Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №554/9764/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 24.09.2026Справа № 554/9764/26

Провадження № 2/554/4833/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 98274747000 від 01.11.2021 року в загальному розмірі 58468,79 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 01.11.2021 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98274747000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 45400,00 грн. на споживчі цілі, відкрито поточний картковий рахунок та випущено платіжну картку.

Відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та Правил. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами Договору. Кредитні кошти були надані відповідачу у встановлені договором строки, чим банк належним чином виконав свої договірні зобов`язання, що підтверджується випискою по рахунку.

Представником позивача зазначається, що всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

У зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача становить 58468,79 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 42578,79 грн.; заборгованість за відсотками 0,00 грн.; заборгованість за комісією 15890,00 грн.

25.04.2023 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 242, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до боржників АТ «Укрсиббанк», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98274747000 від 01.11.2021 року.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

20.08.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якій остання проти позову заперечила, посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності та просила застосувати наслідки його спливу. Вказала, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача 25.04.2023 року, тоді як із позовом останній звернувся після спливу трирічного строку. Крім того, відповідач заперечила проти нарахування комісії у розмірі 15890,00 грн., вважаючи умову про її сплату нікчемною, та просила зарахувати 11123,00 грн. фактично сплачених коштів, які були віднесені кредитором на сплату комісії, у рахунок погашення основного боргу.

Посилаючись на банківську виписку, відповідач зазначила, що розмір основної заборгованості, на її думку, не перевищує 24831,00 грн. Також заперечила проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. та просила у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців.

16.09.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої зареречували щодо аргументів відповідача з приводу пропуску строків позовної давності, зменшення витрат на правничу допомогу та щодо розстрочення виконання рішення суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду відповідь на відзив, в якій не погодився з позицією відповідача та прохав позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти розгляду справи без його участі не заперечував, розгляд справи прохав здійснювати без участі представника позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

01.11.2021 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98274747000.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті Банку.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума кредиту становить 45400,00 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору кредит надано позичальнику для особистих потреб, а саме на споживчі цілі, шляхом перерахування 45000,00 грн. на поточний рахунок позичальника та 400,00 грн. на оплату страхового платежу.

Відповідно до п. 3.5 Договору позичальник зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до цього Договору), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 01.11.2026 року.

Згідно з п. 3.8 договору процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 0,00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001 % річних (п. 3.9 Договору).

Також відповідачем власноручно підписані паспорт споживчого кредиту, інформаційний лист та анкета-заява про надання споживчого кредиту від 01.11.2021 року.

Згідно з Додатком № 1 до Договору комісія за управління кредитом визначена у розмірі 3,5 % від суми кредиту, що становить 1589,00 грн. щомісячно.

Згідно з розрахунком, складеним ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 98274747000 становить 58468,79 грн., з яких 42578,79 грн. — заборгованість за тілом кредиту, 15890,00 грн. — заборгованість за комісією, заборгованість за відсотками відсутня.

25.04.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 242, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» передав ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору факторингу право вимагати від боржників виконання зобов`язань у межах відступлених прав вимог виникає у фактора з моменту підписання акта приймання-передачі права вимоги за умов сплати фактором суми фінансування у порядку, визначеному Договором.

25.04.2023 представниками АТ «УКРСИББАНК» та позивача було підписано Акт приймання-передачі права вимоги за договором факторингу № 242 від 25.04.2023 року.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 242 від 25.04.2023 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98274747000 в сумі 58468,79 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 42578,79 грн. та заборгованості за комісією у розмірі 15890,00 грн.

01.06.2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 98274747000 від 01.11.2021 року.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд приходить до наступного.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Так, свої зобов`язання перед ОСОБА_1 первісний кредитор АТ «Укрсиббанк» виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі, що підтверджується випискою по рахунку, відкритому на ім`я відповідача за кредитним договором.

01.11.2021 року відповідачем було активовано рахунок та здійснювались операції з використанням кредитних коштів, що також підтверджується рухом коштів по рахунку картки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та первісним кредитором, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості слідує, що відповідач користувалась кредитними коштами та здійснювала платежі на погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, договір факторингу є одним із різновидів правочинів із відступлення права вимоги.

Між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 25.04.2023 укладено договір факторингу № 242, за яким АТ «Укрсиббанк» відступає, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов`язується прийняти права вимоги у розмірі заборгованості боржників перед АТ «Укрсиббанк», які передбачені умовами первинних договорів та визначені в реєстрі боржників.

Відповідно до акта приймання-передачі права вимоги від 25.04.2023 року та витягу з реєстру боржників від 25.04.2023 року до договору факторингу № 242 право вимоги за договором № 98274747000 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, оскільки остання вважає, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, у разі якщо кредитним договором передбачено виконання зобов`язання періодичними платежами, перебіг позовної давності щодо кожного такого платежу визначається окремо з моменту порушення строку його сплати. Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 року у справі № 201/11812/23 зазначив, що право кредитодавця щодо відповідного щомісячного платежу вважається порушеним з моменту прострочення його внесення, а позовна давність обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлено, що відповідно до п. 3.5 кредитного договору кредит повинен бути повернутий не пізніше 01.11.2026 року. При цьому положення розділу 4 договору щодо строку до 24 місяців стосуються додаткового кредиту, який може надаватися в межах встановленого ліміту кредитування на картковому рахунку, а не змінюють встановлений п. 3.5 договору строк повернення суми кредиту 45400,00 грн.

