Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/41065/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/41065/26

Провадження № 1-кп/947/1452/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026167480000151 від 16.09.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеси, громадянки України, яка має середню освіту, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, востаннє:

- 02.03.2026 року Київським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.389 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду, строком 1 рік,

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно вироку Київського районного суду м.Одеси у справі №947/8988/26 від 02.03.2026 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.389 КК України, та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік та покладено протягом строку пробаційного нагляду такі обов?язки: ??періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; ??повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; ??не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; ??виконувати заходи, передачені праційною програмою.

Вирок суду 06.05.2026 направлений для виконання до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.

Перебуваючи в приміщенні Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, ОСОБА_3 ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, де останній роз?яснено, що ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов?язків, передбачених ст.ст.49-1, 49-3 КВК України, а також попереджена про кримінальну відповідальність у випадку ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Того ж дня працівниками Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, ОСОБА_3 ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та покладеними на неї судом обов?язками: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Так, відповідно до постанови Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області від 29.05.2026 засуджену ОСОБА_3 зобов?язано з?являтися на реєстрацію до органу пробації кожні 3-й та 4-й понеділок кожного місяця.

ОСОБА_3 15.06.2026 не з?явилась на планову реєстрацію до Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області та причини неявки не повідомила, за що 16.06.2026 останній винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Також, ОСОБА_3 не явилась для реєстрації без поважних причин 27.07.2026, 17.08.2026, 24.08.2026.

Крім того, на виконання вироку суду, 20.07.2026, відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.39-1 КВК України, складено графік реалізації пробаційної програми на період з 21.07.2026 по 21.08.2026, всього 10 занять, з яким у той же день ознайомлена ОСОБА_3

ОСОБА_3 21.07.2026, 24.07.2026, 28.07.2026, 31.07.2026, 04.08.2026, 07.08.2026 не з?явилась до Київського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області для проходження заняття пробаційної програми згідно графіку реалізації пробаційної програми, за що 10.08.2026 останній винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Продовжуючи ухилення від виконання обов?язків суду 11.08.2026, 14.08.2026, 18.08.2026 ОСОБА_3 не з`явилась для проходження пробаційної програми згідно з встановленим графіком.

Таким чином, протягом червня-серпня 2026 року ОСОБА_3 в порушення вимог п.1 ч.4 ст.49-1 КПК України не виконала обов?язок щодо проходження пробаційної програми згідно з встановленим графіком та п.2 ч.4 ст.49-1 КВК України 4 рази не з?явилась без поважних причин на реєстрацію до уповноваженого органу пробації.

Отже, засуджена ОСОБА_3 , не виконала без поважних причин більше трьох разів обов?язки, покладені на неї щодо відбуття покарання у виді пробаційного нагляду з метою ухилення від покарання.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.3 ст.389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Прокурор ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 , звернувся до суду з заявою, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлений із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.3 ст.389 КК України.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд враховує відповідно до ст.ст.65-69-1 КК України, ступінь тяжкості вчиненого проступку, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального проступку, тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, і вважає, що покарання обвинуваченій слід було б призначити в межах санкції ч.3 ст.389 КК України.

Разом з тим, відповідно до положень ст.65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Окрім того, відповідно до ч. 3 зазначеної статті кримінального закону обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, постановляє вирок та звільняє засудженого від покарання.

Враховуючи вищевикладене та те, що обвинувачена ОСОБА_3 є особою пенсійного віку, суд вважає за необхідне, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення обвинуваченій покарання, передбачене санкцією цієї статті, на підставі ч.1 ст.74 КК України, звільнити її від покарання.

Така ж правова позиція узгоджується з позицією Одеського апеляційного суду у справі №947/17919/25 у рішенні від 16.03.2026 року.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України та звільнити останню від покарання, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення їй покарання, передбаченого санкцією цієї статті, на підставі ч.1 ст.74 КК України.

Вирок Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2026 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.389 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду, строком 1 рік – виконувати самостійно.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України – вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1