Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №522/15222/26-Е — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/15222/26-Е

Номер провадження № 2/521/9536/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.08.2026 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2026 року справу передано до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що за умовами договору про надання кредиту № 0765-2598 від 05.08.2021 року позивач надав відповідачу в кредит кошти в сумі 7000,00 грн. (п. 2.1 Договору), зі строком користування кредитом 21 календарний день з пільговим періодом (п. 2.5 Договору), та зі сплатою процентів за ставкою 3 % за один день користування (п. 2.4. Договору). Загальний строк кредитування складає 300 днів, про що зазначено у п. 3 Паспорту споживчого кредиту з яким ознайомлений відповідач 05.08.2021 року.

ОСОБА_1 05.08.2021 електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7000 грн., а отже акцептовано умови Договору з ТОВ « УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який є первісним кредитором.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 0765-2598 від 05.08.2021 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку з одноразовим ідентифікатором А106.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище, втім, останнім не були виконанні прийняті на себе зобов`язання.

26.12.2024 було укладено договір № УКФ261224-2, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги за кредитним договором до позичальника, в тому числі за договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року. Таким чином, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 53340,00 грн., з яких:

-заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 7000 грн.;

-заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46340,00 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року станом на 02.04.2026 р., утворилась заборгованість у розмірі 53340,00 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 7000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46340,00 грн.., чим порушуються права та інтереси ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Ухвалою суду від 27.08.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» через підсистему “Електронний суд” надав до суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути поданий позов за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повідомлявся судом про розгляд справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення повістки рекомендованим листом. На адресу суду 29.09.2026 року повернулися поштові відправлення із відміткою про отримання поштового відправлення відповідачем.

09.09.2026 року до суду надійшов відзив від відповідача, у якому він не погоджується зі здійсненими нарахуваннями з огляду на наступне.

Відповідач є учасником бойових дій та проходив військову службу у складі ЗСУ, а тому вважає, що на нього поширені гарантії ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, просить застосувати позовну давність та на підставі цього відмовити у задоволенні позову, вважає, що не мав можливості ознайомитися з матеріалами, зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому не заперечує наявність даних кредитних відносин та існування заборгованості.

Станом на 02.10.2026 року заяв або клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 02.10.2026 року.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.08.2021 електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7000 грн., а отже акцептовано умови Договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», який є первісним кредитором.

За умовами договору про надання кредиту № 0765-2598 від 05.08.2021 року позивач надав відповідачу в кредит кошти в сумі 7000,00 грн. (п. 2.1 Договору), зі строком користування кредитом 21 календарний день з пільговим періодом (п. 2.5 Договору), та зі сплатою процентів за ставкою 3 % за один день користування (п. 2.4. Договору). Загальний строк кредитування складає 300 днів, про що зазначено у п. 3 Паспорту споживчого кредиту з яким ознайомлений відповідач 05.08.2021 року.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 0765-2598 від 05.08.2021 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку з одноразовим ідентифікатором А106.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище, втім, останнім не були виконанні прийняті на себе зобов`язання.

26.12.2024 було укладено договір № УКФ261224-2, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» права вимоги за кредитним договором до позичальника, в тому числі за договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року. Таким чином, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 53340,00 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 7000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46340,00 грн.

Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останньої суму заборгованості за кредитним договором № 0765-2598 від 05.08.2021 року станом на 02.04.2026 р., утворилась заборгованість у розмірі 53340,00 грн., з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 7000 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 46340,00 грн.., чим порушуються права та інтереси ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Згідно п. 1.2. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах його строковості, платності і зворотності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тип кредиту – кредитна лінія.

Пунктом 1.3. встановлено, що кредит надається для задоволення особистих потреб позичальника.

Пунктом 2.1. визначено суму кредиту – 7000,00 грн.

Пунктом 2.2. визначено, що кредит видається позичальнику шляхом перерахування на його картковий рахунок

Пунктом 2.4. встановлено, що розмір процентів за користування кредитом 3 % за кожен день.

Пунктом 2.5. встановлено пільговий строк користування, який обрали сторони – 21 день, коли застосовується знижена процентна ставка – 2 %.

Згідно п. 2.7. визначено реальну річну процентну ставку – 572462 %.

