Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №320/27579/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27579/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 викладене (оформлене) у письмовій відповіді про відмову у звільненні з військової служби № 1121 від 21.04.2025 року про відмову в задоволені мого рапорту від 15.04.2025 року з доданими документами про звільнення із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі підпункту г, пункту 2, частини 4, статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" за сімейними обставинами (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), як військовослужбовця на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років;

- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його згідно мого рапорту від 15.04.2025 року з доданими документами про звільнення із лав ЗСУ у запас через сімейні обставини на підставі підпункту г, пункту 2, частини 4, статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" за сімейними обставинами (перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років), як військовослужбовця на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.04.2022 року позивач призваний до в/ч НОМЕР_1 для проходження військової служби під час загальної мобілізації, через введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року, проходить службу по даний час.

23.10.2024 року зареєстровано шлюб, між ОСОБА_2 (позивач) та ОСОБА_3 , Солом?янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про що складений відповідний актовий запис № 2119 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 (копію свідоцтва про шлюб додано до матеріалів справи).

Від попередніх стосунків, ОСОБА_3 , має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації народжень від 28 вересня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 3039 (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що на утримання ОСОБА_4 його нова дружина повинна була отримувати аліменти від батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.05.2025 року по ВП № НОМЕР_7 виданою державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у батька, ОСОБА_4 , наявний борг зі сплати аліментів в розмірі 53023,19 грн.

В шлюбі у позивача народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про, що складений відповідний актовий запис № 125 Солом?янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про, що складений відповідний актовий запис № 126 Солом?янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 ).

Позивач стверджує, що за період проживання родиною без реєстрації шлюбу та в шлюбі забезпечує родину: дружину, ОСОБА_3 , дітей, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

За даний період на утримання родини, ним перераховано кошти в сумі 844 661 грн. 00 коп. (вісімсот сорок одна тисяча шістсот шістдесят одна грн. 00 коп.), що підтверджується доданими копіями квитанцій про відповідні перекази.

Позивач вважає, що на його утриманні знаходиться троє дітей, тому 15.04.2025 року звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби у зв?язку із сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років) на підставі п.п. г п. 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу".

21.04.2025 позивача ознайомлено з відповіддю про відсутність правових підстав для звільнення з військової служби, яке прийнято командиром в/ч НОМЕР_1 .

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до рапорту про звільнення надав вичерпний перелік доказів, які дають підстави для твердження про перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (Закон № 2232-XII).

За визначенням у статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби закріплені у статті 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

За положеннями підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За змістом пункту 3 частини дванадцятої цієї ж статті військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних, зокрема, у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Як закріплено у пункті 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (пункт 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

За нормами пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтею 59 цього Статуту передбачено обов`язок командира знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_5, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з пунктом 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема:

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_6 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

За правилами пункту 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 (Інструкція №170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Як закріплено у пункті 12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Крім того, із положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що під членом сім`ї військовослужбовця потрібно розуміти особу, яка визначається кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства; до членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки; діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені в шлюбі або позашлюбні.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України №1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_5, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Згідно з абзацом 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Згідно матеріалів справи, 15.04.2025 року позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі положень підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, зокрема у зв`язку з перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, через що подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 з копіями необхідних документів, а саме:

- свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_3 , від 23.10.2024 року серія НОМЕР_2 ;

- довідка про фактичне місце проживання;

- посвідчення багатодітної сім`ї;

- довідка про фактичне місце проживання;

- довідка про неотримання аліментів від 04.03.2025;

- характеристика з місця проживання.

Як вбачається із відповіді на рапорт від 2104.2025 позивачу у звільненні з військової служби відмовлено, оскільки ним до рапорту не надано документи встановлені абз 13 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009, а також зважаючи на діючі норми Сімейного кодексу України.

Зокрема зазначено, що чоловік перебуваючи у шлюбі з дружиною, має право на участь у вихованні дітей дружини від попереднього шлюбу (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо їх утримання у вітчима виникає за умови, якщо у дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів і сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).

Як закріплено у статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

За нормами статті 268 цього ж кодексу мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

З аналізу наведених норм вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні неповнолітнього ОСОБА_4 (за умови проживання однією сім`єю).

При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останнього немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до рапорту не надано доказів, що мати неповнолітнього ОСОБА_4 з поважних причин не може надавати йому належного утримання.

До матеріалів справи позивачем додано копію довідки Управління соціальної та ветеранської політики Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до змісту якої ОСОБА_10 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 2- дітей, відповідно до змісту якої щомісячна виплата становить 1720,00грн та довідку про отримання допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, відповідно до якої ОСОБА_10 з квітня 2025 року отримує допомогу в розмірі 4200,00 грн.

При цьому, як до рапорту так і до позову позивачем не надано доказів, що ОСОБА_10 не отримує інших доходів, крім вказаних вище.

Щодо батька неповнолітнього ОСОБА_4 , то в підтвердження ненадання утримання позивачем як до рапорту так і до матеріалів справи надано копію розрахунку заборгованості із сплати аліментів, існує заборгованість із сплати таких в розмірі 53 023,19 грн.

Поряд із цим, наявність заборгованості із сплати аліментів не звільняє ОСОБА_5 від утримання ОСОБА_4 ..

Крім того, позивачем як до рапорту так і до позовної заяви не надано доказів усиновлення ОСОБА_11 чи існування рішення суду яким ОСОБА_1 зобов`язано утримувати пасинка, у порядку встановленому ст. 268 СК України.

Також, ні до рапорту ні до позову не надано доказів, що у ОСОБА_4 відсутні інші особи, визначені Сімейним кодексом України на яких покладено обовязок його належного утримання.

Також колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції як на доказ обґрунтованості заявлених вимог на Характеристику з місця проживання, що складена за підписом голови правління ОСББ «Липківського 15» та видану вказаним ОСББ довідку про склад сім`ї.

Із змісту вказаної характеристики вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за вказаною адресою: АДРЕСА_1 з 2023 року разом із ОСОБА_3 . При цьому неповнолітній син 2012 р.н. від попереднього шлюбу проживає разом з ними з 2024 року.

Сам же позивач, за весь час проживання, з 2023 по 2025 рік зарекомендував себе як зразковий громадянин, який не лише забезпечує родину та приймає безпосередню участь у вихованні дітей, а й бере активну участь у громадському житті будинку, зокрема, бере участь у громадських зборах, дружелюбний та по можливості надає допомогу сусідам.

Поряд із цим, як стверджує сам позивач, військову службу позивач проходить з квітня 2022 року. Відтак, залишається не зрозумілим, яким чином у період з 2023 по 2025 рік позивач приймав активну участь у громадському житті будинку.

Також, вказана характеристика свідчить, що до 2024 року неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю та вітчимом не проживав, що свідчить про наявністю у нього інших осіб, на яких покладено обов`язок щодо його утримання.

Що також спростовує твердження позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що за період проживання родиною без реєстрації шлюбу та в шлюбі забезпечував родину: дружину, ОСОБА_3 , дітей, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , про що свідчать копії платіжних інструкцій про перерахування ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 844 661,00 грн за період з 2023 по 2025 роки.

Адже до 2024 року ОСОБА_4 ні з позивачем ні з ОСОБА_3 однією сім`єю не проживав.

Окремо варто зауважити, що в підтвердження утримання родини, позивачем до матеріалів справи додано копії квитанцій про відповідні перекази на суму 844 661,00 грн.

Дослідивши надані докази, зокрема а.с. 26-48 судом встановлено, що вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи містять 2 квитанції, з яких вбачається отримання ОСОБА_3 грошових коштів від гр ОСОБА_12 на загальну суму 25 000,00 грн (а.с. 28,30)

Також, додано копію квитанції, відповідно до якої саме ОСОБА_3 перерахувала позивачу 50 000,00 грн (а.с. 38). Більш того, значна кількість наданих копій квитанцій дублюється.

Надана позивачем довідка, ОСББ «Липківського 15» про те, що за адресою АДРЕСА_1 проживає сім`я: позивач, його дружина та неповнолітні діти, також не свідчить про перебування на утриманні позивача неповнолітнього сина його дружини, оскільки сам факт проживання однією сім`єю про такі обставини не свідчить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем, не доведено факту перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.

При цьому, суд звертає увагу на те, що надані відповідачу документи жодним чином не підтверджували факт перебування у позивача на утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, щоб могло бути підставою звільнення позивача з військової служби на підставі положень пп. "г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для задоволення позову.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя В. Ю. Ключкович

(Повний текст постанови складено 30.09.2026)