Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №949/1511/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1511/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено Договір про надання споживчого кредиту № 9201400 на суму 10 000,00 грн. Додатковою угодою від 01.07.2025 суму кредиту збільшено до 12 000,00 грн. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача згідно з Договором факторингу № 03032026 від 03.03.2026.

За розрахунком позивача загальна заборгованість становить 39 580,00 грн, з яких: тіло кредиту 12 000,00 грн; проценти 21 580,00 грн; штрафні санкції 6 000,00 грн. Штрафні санкції позивач до стягнення не заявляв. Він просив стягнути заборгованість у розмірі 33 580,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивач подав клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк». Докази потрібні для підтвердження належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_3 та зарахування на неї кредитних коштів.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

10.08.2026 представник відповідача - адвокат Ковташ В.Д. подав відзив на позовну заяву. Не заперечуючи факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, відповідач заперечив проти стягнення процентів у розмірі 21 580,00 грн. Він зазначив, що з 29.01.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.10.2024), а тому відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом йому не нараховуються. Також відповідач вважав завищеними витрати на професійну правничу допомогу та просив зменшити їх до 1 000,00 грн з огляду на типовість справи, незначний обсяг доказів та розгляд справи у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

12.08.2026 представник позивача ОСОБА_2 подала через підсистему «Електронний суд» заяву про зменшення розміру позовних вимог. Посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та надані відповідачем документи, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 000,00 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

02.09.2026 на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 02.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260828/89230-БТ з випискою руху коштів по картці.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі та позовні вимоги підтримав.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, 01.10.2026 представник відповідача подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі відповідача та представника за наявними у справі матеріалами, підтримав доводи відзиву та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Враховуючи заяви обох сторін, суд розглядає справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки відповідач реалізував своє право на подання відзиву на позовну заяву, а його представник повідомив суд про причини неявки та просив розглядати справу без їхньої участі, підстави для ухвалення заочного рішення відсутні, незважаючи на те, що сторони проти цього не заперечували. Тому суд ухвалює рішення за загальними правилами, з урахуванням доводів відзиву та на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Заяву про зменшення позовних вимог подано 12.08.2026, тобто до початку першого судового засідання, вона не суперечить закону та не порушує прав інших осіб. Тому суд розглядає справу в межах зменшених позовних вимог - про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн. Вимога про стягнення процентів у розмірі 21 580,00 грн, щодо якої заперечував відповідач, предметом розгляду не є.

Судом встановлено, що 30.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 9201400 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % на день, знижена - 0,95 % на день за умов, визначених п. 1.5.2 Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Договір укладено за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Перед укладенням Договору відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «K2846» 30.06.2025, а Договір, Графік платежів та Інформаційне повідомлення споживача - ідентифікатором «C4528» 30.06.2025. Відповідно до п. 9.8 Договору відповідач підтвердив, що до укладення Договору йому надано інформацію за формою паспорта споживчого кредиту та що він ознайомлений з Правилами надання коштів у кредит ТОВ «Авентус Україна», розміщеними на веб-сайті кредитодавця. Як додатковий контактний номер у Договорі зазначено НОМЕР_4 .

01.07.2025 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, якою збільшили суму кредиту на 2 000,00 грн, до 12 000,00 грн, та виклали Графік платежів у новій редакції. Паспорт споживчого кредиту до цієї угоди відповідач підписав ідентифікатором «K0486» 01.07.2025, а Додаткову угоду та новий Графік платежів - ідентифікатором «C6863» 01.07.2025. Згідно з Графіком платежів тіло кредиту в сумі 12 000,00 грн підлягало поверненню останнім платежем 25.06.2026.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін на Договорі та Додатковій угоді підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів. Факт укладення Договору відповідач у відзиві не заперечував.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2026 вих. № 250, 30.06.2025 здійснено успішну операцію № 788893209 з перерахування 10 000,00 грн на картку НОМЕР_3 , а 01.07.2025 - успішну операцію № 789646738 з перерахування 2 000,00 грн на ту саму картку. Ці ж операції наведено в листі ТОВ «Авентус Україна» від 16.03.2026 вих. № 3138/26-Е.