Посилання відповідача на 25.04.2023 року як на дату початку перебігу позовної давності є безпідставним, оскільки заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Разом з тим, укладення договору факторингу не припиняє та не перериває перебіг позовної давності. Відповідно до ст. 262 ЦК України її перебіг продовжується за тими ж правилами, які діяли щодо первісного кредитора.

Суд враховує, що позовна заява подана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до суду 26.06.2026 року.

Крім того, 01.06.2026 року позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Таким чином, за наявності передбачених законом та договором підстав для дострокового пред`явлення вимоги про повернення всієї непогашеної частини кредиту, право позивача вимагати її повернення виникло з моменту пред`явлення відповідної вимоги, а звернення до суду 26.06.2026 року відбулося у межах трирічного строку.

Щодо заявленої до стягнення комісії.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 15890,00 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з Додатком № 1 до кредитного договору комісія за управління кредитом визначена у розмірі 3,5 % від суми кредиту, що становить 1589,00 грн. щомісячно.

Відповідач у відзиві заперечила проти стягнення зазначеної комісії, посилаючись на нікчемність умови договору та відсутність правових підстав для її стягнення.

Позивач у відповіді на відзив окремих доводів щодо правомірності нарахування комісії у розмірі 15890,00 грн. та переліку конкретних послуг, за надання яких така комісія нараховувалась, не навів.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, відповідна умова договору є нікчемною.

Подібний правовий висновок Верховний Суд застосовував і у справах, у яких кредитними договорами встановлювалася щомісячна комісія за управління кредитом без визначення конкретного переліку послуг, які фактично надавалися споживачу за таку плату.

У даному випадку у Додатку № 1 до кредитного договору визначено розмір комісії за управління кредитом, однак конкретний перелік додаткових чи супутніх послуг, які надавалися відповідачу за плату у розмірі 1589,00 грн. щомісячно, позивачем не наведено та доказів їх фактичного надання суду не надано.

При цьому саме по собі зазначення у договорі найменування платежу як «комісія за управління кредитом» не свідчить про надання позичальнику окремої платної послуги.

За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку відповідача щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом є нікчемною, а тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 15890,00 грн. заборгованості за комісією.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення 15890,00 грн. комісії задоволенню не підлягають.

Щодо коштів, сплачених відповідачем.

Відповідач також посилається на те, що нею фактично сплачено кошти, які первісним кредитором були зараховані як комісія, у загальному розмірі 11123,00 грн., та просить зарахувати зазначені кошти у рахунок погашення основного боргу.

Із виписки по кредитному рахунку за період з 01.11.2021 року по 25.04.2023 року вбачається, що 25.04.2023 року первісним кредитором проведено бухгалтерські операції зі списання заборгованості у зв`язку з відступленням права вимоги.

Зокрема, сума основної заборгованості сформована з операції у розмірі 35954,00 грн., восьми операцій по 757,00 грн. на загальну суму 6056,00 грн. та операції у розмірі 568,79 грн., що у сукупності становить 42578,79 грн.

Таким чином, зазначений у реєстрі боржників та розрахунку позивача розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 42578,79 грн. узгоджується з даними банківської виписки.

Разом з тим, наявність у виписці зазначеної суми основної заборгованості не звільняє суд від необхідності перевірки правильності її визначення з урахуванням фактично здійснених відповідачем платежів та правової оцінки інших складових заборгованості.

Щодо заборгованості за комісією, то з матеріалів справи встановлено, що відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору комісія за управління кредитом визначена у розмірі 3,5 відсотка від суми кредиту, що становить 1589,00 грн. щомісячно.

Відповідно до розрахунку позивача та даних банківської виписки загальна сума такої комісії, включеної до заборгованості, становить 15890,00 грн.

Судом вже встановлено, що умова кредитного договору про сплату комісії за управління кредитом є нікчемною, у зв`язку з чим заборгованість за комісією у розмірі 15890,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

При цьому судом перевірено доводи відповідача про те, що нею фактично сплачено 11123,00 грн. комісії, які підлягають зарахуванню у рахунок погашення основного боргу.

Із банківської виписки вбачається наявність семи кредитових операцій по 1589,00 грн., які за своїм змістом відображають повернення або сторнування раніше нарахованої комісії, а не підтверджують здійснення відповідачем семи самостійних платежів у рахунок погашення комісії.

Відтак сам факт наявності зазначених операцій у виписці не є достатнім доказом фактичної сплати відповідачем 11123,00 грн. комісії, у зв`язку з чим підстав для зменшення основного боргу на зазначену суму лише з цієї підстави суд не вбачає.

Таким чином, з урахуванням виключення із розрахунку заборгованості щодо комісії, документально підтвердженим розміром основної заборгованості є 42578,79 грн.

Також, враховуючи ті обставини, що відповідачка ОСОБА_1 є одинокою матір`ю та отримує дохід у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника у сумі близько 2000 грн на місяць, суд вважає за недоцільне розстрочувати наявну заборгованість на 12 місяців, оскільки щомісяця із відповідачки підлягатиме до стягнення сума, яка становить близько 3500 грн, що є не посильною для останньої.

Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження" із заробітної плати (пенсії, стипендії та інших доходів) боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості - 20 відсотків.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1938,4 грн.

Крім того, суд зазначає наступне судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Так, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копію акту наданих послуг № 3532 від 08.06.2026 року, копію детального опису наданих послуг до акту №3532.

Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися. Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 4 000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №98274747000 від 01.11.2013 року в загальному розмірі 42578,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1938,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.03.2026 року.

Найменування сторін.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корпус 28, 3-й поверх;

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М. Черняєва