Вказана інформація була доведена до відома відповідача, він підтвердив ознайомлення та зрозумілість йому обраних умов кредитування 05.08.2021 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн., зі сплатою відсотків, загальним строком користування 300 календарних днів, з періодичною пролонгацією у 21 день, як визначили сторони у п. 2.5. Договору.

З матеріалів справи також вбачається, що заявка на отримання кредиту, підтвердження укладення кредитного договору, паспорт споживчого кредиту підписані шляхом накладення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до довідки позивачем 05.08.2021 року здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 7000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який був вказаний відповідачем у заявці.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі зазначеному вище.

Втім, ОСОБА_1 не виконав прийняті на себе зобов`язання, та зворотного на спростував під час розгляду справи, внаслідок чого за кредитним договором існує заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на час звернення з позовом до суду утворилась заборгованість у розмірі 53340,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7000,00 грн., по процентам в розмірі 46340,00 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся із відповідним позовом, також просить стягнути судові витрати, які позивач поніс, судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та поштові витрати на направлення матеріалів відповідачу 298,98 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» - електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Надаючи оцінку доводам відповідача, які він виклав у відзиві на відзив, суд виснує наступне.

Відповідач зазначає, що є учасником бойових дій та проходив службу у лавах ЗСУ.

Згідно наданих суду документів ОСОБА_1 є учасником бойових дій, отримав відповідне посвідчення НОМЕР_2 15.05.2025 року.

Відповідно до наданого військового квитка НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 26.11.2024 року, у складі ЗСУ перебуває з 27.11.2024 року по теперішній час.

Кредитні відносини тривали з 05.08.2021 року по 31.05.2022 року згідно додатку до паспорту споживчого кредиту № 0765-2598 від 05.08.2021 року.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом з тим, з поданих відповідачем документів, не вбачається, що в період нарахування процентів по договору кредиту № 0765-2598 від 05.08.2021 року, відповідач набув статус військовослужбовця і на нього розповсюджувались пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, доводи відповідача, що він як військовослужбовець, має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом, спростовуються матеріалами справи.

Судом перевірено правильність нарахування процентів за вказаним кредитним договором, нарахування здійснено у відповідності до умов укладеного договору, тобто протягом пільгового періоду 21 день за ставкою 2 % на день (140 грн/день), а надалі за ставкою 3 % на день (210 грн/день) не за повний період кредитування. Але позивачем не було подано заяви про збільшення позовних вимог, тому суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог. Будь яких нарахувань, поза строками кредитування не здійснювалося, штрафних санкцій чи інших нарахувань також.

Щодо застосування позовної давності суд виснує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою з 12 березня 2020 р. на усій території України введено карантин та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запроваджування обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 та від 21.04.2021 р. № 405 «Про внесення змін до деяких актів КМУ» було продовжено карантин.

Слід зауважити, що 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559. 681, 728. 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. (Пункт 19 розділу було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 року). Лише з цього періоду поновилися строки застосування позовної давності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023 р. Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 - відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені, у т.ч. статтями 257.258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану, а отже на час розгляду цієї цивільної справи він не сплинув.

Щодо звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд виснує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI.

Відповідно до приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), від 20 січня 2021 року у справі №9901/258/20 (провадження № 11-331заі20).

Отже, пільги, визначені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, поширюються на учасників бойових дій лише у справах, пов`язаних з їх соціальним захистом.

Правовідносини, що склалися належать не до соціального захисту, а до кредитних,, а отже на відповідача у даних правовідносинах не поширюються пільги, передбачені п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідачем не надано жодних доказів здійснення оплати за кредитним договором.

Таким чином, встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитними договорами вказує на те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених обставин та підтверджуючих дані обставини документів, з огляду на норми чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Щодо оплати поштових витрат у сумі 298,98 грн. суд виснує наступне.

Суду надано квитанцію № 2182845 від 03.08.2026 з описом вкладення відправлених відповідачу матеріалів справи на суму 298,98 грн. включно з друком цих матеріалів, а тому такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки є необхідними судовими витратами для розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 611, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81,133, 141, 223, 259, 264, 275, 280, 284, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (Код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) заборгованість за кредитним договором № 0765-2598 від 05.08.2021 р.- в розмірі 53340,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (Код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) судовий збір у розмірі 2662, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (Код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, оф. 601) понесені судові витрати у розмірі 298,98 грн.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дати виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.10.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО