Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №539/1764/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1764/26

Провадження № 2/539/3175/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м.Лубни у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник позивача - Сахарова Ольга Ігорівна, представник відповідача – Забара Юрій Анатолійович,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова О.І. звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №292163314 від 22.06.2021 року у розмірі 18023,76 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 292163314 на суму 2000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2С33D.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 2000,00 шляхом перерахування через банк провайдер.

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 5100,00 грн.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі – Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 150 від 07.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (далі – Договір факторингу 2).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі – Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 18023,76 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 18023,76 грн, яка складається з: 5100,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12923,76 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості були задоволені повністю.

23 липня 2026 року представник відповідача Забара Ю.А. через систему «Електронний суд» звернувся до Лубенського міськрайонного суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року скасовано заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 червня 2026 року по справі № №539/1764/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

01 жовтня 2026 року представник відповідача Забара Ю.А. через систему «Електронний суд» подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що вимогами позивача є - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором №292163314 від 22 червня 2021 року в розмірі 18023,76 грн., судові витрати у вигляді судового збору 2662,40 грн. та витрати Позивача на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Погодитись із таким розміром позовних вимог сторона відповідача не може в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом а також

розміром судових витрат Позивача на правничу допомогу виходячи з наступного.

Стосовно до нарахованих відсотків та строку дії договору споживчого кредитування. Відповідачем не заперечується той факт, що він уклав договір №292163314 від 22 червня 2021 року із ТОВ «Манвео швидка фінансова допомога» про надання споживчого кредиту строком на 14 днів, що підтверджується паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» (розділ 3 рядок «строк кредитування»), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 22.06.2021 року в рядку «строк кредиту» та самим договором кредитної лінії (надалі Договір) а саме його пунктом 1.7. Відповідно до п.1.9.1 Договору на період строку, визначеного в п.1.7. нараховуються проценти в розмірі 1,19 від суми кредиту за кожен день користування ним.

Як видно із наданого позивачем розрахунку заборгованості від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 22.06.2021 року відповідач отримав кредит в сумі 2000 грн. і відповідно йому було нараховано відсоток за користування кредитом в сумі 23,8 грн. за день протягом трьох днів – з 22.06.20221 по 24.06.2021 року, що відповідає передбаченому відсотку в Договорі 1,19 (2000/100х1,19=23,8 грн). Всього за три дні користування кредитом нараховано 71,4 грн. відсотків.

25.06.2021 року відповідач отримав іще 2000 грн. кредитних коштів, а отже тіло кредиту зросло до суми 4000 грн. Відповідно і сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 25.06.2021 року по 27.06.2021 року становить 4000/100х1,19=47,6 грн. за один день. Сума відсотків, нарахованих за вказаний період повинна становити 142,8 грн 47,6х3=142,8 грн.

28.06.2021 року відповідач отримав додатково 500 грн. кредитних коштів тим самим збільшивши тіло кредиту до 4500 грн. і відсотки за користування кредитом збільшились до щоденної суми в розмірі 53,55 грн. (із розрахунку 4500/100х1,19=53,55 грн.). Кредитом у розмірі 4500 грн. Відповідач користувався в період із 28.06.2021 року до 07.07.2021 року включно, тобто 10 днів і повинно бути нарахована загальна сума відсотків за користування кредитом 535,5 грн.

08.07.2021 року відповідачем було сплачено частину тіла кредиту в сумі 720 грн., тобто на період нарахувань із 08.07.2021 року по 13.07.2021 року включно (6 днів) заборгованість за тілом кредиту становила 4380 грн, що виходить із розрахунку 5100-720=4380. Відповідно, за вказаний період повинно бути нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 52,12 грн. за день (із розрахунку 4380/100х1,19=52,12) та в сумі 312,73 грн., що виходить із розрахунку 52,12х6=312,73.

14.07.2021 року відповідач збільшив суму тіла кредиту отримавши додатково 400 грн. Тому в період із 14.07.2021 року по 28.07.2021 року включно (15 днів) тіло кредиту становило 4780 грн. із розрахунку 4380+400=4780 грн. Відповідно повиннібули нараховуватись відсотки в розмірі 56,88 грн. за день (із розрахунку 4780/100х1,19=56,88) та в сумі 853,23 грн. (із розрахунку 56,88х15=853,23).

