Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №521/19032/21 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/19032/21

Провадження № 2-др/521/146/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я,

при секретарі судового засідання Каліній П.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заяву представника ОСОБА_1 адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та процентів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Колеснікова І.Л. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Відповідача судових витрат у загальному розмірі 76083,60 грн., у т.ч. 57000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 19083,60 грн. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи, з викладеним за текстом заяви клопотання про поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Колесніковим І.Л. додано до заяви наступні докази: договір про надання правничої допомоги №261/23 від 31 жовтня 2023 року, додаткову угоду №1 від 31 липня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №261/23 від 31.10.2023, акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 31 липня 2026 року за договором про надання правничої допомоги №261/23 від 31.10.2023 з додатком №1 (перелік робіт (послуг)), квитанцію про сплату авансу №ПН847 від 03 листопада 2023 року.

На підтвердження понесених витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи заявником надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №0153410019 від 06 лютого 2026 року.

Копія заяви отримана представником ОСОБА_2 адвокатом Татар В.Г. через підсистему Електронний суд 10 серпня 2026 року.

Заперечень щодо неспівмірності або зменшення витрат на професійну правничу допомогу від сторін не надходило.

Сторони в судове засідання не викликались з огляду на норми ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, подану Адвокатом Колесніковим І.Л. від імені та в інтересах ОСОБА_1 , суд дійшов висновків про задоволення вказаної заяви в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що в межах розгляду справи №521/19032/21ухвалою суду від 31.01.2023 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження по справі зупинено на час проведення цієї експертизи.

18.08.2023 року матеріали справи повернуто до суду з повідомленням про неможливість надання висновку (за відсутності оригіналу боргової розписки).

Ухвалою суду від 05.09.2023 року провадження по справі поновлено.

01.10.2024 року представник позивача надала до суду оригінал боргової розписки.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

15.05.2025 року на адресу суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали цивільної справи з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 19.05.2025 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

05.01.2026 року до канцелярії суду надійшло клопотання експерта № 19384 від 25.12.2025 року, рахунок № 2640 від 25.12.2025, та матеріали цивільної справи.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.01.2026 клопотання експерта Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 19384 від 25.12.2025 року - про надання доступу до об`єкта дослідження та додаткових матеріалів для проведення експертизи- задоволено. Направлено справу для проведення призначеної ухвалою суду від 17.11.2025 року судової почеркознавчої експертизи судовим експертам Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

13.04.2026 року на адресу суду (вх. № 25113) надійшли матеріали справи та висновок експерта №19384 від 06.04.2026 року.

Згідно з висновком експерта №19384 від 06.04.2026 встановлено, що (мовою оригіналу): «…Підпис від імені ОСОБА_1 у розписці від його імені від 10.08.2019… - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою…».

Ухвалою суду від 20.04.2026 року провадження у справі поновлено.

23.04.2026 року на адресу суду (вх. № 28424) від представника ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова І.Л. надійшли додаткові пояснення з викладенням позиції відповідача з приводу висновку експерта №19384 від 06.04.2026 року.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 30.06.2026 року судом прийнято відмову представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Татар Валентини Григорівни від позову. Провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову. Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Статтею 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Одночасно ч. 5 ст. 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження.

Право відповідача на відшкодування витрат, визначене ч. 3 ст. 142 ЦПК України, є безумовним та обов`язковим у випадку відмови позивача від позову і ніяким чином не пов`язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача (Постанова Верховного Суду від 05.09.2022 року у справі № 755/3436/20).

Частинами 1 – 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Пунктом другим частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено визначення «адвокатська діяльність» - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Статтею 59 Конституції України закріплено право кожної людини і громадянина на професійну правничу допомогу, при цьому вибір захисника прав здійснюється за вільним вибором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Виходячи зі змісту ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та інших заяв по суті справи, звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Також, згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30.09.2009: «Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права».

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів, доданої до заяви про ухвалення додаткового рішення, вбачається, що 31 жовтня 2023 року між Клієнтом – ОСОБА_1 та Адвокатом – Колесніковим Іваном Леонтійовичем - укладено Договір про надання правничої допомоги № 261/23, згідно п. 1.1. якого Адвокат усіма законними методами та способами надає Клієнту правничу допомогу, зокрема, у справах, які пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів останнього, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору Сторони встановили термін його дії – до 31.12.2026 року.

