Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №521/10636/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 521/10636/26

провадження № 2-о/521/376/26

16 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перетину державного кордону на в`їзд в Україну та постійного перебування на території України, заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про про встановлення факту перетину державного кордону на в`їзд в Україну та постійного перебування на території України, заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що 10 січня 2022 року він виїхав із України в Польщу, про перетин кордону були проставлені відповідні відмітки в його паспорті громадянина України для виїзду за кордон прикордонною службою України. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, з метою повернення до родини в м. Херсон заявником прийнято рішення заїхати до м. Херсона зі сторони росії та тимчасово окупованою нею територією Автономної Республіки Крим. Заявник вказує, що з цією метою він 21.09.2022 року перетинає кордон Латвії з росією і через автомобільний пункт пропуску «Убылинка» (Псковська обл. рф) заїжджає на територію росії, про що свідчить відповідний штамп «№71» на 6 сторінці закордонного паспорту. Далі, проїхавши територієї росії він 23.09.2022 року доїжджає до автомобільного пункту пропуску «Армянск» (знаходиться на півночі Криму, на адміністративній межі між АР Кримом та Херсонською областю), перетинає його і в цей же день 23.09.2022 року заїжджає до Херсонської області, а там вже через декілька годин того ж дня - 23.09.2022 року доїжджає до родини у м. Херсон. Про його в`їзд на територію Херсонської області 23.09.2022 року через КПП «Армянск» свідчить відповідний штамп «№141» на 6 сторінці закордонного паспорту. 31.12.2022 року він з родиною виїжджає із м. Херсона до м. Одеси. 04.01.2023 року Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради зареєструвало заявника як ВПО у м. Одесі за адресою: АДРЕСА_1 , та призначила йому грошову допомогу на проживання. В подальшому через зміну району проживання з Київського району м. Одеси на Хаджибейський район м. Одеси 03.10.2023 року заявника знято з обліку в Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси. Підстава зняття з обліку - «вибуття в інший район». 3 03.10.2023 року і по сьогоднішній день він та його родина зареєстровані як ВПО У Хаджибейському районі м. Одеси та постійно проживають за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник також зазначає, що з моменту отримання статусу ВПО він отримував державну грошову допомогу на проживання у розмірі 2000 грн. на місяць, однак 02.04.2026 року йому стало відомо, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у продовженні виплат грошової допомоги на проживання як ВПО і більше на такі виплати він нібито навіть не має права претендувати. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у своєму листі-відмові від 02.04.2026 року №16601-12600/Б-02/B-1500/26 повідомило, що «відповідно верифікації Мінфіну Ви перебували за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги».

Заявник наголошує, що останній раз він перетинав кордон 23.09.2022 року коли через КПП «Армянск» з АР Криму потрапив у Херсонську область, щоб доїхати до дому в м. Херсон. З того часу, та за весь час перебування у м. Одесі, будучи зареєстрованим тут з 04.01.2023 року як ВПО, він ніколи не залишав території України, нікуди з України за кордон не виїжджав і завжди був тут в Україні. З метою фіксації та реєстрації в`їзду 23.09.2022 року на територію України до Херсонської області з АР Криму через КПП «Армянск» та задля відновлення виплат допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі заявник 25.04.2026 року звернувся до Державної прикордонної служби України, однак, у своєму листі від 04.05.2026 року №19.5.2/Б-18583/19120 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, серед іншого, повідомив таке: «3 24.02.2022 по теперішній час тимчасовий прикордонний контроль громадян для виїзду/в`їзду з тимчасово окупованої території України не здійснюється, отже внесення інформації, щодо перетину Вами лінії зіткнення/адміністративної межі до Бази даних суперечить вимогам чинного законодавства та не вбачається за можливе».

Враховуючи викладене, з метою вирішення питання відновлення заявнику виплат грошової допомоги на проживання як ВПО, а також задля уникнення у майбутньому очевидних юридичних наслідків через відсутність у Базах даних інформації щодо перетину державного кордону на в`їзд в Україну, заявник вимушений звернутись до суду із цією заявою, оскільки інша можливість встановлення факту перетину ним державного кордону на в`їзд в Україну та встановлення факту постійного його перебування на території України в адміністративному (не судовому) порядку на час подання цієї заяви відсутня.

Заявник в судове засідання з`явився, заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві.

Представник заінтересованої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України Марченко Світлана Михайлівна в судове засідання з`явилася у режимі відеоконференції поза межами залу судового засідання з використанням власних технічних засобів, заперечувала проти задоволення заяви у повному обсязі, вказала, що справа не може бути розглянута судом в порядку окремого провадження, оскільки вона вбачає спір між заявником та Пенсійним фондом України.

Представник заінтересованої особи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Філіпова Ганна Михайлівна намагалася взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами залу судового засідання з використанням власних технічних засобів, однак через виникнення технічних проблем з її обладнанням підключення здійснити не вдалося.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності.

Представник заінтересованої особи Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 , який є сином заявника, вказав, що його батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхав із України в Польщу, а в подальшому, через повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну та окупацію м. Херсона, повертався до дому зі сторони росії та тимчасово окупованої нею територією Автономної Республіки Крим. Він зустрів заявника в м. Херсоні в його домі, так як з сім`єю проживав окремо від батьків. Зазначив, що ОСОБА_1 після повернення в м. Херсон 23.09.2022 року не залишав територію України.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною заявника, вказала, що в кінці вересня 2022 року ОСОБА_1 приїхав автомобілем до м. Херсона з Польщі через територію росії та Криму, тому що заїзд з території України до м. Херсону у 2022 році був неможливий, зазначила, що зустріла заявника вдом .

