Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №554/5666/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №554/5666/26

Суддя: Черняєва Т. М.

Дата документу 24.09.2026Справа № 554/5666/26

Провадження № 2/554/3494/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Черняєва Т.М.,

за участю секретаря – Кравченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТОВ «Європейська Агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №7275334 від 22.08.2025 року, що укладений між відповідачем та ТОВ «Сіроко Фінанс», право вимоги за яким відступлено позивачу за договором факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року, у розмірі 24 300,00 грн., з яких 7 500,00 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 21,75 грн. – прострочена заборгованість за відсотками, 15 000,00 грн. – прострочена заборгованість за пенею, 1778,25 грн. – прострочена заборгованість за комісією, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі сплати судового збору 2 662,40 гривень.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 14.05.2026 року у цивільній справі за вказаним позовом відкрито провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику, але з повідомленням сторін про дату та час розгляду справи.

Представник позивача про дату та час засідання повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзив, заяви та клопотання до суду не направив.

Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст.223,280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення без учасників справи та фіксування судового процесу, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, позивачем – ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» надані докази: копію кредитного Договору від 22.08.2025 року №7275334 з додатками; копія платіжної квитанції № 5f7cd768-70b9-45fe-96e7-105116d953c9 від 22.08.2025; розрахунок заборгованості, виготовлений ТОВ «Сіроко Фінанс» від 26.01.2026 року, Договір факторингу № 23012026/3 від 23.01.2026 року, укладений між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» з додатками; Акт прийому-передачі Реєстру боржників від 23.01.2026 року; Платіжна інструкція №12 від 29.01.2026 року; Витяг з Реєстру боржників № 1 від 23.01.2026 року; а також установчі документи сторін при укладанні договорів про їх організаційну-правову форму.

Суд вважає, що наданий позивачем Кредитний договір №7275334 від 22.08.2025 року, з додатками, підтверджує виникнення правовідносин між відповідачем з ТОВ «Сіроко Фінанс» внаслідок підписання сторонами договору електронними підписами.

ТОВ «Сіроко Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, що підтверджується копія платіжної квитанції № 5f7cd768-70b9-45fe-96e7-105116d953c9 від 22.08.2025, в якій зазначено про перерахування грошової суми на рахунок відповідача у сумі 7 500,00 гривень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання - є його порушенням.

Крім того, позицією Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року № 444/9519/12 в якій суд прийшов до висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

23 січня 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» передало право вимоги за кредитним договором №7275334 від 22 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі договору факторингу № 23012026/3, що підтверджується копією вказаного договору.

Згідно умов зазначеного договору факторингу, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24 300,00 грн., з яких: 7 500,00 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 21,75 грн. – прострочена заборгованість за сумою відсотків, 15 000,00 грн. – прострочена заборгованість за пенею, 1778,25 грн. – прострочена заборгованість за комісією, що підтверджується Розрахунком заборгованості.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд зазначає про наступне.

Нормою статті 625 ЦК України встановлено правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Так, згідно ч.ч. 1-2 зазначеної статті, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки воєнний стан в Україні, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в подальшому Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX запроваджено з 24 лютого 2022 року та станом на дату розгляду справи не скасовано, суд вважає, що нараховані позивачем заборгованість за пенею та за порушення грошового зобов`язання не підлягають стягненню, відповідно до вищенаведених норм.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення комісії у розмірі 1778,25 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку, що якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, відповідна умова договору є нікчемною.

Подібний правовий висновок Верховний Суд застосовував і у справах, у яких кредитними договорами встановлювалася щомісячна комісія за управління кредитом без визначення конкретного переліку послуг, які фактично надавалися споживачу за таку плату.

У даному випадку пунктом 2.4 договору позики № 7275334 від 22.08.2025 року визначено розмір комісії за надання позики у сумі1778,25 грн.

При цьому саме по собі зазначення у договорі найменування платежу як «комісія за надання позики» не свідчить про надання позичальнику окремої платної послуги.

За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку відповідача комісію за надання кредиту є нікчемною, а тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 1778,25 грн. заборгованості за комісією.

З урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що розмір заборгованості за кредитним договором № 7275334 від 22.08.2025 року, у загальному розмірі дорівнює – 7 521,75 грн., з яких 7 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 21,75 грн. – заборгованість за відсотками.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги позивача – ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості у розмірі 7521,75 гривень. Водночас, позовні вимоги у частині стягнення пені тиа комісії задоволенню не підлягають.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено частково, то сплачені позивачем судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог, тому стягує з відповідача на користь позивач сплачену суму судового збору у розмірі 824,01 гривень.

На підставі ст.ст. 207,512, 514, 526,626, 628, 638, 1049,1054,1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 7275334 від 22.08.2025 року, у розмірі 7521,75 грн., з яких 7 500,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 21,75 грн. – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму судового збору у розмірі 824,01 гривень.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Суддя Т.М. Черняєва

Оригінал: reyestr.court.gov.ua