Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №947/40486/24 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/40486/24

Провадження № 1-кп/947/475/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілого – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9 ,

захисника – ОСОБА_10 ,

перекладачів – ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження об`єднанні в одне провадження за № ЄРДР № 12024162480001199 від 28.10.2024 року та ЄРДР № 12025162480001237 від 13.10.2025 року у відношенніу відношенні:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 12.06.2023 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч.1 ст.259 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки; 2) 08.01.2026 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадянин, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, на підставі ч.1 ст.71 КК України, повністю приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком, та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадянин, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який виконувати самостійно, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України –

ВСТАНОВИВ:

Епізод щодо потерпілого ОСОБА_5 – ч. 4 ст. 185 КК України.

ОСОБА_9 , будучи раніше судимий, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час іспитового строку вчинив новий умисний злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 20.10.2024 року у ОСОБА_9 , у невстановлений час, перебував за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із неповнолітнім ОСОБА_5 , де у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення мобільного телефону, марки «iPhone 15 Blue» пам?яттю 128 GB належного ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, ОСОБА_9 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав у неповнолітнього ОСОБА_5 мобільний телефон марки «iPhone 15 Blue» пам?яттю 128 GB, IMEI - НОМЕР_1 , вартістю 31999 гривень.

В подальшому ОСОБА_9 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 31999 гривень.

Епізод щодо потерпілого ОСОБА_7 – ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, ОСОБА_9 , 20.09.2025 року приблизно о 18:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , побачив ігрову консоль «PlayStation 4 slim» чорного кольору пам`яттю 500 Гб, що належить ОСОБА_7 , котрий проживав у вказаній квартирі та вирішив заволодіти чужим майном шляхом зловживання довірою.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_9 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, маючи намір на протиправне заволодіння чужим майном, а саме ігровою консоллю потерпілого ОСОБА_7 , зателефонував останньому, та зловживаючи довірою, під приводом тимчасового користування, попросив у потерпілого надати йому ігрову консоль, не маючи наміру в подальшому повернути ігрову консоль власнику.

Введений в оману ОСОБА_7 , погодився та дозволив взяти ОСОБА_9 свою ігрову консоль «PlayStation 4 slim» чорного кольору пам`яттю 500 Гб, будучи впевненим в тому, що після користування ОСОБА_9 поверне йому належну ігрову консоль.

Однак ОСОБА_9 , зловживаючи довірою ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення її потерпілому, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись майном на власний розсуд, тим самим заподіявши ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 10756 гривень 20 копійок.

Епізод щодо потерпілого ОСОБА_6 – ч. 2 ст. 190 КК України

Окрім цього, 12.10.2025 року приблизно о 10:00 год., ОСОБА_9 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , разом зі знайомим ОСОБА_6 , котрий у руках тримав мобільний телефон марки «Росо» моделі «X5 5G», в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та у цей момент у ОСОБА_9 виник злочинний умисел щодо заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а саме мобільним телефоном, що належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, маючи намір на протиправне заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6 , в розмові з ним, шляхом зловживання довірою, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінку, попросив у потерпілого надати йому мобільний телефон, не маючи наміру в подальшому повернути телефон власнику.

Введений в оману ОСОБА_6 , будучи впевненим в тому, що після телефонного дзвінка, ОСОБА_9 поверне йому належний мобільний телефон, погодився та надав ОСОБА_9 свій мобільний телефон марки «Росо» моделі «X5 5G», в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору, з IMEI НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , а сам пішов до магазину.

Однак ОСОБА_9 , заволодівши вищевказаним майном ОСОБА_6 , шляхом зловживання довірою, не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення майна власнику, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, тим самим заподіявши ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 3726 гривень 00 копійок.

За таких обставин, своїми умисними діями у сукупності, ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану; ч.1 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, (шахрайство); та ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками – заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, (шахрайство), вчинене повторно.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, не визнав та надав суду наступні показання. Щодо епізоду за ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_9 пояснив, що 20.10.2024 року він відпочивав у клубі «Палладіум» разом зі своїм товаришем ОСОБА_13 , де вони вживали алкогольні напої, після чого поїхали за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі також перебували його друзі, потерпілий зі своїм товаришем та інші особи. Зазначив, що протягом ночі присутні перебували у різних кімнатах квартири, при цьому потерпілий спав разом зі своїм товаришем. Разом із потерпілим він ходив до магазину, після чого вони повернулися до квартири, а приблизно через 20 хвилин потерпілий ліг спати. Близько 06 години ранку ОСОБА_9 залишив квартиру та пішов додому до свого товариша, де перебував, очікуючи на його повернення з роботи. Щодо належного потерпілому мобільного телефону ОСОБА_9 пояснив, що телефон дійсно перебував у нього, однак він його не викрадав. За його твердженням, потерпілий добровільно залишив йому телефон, оскільки не зміг самостійно здати його до ломбарду через наявність пароля, та запропонував ОСОБА_9 закласти телефон до ломбарду. Також зазначив, що надалі потерпілий на зв`язок не виходив, після чого він разом зі своїм товаришем здав мобільний телефон до ломбарду та отримав за нього грошові кошти. На підтвердження здачі телефону до ломбарду, за його словами, він сфотографував чек та надіслав його потерпілому ОСОБА_14 . Щодо епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 свою вину також не визнав та пояснив суду, що будь-якого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою не мав. Щодо епізоду з майном потерпілого ОСОБА_7 обвинувачений пояснив, що певний час проживав у квартирі свого брата, де також проживав потерпілий. У квартирі знаходилися належні їм речі, зокрема ігрова консоль «PlayStation» та бойлер. За словами ОСОБА_9 , між ним та потерпілим виникли побутові питання щодо майна у квартирі. Він побачив, що бойлер був розібраний, а квартира перебувала у неналежному стані. Потерпілий та інші особи, за твердженням обвинуваченого, обіцяли встановити новий бойлер, однак цього не зробили, у зв`язку із чим він забрав ігрову консоль «PlayStation». При цьому факту того, що саме він забрав зазначену консоль, ОСОБА_9 у судовому засіданні не заперечував. Водночас обвинувачений заперечив, що заволодів « ОСОБА_15 » шляхом обману потерпілого або з метою безоплатного обернення цього майна на свою користь. Пояснив, що забрав консоль у зв`язку із ситуацією, яка склалася з пошкодженим бойлером, та вважав, що після вирішення цього питання майно буде повернуто. Зазначив, що потерпілий на той час уже не проживав у квартирі, а коли він мав намір повернути йому майно, останнього там не було. Також пояснив, що ігрова консоль на момент його допиту знаходилася вдома у його дівчини. Твердження потерпілого про погрози з його боку заперечив. Крім того, ОСОБА_9 пояснив, що іншу ігрову консоль «PlayStation» він придбав самостійно та в подальшому здав її до ломбарду, наголосивши, що йдеться про інше майно, а не про консоль потерпілого ОСОБА_7 . Щодо епізоду з майном потерпілого ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_9 також заперечив наявність у своїх діях шахрайського умислу. Пояснив, що мобільний телефон потерпілого опинився у нього не внаслідок обману чи зловживання довірою, а за обставин, які, за його твердженням, не були пов`язані з наміром заволодіти телефоном та не повертати його власнику. ОСОБА_9 зазначив, що мав намір повернути мобільний телефон ОСОБА_6 , для чого пішов до магазину та телефонував потерпілому, однак завершити повернення телефону не зміг, оскільки був затриманий працівниками поліції. За його словами, на той момент потерпілий уже не проживав за попереднім місцем проживання, у зв`язку із чим безпосередньо передати йому телефон він не зміг. Надалі зазначений мобільний телефон він передав працівникам поліції. При цьому будь-яких понятих під час такої передачі, за його словами, не було. На запитання сторони обвинувачення ОСОБА_9 заперечив твердження про те, що він умисно не повернув потерпілому мобільний телефон, та наполягав, що мав намір його повернути. Обставини подій у повному обсязі пояснити не зміг, посилаючись на значний проміжок часу, зазначивши, що події відбувалися близько двох років тому. Від промови в судових дебатах та останнього слова обвинувачений відмовився.

Разом з тим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом потерпілого ОСОБА_5 , ч. 1 ст. 190 КК України за епізодом потерпілого ОСОБА_7 а також ч. 2 ст. 190 КК України за епізодом ОСОБА_6 , незважаючи на невизнання ним своєї вини, у повному обсязі підтверджується сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду, а саме:

-Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 , який пояснив суду, що що у ніч події він перебував у квартирі разом із ОСОБА_9 та іншими особами. Належний йому мобільний телефон знаходився при ньому, у кишені. Після того як він ліг спати, телефон залишався у кишені, однак після пробудження він виявив його відсутність. Зазначив, що дозволу ОСОБА_9 забирати належний йому мобільний телефон чи розпоряджатися ним він не надавав. Потерпілий також пояснив, що згодом обвинувачений повідомив йому, що здасть телефон до ломбарду та після отримання за нього грошових коштів поверне їх потерпілому, а також надіслав йому квитанцію з ломбарду. Вказані грошові кошти обвинувачений йому не повернув. ОСОБА_5 зазначив, що мобільний телефон придбавав особисто, при цьому його батьки частково допомогли йому коштами як подарунком. Будь-якої домовленості з ОСОБА_9 щодо передачі останньому телефону для здачі до ломбарду не мав та дозволу на такі дії не надавав. Крім того, потерпілий пояснив, що після події спочатку звернувся до ОСОБА_9 з вимогою повернути належний йому телефон, однак останній повідомив, що телефон перебуває в ломбарді. Після цього потерпілий повідомив про обставини події свого батька. Щодо звернення до правоохоронних органів ОСОБА_5 пояснив, що ініціатором звернення до поліції був його батько. Коли вони прибули до поліції, потерпілий підписав відповідну заяву. На той час ОСОБА_9 квартиру вже залишив.;

-Показаннями допитаного в судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_16 , який пояснив суду, що про обставини зникнення належного його сину мобільного телефону йому стало відомо від самого потерпілого. Син одразу не повідомив йому про подію, оскільки, зі слів ОСОБА_8 , можливо, не хотів його засмучувати. ОСОБА_8 зазначив, що мобільний телефон син придбав самостійно, при цьому він як батько частково допоміг йому грошовими коштами як подарунком. Після того як йому стало відомо про зникнення телефону та обставини його подальшої передачі до ломбарду, саме він був ініціатором звернення до правоохоронних органів. Зі слів ОСОБА_8 , він разом із сином прибув до відділу поліції, де потерпілий підписав відповідну заяву. При цьому до звернення в поліцію телефон сину повернутий не був, а грошові кошти за нього також не передавалися. Також ОСОБА_8 пояснив, що на момент звернення до органів поліції ОСОБА_9 вже залишив квартиру, забравши речі.;

-Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що був знайомий з обвинуваченим ОСОБА_9 , у зв`язку з чим між ними склалися довірливі відносини. У вересні 2025 року ОСОБА_9 звернувся до нього з проханням надати у тимчасове користування належну йому ігрову консоль «PlayStation 4 slim» чорного кольору пам`яттю 500 Гб. Обвинувачений запевнив його, що має намір лише тимчасово скористатися приставкою та в подальшому повернути її власнику. ОСОБА_7 зазначив, що, довіряючи ОСОБА_9 та розраховуючи на повернення свого майна, погодився на його прохання та передав останньому вказану ігрову консоль. При цьому приставку він передавав виключно у тимчасове користування, права продавати, закладати, передавати третім особам чи будь-яким іншим чином розпоряджатися нею ОСОБА_9 не надавав. У подальшому, незважаючи на досягнуту домовленість, ОСОБА_9 ігрову консоль йому не повернув. Потерпілий намагався отримати назад належне йому майно та вимагав його повернення, однак обвинувачений своїх зобов`язань не виконав, а приставкою розпорядився на власний розсуд. Також ОСОБА_7 пояснив, що добровільно передав ОСОБА_9 ігрову консоль саме внаслідок довіри до останнього та його запевнень про тимчасовий характер користування майном. Якби йому було відомо, що обвинувачений не має наміру повернути приставку, він би належне йому майно не передавав.;

-Показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив суду, що приблизно 11–12 жовтня 2025 року він зустрів ОСОБА_9 , з яким до цього знайомий не був. Під час спілкування обвинувачений попросив у нього мобільний телефон, щоб здійснити телефонний дзвінок. ОСОБА_6 , довірившись останньому, передав йому свій мобільний телефон, після чого зайшов до магазину придбати цигарки. Вийшовши з магазину, він виявив, що ОСОБА_9 разом із належним йому телефоном зник. Потерпілий зазначив, що переданий обвинуваченому мобільний телефон знаходився у чохлі синього кольору та в ньому були встановлені SIM-картки. Телефон він передав ОСОБА_9 виключно для здійснення дзвінка та очікував його повернення. Близько 30 хвилин він чекав на повернення обвинуваченого, однак останній телефон йому не повернув. ОСОБА_6 пояснив, що на наступний день звернувся до органів поліції. На той час мобільний телефон був конфіскований. Зі слів потерпілого, ОСОБА_9 із ним не зв`язувався та належний йому телефон не повернув. Водночас потерпілому телефонував інший знайомий обвинуваченого, якому ОСОБА_6 повідомив, що ОСОБА_9 забрав його телефон та не повернув. Крім того, ОСОБА_6 повідомив суду про обставини, пов`язані з ігровою приставкою, зазначивши, що приставка належала ОСОБА_7 , а забрав її ОСОБА_9 . З його слів, обвинувачений не хотів повертати приставку та посилався на другого потерпілого. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 декілька разів разом грали на цій приставці. Події, пов`язані з приставкою, відбулися раніше, ніж обставини заволодіння його мобільним телефоном.;

-Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , який пояснив суду, що приблизно за три місяці до його допиту в суді він разом із потерпілим ОСОБА_5 відпочивав у клубі «Палладіум», де вони познайомилися з компанією осіб, серед яких був ОСОБА_9 . Після спільного відпочинку та вживання алкогольних напоїв вони поїхали до місця проживання ОСОБА_9 , де продовжили відпочивати. Близько 05:00 години вони лягли спати в одній квартирі, при цьому потерпілий ОСОБА_5 також перебував там. Прокинувшись, вони виявили відсутність належного ОСОБА_5 мобільного телефону «iPhone 15». Зі слів свідка, вони намагалися зв`язатися з ОСОБА_9 та з`ясувати місцезнаходження телефону. ОСОБА_9 повідомляв, що телефону немає, тоді як потерпілий вимагав його повернути. У подальшому через брата ОСОБА_9 вдалося встановити з ним контакт. ОСОБА_9 повідомив, що телефон знаходиться у ломбарді та для його повернення необхідні грошові кошти. Свідок зазначив, що ОСОБА_9 мав повернути потерпілому телефон або грошові кошти за нього, однак цього не зробив. Через декілька днів вони знову спілкувалися з ОСОБА_9 , який повідомив про проблеми та необхідність здати телефон до ломбарду, запевняючи, що через декілька днів ситуацію буде вирішено. Також ОСОБА_17 пояснив, що з потерпілим ОСОБА_5 познайомився приблизно за шість місяців до зазначених подій, вони раніше разом відпочивали. У ніч події вживали значну кількість пива. За його словами, коли вони лягали спати, мобільний телефон потерпілого перебував у квартирі; кому саме та за яких обставин потерпілий передавав телефон, свідок не бачив. Безпосереднього моменту заволодіння ОСОБА_9 телефоном він також не спостерігав.

-Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , який пояснив суду, що приблизно за рік до його допиту в суді, перебуваючи на вулиці, він був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому бути понятим, на що він погодився. Після цього разом із працівниками поліції та іншим понятим він прибув до районного відділу поліції. У приміщенні відділу поліції ОСОБА_18 побачив ОСОБА_9 , якого під час допиту в судовому засіданні впізнав як особу, присутню при проведенні відповідної слідчої дії. Свідок зазначив, що ОСОБА_9 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон, який знаходився у нього. При цьому ОСОБА_9 повідомив, що заволодів цим телефоном шляхом обману свого друга. Під час проведення слідчої дії обвинувачений дістав мобільний телефон із чохла та показав SIM-картку. За словами ОСОБА_18 , будь-якого примусу до ОСОБА_9 під час зазначених дій не застосовувалося, останній діяв добровільно та поводив себе нормально.;

-Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_19 , який пояснив суду, що 24.10.2024 року приблизно о 18 годині до ломбарду, де він працював, прийшов ОСОБА_9 , який запропонував здати мобільний телефон «iPhone 15». Після проведення оцінки вказаного мобільного телефону за нього було видано грошові кошти у сумі близько 7 000 гривень. Свідок зазначив, що під час передачі мобільного телефону до ломбарду ОСОБА_9 перебував один. Будь-яких інших осіб разом із ним не було. Обвинувачений сам передав мобільний телефон працівнику ломбарду для його оформлення та отримав за нього грошові кошти. При цьому будь-яких запитань щодо походження мобільного телефону або належності його іншій особі свідок ОСОБА_9 не ставив. ОСОБА_19 також пояснив, що через декілька днів ОСОБА_9 знову прийшов до ломбарду та викупив раніше зданий ним мобільний телефон. Під час викупу телефону обвинувачений також перебував один. Після викупу мобільного телефону свідок його більше не бачив. У судовому засіданні ОСОБА_19 безпосередньо вказав на ОСОБА_9 як на особу, яка передавала зазначений мобільний телефон до ломбарду та в подальшому його викупила. Крім того, свідок пояснив, що оформлення передачі мобільного телефону до ломбарду здійснювалося на підставі документа, що посвідчував особу, та зазначив, що телефон здавався на паспорт особи, яка його передавала.;

-Договором про надання фінансового кредиту під заставу № 4351880366 від 11.10.2025 року, укладеним між Повним товариством «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія» та ОСОБА_9 , відповідно до якого останній передав до ломбарду як предмет застави ігрову приставку SONY PlayStation 4, консоль, у комплекті з двома джойстиками та отримав кредит у сумі 3 800 гривень. Оціночна вартість предмета застави у договорі визначена у розмірі 4 599,30 гривень. Договором визначено дату повернення кредиту - 01.11.2025 року, суму до повернення - 4 605,98 гривень. Договір містить підписи представника кредитодавця та позичальника ОСОБА_9 , а також відбиток печатки ломбарду. Вказаний договір ОСОБА_9 довібровільно видав слідчому у кримінальному провадженні.;

-Листом ПТ «Найкращий ломбард» № 685 від 16.10.2025 року, наданим у відповідь на запит слідчого у кримінальному провадженні № 12025162480001238 від 13.10.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користувався послугами ломбардного відділення ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія» за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 94, та укладав договори ломбардного кредитування, предметом застави за якими була ігрова приставка SONY PlayStation 4, консоль. Згідно з наведеними у листі відомостями, 20.09.2025 року о 18:39:05 було укладено договір № 4347693346 щодо зазначеної ігрової приставки, який має статус «викуп», а 11.10.2025 року о 17:41:23 — договір № 4351880366, який має статус «застава». Контрагентом за вказаними договорами зазначено ОСОБА_9 ;

-Висновком експерта № 2981/25 від 24.11.2025 року за результатами проведення товарознавчої експертизи з додатком у вигляді ілюстрованої фото – таблиці, відповідно до якого ринкова вартість ігрової приставки «SONY PLAY STATION 4 SLIM», 500 gb, бувшої у використанні, у технічно-справному стані, з урахуванням зносу, станом на 20.09.2025 року становила 10 756, 20 гривень.;

-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.10.2025 року, відповідно до якого під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні встановлено можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Як убачається зі змісту протоколу, 13.10.2025 року на підставі письмової заяви ОСОБА_9 про добровільну видачу у останнього було вилучено мобільний телефон марки «Poco», моделі X5 5G, у корпусі синього кольору, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_4 , у якому була встановлена SIM-картка з абонентським номером НОМЕР_5 . Телефон перебував у силіконовому чохлі чорного кольору, під яким знаходилася SIM-картка ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_6 .;

-Висновком експерта № СЕ-19/116-25/25498 – ТВ від 29.10.2025 року з ілюстрованою фото – таблицею, за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, відповідно до якого ринкова вартість наданого на експертизу телефону марки «Poco», моделі X5 5G, у корпусі синього кольору, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_4 , який був у використанні станом на 12.10.2025 року становить 3 726 гривень.;

-Протоколом огляду предмета від 29.10.2025 року, відповідно до якого проведено огляд мобільного телефону марки «Poco» моделі X5 5G, у корпусі синього кольору, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_4 , який раніше був добровільно виданий ОСОБА_9 . Під час огляду потерпілим ОСОБА_6 було введено код-пароль доступу до мобільного телефону — «2552», після чого здійснено огляд його вмісту та технічних характеристик. Встановлено, що при наборі комбінації *161# на екрані пристрою відображався номер мобільного зв`язку НОМЕР_7 оператора ПрАТ «Лайфселл», а при наборі комбінації *#06# — ідентифікаційні номери пристрою IMEI1 НОМЕР_2 та IMEI2 НОМЕР_4 . У ході огляду в меню налаштувань мобільного телефону встановлено його марку - «Poco», модель - X5 5G, а у розділі з детальною інформацією про пристрій зазначено модель 22111317PC. На екрані телефону зафіксовано павутиноподібну тріщину у верхньому правому куті. Крім того, під чохлом мобільного телефону виявлено SIM-картку оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_6 . За результатами проведеного огляду здійснювалася фотофіксація технічними засобами - фотоапаратом «Canon», фотознімки долучено до протоколу. Протокол огляду разом із додатками долучено до матеріалів кримінального провадження.;

-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_8 звернувся до органу Національної поліції із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, повідомивши про обставини заволодіння належним йому мобільним телефоном. Із протоколу вбачається, що ОСОБА_8 виклав обставини події, за яких належний йому мобільний телефон вибув із його володіння, а також повідомив відомі йому відомості щодо особи, яку він пов`язував із заволодінням зазначеним майном. У заяві наведено індивідуальні ознаки мобільного телефону, необхідні для його ідентифікації.;

-Листом ПТ «Найкращий ломбард» № 897 від 30.10.2024 року «Про надання інформації», наданим у відповідь на запит органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024162480001199 від 28.10.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користувався послугами ломбардного відділення ПТ «Найкращий ломбард» за адресою: м. Одеса, вул. А. Корольова, 33. Згідно з наданими ломбардом відомостями, 20.10.2024 року о 18 год. 40 хв. 36 сек. ОСОБА_9 уклав договір фінансового кредиту № 3734341990, предметом застави за яким був смартфон «APPLE iPhone 15» 4/128. У відомостях ломбарду щодо зазначеної операції ОСОБА_9 зазначений як контрагент, а статус предмета застави визначено як «викуп». До листа долучено дублікат специфікації до договору надання фінансового кредиту № 3734341990 від 20.10.2024 року.;

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024 року, відповідно до протоколу, процесуальна дія проведена за участю свідка ОСОБА_19 якому для впізнання було пред`явлено чотири фотознімки осіб. Згідно з довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.10.2024 року, у протоколі зліва направо розташовані фотознімки громадян, при цьому на фотознімку № 2 зображений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особи, зображені на фотознімках №№ 1, 3 та 4, відношення до кримінального провадження не мають. За зовнішніми ознаками свідок впізнав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображеного на фотознімку № 2.;

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.12.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображеного на фотознімку № 1. Згідно з довідкою до протоколу, особи, зображені на фотознімках №№ 2, 3 та 4, відношення до кримінального провадження не мають.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи кожний із досліджених доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих та свідків, безпосередньо дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведена у порядку, передбаченому КПК України, і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За змістом ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно. Згідно зі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При цьому висновок суду про винуватість ОСОБА_9 ґрунтується не на одному окремо взятому доказі чи припущенні, а на сукупності безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою щодо істотних обставин подій, взаємно доповнюють один одного та утворюють послідовну систему доказів.