Згідно п. 3.1. Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, та визначається у відповідних додатках до цього договору, виходячи з досвіду Адвоката, його кваліфікації, персонального попиту на допомогу Адвоката, складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для Клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану Клієнта.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що Клієнт зобов`язаний сплатити за виконання обов`язків покладених на Адвоката ним Договором суму, яка обумовлена між ним та Адвокатом у відповідному додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

У Додатку № 1 від 31 жовтня 2023 року до Договору Сторони узгодили, що сума гонорару адвоката визначається Сторонами виходячи з обсягу наданих послуг та робіт, з урахуванням складності справи, та буде остаточно погоджена Сторонами у додатковій угоді, що буде укладена за результатами виконаної роботи та наданих послуг (п. 1). Одночасно Сторони дійшли згоди, що Клієнт, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами цього Договору, сплачує Адвокату аванс у розмірі 1 000,00 (одна тисяча грн., 00 коп.) гривень (п. 2).

03 листопада 2023 року Клієнт сплатив на користь Адвоката обумовлену суму авансу, що підтверджується Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН847.

31 липня 2026 року Сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору та Акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) за Договором про надання правничої допомоги № 261/23 від 31.10.2023 року та, з урахуванням сплаченого Клієнтом авансу, складності та тривалості справи № 521/19032/21 тощо, - остаточно визначено гонорар Адвоката в розмірі 57000,00 (п`ятдесят сім тисяч грн., 00 коп.) гривень.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19 тощо, - розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України) – отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Оцінивши обсяг фактично наданих адвокатом Колесніковим І.Л. послуг, складність і тривалість справи, її значення для сторони, а також співмірність заявленого гонорару виконаній роботі, необхідність доведення власної позиції, поведінку позивача в цьому судовому процесі тощо, - суд вважає справедливим та обґрунтованим заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 57000,00 (п`ятдесят сім тисяч грн., 00 коп.) гривень, який підлягає стягненню у повному обсязі.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено ст. 141 ЦПК України. Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 2, 3 ст. 102 ЦПК України унормовано, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 71-1 цього Закону - підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За матеріалами справи судом встановлено, що у справі №521/19032/21 судова експертиза (почеркознавча) призначалася за клопотаннями відповідача неодноразово, проте проведення експертизи не відбувалося внаслідок зволікання позивача в наданні оригіналу розписки.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою від 17.11.2025 року судом було призначено по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, витрати за проведення експертизи покладено на відповідача.

Відповідно рахунку № 2640 від 25.12.2025, виставленого експертною установою за проведення експертизи вартість експертизи становить 19083,60 гривень, яка була сплачена відповідачем 06.02.2026 року відповідно Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0153410019.

Згідно з Висновком експерта № 19384 від 06.04.2026 процесуальний результат є сприятливим саме для відповідача.

Висновуючи – витрати, здійснені ОСОБА_1 за проведення судової почеркознавчої експертизи, є обґрунтованими, підтверджені документарно та безпосередньо пов`язані із розглядом справи, отже – підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Одночасно суд зазначає, що, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

У Постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Суд Права зазначив, що: «…у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі…».

Загальновідомим є факт введення в Україні воєнного стану відповідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, що є діючим дотепер.

Згідно з позицією Верховного Суду. викладеній у Постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 - протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.

Відповідно до п. 5 додатка до Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки (ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 на 1098 засіданні заступників міністрів) – судді повинні мати необмежену свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та власного розуміння фактів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач є пенсіонером та особою з інвалідністю і, внаслідок перенесеного ендопротезування кульшового суглоба, періодично має больовий синдром, що ускладнює (а подеколи робить неможливим) вільне пересування та має наслідком кульгавість.

До того ж, у справі дебати не проводилися, адже позивач відмовився від позовних вимог і суд прийняв таку відмову, наслідком чого стало закриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнає причини пропуску відповідачем процесуального строку поважними та поновлює ОСОБА_1 строк на подання доказів задля підтвердження розміру понесених останнім судових витрат.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України» № 63566/00, п. 23 ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колеснікова Івана Леонтійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та процентів за договором позики – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів задля підтвердження розміру понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 57000,00 (п`ятдесят сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 19083,60 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят три грн., 60 коп.) гривень витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст складено 31.08.2026 року.

Суддя: Д.Я. Роїк