІЛЬВА ТРАНС УА", згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 добровільно на постійній основі надає волонтерську допомогу військовій частині НОМЕР_2 у вигляді транспортних послуг та перевезення вантажів необхідних для діяльності військової частини.

Стороною захисту також надано суду рекомендаційний лист т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 щодо прийняття рішення про направлення для проходження військової служби за контрактом громадянина ОСОБА_4 на вакантну посаду водія.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого діяння, яке згідно зі ст. 12 КК України є необережним тяжким злочином, його наслідки у виді смерті потерпілої, дані про особу обвинуваченого, котрий до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розкаявся у вчиненому, при цьому добровільно відшкодував моральну і матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 .

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Разом із цим, з огляду на повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, необережний характер вчиненого, а також зважаючи на другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Щодо призначення додатково покарання - у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає, що особою вчинено необережний тяжкий злочин, пов`язаний з порушенням ПДР України, а тому, враховуючи думку прокурора та потерпілої, особа зобов`язана понести додаткове покарання - не керувати транспортними засобами протягом року, оскільки від основного покарання особа цим вироком в даний час звільняється.

У підсумку, дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22.01.2025 року, підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 50, 65-67, 75-76, 286 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України під час відбуття іспитового строку, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Виконання покарання в частині виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Початок строку виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України, обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2025 року у даному кримінальному провадженні на автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , VIN номер - НОМЕР_4 .

Речовий доказ – автомобіль марки Mercedes Benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , вважати повернутим власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені судові витрати на проведення судових експертиз в загальному розмірі 16 140 (шістнадцять тисяч сто сорок) гривень 80 копійок відповідно до:

висновку експерта №СЕ-19/118-25/1602-Д від 07.02.2025 року в сумі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок;

висновку експерта № СЕ-18/118-25/2011-ІТ від 26.02.2025 року в сумі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок;

висновку експерта №СЕ-19/118-25/2010-ІТ від 18.04.2025 року в сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок;

висновку експерта №КСЕ-19/118-25/2003 від 19.03.2025 року в сумі 3979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 50 копійок;

висновку експерта №СЕ-19/118-25/6335-ІТ від 25.04.2025 року в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_9