Щодо епізоду заволодіння мобільним телефоном потерпілого суд враховує, що сам обвинувачений не заперечував факту перебування належного потерпілому мобільного телефону саме у його володінні, а також факту подальшої передачі цього телефону до ломбарду. Водночас ОСОБА_9 заперечував протиправний характер заволодіння телефоном, стверджуючи, що потерпілий добровільно передав йому телефон для його закладення до ломбарду.

Разом із тим така версія обвинуваченого оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, а не ізольовано. Показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_17 свідчать, що після спільного відпочинку потерпілий повідомляв про відсутність свого телефону, після чого присутні намагалися з`ясувати його місцезнаходження. Свідок також пояснив, що телефон був iPhone 15, потерпілий говорив про відсутність телефону, а згодом стало відомо про його перебування у ломбарді. При цьому зі слів потерпілого свідку було відомо, що телефон був зданий до ломбарду обвинуваченим.

Об`єктивне підтвердження факту розпорядження ОСОБА_9 зазначеним майном міститься також у відповіді ПТ «Найкращий ломбард» Богдан Ю.М. і Компанія», згідно з якою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , користувався послугами ломбардного відділення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 33 та уклав договір фінансового кредиту, предметом застави за яким був смартфон APPLE iPhone 15 4/128. Отже, факт фактичного володіння обвинуваченим відповідним телефоном та подальшого розпорядження ним шляхом передачі в заставу підтверджується не лише показаннями учасників провадження, а й незалежним письмовим доказом.

Суд враховує, що сам по собі факт здачі майна до ломбарду не доводить способу первинного заволодіння ним. Водночас у сукупності з показаннями потерпілого і свідків, обставинами виявлення відсутності телефону та поведінкою обвинуваченого після заволодіння майном зазначені відомості мають доказове значення для встановлення фактичного переходу майна у володіння ОСОБА_9 та подальшого розпорядження ним як власним.

При цьому суд не встановив об`єктивних даних, які б підтверджували твердження обвинуваченого про те, що власник телефону добровільно уповноважив його передати телефон до ломбарду та отримати за нього грошові кошти. Навпаки, досліджені судом докази щодо поведінки потерпілого після виявлення відсутності телефону та вжиття заходів для його повернення не узгоджуються з версією про добровільну передачу майна обвинуваченому для подальшого розпорядження.

Щодо епізодів, кваліфікованих за ст. 190 КК України, суд виходить із того, що для встановлення шахрайського способу заволодіння майном істотне значення мають не лише сам факт отримання майна обвинуваченим та його подальша доля, а й обставини, за яких потерпілий передав це майно, характер повідомлених обвинуваченим відомостей, його поведінка після отримання майна та наявність умислу на заволодіння ним на момент такої передачі.

Так, із безпосередньо досліджених судом показань потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_9 отримав належну потерпілому ігрову приставку під приводом необхідності вирішення питання із бойлером та обіцяв її повернути. Потерпілий зазначив, що після цього обвинувачений приходив, однак приставку не повернув, хоча потерпілий її вимагав. Потерпілий також прямо зазначив, що не просив обвинуваченого здавати належну йому приставку до ломбарду та не був винен йому грошових коштів.

Ці показання знаходять об`єктивне підтвердження у відомостях ПТ «Найкращий ломбард», відповідно до яких ОСОБА_9 особисто користувався послугами ломбардного відділення та передавав у заставу ігрову приставку SONY PlayStation 4. Зокрема, у матеріалах містяться відомості про договори № 4347693346 від 20.09.2025 року та № 4351880366 від 11.10.2025 року. Досліджена специфікація до договору № 4351880366 від 11.10.2025 року містить дані про передачу ОСОБА_9 у заставу ігрової приставки SONY PlayStation 4 та отримання за неї кредитних коштів.

Особливого значення у цьому контексті набувають показання самого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні фактично не заперечував, що забрав PlayStation, а також повідомив про подальшу передачу іншої приставки до ломбарду. Таким чином, у цій частині предметом спору є не стільки факт одержання та подальшого розпорядження майном, скільки правомірність його отримання і наявність у обвинуваченого первісного умислу на його повернення.

Оцінюючи ці обставини у сукупності, суд враховує, що майно було передано потерпілим обвинуваченому за конкретної домовленості та з розрахунком на його повернення, однак ОСОБА_9 , отримавши фактичний контроль над майном, не повернув його власнику, натомість розпорядився ним шляхом передачі до ломбарду та отримання грошових коштів. Такі подальші дії обвинуваченого, розглянуті разом з обставинами отримання майна, підтверджують спрямованість його поведінки на обернення чужого майна на свою користь.

Додатково причетність ОСОБА_9 до досліджуваних подій підтверджується результатами проведених у встановленому процесуальному порядку пред`явлень особи для впізнання за фотознімками. Зокрема, свідок ОСОБА_21 за зовнішніми ознаками впізнав ОСОБА_9 серед пред`явлених йому фотознімків. Аналогічно свідок ОСОБА_20 під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками впізнав ОСОБА_9 за зовнішніми ознаками. Результати цих слідчих дій узгоджуються з іншими дослідженими доказами щодо особи, яка отримувала та надалі розпоряджалася відповідним майном.

Суд також бере до уваги встановлені під час судового розгляду обставини добровільної видачі ОСОБА_9 мобільного телефону Poco X5 5G та результати його подальшого огляду. З протоколу огляду предмета від 29.10.2025 року вбачається, що оглянуто мобільний телефон Poco X5 5G, IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_4 , у якому встановлено номер мобільного зв`язку НОМЕР_7 . Ці відомості в сукупності з іншими доказами дають можливість ідентифікувати засіб зв`язку, який перебував у фактичному володінні обвинуваченого, та перевірити відповідні обставини кримінального провадження.

Таким чином, заперечення ОСОБА_9 своєї винуватості саме по собі не спростовує сукупності досліджених доказів. Суд враховує його показання як самостійне джерело доказів та перевіряє висунуті ним версії на відповідність іншим установленим обставинам. У тих частинах, де показання обвинуваченого щодо фактичного отримання, володіння чи подальшого розпорядження майном узгоджуються з письмовими доказами, вони підтверджують відповідні фактичні обставини. Водночас пояснення про правомірність такого заволодіння та наявність згоди потерпілих на подальше розпорядження їхнім майном не знаходять підтвердження у сукупності досліджених судом доказів та суперечать показанням потерпілих і встановленій подальшій поведінці обвинуваченого.

При цьому суд виходить із того, що невизнання вини є способом реалізації права обвинуваченого на захист і саме по собі не може оцінюватися як доказ винуватості або обставина, що погіршує його становище. Висновок про винуватість ґрунтується виключно на доказах, безпосередньо досліджених судом, а не на факті заперечення обвинуваченим пред`явленого обвинувачення.

Отже, встановлені судом фактичні обставини не є сукупністю розрізнених чи суперечливих відомостей. Показання потерпілих і свідків щодо обставин отримання ОСОБА_9 чужого майна та його неповернення знаходять підтвердження у документах ломбарду, якими зафіксовано особисте розпорядження обвинуваченим відповідним майном, результатах пред`явлення особи для впізнання, а також інших досліджених письмових доказах. У своїй сукупності ці докази послідовно встановлюють особу обвинуваченого, спосіб одержання ним чужого майна, перехід такого майна у його фактичне володіння, подальше розпорядження ним усупереч волі власників та отримання обвинуваченим майнової вигоди.

За таких обставин суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення надано сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, які в своїй сукупності є достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а версії сторони захисту не породжують такого розумного сумніву щодо встановлених обставин, який би виключав можливість постановлення обвинувального вироку.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведеною поза розумним сумнівом.

Таким чином, оцінивши сукупність безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 190 КК України - заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві); ч. 2 ст. 190 КК України - заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, доведена поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та ухвалити щодо нього обвинувальний вирок.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_9 , суд виходить із положень ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції відповідної частини статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на необхідність додержання вимог закону про індивідуалізацію покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин конкретного кримінального провадження. Покарання має бути справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, який виходить із того, що приписи статей 50, 65 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при визначенні виду та розміру покарання, однак така дискреція має реалізовуватися з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а визначене особі покарання за своїм видом і розміром повинно бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання ОСОБА_9 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, корисливий характер протиправних дій, кількість установлених судом епізодів злочинної діяльності, розмір та характер заподіяної потерпілим майнової шкоди, поведінку обвинуваченого після заволодіння чужим майном, а також дані, що характеризують його особу.

Суд також враховує, що ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений 12.06.2023 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч. 1 ст. 259 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Крім того, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком було приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Разом із тим суд враховує, що кримінальні правопорушення, які є предметом цього судового розгляду, були вчинені до постановлення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 року, у зв`язку з чим остаточне покарання підлягає визначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

Відомості про попереднє засудження ОСОБА_9 суд враховує не як самостійну обставину, що обтяжує покарання, а в межах характеристики його особи та при визначенні того виду і розміру покарання, який буде необхідним і достатнім для досягнення передбаченої ст. 50 КК України мети покарання.