29.07.2021 року відповідач в останнє збільшив розмір тіла кредиту додатково отримавши суму в 200 грн. і на цю дату тіло кредиту склало 4980 грн. (тобто 4780+200=4980). Розрахунок відсотків за користування кредитом наступний 4980/100х1,19=59,26 грн. за один день. Тілом кредиту в зазначеному розмірі відповідач користувався до 07.08.2021 року включно, тобто 10 днів, і сума відсотків за користування кредитом за вказаний період становить 592,6 грн. із розрахунку 59,26х10=592,6.

Оскільки 29.07.2021 року відповідач отримав останній платіж збільшивши тіло кредиту до 4980 грн. то відповідно до п.1.7, п.1,9 Договору термін кредитної лінії продовжується 14 днів, тобто до 12.08.2021 року. Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 22.06.2021 року строк кредиту становить 14 днів.

08.08.2021 року відповідач сплатив частково тіло кредиту в розмірі 10 грн., тобто залишилось на цю дату тіло кредиту 4970 грн. (4980-10=4970). А отже в період з 08.08.2021 року по 12.08.2021 року дату закінчення строку договору (5 днів) відповідач користувався таким розміром кредиту. Відсоток за користування кредитом у такому розмірі становив 59,14 грн за один день із розрахунку 4970/100х1,19=59,14. Відповідно, сума відсотку за користування кредитом за вказаний період складає 295,7 грн., що виходить і наступного розрахунку 59,14х5=295,7.

Таким чином залишилась не виплаченою на кінець дії строку Договору споживчого кредитування тіло кредиту в сумі 4970 грн та відсотки за користування кредитом в сумі 2803,96 грн., що виходить із наведених вище розрахунків та їх суми 71,4+142,8+535,5+312,73+853,23+592,6+295,7=2803,96 грн.

В подальшому, після закінчення строку дії кредитного договору 24.08.2021 року відповідач сплатив на користь ТОВ «Манвео швидка фінансова допомога» в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 155 грн. та 01.09.2021 року додатково сплатив 15 грн. також в рахунок погашення тіла кредиту. Тому заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4800 грн. (4970-155-15=4800), а заборгованість за відсотками становить 2803,96 грн. Загальна сума заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, виходячи із суми тіла кредиту та відсотків за користування становить 7603,96 грн.

Паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» (розділ 3 рядок «строк кредитування»), заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 22.06.2021 року в рядку «строк кредиту» та самим договором кредитної лінії (надалі Договір), а саме його пунктом 1.7 підтверджується, що частина заборгованості за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору.

Договір кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та заявка на отримання грошових коштів містять суперечності у визначенні строку дії кредитного договору. У заявкі зазначено строк дії кредиту «14». Із паспорту споживчого кредиту видно, що строк дії кредиту вимірюється у днях та зазнгачено діапазон 1-30 днів. Сам договір в п.1.7 також стверджує, що кредитна ліні надається строком на 14 днів. Тому Відповідач мав усі підстави вважати, що строк дії договору споживчого кредитуванн закінчується після спливу 14 днів з дня отримання останньої суми кредиту –12.08.2021 року.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу.Враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, вважають, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспіврозмірними та не пропорційними до предмета спору з урахуванням ціни позову, обсягу виконаної роботи, категорією справи та клопотанням у позовній заяві про розгляд справи без участі представника позивача. У зв`язку з викладеним вважають за можливе зменшити розмір витрат на оплату послуг адвоката до суми у 3000 (три тисячі) грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, в прохальній частині додаткових пояснень представник відповідача просив розглянути справу без участі відповідача та без участі представника відповідача.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України та згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено, що 22.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № 292163314 у формі електронного документу з використанням електронного підпису (а.с.14-16).

Відповідно до умов кредитного договору, п.1.1. за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).

Сторони узгодили порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами та дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи положення ст. 204, 207, 624, 628, 634, 368, 640 ЦК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору № 292163314 від 22.06.2021.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

Суд установив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2000,00 грн – 22.06.2021, 2000,00 грн – 25.06.2021, 500,00 грн – 28.06.2021, 200,00 грн – 14.04.2021, 200,00 грн – 14.07.2021, 200,00 грн – 29.07.2021, що в загальному розмірі становить 5100,00 грн, що підтверджується довідками виданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», платіжними дорученнями, а також листом від 30.04.2026 № БТ/Е-17491 АТ «Універсал Банк», листом від 30.04.2026 №31-4-01/5914-БТ АТ «Укрсиббанк» і виписками за картковим рахунком (а.с.105-107, 137-143, 149-152).

