Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №503/1550/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1550/26

Провадження №3/503/701/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП,

встановив:

08.09.2026 року близько 22:00 години в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 висловлювався грубою нецензурною лайкою на адресу малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням фізичної сили, внаслідок чого заподіяв дитині психологічної шкоди її здоров`ю, що підтверджується висновком практичного психолога № 03-17/1527 від 14.09.2026, тобто вчинив домашнє насилля психологічного характеру, зв`язку з чим ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 1732 КУпАП.

В судовому засіданні особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 не заперечував вчинення вище вказаного правопорушення. На уточнюючі запитання суду повідомив, що має інвалідність 2 групи загального захворювання.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступні обставини.

Згідно ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

При цьому, ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

У змісті протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВБА № 180846 від 18.09.2026 року при викладенні суті вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП, зазначено, що внаслідок відповідних дій ОСОБА_1 , потерпілою є малолітня дитина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій заподіяно «психологічної шкоди її здоров`ю».

Згідно копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого Кодимський районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 17.06.2016 року (а.с.11), актовий запис № 107, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суб`єкти по відношенню до яких можливе вчинення домашнього насильства визначені спеціальним законом – Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Крім того, відповідно до пункту 14 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

У зв`язку з чим суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного правопорушення повністю доказана, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення Серії ВБА № 180846 від 18.09.2026 року (а.с.2), який підписано ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень викладених в них обставинах, а у графі пояснень висловленням визнання факту неправомірних дій та запевнення що більше так робити не буде, щиро вибачається;

- роздруківкою із бази даних «Армор» повідомлення про реєстрацію ЄО № 20019 від 08.09.2026 року (а.с.3) про отримання о 22:17 годині повідомлення зі служби «102», про те, що 08.09.2026 року о 22:11 за адресою: Подільський район сел. Слобідка, вул. Вокзальна, буд. 40. Домашнє насильство. Чоловік заявниці на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , побив 10 річну дитину. Заявник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- копією звернення начальника ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Олександра Леванова № 329983-2026 (1526822) від 09.09.2026 року (а.с.9) про те, що 08.09.2026 року о 22:17 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив головного спеціаліста з питань соціальної роботи Слобідської селищної ради, організувати проведення первинної діагностики психоемоційного стану постраждалої особи;

- копією звернення начальника ВПД №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Олександра Леванова № 333108-2026 (1534243) від 10.09.2026 року (а.с.8), в якому просив начальника служби у справах дітей Слобідської селищної ради, провести фахівцями служби оцінку ризиків безпеки дитини;

- висновком практичного психолога Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області від 14.09.2026 року № 03-17/1527 (а.с.10), в якому зазначено, що за результатами обстеження у дитини виявлено емоційне напруження, підвищену тривожність та реакцію страху, що може бути пов`язано з описаною ситуацією конфліктної взаємодії з вітчимом, психологічний стан дитини характеризується підвищеною емоційною чутливістю та вразливістю до різких форм вербального і фізичного впливу з боку дорослих, з урахуванням віку дитини, її індивідуально – психологічних особливостей та наявних особливих освітніх потреб, різке підвищення голосу, агресивна реакція дорослого, а також фізичний вплив у вигляді удару та штовхання могли сприйматися дитиною як загрозливі та психотравмуючі, у зв`язку з чим на момент психологічного обстеження у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено емоційні прояви психологічного неблагополуччя – страх, підвищену тривожність та емоційне напруження, які можуть бути пов`язані з описаною матір`ю ситуацією конфліктної взаємодії з вітчимом, зазначена ситуація мала для дитини негативний емоційний вплив та могла спричинити психологічну травматизацію, з огляду на її малолітній вік, підвищену психологічну вразливість та індивідуально-психологічні особливості, описані матір`ю дії вітчима, а саме підвищення голосу, агресивна реакція, удар та штовхання, могли мати для дитини психотравмуючий характер, негативно вплинути на її відчуття безпеки та емоційне благополуччя;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 08.09.2026 року (а.с.4), в яких остання підтвердила те, що близько 22:00 години знаходилася за місце свого проживання, де в цей час її чоловік ОСОБА_1 , на ґрунті раптово неприязних відносин, вчинив сварку по відношенню до її дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка має інвалідність дитинства (із зазначенням діагнозу, який суд не вважає за можливе зазначати у змісті даного рішення внаслідок положень ч.1 ст. 286 ЦК України та ст. 391 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року № 2801-XII, як частину лікарської таємниці), в ході якої ОСОБА_1 вдарив її дочку – ОСОБА_2 по обличчю та ображав її нецензурною лайкою, при цьому додала, що тілесних ушкоджень у її дитини ОСОБА_2 відсутні;

- а також поясненнями самого ОСОБА_1 , як тими, що були надані ним усно в судовому засіданні під час судового розгляду, так і тими, що були надані ним письмово 18.09.2026 року (а.с.5), в якому останній визнав, що проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та чотирма малолітніми дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , від попереднього шлюбу дружини, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , їхній спільний син. 08.09.2026 року знаходився вдома, коли близько 22:00 години Ніка знаходячись вдома почала балуватися та не хотіла його слухати і заспокоїтися через що Він розлютився та почав на неї кричати, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, а також вдарив її долонею в районі обличчя, все це відбулося дуже швидко, а ОСОБА_8 злякавшись втекла в іншу кімнату, а його дружина викликала працівників поліції, при цьому зазначив, що визнає те, що вчинив щодо ОСОБА_2 неправомірно та висловив запевнення, що більше так не робитиме.

Водночас із цим суд відзначає, що у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 208/712/19 висловлено позицію про те, що положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.

Відтак суд вважає вище наведені письмові пояснення учасників справи допустимими, належними, достатніми і достовірними доказами, внаслідок узгодженості їх внутрішнього змісту та відсутності суперечностей між ними та іншими доказами доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, що дозволяє суду зробити на їх підставі однозначні та переконливі висновки щодо дійсних обставин діяння.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає необхідним застосувати до порушника адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією за вчинення даного адміністративного правопорушення.

Водночас із цим суд вважає відсутньою необхідність направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу, з огляду на те, що у змісті протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, а відтак відповідна подія домашнього насильства має разовий випадок, що в свою чергу дає суду підстави вважати, що сам факт притягнення порушника до адміністративної відповідальності за його діяння буде саме по собі достатнім запобіжним заходом без проходження відповідної програми.

В матеріалах справи міститься копія пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 видане ГУ ПФУ в Одеській області 26.08.2025 року (а.с.13), згідно якого ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу, як особа з інвалідності 2 групи загального захворювання.

В свою чергу, згідно пункту 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. У зв`язку з чим суд не вважає за можливе стягувати судовий збір за накладення адміністративного стягнення, згідно вимог ст. 401 КУпАП.

Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 1732 ч.2, 213, 221, 246, 251-252, 268, 280, 283-284 КУпАП,

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1732 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д.В. Вороненко