Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/29159/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/29159/26

Провадження № 3/947/2887/26

02.10.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 707450 від 01.07.2026 року ) –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року о 00:20 год., за адресою: м. Одеса вул. Люстдорфська дорога, біля будинку № 127, водій ОСОБА_2 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «FORD», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, порушена координація рухів та мови, після чого відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.

За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Осьмінін С.Д. заперечував проти притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що наявні у справі докази не підтверджують належним чином факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом у зазначених у протоколі місці та часі, оскільки відеозапис розпочинається вже після зупинки автомобіля та не фіксує безпосередньо його руху під керуванням ОСОБА_1 .

Крім того, захисник посилався на недотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, зазначив, що зафіксовані у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння, на його думку, належним чином не підтверджені відеозаписом; ОСОБА_2 погоджувався пройти огляд із застосуванням приладу «Drager», однак результат такого огляду в матеріалах справи відсутній. Також, на думку захисту, у разі відмови від огляду на місці поліцейські повинні були запропонувати та забезпечити проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Окремо адвокат посилався на те, що ОСОБА_4 належним чином не було роз`яснено порядок проходження огляду, наслідки відмови від нього та права, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, у тому числі право на правничу допомогу.

За сукупністю наведеного сторона захисту вважала, що матеріали справи та відеозаписи не містять достатньої сукупності належних і допустимих доказів як факту керування транспортним засобом ОСОБА_3 , так і його належним чином зафіксованої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому, з урахуванням презумпції невинуватості, усі сумніви просила тлумачити на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вислухавши пояснення сторони захисту, дослідивши матеріали справи, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення та долучені відеозаписи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, а доводи сторони захисту не спростовують установлених судом обставин.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, та іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, для кваліфікації дій за цією ознакою необхідно встановити факт керування транспортним засобом, наявність передбачених законом підстав для проведення огляду та факт відмови водія від проходження такого огляду у встановленому порядку.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння та проведення відповідного огляду деталізовано Інструкцією, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, яка є чинною.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність факту керування ОСОБА_3 транспортним засобом суд зазначає таке.

Та обставина, що відеозапис працівників поліції розпочинається після зупинки транспортного засобу та не містить безперервної відеофіксації його руху до моменту зупинки, сама по собі не свідчить про відсутність факту керування та не нівелює доказового значення інших фактичних даних, які містяться у матеріалах справи. КУпАП не встановлює, що факт керування транспортним засобом може бути підтверджений виключно відеозаписом безпосереднього руху автомобіля.

Докази у справі підлягають оцінці не ізольовано один від одного, а в їх взаємозв`язку та сукупності. Відсутність на відеозаписі самого моменту руху транспортного засобу не є безумовною підставою для висновку про те, що особа ним не керувала, якщо ця обставина підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Не приймає суд і доводи захисника про те, що зазначені працівниками поліції ознаки алкогольного сп`яніння повинні бути самостійно та безпосередньо встановлені судом із відеозапису. Такі ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота, за своєю природою взагалі не можуть бути відтворені засобами відеофіксації. Відеозапис у цьому випадку є одним із джерел доказів та оцінюється разом із протоколом і іншими матеріалами справи, а не підміняє собою безпосереднє сприйняття працівником поліції поведінки та фізіологічних ознак водія під час події.

Водночас наявність ознак сп`яніння є підставою для проведення огляду, а не предметом доказування фактичного перебування особи у стані алкогольного сп`яніння у випадку, коли їй інкримінується саме відмова від проходження огляду. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відмову від проходження огляду як самостійну форму об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Стосовно твердження захисту про те, що ОСОБА_2 погоджувався пройти огляд із застосуванням приладу «Drager», суд виходить із фактичного змісту та послідовності зафіксованих на відеозаписі подій, а не лише з окремих висловлювань учасників.

Як убачається з дослідженого відеозапису, працівниками поліції ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак фактично такого огляду проведено не було внаслідок поведінки самого ОСОБА_1 , який не реалізував запропоновану йому можливість пройти огляд у встановленому порядку та декілька разів висловив відмову від його проходження. За таких обставин формальне посилання захисту на окремо висловлену готовність пройти тест не спростовує подальшої чітко вираженої відмови, яка оцінюється судом у контексті всього відеозапису.

Не є підставою для закриття провадження і посилання захисту на порушення права ОСОБА_1 , передбаченого ст. 268 КУпАП. Для визнання такого порушення істотним необхідно встановити не лише формальний недолік процесуального оформлення, а й те, що він реально перешкодив особі знати сутність висунутих їй претензій, надавати пояснення, заперечувати проти складення протоколу, користуватися правничою допомогою чи іншим чином реалізовувати своє право на захист. З досліджених матеріалів таких обставин судом не встановлено.

При цьому суд не покладає на ОСОБА_1 обов`язку доводити свою невинуватість та не розцінює обрану ним процесуальну позицію як доказ вини. Висновок суду ґрунтується виключно на сукупності доказів, зібраних уповноваженими особами та безпосередньо досліджених під час судового розгляду.

Таким чином, наведені стороною захисту заперечення переважно зводяться до власної оцінки окремих фрагментів доказів відокремлено від їх загального змісту та не спростовують сукупності фактичних даних, установлених судом.

Оцінивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707450 від 01.07.2026 року, долучені до нього матеріали та відеозаписи у їх взаємозв`язку, суд вважає встановленим, що 01.07.2026 року ОСОБА_2 керував транспортним засобом, у працівників поліції виникли передбачені законом підстави запропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, відповідна вимога була доведена до його відома, однак від проходження огляду у встановленому порядку він відмовився.

При цьому для складу правопорушення у формі відмови від проходження огляду встановлення фактичного стану алкогольного сп`яніння особи не є необхідним, оскільки відповідальність настає за сам факт відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду за наявності законних підстав для його проведення.

Отже, досліджені судом докази є взаємоузгодженими, у своїй сукупності підтверджують юридично значущі обставини події та є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Підстав для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення судом не встановлено.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір», судовий збір стягується із особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного,керуючись ст.ст. 268, 279, 280, 283, 284, ч.1 ст. 130 КпАП України, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.