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази виконання кредитором умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору обов`язків матеріали справи не містять.

Із досліджених наданих позивачем розрахунків заборгованості, суд установив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося відповідачу в період із 22.06.2021 по 07.09.2021 (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») в розмірі 11338,80 грн, та в період із 07.09.2021 по 02.11.2021 (ТОВ «Таліон Плюс») і складає 18023,76 грн. (а.с.88-90).

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії кредитного договору в порядку, визначеному пунктом 1.8 договору, продовжувався у зв`язку з отриманням відповідачем додаткових коштів, а саме: в сумі 2000,00 грн – 22.06.2021, 2000,00 грн – 25.06.2021, 500,00 грн – 28.06.2021, 200,00 грн – 14.04.2021, 200,00 грн – 14.07.2021, 200,00 грн – 29.07.2021, що в загальному розмірі становить 5100,00 грн. Отже, днем отримання відповідачем коштів є 29.07.2021 року. Враховуючи, що відповідно п.1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 14 днів від дати отримання кредиту позичальником, то днем повернення кредитних коштів є 12.08.2021. У зв`язку з чим відсотки за користування кредитом позивачем можуть бути нараховані до 12.08.2021 року.

Слід зазначити, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 05.04.2023 № 910/4518/16.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постановах Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року та в справі № 910/4518/16 від 5 квітня 2023 року кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.

Тобто, боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Таким чином, нарахування процентів після закінчення строку договору не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з частиною 8 даної статті нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

З пунктів 1.8 - 1.16 кредитного договору вбачається, що його зміст в частині розміру процентів, дисконтного періоду його застосування, порядку нарахування процентів та виконання умов договору для пересічного споживача сприймається складно.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23, тлумачення змісту договору ( предмет спору в справі ) дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

В такій ситуації підлягає застосуванню правило частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

З урахуванням цього, погоджених сторонами умов договору в частині строку його дії та розміру процентів, суд вважає вимогу позивача про стягнення процентів, які у декілька разів перевищують суму кредиту, несправедливою для відповідача у розумінні пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому приходить до висновку про зменшення розміру процентів до суми кредиту за умовами договору.

За цих обставин суд погоджується з доводами та розрахунками представника відповідача та вважає, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 292163314 від 22.06.2021 у сумі 7603,96 грн, із якої: 4800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2803,96 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором слід вказати таке.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (пункт 2.1) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.50-53).

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2020 (а.с.55 з.б).

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2021 (а.с.56-59).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2022 (а.с.61).

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2023 (а.с.61 з.б).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2024 (а.с.62).

Отже, відповідно до указаних додаткових угод строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався та договір діяв до 31.12.2024.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, викладеному у редакції від 31.12.2020 (додаткова угода № 26), право вимоги права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 166 від 07.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 292163314 від 22.06.2021 на загальну суму 11456,06 грн (а.с.63).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого, у п. 2.1, визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.66-69).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 292163314 від 22.06.2021 на загальну суму 18023,76 грн (а.с.71).

15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги (а.с.74-77).

Позивачем наданий витяг з реєстру боржників від 15.07.2025, відповідно до якого право вимоги до відповідача за кредитним договором № 292163314 від 22.06.2021 на загальну суму 18023,76 грн перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (а.с.80).

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем доведено належними доказами набуття ним права вимоги відповідача за кредитним договором № 292163314 від 22.06.2021.

Проаналізувавши положення ст. 1077, 1078, 1081 ЦК України, слід вказати, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Оскільки первісний кредитор мав право здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами в період строку кредитування, то саме за вказаний період позивач набув право вимоги до відповідача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 44892 від 17.04.2026 позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1123,23 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.

Ураховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, обсяг правничої допомоги, наданої позивачу при розгляді цієї справи судом, надання позивачем договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткової угоди № 25771160060 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акту прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20.08.2025, те, що справа є малозначною, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного провадження, представник позивача не приймав участь у судових засіданнях, суд вважає необхідним зменшити розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір компенсації позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності, пропорційності та справедливості.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 141, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №292163314 від 22.06.2021 в розмірі 7603 (сім тисяч шістсот три) грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати в сумі 1123 (одна тисяча сто двадцять три) грн 23 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд.6, кабінет 13, м. Київ, 02094;

Представник позивача: Сахарова Ольга Ігорівна, РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд.6, кабінет 13, м. Київ, 02094;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.В.Просіна