Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №523/7874/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/7874/26

Провадження №2/523/5395/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Бокова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса в залі суду №7 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини на період навчання, обґрунтував тим, що за час спільного проживання з відповідачем в них народилися діти, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, старший син – ОСОБА_5 залишився проживати з позивачем та перебуває на повному його утриманні. Наразі ОСОБА_5 є студентом та навчається у Державному навчальному закладі «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу», а також у Готельній академії у місті Братислава Словаччина. На забезпечення сина всім необхідним позивачу не вистачає коштів, тому вимушений звернутись з вказаним позовом до відповідача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 4000 грн., до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження навчання.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 30.04.2026 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23.07.2026 року від ОСОБА_4 надійшли пояснення, відповідно до яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що через збройну агресію рф проти України, вона були вимушена виїхати за кордон, та наразі проживає у місті Братислава Словаччина, де не працює та живе лише на допомогу як біженка, іншого доходу не має. Крім того, зазначила, що їх з відповідачем неповнолітній син ОСОБА_6 , 2018 року народження, проживає разом з нею та перебуває на повному її утриманні, в той час як відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає. Більш того, вона також надає матеріальну допомогу своєму батькові, який залишився проживати в Україні, де постійно потребує лікування та придбання ліків, через свій похилий вік.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у поясненнях на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши учасників справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 01.08.2007 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції м.Одеси, сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складений актовий запис №1158.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем ОСОБА_3 , що підтверджується копією рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 26.09.2019 року, а також копією договору оренди квартири.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повноліття продовжує навчатися та є студентом Державного навчального закладу «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу», а також у Готельній академії у місті Братислава Словаччина, що підтверджується довідкою №611 виданою 05.02.2026 року Державним навчальним закладом «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу» та довідкою про навчання в школі виданою 10.02.2026 року Готельною академією у місті Братислава Словаччина, відповідно.

Так, згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно із статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З`ясовуючи наявність вищезазначених умов, судом встановлено, що на даний час ОСОБА_5 продовжує навчання на денній формі навчання, на контрактній основі та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги з боку матері, зокрема, на витрати, пов`язані з проїздом до навчального закладу, витратами на навчання (канцелярські товари), харчуванням, одягом та взуттям, а також оплатою на навчання. Також, суд вважає, що витрати позивача на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів. Оскільки позивач навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу він не має.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечувала, що в них є спільний син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та також те, що на момент подачі позову він проживає разом із батьком, навчався і продовжує навчатися.

При поданні позовної заяви з позовними вимога про стягнення з відповідача 4000 гривень з дати подання позову і до закінчення навчання, в судовому засідання представником позивача було уточнено, що дана сума підлягає стягненню щомісячно. Позивачем у якості доказів на підтвердження утримання свого повнолітнього сина було надано договір оренди квартири. Орендарем, за яким виступав позивач. Строк договору оренди: з 01.09.2025 по 31.08.2026, в орендованій квартири проживає також: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . В судовому засіданні було встановлено, що на момент подачі позову позивач та відповідач разом не проживали. Також не надано до суду і доказів сплати орендної плати орендарем. Жодних інших доказів на підтвердження витрат по утриманню позивачем свого повнолітнього сина не було надано. Тому суд із наданих доказі не може встановити вартість витрачених коштів позивача по забезпеченню свого повнолітнього сина ОСОБА_5 . В свою чергу позивачем та його представником не доведено факт утримання свого повнолітнього сина, щоб перевищувала 4000 гривень щомісячно. Для обґрунтування тверджень, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання свого повнолітнього сина позивачем надано фото-схема вигляду сторінки Instagram відповідача з фото.

При визначені розміру аліментів суд бере до уваги обставини зазначену відповідачем у наданих нею поясненнях, зокрема, що на її утриманні перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_6 , 2018 року народження з чим представник позивача погодилася у судому засіданні. Не надано доказів того, що відповідачка не працює та не має стабільного доходу, а живе лише на матеріалу допомогу наданою безпосередньо державою Словаччина як країною-партнером та учасницею директиви ЄС для українців виїхавши за кордон через збройну агресію російської федерації .

Вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, судом враховуються наступні обставини, зокрема: відповідач є особою працездатного віку, з матеріалів справи не вбачається даних про поганий стан здоров`я відповідача чи наявність інших істотних обставин, які б перешкоджали їй у виконанні її батьківських обов`язків щодо її повнолітньої дитини. Надані відповідачем у якості доказу лише пенсійного посвідчення її батька не може служити доказом поганого самочуття її батька та здійсненням нею матеріального забезпечення на цій підставі.

Крім того, при визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ч.1 ст.182 та ч.2 ст. 200 Сімейного кодексу України, які підлягають застосовуванню до даних правовідносин в силу ст. 200 цього Кодексу.

Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Таким є припис ч. 2 ст. 182 СК України. Тому законодавчо встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років - 2817 гривень;

дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень;

працездатних осіб - 3328 гривень.

Виходячи з того, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (ч. 1,2 ст. 141 Сімейного кодексу України).

Цей обов`язок є індивідуальним для кожного з батьків, а не солідарним. Це означає, що витрати на дитину (чи то щомісячні аліменти, чи додаткові витрати на лікування або розвиток) за законом поділяються між батьками порівну якщо інше не передбачено законом або договором між ними. Договір між позивачем та відповідачем про те, що кожен із них забезпечує дитину, яка залишилася проживати поряд із кожним із них, або якісь інші умови, сторонами надано до суду не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1664 грн., що є не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи із дня пред`явлення даного позову до суду і на період навчання сина.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 666,20 грн., з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору при поданні позовної заяви про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.182, 184, 199, 200 СК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі, в розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні щомісячно, починаючи з 14.04.2026 року до закінчення навчання або до досягнення ним 23-річного віку за умови продовження навчання.

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне судове рішення виготовлено 16.09.2026 року.

Суддя О.М.Боков