Крім того, перерахування коштів підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 02.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260828/89230-БТ на ухвалу суду від 06.08.2026 разом з випискою руху коштів по картці. Зі змісту цих документів встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку, номер якої збігається з маскою картки, наведеною позивачем: № НОМЕР_3. 30.06.2025 на цю картку зараховано 10 000,00 грн, а 01.07.2025 - 2 000,00 грн від «CREDITPLUS_IPAY1». Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за цією карткою та знаходиться в анкетних даних відповідача.

Суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора в загальній сумі 12 000,00 грн.

Згідно з карткою обліку Договору (розрахунком заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» за період з 30.06.2025 по 02.03.2026 відповідач жодного платежу на погашення заборгованості не здійснив. Залишок заборгованості за тілом кредиту становить 12 000,00 грн.

27.11.2025 первісний кредитор направив відповідачу вимогу вих. № 9201400/1 про дострокове повернення кредиту в строк не пізніше 27.12.2025 відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.4 Договору. Водночас незалежно від цієї вимоги строк повернення тіла кредиту, визначений Графіком платежів, сплив 25.06.2026, тобто до звернення позивача до суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (стаття 1046 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 03032026. Згідно з п. 1.2 цього Договору перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників. Згідно з Реєстром боржників від 03.03.2026 (порядковий номер 2440) та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 03.03.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Договором № 9201400 на загальну суму 39 580,00 грн: тіло кредиту 12 000,00 грн; проценти 21 580,00 грн; штрафи 6 000,00 грн.

Ціну продажу прав вимоги, визначену п. 3.3 Договору факторингу та Реєстром боржників, позивач сплатив платіжною інструкцією № 1031 від 16.03.2026, тобто в межах строку, встановленого п. 3.4 Договору факторингу. Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є належним кредитором у спірному зобов`язанні.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, зазначеним у цій нормі, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Ця пільга не звільняє позичальника від обов`язку повернути отриману суму кредиту. Позивач, зменшивши позовні вимоги, вимог про стягнення процентів, штрафів чи сум, передбачених ст. 625 ЦК України, не заявляє, а тому суд, діючи в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), іншого не вирішує.

Відповідач в порушення умов укладеного договору своєчасно не повернув кредитні кошти, у зв`язку з чим виникла зазначена вище заборгованість. Факт отримання кредиту та розмір заборгованості за тілом кредиту відповідач не спростував, доказів її погашення ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача не надав.

За таких обставин позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 9201400 від 30.06.2025 за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 50782 від 29.07.2026. Ціна позову з урахуванням зменшення позовних вимог становить 12 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» мінімальний розмір судового збору за подання такої позовної заяви в електронній формі становить 2 662,40 грн (3 328,00 грн ? 0,8), тобто сплачена сума не перевищує розміру, встановленого законом для зменшених вимог.

Оскільки позовні вимоги з урахуванням їх зменшення задоволено повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження надано такі документи: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та партнери»; Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1); Додаткову угоду № 25771568444 від 25.05.2026; Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тимошенка О.О. № 4267/10 від 26.08.2010; довіреність ТОВ «Юніт Капітал» на адвоката Тимошенка О.О. від 12.02.2026.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Таке клопотання міститься у відзиві відповідача.

Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Слід зазначити, що 12 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

ЄСПЛ у рішенні від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує таке. Справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження та має типовий характер, аналогічний іншим позовам позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами, тому оцінка складання позовної заяви у 5 000 грн є явно завищеною. Вивчення матеріалів справи охоплюється підготовкою позовної заяви. Адвокатський запит від 15.06.2026 є типовим, складений щодо позичальників за доданим переліком, а необхідних відомостей за ним, як зазначає сам позивач, отримано не було, участь адвокат у судових засіданнях не брав.

Суд також враховує, що первісна позовна заява містила вимогу про стягнення процентів у розмірі 21 580,00 грн, від якої позивач відмовився шляхом зменшення позовних вимог лише після подання відповідачем відзиву. Ціна позову після зменшення становить 12 000,00 грн, а заявлені витрати на правничу допомогу становлять понад половину від неї.

З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн не відповідає критеріям реальності та розумності і не є співмірним з обсягом і складністю наданих послуг та ціною позову. Обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача, є розмір таких витрат у сумі 3500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 610-612, 626-628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 4, 10-13, 19, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 9201400 від 30.06.2025 у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

В задоволенні решти вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор