Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №620/13472/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13472/25 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 відносно ОСОБА_1 :

щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 23.03.2022 року - по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928- IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році на відповідні тарифні коефіцієнти; щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022,2023 роки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року;

щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення (травми) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди: з 16.10.2023 - по 09.11.2023, з 21.11.2023 - по 21.12.2023, з 08.01.2024 - по 11.01.2024, з 07.02.2024 - 20.02.2024, з 01.03.2024 - по 31.03.2024, з 04.04.2024 - по 04.05.2024, сумарно 131 добу;

щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024 роки без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення за період з 23.03.2022 року - по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX у 2022 році та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок і виплату отриманих у 2022,2023 роках грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.

нарахувати та виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення (травми) за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за періоди: з 16.10.2023 - по 09.11.2023 року, з 21.11.2023 - по 21.12.2023, з 08.01.2024 - по 11.01.2024, з 07.02.2024 року - 20.02.2024, з 01.03.2024 - по 31.03.2024, з 04.04.2024 - по 04.05.2024, сумарно за 131 добу з урахування раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023, 2024 роки з урахування індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в спірні періоди невірно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військове звання, не виплачено додаткову винагороду, нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки без урахування індексації грошового забезпечення.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у не нарахуванні та не виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць за періоди з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць за періоди з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не врахування індексації грошового забезпечення під час розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем не надавались до відповідача документи, передбачені наказом МВС від 01.09.2023 № 726, що підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні або отримання реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у спірний період, а тому накази начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про здійснення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у розрахунку на місяць стосовно ОСОБА_1 за періоди з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024 не опрацьовувались.

Щодо врахування індексації грошового забезпечення при перерахунку та виплаті допомоги за оздоровлення за 2022 рік, апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення є окремим видом державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів і не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 та від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 23 березня 2022 року - по 05 листопада 2024 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 відповідно наказу №1295-ОС.

Представник позивача 09.11.2025 звернувся до начальника військової частини НОМЕР_2 із адвокатським запитом, в якому просив здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 усі види грошового забезпечення за період з 30.05.2022 - по 19.05.2023 та 18.06.2025 - по 03.09.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX у 2022 році, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX у 2023 році відповідно; здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням виплачених сум.

Листом від 11.11.2025 №09/20728-25-Вих військова частина НОМЕР_2 повідомила позивачу, що підстави для здійснення перерахунків відсутні.

Згідно архівних відомостей грошового забезпечення позивача за 2022-2023 роки, посадовий оклад позивача становив 3170,00 грн, оклад за військове звання 810,00 грн, виплачені грошова допомога для оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Щодо виплати додаткової винагороди, суд зазначив, що позивач 29.08.2023 одержав травму внаслідок невдалого стрибку в окоп під час артилерійського обстрілу та згідно наявних в матеріалах справи довідок гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України травма (29.08.2023) позивача, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - тяжка.

Також судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії з 22.11.2023 по 21.12.2023, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024.

Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії з 22.11.2023 по 21.12.2023, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024.

Щодо періоду з 22.11.2023 по 21.12.2023, то суд зазначив, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки позивачу за вказаний період було виплачено додаткову винагороду в розмірі 100000 грн у розрахунку на місяць, а тому права позивача в цій частині позовних вимог не порушені.

Щодо позовних вимог про виплату додаткової винагороди за 21.11.2023, за 01.03.2024 та за 04.04.2024, то суд зазначив, що позивач відповідно до довідок гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, наявних в матеріалах справи, потребував відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів, та відповідачем надавалась позивачу відпустка для лікування відповідної тривалості з 22.11.2023 по 21.12.2023, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023,2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 р. № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168), установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 1 пункту 1-2 Постанови № 168).

Абзацом 3 пункту 1-2 Постанови № 168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 143/40599, далі - Наказ № 726) затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Наказу № 726 визначено, що ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).

Підпунктом 1 пункту 2 Наказу № 726 визначено, що додаткова винагорода: у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Пунктом 11 Наказу № 726 визначено, що виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Пунктом 13 Особливостей № 726 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які:

1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач 29.08.2023 одержав травму внаслідок невдалого стрибку в окоп під час артилерійського обстрілу та згідно наявних в матеріалах справи довідок гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України травма (29.08.2023) позивача, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - тяжка.

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 16.10.2023 по 09.11.2023, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3566.

Згідно наказу від 07.12.2023 № 1070-ОС позивачу наказано виплатити додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузію, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батькiвщини, перебуваютъ на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебувають у відпустці для лікування пiсля поранення (контузії, травми або каліцтва) у розмiрi 100000 грн за перiод за період з 22.11.2023 по 30.11.2023.

Згідно наказу від 28.01.2024 № 98-ОС позивачу наказано виплатити додаткову винагороду у зв`язку з пораненням (контузію, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батькiвщини, перебуваютъ на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, або перебувають у відпустці для лікування пiсля поранення (контузії, травми або каліцтва) у розмiрi 100000 грн за перiод за період з 01.12.2023 по 21.12.2023.

Згідно розрахункового листа за грудень 2023 року позивачу виплачено додаткову винагороду за лікування за 9 днів листопада 2023 року, а згідно розрахункового листа за січень 2024 року позивачу було виплачено додаткову винагороду за лікування за 21 день грудня 2023 року.

Також позивач перебував на стаціонарному лікуванні:

- з 08.01.2024 по 11.01.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 376;

- з 07.02.2024 по 13.02.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2252;

- з 13.02.2024 по 20.02.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 309.

Згідно довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1213 від 01.03.2024, травма (29.08.2023) позивача, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби, ступінь важкості травми - тяжка, потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Відповідно до наказу від 05.03.2024 № 172-ВВ позивачу на підставі довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України від 01.03.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою з 02.03.2024 по 31.03.2024.

Згідно довідок гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1901 від 04.04.2024, № 2239 від 28.05.2024 травма (29.08.2023) позивача, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини, ступінь важкості травми - тяжка.

Відповідно до наказу від 04.04.2024 № 252-ВВ позивачу на підставі довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України № 1901 від 04.05.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою з 05.04.2024 по 04.05.2024.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024 та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії з 22.11.2023 по 21.12.2023, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем не надавались до відповідача документи, передбачені наказом МВС від 01.09.2023 № 726, що підтверджують його перебування на стаціонарному лікуванні або отримання реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у спірний період, а тому накази начальника НОМЕР_1 прикордонного загону про здійснення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень у розрахунку на місяць стосовно ОСОБА_1 за періоди з 16.10.2023 по 09.11.2023, з 08.01.2024 по 11.01.2024, з 07.02.2024 по 20.02.2024, з 02.03.2024 по 31.03.2024, з 05.04.2024 по 04.05.2024 не опрацьовувались, колегія суддів зазначає таке.

Відсутність попереднього подання військовослужбовцем документів до військової частини сама по собі не позбавляє його права на отримання додаткової винагороди, якщо право на таку виплату та обставини, з якими законодавство пов`язує її виплату, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Колегія суддів звертає увагу, що у даних спірних правовідносинах обидві визначені законодавством умови для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення - дотримані та підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

При цьому, апелянтом не заперечується сам факт отримання позивачем зазначеного поранення, його зв`язок із захистом Батьківщини, тяжкість травми та перебування позивача у відповідні періоди на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Спір фактично зводиться до того, що відповідні документи, на думку апелянта, не були подані військовослужбовцем до військової частини у порядку, визначеному Наказом № 726.

Разом з тим положення пункту 13 Особливостей, затверджених Наказом № 726, визначають підстави та умови включення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, проте не встановлюють припинення чи втрату права військовослужбовця на таку виплату виключно з тієї підстави, що відповідні документи не були подані до військової частини.

Посилання апелянта на те, що відповідні накази начальника НОМЕР_1 прикордонного загону не опрацьовувались у зв`язку з ненаданням позивачем необхідних документів, не спростовує встановлених судом обставин та не може бути самостійною підставою для позбавлення позивача передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо доводів апелянта в частині задоволення позовних вимог зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає таке.

Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначено розділом IV Інструкції № 558.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 підрозділу 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.

Допомога надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командирові) - на підставі наказу начальника вищого рівня із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Розмір допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 638/5794/17, від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21.

Відтак, з урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, слід зазначити, що індексація грошового забезпечення має враховуватись при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, грошова допомога для оздоровлення за 2022 рік позивачу обчислені без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення без урахування індексації грошового забезпечення є протиправними.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів враховує відсутність у апеляційній скарзі заперечень відповідача щодо задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 23.03.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі №620/13472/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

В.Ю.Ключкович