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 , яка є дружиною сина заявника, вказала, що 23 вересня 2022 року вона з чоловіком та донькою поїхала до батьків чоловіка для зустрічі із свекром, знає, що ОСОБА_1 їхав до м. Херсона через країни ЄС, росію та Крим. Зазначила, що 31 грудня її чоловік ОСОБА_2 поїхав до деокупованого Херсону, щоб допомогти батькам виїхати до м. Одеси.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення заявлених вимог з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Комсомольським РВ ХМУУМВС України в Херсонській області 17.02.1996 року.

Згідно із відповіддю №2938623 від 25.06.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про перебування на обліку Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 17.10.2023 року №16.01-05/4144 ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси та йому була призначена допомога як внутрішньо переміщеній особі з 04.01.2023 року по 03.10.2023 року в УСЗН Київського району м. Одеса, знято з обліку з 03.10.2023 року з причини вибув в інший район.

Згідно із довідкою від 03.10.2023 року №5137-5002983294 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

В листі-відповіді від 02.04.2026 року №16601-12600/Б-02/B-1500/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно верифікації Мінфіну заявник перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більше як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

З метою фіксації та реєстрації в`їзду 23.09.2022 року на територію України до Херсонської області з АР Криму через КПП «Армянск» та задля відновлення виплат допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі заявник 25.04.2026 року звернувся до Державної прикордонної служби України та попросив зафіксувати та зареєструвати (якщо це ще не зафіксовано та не зареєстровано) факт в`їзду 23.09.2022 року на територію України до Херсонської області з АР Криму через КПП «Армянск»; видати довідку, чи в будь який іншій формі надати інформацію про те, що він з моменту отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, тобто з 04.01.2023 року, не перебував та не перебуваю за кордоном, не залишав з 04.01.2023 року території України, нікуди з України в цей період не виїжджав і завжди з 04.01.2023 року був в Україні.

Відповідно до листа від 04.05.2026 року №19.5.2/Б-18583/19120 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, серед іншого, повідомив, що з 24.02.2022 по теперішній час тимчасовий прикордонний контроль громадян для виїзду/в`їзду з тимчасово окупованої території України не здійснюється, отже внесення інформації, щодо перетину заявником лінії зіткнення/адміністративної межі до Бази даних суперечить вимогам чинного законодавства та не вбачається за можливе.

Судом встановлено, що 10.01.2022 року (до повномасштабного вторгнення росії в Україну) ОСОБА_1 виїхав із України в Польщу (м. Варшава) через повітряний пункт пропуску «Жуляни» (м. Київ), про що свідчить відповідний штамп на ст. 11 паспорту громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 заявника.

21.09.2022 року ОСОБА_1 перетнув кордон Латвії з росією і через автомобільний пункт пропуску «Убылинка» (Псковська обл. рф) заїхав на територію росії, про що свідчить відповідний штамп «№71» на 6 сторінці закордонного паспорту заявника.

23.09.2022 року ОСОБА_1 перетнув автомобільний пункт пропуску «Армянск», про що свідчить відповідний штамп «№141» на 6 сторінці закордонного паспорту.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Станом на момент ухвалення рішення у даній справі правовий режим воєнного стану на території України не скасовано.

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №228-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» та від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» тимчасово закрито пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон з російською федерацією та республікою білорусь.

Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, передбачено, що відомості про особу до бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» вносяться інспекторами прикордонної служби безпосередньо під час перетинання державного кордону особою.

Відповідно до пункту 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється у цьому шестимісячному періоді починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.

Згідно із ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення ч. 1 ст.293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в спорах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справі «Салман проти Туреччини»).

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції "роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Як встановлено при розгляді справи, встановлення даного факту заявнику необхідно для вирішення питання відновлення йому виплат грошової допомоги на проживання як ВПО, а також задля уникнення у майбутньому очевидних юридичних наслідків через відсутність у Базах даних інформації щодо перетину державного кордону на в`їзд в Україну.

Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

Спір про право у даній справі відсутній, прав заінтересованих осіб встановлення даного факту не порушує, іншого способу захисту порушеного права, окрім звернення до суду із зазначеною заявою заявник не має.

Таким чином, суд, в сукупності письмових документальних матеріалів, наданих заявником на підтвердження заявлених вимог про встановлення факту перетину державного кордону України, проаналізувавши відповідне законодавство, з урахуванням наявних доказів у справі та показів свідків, вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що ОСОБА_1 дійсно перетнув державний кордон України на в`їзд в Україну шляхом перетину кордону через автомобільний пункт пропуску «Армянск», який знаходиться на тимчасово окупованій території України, та з 23.09.2022 року постійно перебуває на території України, а отже заява є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 315-319 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перетину державного кордону на в`їзд в Україну та постійного перебування на території України, заінтересовані особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Комсомольським РВ ХМУУМВС України в Херсонській області 17.02.1996 року, РНОКПП – НОМЕР_3 ) 23.09.2022 року перетнув державний кордон України на в`їзд в Україну та постійно з 23.09.2022 року перебуває на території України.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Михайлюк

16.09.26