Такий підхід відповідає практиці ККС ВС, відповідно до якої при індивідуалізації покарання підлягають урахуванню відомості про попередню кримінально протиправну поведінку особи та результати застосування до неї раніше заходів кримінально-правового впливу, оскільки ці обставини мають значення для вирішення питання про можливість її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зокрема, ККС ВС звертав увагу на значення тієї обставини, що попереднє притягнення особи до кримінальної відповідальності не призвело до позитивних змін у її поведінці та формування готовності до правослухняної поведінки.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом також не встановлено.

Водночас відсутність установлених законом обставин, що обтяжують покарання, сама по собі не є безумовною підставою для призначення найбільш м`якого покарання чи застосування заходів кримінально-правового характеру, не пов`язаних із реальною ізоляцією від суспільства, оскільки вид та розмір покарання визначаються судом за результатами комплексної оцінки ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретних обставин їх вчинення та даних про особу винного.

Враховуючи наведене в сукупності, характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, їх кількість, корисливу спрямованість, дані про особу обвинуваченого, його попередні засудження, а також те, що раніше застосовані до нього заходи кримінально-правового впливу не забезпечили належної правослухняної поведінки, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливі без його ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити реальне покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, саме таке покарання відповідатиме характеру та ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даним про особу обвинуваченого, принципам справедливості та індивідуалізації покарання, а за своїм видом і розміром буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто забезпечуватиме досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, та відповідатиме загальним засадам його призначення, передбаченим ст. 65 КК України.

Враховуючи призначення ОСОБА_9 реального покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін. Строк відбування покарання обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили з урахуванням зарахування строку попереднього ув`язнення та покарання, відбутого за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_9 підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення з 27.11.2024 року по 05.02.2025 року включно та з 13.04.2025 року до дня набрання цим вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у загальному розмірі 3 965 гривень підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2025 року у справі № 947/39044/25 (провадження № 1-кс/947/15987/25) на мобільний телефон марки «POCO» моделі «X5 5G», підлягає скасуванню, оскільки необхідність у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) і процесуальних дій, а також договір № 4351880366 від 11.10.2025 року між ПТ «Найкращий ломбард» та ОСОБА_9 слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Мобільний телефон марки «POCO» моделі «X5 5G» слід вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_6 згідно з наявною у матеріалах кримінального провадження гарантійною розпискою.

Вирішуючи цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_9 майнової шкоди у розмірі 31 999 гривень, суд враховує, що завдана кримінальним правопорушенням майнова шкода відшкодована у повному обсязі, у зв`язку з чим підстав для задоволення заявлених позовних вимог не вбачає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв`язку з чим з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 11 156,20 гривень у рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність повернення до стадії судового розгляду у зв`язку з не вирішенням питання щодо застави, суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та підлягають відхиленню. Питання щодо раніше внесеної застави ОСОБА_9 вже вирішено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року, якою заставу у розмірі 60 560 гривень звернуто в дохід держави у зв`язку з порушенням обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Відтак невирішених питань щодо зазначеної застави, які б потребували додаткового дослідження доказів та зумовлювали необхідність повернення зі стадії судових дебатів до судового розгляду, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 174, 183, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання у вигляді:

-за ч.4 ст.185КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.2 ст.190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років та штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який відповідно до ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_9 за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, відбуте ним за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 08.01.2026 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_9 термін його попереднього ув`язнення, з 27.11.2024 року по 05.02.2025 року, та з 13.04.2025 року до набрання вироком суду законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний у відношенні ОСОБА_9 залишити без змін, до набрання вироком суду законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання періоди попереднього ув`язнення та відбуте покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 та ч. 4 ст. 70 КК України.

Стягнути з ОСОБА_9 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 3 965 гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2025 року (Справа № 947/39044/25, Провадження № 1-кс/947/15987/25) на мобільний телефон марки «POCO», моделі «Х5 5 G», в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору з ІМЕІ: НОМЕР_4 та НОМЕР_8 .

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

-Електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій – зберігати в матеріалах кримінально провадження.;

-Мобільний телефон марки «POCO», моделі «Х5 5 G», в корпусі синього кольору в чохлі чорного кольору з ІМЕІ: НОМЕР_4 та НОМЕР_8 – вважати повернутим за належністю потерпілому ОСОБА_6 , згідно гарантійної розписки.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 на суму 31 999 гривень до обвинуваченого ОСОБА_9 – залишити без задоволення, у зв`язку із повним відшкодуванням майнової шкоди, завданої у наслідок кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди, завданої у наслідок кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 11 156, 20 гривень, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1