Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №564/4048/25 — Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4048/25

28 серпня 2026 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Грипіч Л. А.

розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Костопільського районного суду Рівненської області надійшли матеріали (протокол ЛВР №864 від 31.08.2026 року) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисником — адвокатом Волошиним Л. С. подано до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі.

Клопотання мотивоване тим, що сторона захисту вважає протокол протиправним, необгрунтованим, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, під час спілкування з ОСОБА_1 не зафіксовано об`єктивних ознак алкогольного чи іншого сп`яніння, передбачених п. 3 Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735. ОСОБА_1 чітко відповідав на запитання, грамотно висловлювався, адекватно поводився та виконував законні вимоги працівників поліції.

Після складання протоколу ОСОБА_1 31.08.2025 року самостійно пройшов медичний огляд у КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР. За результатами огляду ознак сп`яніння не виявлено, а згідно з токсикологічним дослідженням №911 від 01.09.2025 року етанол у біологічному матеріалі не виявлений. Результат огляду за допомогою «DRAGER ALKOTEST 6820» становив 0,00‰.

Зазначені обставини, у сукупності з відеозаписами, на думку сторони захисту, спростовують наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на момент зупинки та не підтверджують обґрунтованість вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, залишаються нез`ясованими правові підстави зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи не містять належних доказів порушення ним Правил дорожнього руху чи вчинення іншого адміністративного правопорушення, яке могло бути підставою для зупинки.

Таким чином, наявні у справі докази не підтверджують належними та допустимими доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а наявні суперечності та відсутність об`єктивних ознак сп`яніння виключають можливість зробити беззаперечний висновок про його винуватість.

У зв`язку з викладеним, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. його захисник - адвокат Волошин Л.С. підримав клопотання про закриття провадження у справі з підстав викладених у ньому.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №438938 від 30.08.2025 року, 30 серпня 2025 року о 22 год. 22 хв. у с. Мала Любаша по вул. Соборній, 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Trafic, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510», а також від проведення такого огляду у закладі охорони здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння та проведення відповідного огляду визначений ст. 266 КУпАП, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі — Інструкція).

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані.

Згідно з п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції визначено перелік ознак алкогольного сп`яніння, до яких належать: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, саме наявність передбачених Інструкцією ознак сп`яніння є фактичною підставою для проведення щодо водія огляду на стан сп`яніння.

Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, зокрема інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 (з обслуговування міста Рівне) полку УПП в Рівненській області ДПП старшого лейтенанта поліції Богданця Т.Я., суд не встановив на відеозаписах об`єктивного підтвердження наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі.

З відеозаписів убачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 чітко відповідає на поставлені запитання, послідовно висловлює свої думки, його мовлення є зрозумілим, поведінка відповідає обстановці, а надані працівниками поліції вимоги він сприймає та виконує.

При цьому на відеозаписах не зафіксовано об`єктивних проявів порушення мови, поведінки, що не відповідає обстановці, чи інших ознак алкогольного сп`яніння, визначених п. 3 розділу І Інструкції.

Таким чином, наведені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час дослідження відеоматеріалів.

Суд також враховує, що після оформлення працівниками поліції адміністративних матеріалів ОСОБА_1 31.08.2025 року самостійно пройшов медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» РОР.

Згідно з висновком лікаря № 905 від 31.08.2025 року ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. Крім того, відповідно до результатів токсикологічного дослідження № 911 від 01.09.2025 року етанол у досліджуваному біологічному матеріалі не виявлено. Результат дослідження за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» становив 0,00 ‰.

Зазначені докази самі по собі не встановлюють стан особи саме на момент зупинки транспортного засобу, однак у сукупності з відеозаписами та іншими матеріалами справи мають істотне значення для оцінки обґрунтованості зазначених у протоколі ознак алкогольного сп`яніння.

Суд також звертає увагу на обставини, за яких працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. З досліджених матеріалів убачається, що спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 було пов`язане, зокрема, із перевіркою інформації щодо порушення ним правил військового обліку.

За таких обставин суд має оцінити не лише формальний факт зазначеної у протоколі відмови від проходження огляду, а й дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку виявлення ознак сп`яніння та направлення водія на огляд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду необхідно встановити не лише сам факт відмови, але й те, що вимога працівника поліції про проходження огляду була законною та здійснювалася відповідно до встановленого порядку.

У даному випадку належними та допустимими доказами не підтверджено наявності передбачених Інструкцією об`єктивних ознак сп`яніння, які б створювали достатні підстави для проведення щодо ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння.

За таких обставин сама по собі зазначена у протоколі відмова ОСОБА_1 від проходження огляду не може бути достатньою підставою для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки законність вимоги про проходження такого огляду є необхідною складовою встановлення правопорушення.

Окремої оцінки суду потребують обставини зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб лише з підстав, прямо визначених законом. При цьому поліцейський зобов`язаний повідомити водієві про конкретну причину зупинки із детальним описом підстави такої зупинки.

Отже, законність подальших дій працівників поліції щодо водія має оцінюватися, зокрема, з урахуванням того, чи існувала на момент зупинки передбачена законом підстава для її здійснення та чи була така підстава належним чином доведена працівниками поліції.

Як убачається з матеріалів справи та досліджених судом відеозаписів, належних та допустимих доказів того, що до моменту зупинки ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення або існували інші передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» обставини, які надавали поліцейським право зупинити керований ним транспортний засіб, матеріали справи не містять.

При цьому в матеріалах справи відсутні постанови, протоколи, рапорти чи інші належні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 безпосередньо перед зупинкою будь-якого порушення Правил дорожнього руху або іншого правопорушення, що могло бути законною підставою для зупинки транспортного засобу.

Саме по собі посилання працівників поліції на необхідність перевірки особи або інші обставини, не передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» як самостійна підстава для зупинки транспортного засобу, не може автоматично свідчити про законність такої зупинки.

Таким чином, суд не встановив належного документального та фактичного підтвердження законної підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Зазначена обставина має істотне значення для оцінки правомірності подальших дій працівників поліції, у тому числі щодо встановлення у водія ознак сп`яніння та вимоги про проходження огляду.

За відсутності належного підтвердження законної підстави для зупинки та за умови, що відеозаписи не підтверджують наявності у ОСОБА_1 передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння, суд не може виходити виключно з тверджень працівників поліції, викладених у протоколі, як з беззаперечного доказу законності їхніх подальших вимог.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що сукупність встановлених обставин породжує обґрунтовані сумніви щодо законності первинної зупинки транспортного засобу та правомірності подальшого ініціювання щодо ОСОБА_1 процедури огляду на стан сп`яніння. Такі сумніви відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі №564/4048/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненської апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяЛ. А. Грипіч